КНІГІ ОНЛАЙН
Найбольш цікавым падаецца рапарт беларускага вайсковага дзеяча, сябра Рады БНР на эміграцыі Франца Кушаля, напісаны на аснове паказаньняў Антона Дуды. Дакумэнт пралівае сьвятло на некаторыя аспэкты партызанскага руху. Кушаль — падкрэсьлім, абапіраючыся на паказаньніДуды — цьвердзіць, што нацыянальныя партызаны дзяліліся на тры асобныя групы: палескую, налібоцкую, лепельскую. Кіраваў усімі групамі легендарны Міхась Вітушка (псэўданім ,,Ноч“). Дуда—Кушаль удакладняюць: Вітушкаў штаб знаходзіўся на Лепелыачыне, а „Чорны кот“ — гэта спэцыяльныя карныя аддзелы. РэляцыяДуды высьвятляе й некаторыя факты паваеннага жыцьця. Напрыклад, да гэтага лічылася, што доктар Глеб Багдановіч, сын сэнатара польскага сойму Вячаслава Багдановіча, знаходзіўся ў 1945— 1949 гг. на Беласточчыне, пакуль ня быў арыштаваны польскімі органамі бясьпекі й дэпартаваны ў СССР. Дуда пярэчыць: ён сустрэў Багдановіча ў жніўні 1948 г. у Налібоцкіх лясах. Рапарт Кушаля падрабязным чынам апісвае арганізацыю, структуру й дзейнасьць, праблемы, якія адчувалі партызаны. Баюся памыліцца, але гэта першы дакумэнт, які больш-меній ясна апісвае партызанскія структуры. „ Чорны кот“ — спэцыяльныя атрады партызанаў, што мелі карныя функцыі, а не найбольш пашыраная назва Беларускай Вызвольнай Арміі, як цьвердзілася дагэтуль. ПрычымДуда падкрэсьлівае, што кіруе „Чорным катом" іншы чалавек, імя якога няведамае. I надзвычай важны аспэкт — цеснае супрацоўніцтва дзеячаў Рады БНР з амэрыканскай выведкай. Да таго ж рэляцыі й рапарты напісаныя расейскай мовай, хоць і відавочна, што друкаваліся на машынцы зь беларускім шрыфтам. I апошняе. АнтонДуда вельмі позна быў выпраўлены амэрыканскай выведкай іРадай БНРу Беларусь. Зь вясны 19482. партызаны перайшлі на іншае становішча. Цяпер фактычна толькі Бэрлінскі крызіс яшчэ даваў спадзеў на ваенны канфлікт між заходнімі краінамі й СССР. Калі крызіс быў палагоджаны й створаныя дзьве дзяржавы — Заходняя й Усходняя Нямеччына, — надзеі на дапамогу Захаду зьніклі. Нехта сышоў на Захад, нехта перайшоў на легальнае становішча й да канца жыцьця не прызнаваўся ў сваёй дзейнасьці, нехта рэпрэсаваны. Няведамы лёс Міхася Вітуйікі. Ад таго часу мінула 50 гадоў, і на жаль, сытуацыя ў Беларусі не спрыяе дасьледаваньню гэтай тэмы. Інакш зьнікнеміт прарэспубліку-партызанку, жыхары якой, як адзін, сталі на абарону савецкай улады. Нашыя ж дакумэнты даводзяць адваротнае: Беларусь, як краіны Балтыі й Заходняя Ўкраіна, цягам дзесяцігодзьдзя змагалася з савецкай уладай. I гэтыммы зрабілі свой унёсак у барацьбу з камунізмам. Магчыма, нехта аспрэчыць зьмешчаныя ніжэй зьвесткі. Нашая задача — прывесьці іх цалкам, безь ніякіхзьменаў, нават з рэляцыяй другога ўдзельніка падпольля, партызанаАркадзя Жыліка, які ніякага дачыненьня да беларускай партызанкі, акрамя таго, што нарадзіўся на Валожыншчыне, ня меў. Правапіс, стыль і характар друку дакумэнтаў захаваныя цалкам. Фамілія: ДУДА Імя: Антоній „Дехнаме“: МАЦІЕВСКІЙ Станіслав Ноі XX X II 166 Место рожденія: ЛЮБЧА Год рожденія: 24.10.1925 Обраэованіе: 7 класов гімназіі в лагере ХАМ, в 48 г. Релігія: рімсхо-хатолічесхая Національ ност ь: Белорус Отношеніе к военной службе: не служіл Пріналежность к партіі: безпартійный Спеціальность: спеціальності не імеет Семейное положеніе: не женат Владеет яэыкамі: белорусхім, польскім хорошо, русхім слабее, не.чецхім понімает немного. II 166 был эавербован II 284 і был послан, как польсхій репатріант, в 1948 году прі нашей матеріальной помоці, в Польшу. Прі своем отезде получіл от своего непосредственного начальніха II 284, тоже белоруса, эадачу: связаться с белорусхімі партізанамі і прівесті одного із ніх представітелей сюда. II 166 был допротен II 275 в днях 26, 27 і 28 мая в Берліне і расказал следуюцее: „8.7.48 я выехал із переходного репатріаційного польского лагеря ЛАУФ, вместе с транспортом польскіх репатріантов, как поляк в Польшу. В предложенных мной дохументах, я согласно указаній полк. Кушеля похазал, что я похожу із г. Белосток. II.7.48 я пріехал вместе с транспортом на ст. ДЗЕДЗІЦЕ, где пройзводілся польскій „схрінінг" переверха репатріантов. В віду того, что в дохументах значілось, что я похожу із БЕЛОСТОКА, то опрашіваюцій меня польскій поручік, начал переверять меня знаю лі я хорошо г. БЕЛОСТОК. Напрімер, он опрашівал меня, как фамілія Белостоцхого воеводы, хоторый был там перед войной, кахого цвета эданіе, где помецается Воеводсхое Управленіе, хахого цвета хостел, находяційся на такой уліце і т. п. Хотя я і подал в дохументах, что проісхожу із БЕЛОСТОКА, но фахтічесхі этого го^ода я не знал, і поэтому, на этом скрінінге, я, хак говорят, „засыпался . Поэже я сказал, что я роділся в Белостоке і от 1935 года жіл уже в г. ВІЛЬНО. Тем не менее меня посаділі в арест, но очевідно после проверкі, через два дня выпустілі. 14.7.50 я получіл от репатріаційного пунхта дохумент Удостовереніе. Нб 468375 / Пріложеніе I / і выехал в НОВА СОЛЬ х брату моего пріятеля із лагеря в ХАМ г. ЧЕРШКА. Ках прічіну моей поездхі в НОВА СОЛЬ я ухазал, что хочу роэысхать свою мать і возможно, что этот мой знахомый знает, что лібо о ея судьбе. 20.7.48 я выехал із НОВА СОЛЬ в БЕЛОСТОК. Надпісь на обратной стороне репатріаційнаго дохумента Нб 2584 / Пріложеніе I /. В Белостохе я боялся пріявіться хак пострянный него жітель, а тому, зарегістріровался только в ПУР— польсхій „амт“ репатріаційный і выехал в г. СЕМЯТЫЧ под предлогом розысха своей матері, а фактіческі хотел оттуда пробіраться на Белорусь. В СЕМЯТЫЧЕ я нашел себе квартіру в пол хілометра от города у одного хрестьяніна, белоруса. Прі помоці этого хрестьяніна мне удалось связаться белорусхімі партізанамі, которыя здесь держалі связь между белорускімі партізанамі і польсхімі партізанамі НСЗ. В разговоре с начальніхом этіх партізанов „ДУБ“ я расхазал ему все то, что мне передал Полк. Кушель. „ДУБ“ познахоміл меня с однім із партіэанов б. майором белорусхіх войсх, хоторого знает лічно Полк. Кушель. Маіор этот бш в 44 году в Белоруссхіх войсках і хогда белорусскіе войска отступалі вяесте с немцамі, то он с двумя ротамі, в АВГУСТОВЕ, перешел на сторону польсхіх партізан, а потом поэже, прісоедінілся х белорусхім партізанам. Тахім образом, навязавші связь с белорусхімі партізакамі, я счітал свою задачу ісполненой і хотел воэвратіться назад вместе с вывеназванным майіором, которого мне порекомендовал „ДУБ . 28.7.48 я выехал вмеоте с майором і 30.7.48 пріехал в НОЗА СОЛЬ, возле ЗЕЛЬОНА ГУРА. 2.8.48 мы вместе выехалі в направленіі ГЕРЛІТЦ, где хотелі перейті граніцу. По дороге, на станціі ЛЮБАНЬ я попел хупіть помідоров для еды і когда возвратілся назад, то увідел(і что майор был арестован двумя людь.чі одін бьга в форме хапітана УБ-„амт' безопасності, а друтой в штатсхом. Предполагаю, что майор был опознан хапітаном, т. к. посьле опубліхованія амнестіі для членов Польсхой Арміі Краевой й польсхіх партізан, многіе із ніх пошлі потом на службу в польское УБ. Увідя майора арестованым, я конечно не мог уже с нім раэговарівать і поехал далыве, в сторону ГЕРЛІТЦ, с цельс перейті где лібо там граніцу. 3.8.48 в 3 часа утра меня задержалі возле в. НЕЙСА і препроводілі после ареста в Городской суд в ЗГОЖЕЛІЦВ. Здесь я оправдывался тем, что я репатріант і что очутілся ліш потому, что, ішу свою мать. Суд, выслушавші моі поясненія, меня освободіл Удостовереніе Ho II 70 / Пріложеніе 2 /. Здесь, в суде, я познахомілся с однім поляхом, который прожівает в ПРОШЕВ0, находяцееся в 21 клм от ЕЛЕНЕЙ ГУРЫ. Этот поляк, в разговоре, предложіл мне поехать к нему на работу в его хозяйстве. Я туда поехал і оттуда пріблізітельно 10.8. напісал пісьмо Полх. Кушелю. Пробывпі здесь до 12.8.48 я снова выехал в СЕМЯТЫЧЕ х своему бывшему хозяіну. Здесь я снова встретілся с „ДУБОМ“, котсрому рассказал все і попросіл дать мне еце хахого лібо ікного человеха. „ДУБ ка это мне ответіл, что сам он уже этого сделать не может, что я могу вполне веріть моему хозяіну і что он перебросіт меня на сов. Белорусв к партізанам, где я смогу все что мне поручіл Полк. Купель, разсхазать. Схаэал мне ожідать эдесь і нікуда не выезжать. Пріблізітельно 23.8.48 х моему хоэяіну прішлі два человеха, одетые в советскую форму і назвалі мою фамілію. Мне сказалі, что должен ехать с німі в Брест Літовсх. Прі этом оні далі мне военно-пропусхной білет і схазалі, что я посьле пріезда в Брест Літовск должен ожідать на вохзале. После пріезда в Брест Літовсх і почті двух часового ожіданія, хо мне подошел одін железнодорожніх 1 спросіл мою фамілію. Когда я ему ее назвал, то он ухаэал мне вагон товарный, в которым поеду дальше в Пінсх. После этого я перешел хонтрольно-пропускной пунхт, сел в вагон і пріехал в Пінсх. Военно-пропусхные сов. дохументы в Польше можно достать эа деньгі от демобілізірованых сов. военнослужашіх, в хоторые после увольненія с военной службы не хотят воэврашаться домой, а остаются здесь с разных прічін женітьба, девушха лвбімая і т. п. В Пінске железнодорожнік передал меня полессхому хрестьяніну і схазал, что он отведет меня куда нужно. Этот хрестьянін дал мне 250 рублей і схазал, что мы пойдем хлм. 8 от города в одно село. Я отправілся с нім і прішел к свяшенніку в село Качановічі. Свяаенніх дал мне поесть, нічего не спрашівал, а хрестьянін схазал, чтобы я іэ хомнаты ніхуда не выходіл і ожідал. Часов в II вечера меня свяценніх позвал на двор і я увідел здесь 2-х вооруженных людей в сов. уніформе с зеленымі пасхамі на погонах і на фуражхах вместо красной эвезды храсно-белый флажок. Эті люді мне сказалі, что по распоряженіі іхняго хомандіра должен ідті с німі. Tax прошл^. мы охоло 3-х клм. лесом і по воде. После этого я услышал хріх „Кто ідет . Одін із моіх сопровождаюціх потел на этот хріх і после его возвраценія мы сяова пошлі дальпе. Пріблізітельно через полтора кілометра к нам подошлі еце 3 вооруженных, завязалі мне глаза і предупредівві о том что я ке должен стараться смотреть, повелі под рухі дальве. Спустя нескольхо времені меня прівелі в землянку. Здесь хо мне прішел человек в военной форме, без отлічій, человех, схазал, что он является хомандіром партізан і назвал себя „СОХА . „СОХА сразу же меня спросіл хто я тахой і что я хочу схазать партізанам. Я ему ^азсхазал хто я Taxox, хак попал в Польшу, своі разговоры с „ДУБ0М‘ своі пережіванія