Беларуска-расійскі слоўнік
Сцяпан Некрашэвіч, Мікалай Байкоў
Выдавец: Народная асвета
Памер: 363с.
Мінск 1993
Самагу/бка ж — женіцнна-са- моубнйца.
Самагудка ж.—свнрель, гу- дяіцая сама.
Самадапамога ж.—самопо-
МОІЦЬ.
Самадзейнасьць ж.—самодея- телыюсть.
Самадзейны—самодеятельный.
Самадзелка ж.—самодель- іднна.
Самадзелкавы—самодельный.
Самадзеяльнасьць ж.—см. са- мадзійнасьць.
Самадзеяльны см. сама- дзейны.
Самазбгбыцьцё н.—самозабве нне.
Самазахавлньне н.— самосо- храненне.
Самазадавальнб>ньне н.—само удовлетворенме. НТ4.
Самазапылкаваньне я —-само- опыленне. НТв.
Самазьнявяга ж.—самоунвже нне.
Самал^т м.—аэроплан.
Самал/об м.—себялюбец, эю нст.
Самал/обны—себялюбнвый, эгонстнческнй.
Самал/обства я.—себялюбяе: эгонзм. НТ4.
Самамялы—найменьшвй, мн- ннмальный.
Самамэта ж— самоцель.
Саманагляданьне н.—самона- блюденне НТі
Саманадзейлівасьць-дзей- насьць ж.—самонадеянность
Самонадзейлівьц-дзейны самонадеянный.
Саманазіраньне н.—см. сама- нагляданьне.
Самапясам—без прнсмотра.
Самапрйдка ж.-—самопрядка (ср. калаўрот).
Самапэўнасьць ж.—самоуве ренность.
Самарух м.—самопронзволь- ное двнженне, автомат.
Самасейка аг.— \) самосейка (мак); 2) внебрачное днтя.
Самаспасьцярога ж.—см. са- манаглядлньне.
Самасправавлньне я.—само- управленне. Яз. Лёс. Км.
Самастойна—самостоятельно незавнснмо.
Самастойнасьць ж— самосто ятельность, незавнснмость
Самастойны —самостоятель- ный, незавнснмый.
Самасьвядомасьць ж.—само- сознанне. НТ<і.
Саматутам—свонмн снламн.
Самат^жнік м.—кустарь. НТз.
Саматужніцтва н —кустарнн- чество.
Саматужны—кустарный.
Самаўллдзьдзе.-ладзтва н.— самовластне, автократня.
Самаўладны—самовластный, автократнческнй.
Самаўряд н.—автономня, са- моуправленне.
Самаўрддны,-ўр«давы - авто- номный.
Самахвял лг.—-хвастун.
Самец м. —самец.
Сам/ца ж.—самка.
Самахонь—своей охотой, доб- ровольно.
Самачу/цьце н.—самочувствне. С.
Сетка ж.—сеть. (Чыгункавая сетка. НТ..).
Сеткав'/ты сетчатый. (Сепіка- вапгая судзінка. HTgJ.
Сеткав/цаж.—сетчатка (retina).
НТк
Оўны—посевный.
Сібзрны—жестокнй, злой.
Сівабародзька,-роды—седобо- родый.
Сіваграк снвоворонка (Со- racias garrula).
Сівавусы—седоусый.
Сівавалосы —седоволосый.
Сівак м.—1) снвко (снвая ло- шадь); 2) снвуч, нерпуха (Otaria).
Сівачок м— седенькнй старн- чок.
С/вер м—север, северный рез- кнй ветер.
Сівац м.—1) белоус {бот. Nar- dns L.); 2) снвка семенушка, ржанка (Charadrius).
Сів^ць—седеть.
Сів/зна ж— седшіа.
С/вы -седой, снвый.
Сів/осенькі—седенькнй, седе- хонькнй.
Сіг л.—шаг.
Сіглньне н.—шаганье.
Сіг<шь, гануць,-гнуць шагать, -гнуть.
Сгкаўка (МГ), сіклўка (Нс.) ж.
—спрннцовка, пульвернза- тор.
С/кша ж. —вспыльчнвая жен- іцнна.
С/ла ж.—1) смла; 2) множе- ство.
Сілівон м. ўл—-Снлуап.
С/ліць каго— прнснлнвать.
Сілкавацца—подкрепляться пншею.
Сілком—наснльно.
Сіло н.—смлок, петля; удочка.
Сілява.-ляўка ж.—уклея (мел- кая рыба), шамая.
Сіляць што —тянуть удою: уднть, черпать (воду).
Сіневароць м.—пролеска (бопі. Mercurialis perennis). HTg.
Сінельня ж.—краснльня.
С/ні камень—купорос НТб.
(ср. купарвас).
। Сінь ж.—снняя краска, лазурь.
; Сгнька ж.—лазурь, сннька.
; Сін/откі,- нюсенькі сннёхонь- | кмй.
। Сін/оха ж.—лучнна.
Сін/ошнік м.—Сйнюха (бот.
Poleinonium L.). НТе.
Сінявасьць ж—сйневатость.
Сінявокі—слнеглазый.
Сікявы—снневатый.
Сіняцьвет,-кветз/.— сйняк (бот.
Ecliium L.). НТе.
Сіняшыйка ж.—варакушка (Lusciola sulcica).
Сіпайла м.—снпун.
Сіплтасьць ж.—осйплость.
Сіпаты—слплый, осйпшйй.
Сіпуха ж.—сова-снпуха (Strix stammea) ЗТ.
Сірамаха ж.—бнрюк.
Сіраціна,-шнка аг.—снрога, -тйнка.
Сірац/цца—представляться сй- ротой.
Сіроцкі,-рочы—слротскйй.
Сіт м.—сйтнйк (бот. luncusL).
С/та сйто.
Сітаваты—сйтовйдный. НТе.
Сітав/на,-в/нка ж.—пора. НТе.
Сітавшкавы—поровый. НТе.
Сітн/ца ж. ожнка {бот. Luzu- la. DC.) НТе.
Сітняк м.—камыш (бопі. Scir- pus). HTs (ср. мгліца).
Сітовыя—сятннковые (бот. lunaueae L.).
Скаба.-б/на,-бка ж.—заноза, занозвнка.
Скабіць—заноснгь.
Скобы ж. мн.—реберная часть тушн.
Скаварада ж. -сковорода.
Скавародкі ж. мн,—логре- мок большой (раст.). МГ.
Сквароднік м.—лепешка, йспе- ченная на сковороде.
Скавенчыцца—умереть в аго- нйй.
Скавытаньне н.—внзжанне.
Скавытсгць—внзжать.
Скагатяць—вопнть, выть (ср. скігатаць).
Скаголеньне н. вытьё, вопль. плач.
Скаголіць—выть, плакать, го- лоснть.
Скяжаны—нскаженный.
Скажэньне н.—нскаженне.
Сказ м.—1)нскаженне; 2) пред- ложенне (грам.) (ср. выказ).
Сказа,-зіна ж.—нскаженне.
Сказіцца—нсказнться, нскрн- внться.
Сказіць шпю—йсказнть, нзу- родовать.
Сказоўнік, сказьніклг.—предн- кат, сказуемое.
Скакануць—прыгнуть.
Скаканьне «.—скаканье, пры- ганье, пляска.
Скакаць—1) скакать, прыгать; 2) плясать.
Скакун м.—плясун, танцор.
Скаку/ньня,-к^ха ж.—попры- гунья, плясунья, балернна.
Скакунчык м.—тушканчык. (Dipus) ЗТ.
Скала ж.—скала.
Скалану/цца—всколотнться, взмутнться, встряхнуться.
Скалануць што—всколотнть, взмутнть, потрястн.
Скалатня ж.—муть, подонкн.
Скалац/цца—сбнться.
Скалацгць што—1) сбнть (ма- сло); 2) собрать (деньгм).
Скал
КНІГІ ОНЛАЙН
