На абцасах
Вікторыя Шэвэль
Выдавец: Галіяфы
Памер: 205с.
Мінск 2019
Вікторія Шевель
На
На підборах
ВІКТОРІЯ ШЕВЕЛЬ
ВІКТОРЫЯ шэвэль
НА ПІДБОРАХ НА АБЦАСАХ
ВЕРШЫ
Пераклад з украінскай Міколы Адама
Мінск «Галіяфы» 2019
УДК 821.161.2-1
ББК 84(4Укр)-5
Ш98
Переклад білоруською Мйкола Адам, Юлія Алейчанка
Передмовл, редакційна колегія: Олександр Козйнець (Укра'гна), Юлія Алейчанка (Білорусь) Володймйр Лйтвйн
Пераклад на беларускую мову Міколы Адама, Юліі Алейчанка
Прадмовы, рэдакцыйная калегія: Аляксандр Казінец (Украіна), Юлія Алейчанка (Беларусь)
Уладзімір Літвін
Двомовна поетачна збірка «На підборах / На абцасах» це особллвлй світ почуттів, у прнгоріцах якого «незбагненна ніжність і дріж П неспасціжнасць пяшчоты і дрож», а іце особллва пульсація чоловічоі та жіночо'і енергій, іцо у плоіцлні сучасності поедналлся влшуканлм звучанням Украінл та Білорусі двох дружніх краін.
Талановлта укра'інська поетеса Вікторія Шевель та відомлй в гі краіні, як і в себе на Батьківіцлні, прозаік, поетперекладач Млкола Адам відкрлють вам світ, іцо дотепер ховався «в чотлрлкутній уяві з жіночлм іменем».
До кнлгл увійшлл влбрані текстл авторкл з u творчого доробку останніх 2017-2018 років. Хутчій знімайте своі вагання, абл пройтлся босоніж рядкамл зворушллвоі реальності підборів, бо вам поіцастлло найбільше!
Двухмоўны паэтычны зборнік «На підборах / На абцасах» гэта асаблівы свет пачуццяў, у прыгаршчах якога «незбагненна ніжність і дріж // неспасціжнасць пяшчоты і дрыж», а яшчэ асаблівая пульсацыя мужчынскай і жаночай энергіл, паяднаных выкшталцоным гучаннем Украіны і Беларусі дзвюх роднасных краін.
Таленавітая ўкраінская паэтка Вікторыя Шэвэль і вядомы ў яе краіне, як і ў сябе на радзіме, празаік, паэт-перакладчык Мікола Адам адкрыюць чытачу свет, што да гатага часу хаваўся «в чотлрлкутній уяві з жіночлм іменем П у чатырохкутнал уяве з жаночым імем».
У кнігу ўвайшлі выбраныя тэксты аўтаркі з яе творчага набытку апошніх 2017-2018 гадоў. Хутчэй здымайце свае ваганні, каб прайсціся басанож радкамі кранальнай рэальнасці абцасаў, таму што вам пашанцавала больш!
ISBN 978-985-7209-30-9
© Шэвэль В., 2019
© Адам М., пераклад на беларускую мову, пасляслоўе 2019
© Алейчанка Ю., Казінец А., прадмовы, 2019
© Афармленне. ПВУП «Галіяфы», 2019
ГЛІНТВЕЙНПЙ НАСТРІЙ У НОВПХ ПІДБОРАХ...
«На абцасах / На підборах» лепшай назвы для зборніка лірыкі Вікторыі Шэвэль і нельга прыдумаць! Абцасы як сімвал жаночай самасці сімвалізуюць і безабароннасць, і веснавое захапленне прыгажосцю свету, і тую лёгкасць, якая ўласціва толькі сапраўдным дочкам Евы! Аўтар кнігі менавіта такая: па-юначы захопленая жыццём, па-жаночы мудрая і эмацыйная. Дзвюхмоўнае выданне яднае дзве шчырыя славянскія душы, спрадвечна пераплеценыя гістарычным лёсам, — украінскую і беларускую. Нашы жанчыны дужа падобныя, ці не так? Яны гатовыя чакаць каханых з усіх дарог, не спаць начэй над дзіцячай калыскай, а яшчэ у кожным, нават самым шэрым дні, знаходзіць нешта для радасці...
Менавіта гэткі пабег ад будзённасці, рэфлексійнасць ды нават некаторая медытатыўнасць і вызначае творчы пасыл Вікторыі Шэвэль. Як сакавіта яна ўмее сказаць пра самае звычайнае: Лгто ліпйть варенйкй з вйшнямй // I грае в класйкй з небокраем...
Таму і многія яе вершы своеасаблівыя імпрэсіі, чуццёвыя ўражанні ад сутыкнення з жыццём. Дождж трывожыць яе, мята цалуе, мёд размоў цурчыць па грудзях...
Але паэтка не толькі маляўніча апісвае рэчаіснасць, яна ўздымаецца і да маштабных філасофскіх абагульненняў. Лаканічных і часам нават афарыстычных: Готйчні будгвлі чіпляе // Багряне міжчасся. // Воскоподібні ченцг // Відкрй-
ваються кнйгамй... // Лйст сьогодення злітае — / / He вгдігрався... // А мй за жйття тіламй / / Трймаемось тйхймй.
Мова вершаў Вікторыі Шэвэль сакавітая, багатая на арыгінальныя вобразныя сродкі. Яна — творца-аніміст, здольная кожны прадмет, з’яву прыроды надзяліць несмяротнай душою: Горня цглуе зваженйй цйтрйн. / / Вподобало безсоння теплу сутінь.
Цікавымі метафарамі і параўнаннямі поўніцца горад яе думак: «Хочу на море // в твоій голові», «Тн вуднш мене у річках із сво’іх берегів»,«Прмйшов на станцію // невідомого // і ростеш... // платформою думок / / і прнладом / / для оріентування в людях».
Дужа размаіты і колеравы код лірыкі Вікторыі Шэвэль: зялёнае шчасце, праўда ў жоўта-блакітнай сукенцы, вяргінава-шафранны небакрай, аліўкава-шэрыя яшчаркі верлібраў...
Несумненна, такое моўнае і пачуццёвае багацце ад багацця душы аўтаркі. Вікторыя Шэвэль, адчуваючы покліч крыві, актыўна папулярызуе беларускую паэзію ва Украіне, адкрывае новыя імёны, выступае ўкладальнікам беларуска-ўкраінскіх анталогій, арганізатарам імпрэз.
Узаемнай цікавасцю адказваюць і беларускія творцы. Мікола Адам, які пераклаў асноўны масіў паэтычных тэкстаў зборніка, прадстаўляе беларускаму чытачу і прозу Марыі Вайно, паэзію Наталлі Дзіціняк ды іншых украінскіх пісьменнікаў. Mae і ўласны зборнік па-ўкраінску.
Цеплыня душы, цеплыня братэрска-сястрынскіх сустрэч сагравае радкі кнігі Вікторыі Шэвэль. Застаецца толькі пажадаць аўтарцы далейшага
творчага развіцця, нязгаснага агменю Айчыны ў душы і жаночага сапраўднага шчасця. Такога, калі ад палёту пачуццяў не заўважаеш вышыні абцасаў.
Юлія Алейчанка
ПОЦІЛУНКН ВСЕСВІТУ
Якбм Вікторія Шевель презентувала своі вірші як експонатн, то іі рядкамн смілмво б мнлувалнся відвідувачі «у всіх музеях світу». Свіжість та глнбнна слів зашкалюють. Поезія оголеною правдою розплюіцуе очі, розповідае про сокровенне й прн цьому скромно ходнть вулнцямн квітів на роботу, додому до чоловіка й снна, в мандря чн за чаем на кухню: Я ~ відкрйта правда // у жовто блакйтній сукні, // .. .одягнута в сйтець молйтвамй // . ..йду на підборах. // Цокаю.
Між рядкамн й справді відчуваеться легка хода Вікторіі. Жінкм, яка тверднмн упевннмн крокамн легко веде за собою. Моментамн взагалі здаеться, іцо авторка вміе не тількн ходнтм, а й літатн на крллах. Бо іі жнвнть і полегшуе кохання, уміння цінуватя все жнве, праотча вдячність за хліб, сіль і всі даря дня. Кожна сторінка у збірці днхае правдою, відкрнвае чнтачеві істкнм іі давньоі душі. Ніжні поетнчні рядкн, ецо плнвуть рікою музпкм (й неодмінно стануть піснямм!), час від часу перелнваються у менш плавні формн, де відкрнваються маштабні просторы, гцоб жіноча любов глнбоко днхала, сходнла сонцем та розкрнвалася квітамн: Правда сходйть // благодатнйм вогнем // у будь-яку
пору року // подйвйтйся чй був хтось до неі...; Ночі стають обережні й глйбокі. // I поглядй переступають межг.. ,;Тут стйшено любйстком мйють мйр //1 сонця промені, занесені з весілля.
Вікторія Шевель не бо'іться свого віку й легко про нього говорнть. Без будь-якого «напшіення» й «прнкрнття» говормть про досвід, думкн й емоці'і, якнмн жнла як у двадцять, так і в сорок років. Вона смілнва, відверта, ніжна. Моментамн провіснчця, яка добре розуміе навііцо вона тут і чнм насправді е для неі вірші: ...на декілька сходйнокмудрг. // Нас цей світ тут разом не просто, // до речі, зібрав.
Усі іі прнсвятн світлі. Вона в ннх берегння, яка піклуеться, любнть, дбае.
У час, колн вірші в кннгарях е на будь-які вподобання, особлнво прнемно насолоджуватяся рядкамн, які гце довго смакують опісля. Які цнтатамн звучать в голові й впклнкають усмішку й тепло.
У само'і Вікторіі Шевель також світла й прнемна усмішка й такі ж очі, гцо «світло від ннх і так носять плечі». Проте за ціею усмішкою — різннй жнттевнй досвід, де е місце вмпробуванням, здобуткам, утратам, пошукам. Бо тількн той, хто знае ціну радості, може так мудро мнслнтн: Справжне іцастя не мае гатунку — // Тількй душу, сховану в тілі, часто повторюе авторка. I іі світла душа дійсно прнмножуе гцастя не лнше для рідннх, а й для друзів та знайомнх, про якнх вона з велнчезннм лікарськнм серцем дбае й гостннно чекае на розмову-зцілення із земннмп лікамн: ...за мною іце й досі твій сон // не ходйв, // А збйрався на чай // із малйнй.
Про майстерність авторкн чнмало говорять не тількм снлабо-тонічні рядкн, а й влучні короткі
верлібрн. Об’емну думку вмістнтн в кілька рядків, гцоб внглядало гарно й зміст відображало сповна це майстерність. I Вікторія смілнво переконуе в тому, іцо вона іі мае: Казка вййшла заміж. // Іі прізвйгце нйні — // Реальність.
Переконаннй, іцо той, хто прочнтае й пройде на підборах чн, може, босоніж поетнчну дорогу разом із Вікторіею, той стовідсотково відчуе діалог, в якому «дві душі, почуті, вшювлюють відвертість зі шпарнн».
I можна довго «куштуватн цлтатн» ціеі особлнвоі жінкл, «за жпття тіламн трнматнся тнхнмн», та вже хочеться знову... // ~ найніжнгшого ~ // крапель-молйтв із чаем Вікторіі Шевель. Бо тількн справжне, напнсане мудрістю кількох поколінь, прнправлене любов’ю до жнття, прнхільністю неба й внкрнсталізоване у поетнчні рядкн це те, іцо продовжуе автора поза часом. Бо найбільша для автора «вдача — довше прожнтн за речі».
Олександр Козлнець
Прнйшов на станцію невідомого
і ростеш... платформою думок і прнладом
ддя оріентування в людях. I тілыш стрілкн, які тебе внчнслнлн, так і зостаються червоннм та сннім.
★ ★
Прыйшоў на станцыю невядомога
і расцеш...
платформай думак
і прыборам
ддя арыентавання ў людзях. Адно стрэлкі, што цябе вылічылі, так і застаюцца чырвонай
Ды
сіняй.
•к •к •к
твое небо забулося, іцо таке світло. лежнть у внмушеному положенні посеред опочнвальні, терпне від холодноі' байдужості тіла.
тй продався давно вже твердій матеріі, властнвості якоі — кошлатнтн дійсність і внкручуватн гравітацію між намн. я бн врятувала тебе, взяла б на порукн, та лячно через нііцо й темінь, бо й зорі позамальовував, іцоб не смнкалн думкн про самопочуття світу... світу, якого не мав.
•к -к *
тваё неба забылася, што такое святло. Ляжыць у змушанай позе сярод спачывальні, дранцвее ад халоднай абыякавасці цела. ты прадаўся даўно ўжо цвёрдай матэрыі, уласцівасці якой — куддачыць рэчаіснасць і выкручваць гравітацыю між намі. я б выратавала цябе, узяла б на парукі, ды жахліва праз нішто ды цемру, бо і зоры пазамалёўваў, каб не тузалі думкі пра самаадчуванне свету... свету, якога не меў.
Торкаюся гарячоі сльозн, іцо правдою внходнть із неправдн.
Чіпляються за іцокн голосн
КНІГІ ОНЛАЙН
