Гісторыя беларускай кнігі
У 2 т. Т. 2. Кніжнасць новай Беларусі (XIX—XXI стст.)
Выдавец: Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі
Памер: 436с.
Мінск 2011
7
&
&
7 I
Mhciiiili с. г. вызовь товарохозямна сложні* очені> дялекм, хотя нв на мянуту no вынаго болііе 10 лкть тому вазадь около ст. „ускавмт. ого н.гь ввду. ш»™ гранітжо ккня. Ім w»™ чж; ,„,. отгуттіт нятія сего груза, владілеігь онаго, нн самг _ не явнлся. nil представнлт> документовг вт. левІ® 11,1 ctpOMb фоні доказательство ьріінадлежностн оваго, то та пРмДйача®в BJU вообіцв торжественяое ва
He станомь себя выдапціхся явнапшхь будвей:
6ШШ WWb
вь 1887 году1
ВЫХОДЯП(УЮ В'Ь ГУБ. Г. MIJHCKB ДВА ГАЗА В'Ь НЕДК1Ю.
«Ммнскпі Дмгтс^п гт •• >. го мячала своего сувівствованія стагнлі u впредь будеть ставнть свосю задачею служнть выілзвтелемг зэнонных'Ь в справедлмвыхь ііптерсслві ікпіюго края. Край этогь представляется намд. пе арепою борьбы разлнчйыхг элемевтовь, no вопрніцем'ь мврвяго сосупнчтвовавія людей. которые ііміють однваковое право на матеріалыюе. умствеппое в нравствевное процвіітанін. Согласно сему, мы будеві стараться, no Mipt нэшнхі свль, о прнведевііі вт. ясвость какі условій, благоііріятсвуюшмхі развнтію края, гакь п условій, его задержнваювйіх'ь плв замеддяютяхі. Сь
Y
ВТОЮ
цілью Редакція вошла вт> сношенія сг раінымн ляцамп. язучаювінмн
край ва мЬстЬ, н заручнлась яхг обі>ййініемі ііомішать вь Л'мнсномь Лмсткі* свон ваблюденія н результаты свояхь нзслЬдованій. Кром'Ь раэработкн вопросовь чвсто мЬстнаго характера м своевременпзго поміпіспія веобходвмыхь справвчных'ь свЬдІпій. іазета будеть отмічать всі выдаютіяся явленія жнз
нн
какь отечественвой, такі u мностраввой.
Программа газеты слідуюіцая:
1) Телеграммы (ііепосредстіенво по телеграфу). 2) Узакокеііія іі распоряжонія Ераіштельства. 3) Полятпческія іізвіістія. 4) Корреіпонденцін. 5) М^стная хроннка. 6) Го|одкое н сельское хозяпство. 7) ІІзь газегь н журйалові. 8) Судебный отділг. 9) Лнтературныіі отдкть н фельетонь. 10) Торювый отдТ>ль. 11) СмШ. 12) Справочный лпстокь п 13) Обіявленія.
Условія подіівскя обозвачены вг загольвк'Ь газеты.
Ф Е Л Ь Е Т 0 Н Ь.
Канунь Новаго гсда.
(Святочныіі разсказь).
Шумнть, гуднгь мятельзавнруха, реветі межг деревь н домов*ь, распахввает і. тевлыя шубы н жаляіцей агкйкой знюлзл ( еті. за обшлага я воротнмкн. заполікйть н внвваотся вь теплое тЬло людей, п людн нлотпіе закутываются вь шубы, лучше закрываются воротніікаші, кріпче падвпгають шаіікн н, подсмкпваясь надг вьюгой. пдуть своей дорогой. Хорошо у kotu есть топлая шуба.
Шумвть, гудять мятельзавпруха н сннзу н сверху охватываеть бідпяковг; пралдвнчнымн флагамн разв*Ьваеть no вітру пхт старыя лохмотья, вт. кріпкія обгятья сжпмаегь вхь нзмучевныя тЬла, своднть u за
ковой 25 января 1887 г. будеті продаваться на строовіо іеогда бываеть вевродолжвтыьво ст. Шавлм сь пу5лячн. торговь. 319.
Д 0 К Т 0 Р Ь М Е Д II Ц II Н Ы
ЭЛІАШЕВт
првнвмлеть болыіыхі ежеднешю. кромі даеб ' празднячныхі, огь 9 до 11 час. утра. Cm*ці’мьпость—болізнн наружныя r женскія.
Квартнра—вь Boobhomi гоніітал’Ь.
361. 2—1 I
преходяіце; большая же часть каплвчной, такь я обіцествеявой жвзвв йроходягь ві» ташв u наномннпеть собою велкую річную зыбь, ііодь которою везамЬтно совершаются с.імйя глубокія мегаморфозы. Уловнтьсре
дв этой твшввы жн.іненный йульсь, поняті. н обысшпь всв, что йровоходвть беюшу* ма іі тркка, но ведогь немзбіжно гь добру
влн
•вогь цстннная задача оргяна,
$ $
&
&
моражвваеть вхг поспвілыя рукп. п длвпную п такуюже ііечальную. клкт. н яхь думы. ігЬсню інпкпаетт вгь ва оба уха. Стратво быть бідпякомг!
Шумвть, гуднть мятоль*завііруха, стучмть вывкскамн магазввовт> u ставнямн домов*ь, воеть вь печныхі трубахг, врывается вь шелн плохо законопачепныхіі aomobi м хорозять н\ь обнтателей. Врывается ова п ві іцелв небольшаго деревянваго домнка. стоявіаго м> одіюігь нзь глухпхь шфеулкові го .одскаго предмістья в холодохь н шол> няеть его крохотную комнату. ОгвШснная свіітомг тускло горяіцей веболыпой лампы, оноршпсь на столт>, сядпть жншппа, лі.ть
СТУДЕНГЬ УІПІВЕМІТЕТА шцоп. вовдвція вг отьіздт. на годь. Адресь вь Редмція. 360. 1—1.
омошннк'ь Прясяжнаго Повіревнаго Яковг СамуйлоВНЧІ ЗаЛЕПНДЬ паг.ш.іся »?• t. УІННСМЬ, no 3nX»pWWKf4l
[*
д. Круйрп. 309. 5—1. | ДУ 4* СЛ? Й/Г®ЙЛХІ7«.Ф Xttt’S’iX’
Отв Редакцін.
Хотя name мздааіе водетг свой
годг
огь 2 го апрЫя, но оглядыватьгя шізадь u отдавать ссбЬ н другпмь отчетт» вь свосй діятедьвостн пнкогда не Mtiuam, а тЬмь боліо вь т;.кое вреяя, кнгда все кругшгь своднть своіі счвгы. Воть почежуа мы яд
жолаюцаго сл)жагь дЬіігтішге.іі.пшгь натересамі края. Но вейолневіе ея требуотьне одной дібров волн н coBtcri; тугь вужно Jiiioro благойрінглыхь условіі, лажацвхі вві ВВА. Лпдв, вваюп(Ь Мввсп М co вчорапшяго дая, сввдітвльствуюгь, чго умственвче ввтересы, нікогда здісь столк жявыа н выгодво выділявшіе нашь городь взь ряда другвхь губернскпхь городові» края, зціічііте.іі.ао ослаб&лй. Maoris какі* будто вачввчюті. сяотріть ва свов познавія, кіікь ва тайаыв талйснапь, который надо прятать подялі.шо оть любойытвыхі взоровь, а ве какг на богатство, которов ве }байляется оті. ого іійредачв другамь. М что всого нрамічательв'Ье, нв только екрываются явленія, наводяшія тЬнь вя нашв нравы, но іі такія, которыя шслужавають похвалы іі сочувствія. Даліе, есть людв, которыо । HOcuMutHao обладають весыіа цЬнаыма свАI дЬвіяян ао разаымь отрас.іямь обпіествсанаго н чаетааго быта, но ве сознаюгь вх%
трпдцатн. сі бііднымь пзмучрнпыві лнцомь. в язт. ея, когдато прекрасныхі глазг твхо. | какь круппыя жемчугк, катятся одна задругою слезы; черпыя думы мрачныігь росмі толвятся пь ея голові. страшныя вукя сжпмають біідйое ея сердпе. Сегодня послідній • девь стараго года в ея оемья сгіла послід*,
ній свой скудпый обЬді: девегь болывв нс откуда добыть. продать нлн эможвть больше ніть чвго. Б'Ьдный Ролодя, бкдная Мавяі Что отвітпть іамг ваша мать, когда вы завт(>а іюпросвта ість, когда попросвте вы н сегодвя чаю. Ваша просьба вырветь ей сердце, сведеть ее сгуяа. Она скрыпала огь васі. свое (к*;п>ксходное положсйю. скрывала. насколько это было возможно, скрывала до іюслідцей мннуты. чтобы не обезпоковть, пр ІІрНЧНПНТЬ горя CL'OIIMT. мнлымь дітказіі.
Тенерьже в«е копчено. она ннчою нвгді» ве можегь добыть, вь домі піігь н фувта хліба, а согодвя капувь ІІоваго года. Ея мплый мальчпкь ушелі кг товарінцу. а дочурку она улолшла снать. Авось теперь дітн по поііросять чаю!
— Мама, мамочка!—нослышался звовкій голосокч» взь за шмрмы, п оттуда вывор>пула прекрасцал, пакг Божій ангель, н ркзвая, какт. котснокт., діівочкл, л*Ьгь семв, вг чнстевькомі світломь ййтцевомь платьвці.
— Мамочка, когдаже мы будемь чай пвть?
Бідпая женвінна поспкшно 'смахвула слезы 11. прпвявь, насколько могла, весалое выраженіе лпца, сказала: «а ты, шалунья, ужо даже ■ оділась!»
— Да, вама, потому что я хочу ч&ю.
— Но... я пе ставвла самовара. вроязнесла растерянво мать.
— Гакі. поставь, мамочка! Я тебк помогу.
— Да.... впдйшьля, углей нігь.
— Ахт», какая ты вехорошая мама,— надула губкн дівочка,—ты п ве подумала о твой МарусЬ. что ова эахочеть чаю!
Чаша страданья была переволаева. Оьглухмм% рыдапіемь опу^гялась несчастная мать ма К0ЛІ.НП предь ребенкомг. нстермческв прпжала. его кь свосй грудя u смочвла его білокурук* головку градожь слезь, шевча какь ‘бгзуміпя: «Маруся. бідная Маруся»!
110
ГІСТОРЫЯ БЕЛАРУСКАЙ КНІГІ
з’яўляліся «Епархйальные ведомостй». Старэйшай і найбольш вядомай сярод царкоўных газет былі «Лнтовскне епархнальные ведомостн», створаныя з дазволу Свяшчэннага Сінода (выходзілі з 1863 па 1916 г. у Вільні як выданне Літоўскай праваслаўнай духоўнай кансісторыі). Выпускаліся таксама ў Мінску — «Мннскне епархнальные ведомостн» (1869—1917), Віцебску — «Полоцкне епархнальные ведомостн» (1874—1916), Магілёве — «Могнлевскне епархнальные ведомостн» (1883—1917), Гродне — «Гродненскне епархнальные ведомостн» (1901—1915). Ведамасці мелі выгляд кнігі, выходзілі два разы на месяц на рускай мове. Кожны нумар утрымліваў больш за 30 старонак, парадкавая нумарацыя якіх захоўвалася на працягу кожнага года. Некаторыя рэдакцыі (у Мінску, Магілёве) мелі свае друкарні205.
Складаліся «Епархнальные ведомостн» з дзвюх частак — афіцыйнай і неафіцыйнай. Афіцыйная частка змяшчала паведамленні аб жыцці царскай сям’і, урадавыя распараджэнні і пастановы вышэйшай царкоўнай улады.У другой частцы акрамя матэрыялаў рэлігійнага характару друкаваліся артыкулы па гісторыі царквы ў Беларусі, краязнаўстве, этнаграфіі, археалогіі. Асноўнай задачай выданняў была падтрымка царскай улады ў яе дзяржаўнай палітыцы — русіфікацыі мясцовага насельніцтва. «Вымушаная лічыцца ў сваёй місіянерскай дзейнасці з палітычнымі і дзяржаўнымі патрабаваннямі, царква апынулася ў складаным становішчы ў адносінах да іншых хрысціянскіх веравызнанняў.. ,»206.
У пачатку XX ст. колькасць перыядычных выданняў у Беларусі павялічваецца (на мяжы 1905—1906 гг. на тэрыторыі 5 губерняў выходзіла 75 перыядычных выданняў)207. У многіх губернях і павятовых цэнтрах сталі з’яўляцца газеты розных палітычных кірункаў, якія друкаваліся ў асноўным на рускай мове: у Вільні — «СевероЗападное слово» (1898— 1905), «СевероЗападный голос» (1905— 1915), «Белорусская жнзнь» (1909—1911); у Мінску — «Белорусскнй вестннк» (1904— 1905), «Голос провннцнн» (1906—1907), «Жнзнь провннцнн» (1907), «Мннское слово» (1906—1912), «Мннское эхо» (1908—1909), «Мннскнй голос» (1909—1918), «Мннская газетакопейка» (1912—19 1 5)208.
Найбольш паспяховае развіццё меў сацыялдэмакратычны, бальшавіцкі друк. На тэрыторыі Беларусі былі створаны і дзейнічалі два бальшавіцкія прапагандысцкія і выдавецкія цэнтры — ПаўночнаЗаходняга
(у Мінску) і Палескага (у Гомелі) камітэтаў РСДРП, якія больш чым у 10 падпольных друкарнях выдавалі некаторыя свае перыядычныя выданні — «Мннскнй летучнй лнсток» (Мінск, 1906), «Солдатская воля» (Гродна, 1906). Некаторыя выданні выходзілі легальна — «Труд» (Гомель, 1905—1906), «Голос Белорусснн» (Мінск, 1906).
Кораткачасовы тэрмін дзейнасці шэрагу новаствораных грамадскапалітычных і літаратурных перыядычных выданняў дэмакратычнага кірунку — характэрная рыса таго часу. Такія газеты, як «Голос провннцнн», «Жнзнь провннцнн», «Окранна» (Мінск, 1906 г.) і інш., зза сваёй крытычнай і рэвалюцыйнай пазіцыі былі закрыты.