Наш радавод
Кн.4 (Частка 2)
Памер: 238с.
Гародня 1992
Такяй погляд на долю цврквн (а, очевндно, й суспільства).
властйвнй не тільо проарнстократаічно настроежм пнсьменннкам, цо якнх, без сумніву, належалн Смотрлцькнй і Потій, але й представнній^, умовно внсловлюючйсь, демократмчного крмла. Ось, напрмклад, як пояснюе церковннй занепад анонімннй автор "Пересторогн" (1605 р.): "А за тнм православіе гречеськое ознмніло і в згарду йрййшло і во занедбання. Бо теж зацнмх станов особн, погордівнм своім православіем, до врядов духовннх прнходатк пересталн, але ледаякого на ннх вкставлялн ку волі только самому посполнтому чоловікові... I справу всю церковную розорвано і зневолено, і Z^oflf даньмн Рбтяжено, а велшоіх панов наукамн і спосрбамя розмаі'тнмй од церквн внведе^но, і все посполство до зннцення прнведено. «."^.
3. Якцо анархія і хаос е наслідком порушення встановленого Богом суспільного порядку з поділом на вяіцйх і нйжчнх, панів і підцаннх, то на знать лягае моральннй обов"язок охоронятн непорушність традмційноі моделі суспільства, в якому "не всн мкс
«_,^^™„™™^_,Ж., .. „„^^..^™™^^ трамн суть, што будуют, are старьшого будовннчого слухают"^. у церковній літературі натрапляемо на два варіантн аргументаціі' на корнсть такоі точзш зору. Пернмй відштовхуеться від світськйх можжвостей знаті вплнватн на суспільнмй побут особлстам прнкладом, важелямн персональноі' влада й авторнтету. Особлнво яскраво цей тнп думання помітшй у заклнках і звертаннях до найвлцоі, княжоі верхівкн Русі. "Светел есн зацностью, богатствы, можностью, велнчеством, достойностю й повакностью, шше Потій до князя К.Острозького (1598 р.). Сто всн на тебе только еднного смотрят: што ты учнянш, л нные учмнят. .."^. Подібні аргумента прнсутні у проповіді Петра Уопілн "Крест Хрнста Спаснтеля" (1632 р.), посвяченій князю Я.Бшневецькому, "зычачн н просечн, жебысв ваша княж. мллость й сам прн отчмстой своей вьрЬ зоставатм н подданых в той же задрьжаватн рачмл”, з чого розіллеться благо й спокій у суспільстві: "на судах вЬрность н справедлмвость, в мЬстах згоды н шлость, межн подданымн покора м вЬрность, межм дворяны н слугамн поволност к побожност"22.
Обов"язок лідерства, покладеннй на рядову шляхту, не носнть такмх глобальннх масштабів. Еід шляхткча внмагаеться особнстоі відповідноі' поведішш; він, напркклад, не повкнен "ребеллкзоватн н з подаанства внбйватнся"23, подаючм поганнй пркклад простолюду, але в церковнмх спорах вдаватнся "не до кгвалту^але до ішсм^,. не /до7 шаблЬ, але пера... перестерегаючн покою домовбго" . Йому слід дастанціюватлся від сумнівнкх акцій протесту з боку простолюду. Так, гостро оцінюючн втручання братств у церковні справк, Потій осудлнво додае: "А тут бы хлопм простые, шевцы, кравцы мелн мйтрополнта судатл н каратн! He дай того, ЕоЖе' ^^gg1™^ ТУТ пгнов шляхты, еслл которые в тое брацьство повязлх)" . Шляхтнч, навіть малнй, муснть дбата про безпеку й спокій довіренпх йому підцаннх. У віршованій передмові до "ЛЬкарства на оспалый умлсл чоловШй" (1607 р.) Даміан Налмзайко розгортае цев струнку програму: ‘
І’е мнЬйай, абы кролюм тылко належал тот лнст, але я тобЬ, еслмсь одеркал якое кольвек преложенство н звЬрхность, кто вЬрен в ьіалом, н в многом мазт вЬрность. lie кролем естесь предся, паном подданыг.
десятк навет , под твою звбрхность отданых,
Н тые справедлйвохго преложенства над собою потребуют без окрутенства .
Відступ від обов"язків, покладенмх знатшм походженням, мае наслідкя цілком світські, якймй б шумннш словесамй це не обставлялося. Шляхтйч втрачае "славу", тобто честь і добре ім"я, іцо було тотожнкм вмштовхненню за мвжі прнвілейованого стану, а князі як вйсловлювться Петро логнла, "с шумом погмбоша, й память нх шцезе, богатства же, грады, села х множество подданых, в нйх же не надьяхусь, чуждых впадоша рукя"^.
Паралельно побутуе іншхй варіант аргументаціі месіанського обов"язку шляхтн перед суспільством, зіпертмй не на жттеву практнку, ана містйчні устанэвкн. Найяскравіше він представленнй у посланнях Івана Вяшенського, які нерідко й досі прямолінійно тлумачаться як "обстоювання класовнх інтересів трудяцях", "сміжвнй внступ протй гнобнтелів" чй, в крадому внпадку, як вмраження "антйфеодальннх настроів найбільш внзнскуваннх верств суспільства"^ • За цйм повэрховям прочйтанням бачаться набагато складніші світоглядні познціі аскета з Афону. Так, у відомому пасажі з "Пясанйя к утекшнм от православной вьрн бпмскопам" афонськнй чернець, наголошуючн, цо Хрйстос обрав своі'мй батькаілі "безчесных, а не славных, простых, а не хйтрых... теслю, а не КО' роля йлй воеводу", підкреслюе: Сйн Божй вчннйв саме так, "абы ммра сего гордост, пнху, славу н могутство тш безчестнем убкл, умормл н до конца стлумнл... абы потом в замках, палацах й кошто вных дворьх родячкеся над тых, которые ся в хлЬвЬ родят, не возносйлй й лЬпшймй не чйнйлйся" ' . Тобто, воля Еога як об"ектквнлй закон буття, за якйм одні народжутоться "в замках", а інпі "в хлЬ вЬ" під сумнів не ставйться. Йдеться про інше одвічну боротьбу двох світовнх СЙЛ, бога й дяявола, духа й тіла, про духовне самоочйцення взамін "зверхнего жрского й поганского прагненьл властн, достойнства, славы н честн свеш€ое"°й, які "дняволжродержев" вйкорнстовуе для зваблешія ліодмнй. Особжва роль у цій о одвічній борні буття небвсного (духовного) і буття земного (■nze сного) належть, за Вйшенськнм, свободі волі людшш (ксамовластйю"), цо вйралсаеяься у праві вйбору мік добром і злом. Усвідо^ена перемога ДУха над тілом еднае людшіу з Еэгоч, робй?ь праведною і іцаслмвою, наблмжаючн до осягнешя ісг/н божх. імаль овуючй контрастні портрвтй двох антаподів "сжа божего" і
"сйна дааволского", гшсьменнйк вмвае термінологіі більш, ніж несподіваноі. Ось як про це говорнться у посланні "Порада, како ся очйстйт церков Хрнстова" (1598 р.):
"Бо далеко хлоп от шляхтнча розност мает. Хто ж ест хлоп м неволюік? Толко тот, которнй мнру сему, яко мужмк, яко хлоп,яко полманец, як.неволняк служнт, котормй образ н кшталт вы, панове. носнте для того, мж мкра сего хлопм й неволннцм есте... Хто ж ест шляхтйч? Тот, котормй з неволь мнрское к Богу вырнет й совышше ся от духа святог; породЬт... Вйдйш лй шляхетство вЬры нашое! Который от Бога ся породат, тот ест шляхткі"^х.
Отже, вшда місія "шляхтнча", одухотвореного "благословенням божм", в істйнній вірі, а відступнмкам від неі' аскет з Афону суворо погрожуе: "Як слнна зчезнете н запустьете!"°2 Безперечно, іцо в посланнях полум"яного "Іоана з Вйшні" не бракуе соціальнкх дошкульностей, іцо тягнуться йорінням до аскеткчного ідеалу раннього хрнстйянства та внсунутоі’ ннм концепціі соборності. церквй і cycпiльcтвa^^. Однак вонн лежать у іншій логічній плоіцйні, не перехрепуючмсь з містйчннм баченням ролі й прнзначення "духовного шляхтнча".
ПРЫМІТКІ; ; ■
1 Шкрше про зміст цйх понять у шляхетській ментальності дав,: Яковенко Н. "Чоловік добркй" і "Чоловік злкй": з історіі' ментальнмх установок в УкраініРусі кінця ХУІ середмнн ХУП ст. // Mediaevaiia Ucrainica.» ментальність та історія ідей. К. ,1992. Вйп.І
^ Антнрйзйс йлй Апологйя...// Памятнккй полеммческой лвтературы в Западной Русн (далі ППЛ). Кн. 3 / Русская йсторнческая бйблйбтека С12> Петербург, 1903. Т.І9. Стб.687,689
° Threnos to iest lament... Wilno, 1610. Арк.8 (переклад з польськоТ тут і далі мій Н.Я.)
4
Нажкодая //7іШ. Кн.І. Стб.458
5 Дйт, за влданням тексту проповіді: Крекотень В.І. До історіі украТнськоТ оарбКйбвоі учйтельноораторськоі' прозй. Казання Ігнатія Оксеновнча Старуамча на погребі князя Іллі СвятополкЧетверте/іі/ноького // Украі'нське літературне барокко. Зб.наук.праць.
^^^^^^^^^ L
6 Zaj^ozkowski A. Glome elementy kultury sslacheckiej w Polsce. Ideologic a struktury spoleczne* — Wroclaw*Warszawa—Krakow, I96l. S.5I
7 List do zakonnikow... // ApxHB ЮгоЗападной Россйй, йзд. Kommcсней для разбора древнях актов (далі Архяв ЮЗР). К.,І9І4.Ч.і, т.У, вып.І. 0.737
8 Eienchus... // Архмв ШР. Там же. 0,606
$ Пор. спостереження над моделлю ранньосередньовічноі поведінкм: Гуревнч А.Я. Проблемы генезйса феодалмзма в Западной Европе. n.,1970. С.І36
10 Шнрше про це дмв. у моій статті "Чоловік добрнй" і "Чоловік злйй"...
^ Антнрмзйс млй Апологня... Стб.571,573
*с Отпнс на лмст Клкрнка Острозского // ІШЛ. Кн.З. Стб.ІХІ9
±8 Eienchus... S.64I
Sowita wins ... // Архйв ШР. Ч.І, Т.7. С.506806
Н^ Exethesis abo Expostuiatia.. .Lw6*,/W(y перекладі П.К.Яременка: Яременко П.К. Ыелетій Смотрмцышй. Кйття і творчість. К., К.,1986. 0.152)
^^ Threnos to lest Lament... S.I5, 15 v.
17 Яремёнко П.К. Мелетій Смотрмцышй... C.I5II52
78 Protestacja ...// Голубев 0. Кневсюій мкТропблйт Петр Могмла й его сподвйжннкй. К.,І883. Т.І (дополненяя). 0.342
1$ Пересторога // УкраінсЬка література ХІУХУІ століть: Бібліотека украі'нськоі літературн. К. ,1988. 0.27,49
2$ Антнрезнс... Стб.80І
21 ІШЛ. Кн.З. Стб.1011,1013
^2 Архнв ЮЗРг Ч.І, т.8, вып.І. 0.388
88 Палннодая... Стб.764
2^ Апокрнснс... // ППЛ. Кн.2. Стб.І296
Антнрнзнс... Стб.829
26 до того ж чятелнмка // Украі’нська література ХІУХУІ століть.,
“ 9.518
' Сказанне Петра Могнлы // Архнв ЮЗР. Ч.І,т.7. 0.98
28 Грнцай Ы.С., Мнкнтась В.Л., Шолом £.Я. Давня укратнська література. К.,І978. С.ІІ6; Мсторкя Укравнской COP. К.,1982,Т.2. 0.504; Історія філософіі на Украіні. К.,1987. Т.І.
— — — „™_—«^^^
“ Украінська література ХІУХУІ століть... С.355
Вмшенськйй I. Творн. К.,1959. С.І77
Украінська література ХІУХУІ століть... С.321322
Там ке, с.323
Пашук А.І. Іван Вншенськнй // Історія філософіі на Украіні... С.229230
39
І'^ЛС^Ы KObhAd
towanego na korberckulturze naroddw hi zatytuioanegos "Re
'or mac
i Bialorusi, tow oczekiw komparatyscy
:ardzo skrotowo
.isnie, yorownujac ooic ej Koron^ i kielkie;
.irtu Reform'
ji w
Zwrdciiem uwag^ na siabo, . gdzie szlachta ma mas
iu znacznych koi’
z w dri;
ieku
■last
na
ono hoscioia каюііскіс^о
;iej yoiowie AC
■rzetrwali nato
zede wszystkim imowiercy pochodzenia ebeego, zasnan
.knych dwoch stuieciach nowymi falami wspblwyznawcow,z .
u, ktorzy uciekali przed przesladowaniami religijrymi w swoicn cjczystych Stronach, irzyskowlowa kroj&? nao
КНІГІ ОНЛАЙН
