Наш радавод
Кн.4 (Частка 2)
Памер: 238с.
Гародня 1992
—.—__ай гадзнвнллов. u слухах начала зох гт. гетман К.Радзнвнлл яемзменно выступал как однн мз главяых стороішмков королевмча Владмслава в его борьбе с "полякамм”.
от этой орментацмм на обеспеченме свонх прав благодаря вооруженной борьбе прнверженйев короленмча Владнслава с полякамм белорусское мешанство заметно отошло после реформ пзчала 30х гг. когда было прмзнано законом суіцествоваяме особой релмгнозной оргапнзацмм православных. В 30х 40х гг. пастроенмя в этой среде былм достаточно неоднороднымн: еслн часть людей выражала удовлетворенне сложявшммся положевяем, то другая попрежнему пормнала релмгмозную полмтяку правятельства. Неоднородность настроенмй нашла свое отраженне я в реакцмн этой среды на событня. прмсходмвшне одновременно на Укрампе: еслн однм вндеж в казаках зашнтнмков "русской веры" от посягательств co сторопы поляков, то другме с неодобреннем говормлн о нх неповмновенмй властям м самочмнных походах на осмапскне владепмя, перспектнва возможного появлення казаков в Еелорусснн вызывала теперь яе падежды, а опасенмя ("крестьяне от черкас боятца шарпанмя, грабежа"). Снова воз родмлнсь надежды на сейм, от которого ожядалм благопрмятных для православных решенмй,.
Мсключеннем явмлась Смолеіішмна. где традмцнонная полятмка правнтельства посушеству не нзменмлась н где пасолеіше н во второй половмне 30х гг. XVII в. выражало надежды на то, что сюда прмдут вооруженные казакн заіцмшать нптересы православных.
323
іда "РУСЬКОГО" ПАТРІАРХАТУ У "ПАРЕНЕЗЙСІ" МЕЖПЯ ШОТРЙЦЬКОГО
______________ О.М.Дзюба
Відновлення православноі іерархіі у 1620 р, ускладнлло релігійнополітлчну слтуацію у Речі Посполлтій. Духовенствр, козацтво, частлна шляхтм, братства домогаллся офіційного влзнання своеі іерархіі, а от® й законності православноі церквл. Іх влмогл на сейм 1623 р. булл влкладені у двох творах, йаплсанлх ібелетіем йютрлцьклм "Юстлфікація невлнності" та "Суплікація", де наголошувалось на порушенні "прав і свобод" православного населення Веллкого князівства Ллтовського, гарантованмх Люблінськор уніею 1569 р., влсловлювалось побоювання, шо утлскл і переслідування за віру православну і.церкву загрожують "цілісності вітчлзнл". Проте сейм не влзнав правомірності акту відновлення іерархіі, натомість король Слглзмунд Ш запропонував православнлм та уніатам скллкатл собор і дійтл між собою згодл. Й» пропозлцію підтрлмав уніатськлй млтрополлт Й.Рутськлй, але відхлллла православна іерархія. Вона стала шукатл підтрлмку у "одновірного" московського царя, про шо свідчлть посольство млтрополлта Яова Борецького на чолі з луцьклм еплскопом Ісаакіем Борлсковлчем до Москвл у 1624 р. В лодальшлй період під впллвом цілого ряду факторівнепоступллвість короля, невлзначеність прав православного і уніатського духовенства в епархіях, непрлмлрлмість православнлх та уніатів, православна іерархія погодалась скллкатл поміснлй собор. Про таклй собор йшлося на сейыах 1626 і 1627 рр., ідею його скллкання підтрлмалл не ллше уніатл, але й частлна православноі шляхтл, эокрема таклй відомлй захлснлк православ"я на польськлх сеймах як воллнськлй чашлк Лаврентій Д>евлнськлй. Саме йому плсав Мелетій Сйот~ рлцьклй, шо відоовідальність за , скллкання клівського собору 1628 р. рівною мірою поділяе й шляхта: "... што тлх мов л голосов блвало по всей рус^кой землл в той самой справы. от лЬт не мало шестл, а еднак set тепер яко бысте о том не зналм,
324_________________________________________________________— не відалн мене едаого пнтаете, што ся то дьеть .
Ініціаторамн склнкання собору сталн мнтрополйт йов Борецькнй, архімандрлт КневоПечерськоі лаврй Петро Могяла і полоць— кнй архіепнскоп Келетій Смотрлцькйй. Обгрунтуватн необхідаість згода "Русі з Руссю" взявся Мелетій Смотрйцькнй, шанованмй се— ред украінцхв та білорусів пясьменннкполеміст, вченмй, по~ первах антнуніат. Усвідомлюючй пагубність протнстояння православнмх та уніатів він у своій кнйзі "Апологія" внклав шість основнмх догматачнйх розходаень між правос.авнйш та католнкаМй і відстоював думку, шо вонй крнються не стхлькй в самій суті речей, скількй в словах, а, отже, можуть бутк переборені . Дійшоеш згодй шляхом уніі православні відкрнють собі шлях до "урядів", освітн, наукя, утрнмують власну шляхту, яка е гарантом політйчнйх "прав і ^вобод". Захопленйй ідеею прнмнрення келетій Смотрлцькйй не враховував ту обставлну, ша яе лвше шляхта, а й козацтво вже вмступало оборонцвм православноі вірн та церквн. Козацтво, якому православна іерархія завдячувала своею легалізаціею, зайняло непрнмйрйму позйцію. пкхуніі. ф усвідому лювалн інші ініціаторн собору Йов Еорецькйй та Петро Кіогйла. Тому юіівськйй собор, якйй відбувався з 13 до 24 серпня 1628 р., х мав зееЙтй шляхн прнмнрення православнкх та уніатів, насправді перетворйвся в суд над "Апологісю" та II автором, яко— го змусйлн зректяся своеі кнйгй, але не ідеі. Після собору Мелетій Смотрйцышй відкрято заявйв про перехід в унію й вмступйв з рядом творів, у якйх обгрунтовував своб рішення.
У творі "^Йьг.а_ен.ел.р 0.^0 neLpomtuenitt напйсаному в кінтр 1628 р., як відповідь на лнст віленськнх братчмків, де вонн карталн свого пастнра, якого так любнлк і шанувалм, за прнйняття уніі, Мелетій Смотрйцькнй ше раэ робнть спробу переконата своіх опонентів, шо унія ні чйм не загрояуе украінцям та білорусам,а та боротьба мік православннмм і уніаташ за прнналежність до тоі чй іншоі церквн не варта того, шоб "мй Русь одна другу проклйналн: батькн сннів, брат брата, сйнй батьків. Одні другтам
325
як поганянамя брядямо, одні другях як смертельнях ворогів переслідуемо" . Підгрунтям ціеі непрямярямоі боротьбя між православннмн і уніатамя, на думку Мелетія Смотрнцького, в кілька догма
тів католяцькоі церквя, цо іх вязналя уніатя. Першяй серед нях
про сходаення ев.Духа і від Сяна, тоді як православні вязнають, цо св.Дух сходять від БогаОтця. Мелетій Смотряцькяй вважав, цо обговорюване me на Флорентійськолу соборі формулювання про сходження св.Духа від БогаОтця через Сяна, яке. пропонувалоея пряйнятн православням в past уніт, відповідае за своею суттю православному трактуванню. Так іцодо й іншого догматупрячастя під двома вядамя "хлібом і кров"ю Хрястовою" і якям саме хлібом /навколо чого точялнся богословські дяскусіі протягом століть/, ^елетій Смотряцькяй радять звертатя увагу на суть таінства Бвхарясті! "прячастя хлібом як преломнення тіла Господня". Говорятя про те, якям з двох хлібів пан Хрястос той сакрамент послав, це про тінь дяскутуватм, а не про саму тоі тіні річ... Квасність чя прісність хліба, як і те, чя він біляй чя чорняй, чя квадратняй чя кругляй то все вяпадковість / o^c.Ld^^tia ў4. Пряйняття уніатамя католяцького догмату про чястнлшце теж, на думку Мететія Смотряцького,не е відступняцтвом від істянноі віря, бо "Тхній чястець пекло і мук вічнях не заступае". Він вважав* цо
Ці розходжання в догматах малозначямі й не можуть бутя Н6П6О&* борямою перешкодою на шляху до еднання православнмх з уніатамя. Про це пмсав у лясті до константянопольського патріарха Кяряла Лукаріса /1627 р./, у якого навчався в Острозькій школі, а в 1624 р. поУхаз до нього зі своім катехізясом та сумнівамя іцодо істянності православного вчення: ''Якцо в основнях догматах вчен~
ня то? і другоі церквя нема ніякоі суттевоі різняці, а е лнше відтінкн, різноманітності і обрядові особлявості, тоді варто на ці пятання дявятнся не як на протялежні, а як на спірні" . Унія, пясав Метслій Смотряцькяй, не заміняла православ"я католяцмзмом, бо залялнлось те ж прячастя, православннх не змушують вязнаватя вогню очяіцаючого, целібату свяіценняків, а пряйняття
нового календаря, на цо згоджувалясь уніатя, не е догматом віря .
Однісю з перешкод на шлжу до уніі був догмат "послушен
„____„.„___^ —f
ства нонстантйнопольскому патріарху", відмо; йтйсь від якого означало б порушнтй церковннй канон. Мелетій Смотряцькйй пропонуе розв"яэатй це іштання шляхом утворачня власного патріархату, якнй номінально внзнавав бй прнмат рнмського папн, але не як главн католнцько?, а вселенськоі церквн. Цю ідею він вйсловйв вже у лйсті до патріарха Кйрнла Лукаріса, де застерігав, цо бездіяльність і незацікавленість патріархіі у прммнрённі православнях і уніатів змусйть Тх слідуватл московському царо, яклй 'вйвів церкву з послуленства константянопольському патріарху і зробнв з неі, іцо забажав. Хто заборонмть і корэлю польському так вчйнйтй у евоій державі"?. Початок автокефаліі, як і цер~ ковноі едності він шуказ в історі? хрлстйянізаці? Русі та православноі церквн у Веллкому князівстві Ллтовському. Мелетм СмотркцьЕіій, як і ііші полемістн з уніатського табору, проводйть на сторінках "Паренезноу" деку, цо прлйняття Руссю хрлстмянства відбувалося в часн едності між константлнопольськймй патріархаш та рнмськш.м папамя. Перше эапровадження хрнстйянства він відносйіь до "Русі Галнцько?" й датуе його 8% р. "за часів^ патріарха Ігнатія, яккй утрямував едність з рнмськнм папою" . Так було й під чае хреіцення "Русі ІйПвськоІ блмзько 980 р.".
Основною прнчйнол поставлення у 1051 р. кйівсыош штрополнт.ом Іларіона без санкціт кснстантннопольського патріарха Смотрмцькяй рважае "розрнв на той чае патріарха Шхайла Кнруларія з рммсыош папою": "Руська церква не бажала, іцоб той відаепенець вмсвятнв Хй шітрополнта"^. Це, як і поставлення іятрополлтом Клнмента /1046 р./, про іцо згадуеться у творі, розцінюеться Смотрйцькнм як перші спробй вйЙтй зпід юрнсдакціі константннопольськйх патріархів. Одночасно він наголошуе й на іншій думці, цо "старожнтна на украінськйх та білорусыпк землях не православна церква, а церковна едність". Про це свідчйть й участь кйІвського ммтрополйта Сфрема /блмзько 1096 р./ у перенесенні моіців св.Школй з Мйр Лйкійськйх до італійського міста Бара, якмй на честь цього святого склав церковні гімнй"1 .
. Вагомлм агрументом на корнсть утворення власного патріархату для Мелетія. Смотрмцького була незалежа церковна політнка велйкого князя лйтовського Вітовта, йрм підтрймці якого вйнйкла
...... ......•...... 3^7 .
лнтовська мктрополія й був вясвяченяй мятрополчтом Грнгорій Цам~ блак. Але подалыпу історію православноі церквя у Велнкому князівстві Лятовському він пов”язуе не лмше з прагненнямн до незалежності від константвдопольськнх патріархів, а й до уніі з католяцькою церквою. Смотрлцькнй в такк подіях як внсв^ячення у Рнмі кнівсыэдм Мйтрополнтом уніата Грнгорія Болгарпна /1458 р./, послання кйівського мнтрополнта Мнеаіла рнмському папі Снксіу ІУ /1476 р./, поставлення бвз попередньоі згодн патріарха кйівськйм мнтрополнтом Макарія /1495 р./ та ін. бачять пряхяльність православного духовенства до уніі. Отже, Мелетію Смотрнцькому важлкво покаэата прнсутність двох тенденцій в історіі православноі церквв у Велякому князівстві Лнтовському: одна з нйх спрямована на досягнення автокефаліі, інша на едність церквн шляхом уніі. Але це не означало ліквідацію одніеі з церков, або повне злнття, а Іх об"еднання. Й тут важлмву роль мав вхдігратя власннй патріархат прнмйрнтй правоелавннх та уріатів шляхом здобуття автокефаліі та вкзнання номінального верховенства рнмського папн. Мелетій Смотрнцькмй переконував своіх співвітчнзнйків, go такнй патріархат буде "пожкточнйй” для всіх: "Чнм зашкоднлн собі волохй і мултянн, чо Іх мнтрополйій не шукають собі послушенства у патріарха константннопольського. Так чннять і епнскопй Крнтсьюій, Іверськнй, Сербськяй, Іллнрійськнй або Охрндсьюій, котрі не е у послушенстві старшого, а владнкн і справці своіх помісннх церков. Ото х московськнй патріарх перед овдма. Але дарма у тій справі чужнй прнклад яаводнтй" .
КНІГІ ОНЛАЙН
