Наш радавод
Кн.4 (Частка 1)
Памер: 238с.
Гародня 1992
В PoccLXcxo:: лгпе^ш’ суідестьовала .аагогая дк ..^жоапня ...-чсхе. , раопросіранвЕдаяся е на цечеін СеЕ^ро-западного края. Онл pt-зделялнсь на сборнье н пяніЕрегеняде. По ^азьяснекню Де-партзкента духовных дел йностр^ных- пспсьеданн.:, ‘‘разллч^е э?о кмечт значонке лсклучлгельно е духовном отно.знлк. Е собойшх дечатях соЕе^аются все гообае слу-бы, как гіовседнвЕзые, ?ан й п».7НЕ”ік;е, а равно к п^аздначнііе; в пяглЕреіенндх іе гечетях, получ.-цых сюе казіаяхв os soro, чго ЕагоЕетане егедявЕяо пять газ собнраовся для і-олйтьы, пятначное і: празднлчноа богосл^-нля вовсе не -огуі оеть совераае^. Е а^хнтекоурнск отно^епгл собо^іые н пятйврекенкЕе хечевк по больле.. часзн отлнчавтся кехду ссбо/; лішь разйераЕн"! .
По даннпЕ 1879 г., в ВнленскоХ губерніш чйслйлось 3 собор-!шх н 3 пятадреыенных хечетя, Е ннх обряды соввраалк 2529 прн-хо:-:ан, в Еннско.і губерно речь лла о 8 собор:ых хечетяг с 3145 п^хоханамн, в Ко: енскол была I ссборяая ^чсгь н 706 пркхохан,
I Гродненской - 3 соборные нечетк й 1662 прмхожанйна. В чмсле этг.х кечетел не былм упокянуты Студзянская й Вмнішпунская .■ '’ебольдо/ прмход мз 201 «усулыланнна суцествовал в селенлм Хвковпе Сс'іро^смого уезда Воланскоп губернмн .
Такіш об?азом, на сохуанность м вйдойзцененме сеій му-С”лызнокйх сеятйлйц в Северо-западной крае в XIX в. оказало влйяняе нвсколько ^акторов. Бо-первьх, нвпрерывное функцмонй-^ованйе і..усульйенском коніессо, опяраюшвйся на традйцмн лй-тоеско-польского государс7іа м в той йлй нной ыере поддержява-еі ое тос'-’дарс7ійннйі'й законаші, во-вторых, сушествованйв ста-uz м іозЕлкно^нйе ноеех посаленнй, указйгаюцее на некоторЕе переве-енйя л^одсніх татар в reorpa>iecmi промранспе, і-7зе7ы:х, спре/еленная обособлепность йестной мусульманской гоч ссяй 07 о іітльного кслакского Шра( необходлмость поддар *'::.вать^йзнеспособность коіЦессж собственныым свлама й сред-стваі'й.
ПРЙМЕЧАННЯ:
^xi-casnsxi S. ^сірхвд liteycj. РхоЬэ monoerafіі hlato-lyceno-etnocraricanej. Ueraiisiva. 1S38. S. 184.
2 Лйтоескйй государсгвенный мсторйческйй архнв (далаа ЛГНА). Ф. 378. 1803 г. Д. 451. Л. 1-2.
Зцентральный государственный встормчвскйй архмв в Санкі-Петербурге (далее - ЦГйА). Ф. 821. Оп. 8. Д. 686. Л. 102; Аг_ сйіяша Oloway Akt ЬагадсЬ "’ Warezawle» Centralne Wiadze К'угпапіо./е (далее - agab CWW), 1403. к. 9.
^ЛГЛА. Ф. 328. On. I. Д. 3. Л. 2.
О 5UoronO17ics А’ Mczynek.do hlstorii.aeczet^ * Poiseе // 'Xi-Cie tetarskie. 1937» ^* 12« 8‘ ^'
6 ЦГЙА. Ф. 821. On. 10. Д. 191. Л. 85.
7 - Там же. Ф. 821. Оп. 8. Д. 686. Л. 25 , 49-50. On. П. . Д. 59. Л. 99.
X2Z.
6WiC4-nscv,L. I S. 1'etarzj >7 S^oniau // Acts Bsltico-slsvica. 1^111.1^87.5.59.ЦПіА. Ф.62І. On. 6. Д. 686. Л. II.
9ЦШ. Ф. 821. On. 8. Д. 666. Л. 49Іоб. Д. 686. Л. 62 89o6.
^Woronowicz. A. Op. cit. S. 6.
ТІЦШ. Ф. 821. On. 8. Д. 639. Л. I, 5, 8.
Лнтовсквй Государствеяный архнв. Ф. 391. On. 4. Д. 1821 Л. 41.
^AGU). CW. 1407. К. 294, 348.
І4ЦШ. Ф. 821. On. I. Д. 2091. Л. 1-26.
І5Там же. Ф. 821. Оп. 8. Д. 714. Л. 37, 37об.
ІбТая же. Ф. 821. Оп. 10. Д. 191. Л. 47, 85, 114, 118.
^^Таы жб. Ф. 821. Оп. 8. Д. 666. Л. 64об.
"УНШЖА" Б МОДЕКЦІІ 6ПЮ0ПА МШ ДОЕгОКОВА
Ульян зеькнй В.1.
Серед велмкого чнсла архівнмх эібрань, іцо містять матеріалн э історіі церквм на Украіні і Білорусіі, одаіею з найціннішнх мае бутм названа колекція епнскопа Павла Доброхотова. Вартісність да-ного зібрання орнгінальнмх та копійннх документів /як актовнх, так і історнко-літературнйх, зображальннх, рукоплсннх кннг тошо/, які стосуютьея церковноі уніі, ватао переоцінптй. Значення колек-ціі де більше зростае у зв"язк ' з обставннам: ''ey колм вона збнралася, особою автора та малою обізнаністю ' гршокласннмн матеріаламя.
Колекціонер. Прокіп Нйловйч Макслмов нар. І.УП.І807 р. у сім"і свяценнка Тамбовськоі губ., закінчйв Тамбовськг духовне учнлмде та Тамбовську духовну семінарію, у 1833-1837 рр. навчався у СПб. ДА, по закінченню якоі був прнзначеняй вмкладачем грецькоі та німейькоі мов унгатськоі Лйтовськоі духовноі семінаріі /с.Зя-ровмці Гродненськоі губ./. 15 грудая 1837 Прокіп Доброхотов /пріз-вйсько, qo перероело у прізвмше/ став професором церковноі та біб-лійноі історіі, канонічного права і грецькоі мовн, а пізніше вй-кладав рьсійську громадянську історію, археологію, обрядослів"я, тлумачення Нового Завіту.
Доброхотов відразу увійшов до просвітнкцького гуртка на чолі з епнскопом Антоніем Зубко та доктором богослов"я протоіереем Антоніем Тупальськчм /Прокіп одружнэся з одаіею з доньок остан-нього/. Восенй 1845 р. ЛДС була переведена до Вільно, куда пере-і'хав і П.Доброхотов, везучн э собсю зібрані у Жнровнцях кнйгй та рукопйсм. За дорученням мйіроп. Йоснпа Семашка, він роэбнрав та каталогізував семіяарську бібліотеку /блязь-о 15 тнс.томів/, очо-лював комітет по збнранню етаографічннх матеріалів для Російсько-го Географічного товарйства.
Піеля смерті дружннн Прокіп Доброхотов прнйняв пострнг з іменем Павла і був внсвяченнй вівромонзхл. У 1849 р. о. Павло Доброхотов був прнзначеннй настоятелем Полоцького Богоявленсьkoto монэстнря і ректором Полоцьксі духовноі' семінаріі. На думку архіеп. Савя /Тмхомірова/, вже тут Доброхотов почав сіятн серед молоді "латйнство". У 1851 р. його перевелй до Рнгн - ректором місцевоі семінаріі та архімандрнтом монастаря. Доброхотову було
199
доручено редагування часопмсу "Учялмце Благочестмя", складання історнко-статйстнчного опмоу Рйзькоі епармі', латннсько-російсько-го словнйкэ та церковннх календарів.
Саме у 1837-1855 роках о. Павлов Доброхотов і склав свою ко-лекцію уніатлкн . У 1855 р. він був перевеценнй до Катермнославу /ректором Д.С./, де дротн його "неправославнйх" поглядів вйступйв інспектор семінаріі. Після слідства Доброхотов проснв перевестк Wo в одну з західнмх семінарій /Віленську, Вітебську, Могялев-ську чн Лінську/, де він "через знання міспевоі мовй, звлчаів, і особлнво історіт уніі' і православ"я у тнх краях міг бй бутл ко-рхснйм". /ого вмклнкалл у ііетербург і у січні 1859 р. прнзначялй ректором Логйлввсько'і ^С та настояталем Боатського монэсткря.
.іроте перебування тут внявнлося недовгнм і о. Павло Доброхо-і' п був переміденйіі цо Вяткй /1863/. Затям /1866/ він був хірото-нісанлй у епмск. Вологодського і Устквського /хоча проснвся на /олоцьку епмскопію/, а згодом переведеннй у Псков /1869 р./, і пізніше - у Петрозаводськ /1882 р./. В цей час він підтрнмував язкн с обер-прокурором св.Сііноду Д.А.Толстнм і допомагав йому прм нэплсанні кнйгй про католмцтво в Росіі. У 1897 р. епмском Пав-ло доброхотов відійшов на спсчннок у Московськйй Внсокопетрівсь-кнй монастар, де і псмер 23 квітня 1900 р.
1£і9.Р?я колекчіі. Доброхотов почав збнратв свою колекцію у Жйровяцях і спочатку це булч документн місцевого монастмря. Після акту ліквідаціі уніі 1839 р., колл булм закряті уніатські монас-тпріі а церквн переведені у правосуіавну традяцію - іх докумёнтн почалй розпорошуватйся, РНйдуватнся, грабуватася. Павлу Доброхо-тову вдалося зібратн значну кількість рукопнснйх кнкг, інвента-рів, богословськнх кодексів із архівів уніатськях монастярів. Цьому спрняв його сан , службове положення, зокрема перебуван-ня архімандрнтом ряду монастнрів і ректором семінарій у Білсрусіі. Проте для православного діяча церквн такнй інтерес до "уніатнкй" був небевпечнйй. Це стане одніею з прмчнн його обвннувачення у "латннстві"; Насторожувало також, цо колекціонер не вйкорнстовував документів для крнтекй уніі і нічого не публікував, хоча займався дослідженням історіі уніі, літературноі діяльності св.Йосафата Кунцевйча тодо /эбереглмся рукопнсн/. fee у 1861 р. учень Добро-хотова по ЛДС, проф. СПб.ДА О.Кояловнч в одній з своіх праць прогнтував прнватннй лйст о. Павла цодо літературноі діяльності Лссафата Кунцевмча. Це прннесло Доброхотову рд. непрмемнострй.
"Уніатйка" дуже цікаьмла Доброхртова. Задля поповнення своеі колекпіі він навіть вйпнсував найцінніші рукопнсм і копіював іх /"Хроніка супрасльського монастйря" за 1498-1685 р. Отця Павла безпідставно ввкнуватйЛй у прмвласневді іі орнгіналу - справа 1852-1867 рр.; вйтягй s документів Жмровйцького монастнря; копія слова ммтр. Кмівського Грнгорія; документм монастйрів і церков Мо-гнлевськоі губ./.
Свою колекйію о. Павло воэйв увесь час за собою, жоден руко-пйс не пропав /кілька булй подарова/t колекціонером СП6.ДА, Вілен-ському Свято-Духівському братству та вроф. М.Й.Кояловйчу/.
у 1897 р. колекція була розділена: частнна залйшмлася у Пет-розаводську під опікою о. О.П.Воскресенського, інша - була пере-веэена до Москвй. У 1903 р. В.І.Средневськмй почав переговорм з о. Воскресенськйм про пеадачу колекціі до БАН.' У 1907-1908 РР-колекція була куплена за 3000 крб. /55 пакунків з грамотамн, /блйзько 2000 документгв/, 26 рукоп. кнйг,96 томів і зшйтків поль-ськйх та латйнськйх рукопнсів ХУІ-ХІХ ст., зібрання польськйх /78/ та лэтйнськйх /54/ кнйг з історіі уніі ХУІ-ХІХ ст.; 14 томів кмрн-ЛЙЧНЙХ рукопнсів ХШ-ХІХ ст.; 10 томів кмрйлйчнмх стародруків; більше 100 гравюр і портретів ХУШ-ХІХ ст./.
У БАН колекція Доброхотова /473 текн/ зберігалася до 22 черв-ня 1931 р., колй вона була розчленована. В бібліотеці залншнлйся лйше 53 рукопнсні кнйгй. інші рукопясм булн передані до Державноі Археографічноі’ Комісіі, а затмм разом з архівом останньоі - до Інстйтуту історіі /Ленінградського відділення/.
Короткі згадкй та оглядя колекціі публікувалнся у путівннках 1910, 1915, 1951, 1956, 1958 ор.
"Уніатйка" в колекпіі Доброхотова.
Серед чэстйнй колекці і в БАН знаходнться 19 рукопнснмх кнйг та збірннків отців васнліан. Це: "Короткое опйсанне розерваня церковного й яко во едмностя веру пряняла Русь” /сер. ХУП ст./; " ^а-агтье^і іаКіі’ о гге^к^сге^ І\Ы& ^р Іш<о№ tneipobo^cie U- SuM>dzi£, P^wi/Stctm,1' /сер. ХУП ст./; ( ^е ^^ е^'
рссм-іо ^wAze^c" ^сер. ХУП ст./; чйнй поставлення егшсяопа та архімандрнта /ХУП ст., ркп. належав ммтр. Антонію Селяві/; збір-ннк творів про св. Йосафата Кунцевнча /др. пол. ХУП ст./, бого-службовнй збірннк /перш. чв. ХУП ст./; сказання про Жйровнцьку ікону Богороднці /ХУП ст./; прмвітання негоціанту ордену оо. ва-
Сйліан /ХУП ст./; збірннк документів та богословськмх творів оо. васнліан /ХУП-ХУШ CT./;"Regu^ f^oufi t^lCh'U.'1 /1739 р.; львів-ська генеральна конгрегація/; пояснення основнмх монастнрськйх обітів /ХУІІІ ст., Жйровйці/; каталог ченців БерестейдйНй, до по-мерлй /ост. чв. ХУШ ст./; збірнкк творів отців васнліан /кін. ХУП ст., належав еп. Якову Суші/; кілька богословськмх збірнлків, довіднйкл з магометанства та математлкй.
КНІГІ ОНЛАЙН
