• Газеты, часопісы і г.д.
  • Наш радавод Кн.4 (Частка 2)

    Наш радавод

    Кн.4 (Частка 2)

    Памер: 238с.
    Гародня 1992
    233.31 МБ
    .:ьлойец, втреткіх, хотя іювгородсхая арх.е ^отсхаТк^^ г .а пус”овала /после нззло."е!пя влалнж Ссраішока/, по в нрпглаі ^ епхскопа пз Ліітовского государства ддя празжгчноі'. цорс:о.г: ■ з было нуллы, поскольку, как пэвэстно нз лстоп.'існех псют.ігое Расллітя ;. в его поездке в Говгород л ”схое со’тровачлал, в ^гіслз " ют’х, епясхоп колоіавскпг ^ЬтрсЛан.6 Лослод’і?, вепоя™, к совзріЕл водосвятае, а псховск'тй летоіггсец лотр'сттл, очсвтпо, о.тіску нлд ошбку, превра’лів колоюнсдого влздлху в "сшлепсхого
    В І5П г. у Варсонойія пронзошел ксн^гкт с Marano;' полот: н хэПТйбсіжг Іівфншам нз—за мстаславской лзсяотш; с.'олегс с вт лыха вшіроаал бнло ее у короля, ко затом Зв"п.іга ":• всл бояре пс ЛОШСП* , СОСЛЯВДНІСЬ НЯ TO, ПШТОЛ Д02І ТЯЯ ЛОС.’ТТГІНЯ "•Сг1'’’Сс'Г^О'*,’Я 3 ^... кь аршешіскопм полоцло^ хохлва^а", доб^ллсь от госпож.вігп дела в сво:о пользу /24.УІ.І5П/.7
    врлведечкы:; эілзод ярко характзрхзует полог.еше православп;х .гірарлов в ВКЛ. Снн проявлядц едапство в вопросах варн  на цаокг внх соборах, а 'іакяе отстаявая перед господаре:;? непріпсосповеннос^ ;. 'ав н нмупестза духовепства /в частностп, по чслобгітю всех кеоа гов ВКЛ 2.УП.І5П г. Слгзз^даі пзлал соогютстау?^? іппвдлеіг^/, зато по поводу доходов, тн^улов н mscp в нрптювло'' леоапзізі ?ялбп ”э.р\у влапдсаш составляля обычіюе явлеаіеЛ Ііо.побш’і яягба."! іт .■длоба?" оік, ч"о характерно, сбрезапялл іэ п'рополчта, а господ ря: в годн правлсшя Счглз^чуа I /I50GIC4S/, которые, по егпю■угптому ілгеіггз ксследоваг?ало;і, явдлпсь весьда благоігрччтігц" пернолоу в псторхі правбславной цэрчвя в Кй,10 еце болвшэ возросла завіс'імос^ь А!тсовепства от светскс'і власлі.
    Лнтораспо, паконец, что полошсі"; еігтскон, отозачвая сво:і mana ца спорііуэ десятпіу, пааол полдаргжу у еосупого боярства: перарх: бшЕі "Serra связаш с городсчо'' воргушло”. Паря^у с і.ксіта:.воеводо;; православнне хеязія й боярэ ходатаГствоватн пррзд госпо~аре?«’ о назначеізш ошсковом в нх город yrorioro ну "каі^плата"?1 Рял лерарлов вккол нз боярско? срелн, бнл связан с ’sr рддство?”, подобно Вгрсоііо^э.
    Лояльеосгь сг.юлеЕОзого духованства к Ляжвё полворглась суровоіу лспнтаню в гогн борьбы за С:юленск /І5І2І5І4 гг./, осачг.онпвв во: сяааі Ricuqh Л. Tparisri (nyyairnr усугублялся тем, ч?о с обзпх ссррон сразапсь православные. 0 поапрзг, занятод во врел
    264
    )салг С .олснска его Еладакой, мояно суднть по тоіду, что Вар ою ’іе взлел служть в городскнх церквах слухбу о дароваішй .пллн пэд врагом. Вообше забота о зацнте своах городов о? неуріделя входяла в круг обязанностей православных керархов ■ ет /чего нельзл сказать об нх "коллегах" в Еосховсішм\оспт^ ііве ХУІ в.!/: так, полоцквй владака собнвал знррмаі. о ^Х даг^шпі госковсккх водск у лятовскях рубозей,13 а
    я в начгле 1508 г. в ^інске штрополнту йоспфу пагепзда досаліі rpsuouy с просьбом успжть бдателыюсть на с.у^гі' ’тшэдряя пепрпятеля п прявеста к прнсяге местное населэз:о.р*
    Создаотся впечатленгге, что церковнне вла ж~ т гіласгч аэтскхе /воеводы п наместннкн/, олнцетворялп г ■ .,дд л”ов
    е поря’ка. Так
    та ЕЗ.
    на шх смотрело й московское тпа
    еі в 1500 г. московской ратью Брянска в ес
    1?»’ наі.всткіком Бартошевэтей в плен был захвачег я.’; эзс'jg н бряісгаій ’Іона  обонх пленшков воевода о кзу.~ Korea ВаснлчЗ Е летом 1514 г. вступнл, пакл
    ’П'
    В ПО?.С
    эшЕЕі Слюленск, первым делом он нзоллровал городсіс местше вдаста от остэльного населеійя: владаке сг эролевско?у воеводе, князьям й панам было велеяо йд^ іядесгапі шатер, где ош быля взяты под страву.36
    Внеіж ВарсоносМ, казалось, покорнлся новым властач
    ■о нстннпне слмпатші проявялзсь очень скоро: в сентябте/
    • в С..шэнске был раскрыт пролнтовскнй заговор, во геаве хотг
    ™	^^ йоасафовская.летошоь стре^оя ВСй вкнХ
    возло^ть на одного только Варсон^я: он пос^Х
    .■.яншка Васка Ходакяна к королю с преддокенпем немедленно ■о«о^Т™е В0І:СК0’ ™W 663 ^ мас?ся овла®ть вХТ °Р’ одва»°’ был раскрю, а подошежая вать лн
    ского гетмана К.Острожского была с уроном отбнта 17 Упо’пна
    е о гошхе В.іодапе показнвает, одаако что у
    >^яш,«!ІЖШ0»
    по^нула родной город: в составлешюм в декабре
    “^ ^з^ало с ?/естной городской веігдгт.о .
    _________________________„265. ___________________—— тольхо"оодетоо, ко я обнач лояльность к Лятве. Га участяе в заговоре, возглавленпом ВарсоноДгэм, гороусяо/ верхуіЕзі нр.%:о v?aWKnoT Арха^телогопо'лскіг" ле,;’ожоэц: Блалі'?я захяслпл ’'з’.л. / в^сте с "отлзы.п сеолснскшлі н с папн", но наггестнтк Еасяляя 2 , кн.В.В.мі''скпГ, разоблачнл нх за?д!сел, сообакіков Еарсонорля ”азтл, а его солого послал к веллко^ 'Е’язігг ’іізлохеша^ сжлен.^п влалнка бчл сослан в заточекіе в Опасолалелпг гюнаслгоь і:а ірллнслом osops; сго тіреемнкком стал по золе Бас.ткя ш чудовск; Лу:адлргіт ПОСЛ^
    ЬХогчалія Ь' осо№т’ія лозволяет коікфетлз’грсвать "•б.лле/.’дгв>г.і поптпвт'' ігпавос лавчово “уховскс'гва .'і в началв ХУІ в. ::о,о — •:о ^г.’:л владлагл, BaocoHopr яа нодолгое вреля своего пребываг,я яп СГоленско': еплсг.огып участвовая в церчовном соборе, вел 7тлбц лзяа гохрл.оі:, о.’OTarBan ро,піоі город от naEiCKa лРсг'вк. Че выяывает еуютіх сомкекг , что в руссчолі:товс”О;Л контл’Ж’2 юрхтлка православноі' церкш ВКЛ, зажс~уая от вегнхокгіязескоі. властк я тесно связакная с мостшш боярством, дерлала сторону Лзтвн. Это обстоятольство, бсзусловно, укропляло ллтовс’сів порядкл в восточш’х разіопах ВКЛ, ставшх арекой вовжых декстзй, а серьезно затрудняло уснлля шсковского правнтельства, стрешваогося оторвать славянскне гзшя от Лнтвн.
    I.	ПоасаТювская летопась. н.Д?57. C.IG5.
    2.	2акатйій. Ясторчя Русской Цзрквл. Т.ІХ. ІІзд.2. СПб.,ІЭОО. G.I6G, 288.
    Б. Псковскіе летопнсп. Вып.І. У.Л., 1641. C.S3.
    4.	Хорошковяч А.Л. Русское государство в сястепв мегхлунаролшх отношевдй конга ХУначала ХУІ в. Ы., 1980. С.І22.
    5.	ьакарнЯ. Указ.соч. С.І74, пркм.КІ.
    6.	См.: Масленшкова Н.Н. Прксовданешо Пскова к Русско..іу кентралязованпоьу государству. Л.: ЛГУ, 1955. Іфпл. С.І85.
    7.	Русская нсторлческая бнблнотека. Т.ХХ. ІМ.,І903. Сглб.737738.
    2.	Ахтіі... Запално” Россян /АЗР/. Т.2. СПб.,1848. й 65. С.8Т82.
    9.	См., налр.>: Русская’лсторлчссжая бйблнотека. Т.ХХ. ‘5 152, 153. Ст6.765—768.
    _______________________ 266_____________________„__________________
    10.	См. работы і.акарня, К.Холннядкого, Л.Ляпнньского н др.
    II.	См.,наіф.: ЦГШ Ф.ФО. Кн.І7. Л.І59 об.
    12.	КадагоовзкпГ П.П. Борьба Васплня Е Лваношча с Спгйэмут" о’л I Казіішвовячем лзза облауашя Сшлспском /І507Іо22/.
    ежн, 1899. 0.60 п іфяг.Б.
    13.	Гоо^уа'1стВ8ііі.ая Лублачная бабл'іотсха ям. іь.ь.Салтшсова— рдрнка. Оту.ел руношсе?» Автограін. Т.І25. й 7.
    14.	АЗР. Т.2. Б 10. С.7.
    15.	Полгое собранле руссютх летошсей. /ПФЛ/. Т.8.
    Пб., 1859. С.239.
    16.	ЛФЛ. Т.37. Л., 1982. C.IGO.
    17.	Поаса^овская лстоііпсь. C.I65IG6.
    18.	ЦСАЛА^ Ф.389. Кн.7. С.П7ІП74. Опубл.: Каізпровсжі; 1Н. 'каз.соч. Прііл.2. С.І23І27.
    19.	ІіФЛ. Т.37. С.І0ІІ02.
    20.	ІІСг.ОЕСюіе ло'гогыса. Бпп.І. 0.98; ПСРЛ. Т.28. L.Л., Г. < }.350351.
    ПАСРЭДНІЦКАЯ РОЛЯ АПОСТЛЛЬСК’Л СТЛЛІЦЫ Ў даплАмдтачных shocihak вшіікага нняства ЛІТОЎСКАГА 1 МАСНОУСКАЯ ДЗЯВКАШ У ПЕРШАЙ ПАЛОВЕ Ш СТ.
    А.І.Цзярновіч
    Адзін з сіжэтаў, які заўссды прысутнічау у поркювгх па:.:is паслші Вялікага Княства Літоўскага (далей BIW і маскоў чкк: кіраўніцтвам  роля ў гэтвх пераовах Аііостзльсгэй сталіцн.
    ч.і	;аЕхіа ьаскоусій бок першш апеляЕау да Лактаў пасольстваў ад
    рымскіх. У перамовах лютага красавіка 1552 г. бялікі князь Васіль Іванавіч сцвярдааў: "...прлсылал к нам Семый папа Вшскпй ^ллент своего посла, бхскупа Нвана френчкшка, ...просячн нас, чтоб ыы с братом н сватом свойм с йтімонтоы, королем Польсішм ь велмклм князем Лмтовскйм, бвлн в вечном шру н в доброй смолве, й далн бы ш брату своему к свату Глгжонту... на его послы опасную гра.юту, а он к нам посвлал свокх Велшшх послов о шіру Й с доброй смолве.” У перамовах снеяня 1536  сакавіка 1537 гг. <£лрк ^аяўлялі: "...прнсылалв о тех делех к велнкому государю нашеьу Васхлью... папа рпмскнй Клкмент свонх велакнх послов, м говорнлй о том государю нашему многме речв, с велккнм престужаньем, да н тогды то сстатнсь не ыогло, чтоб государю нашеіу своей отчйны вашеау господарю постуіжтнсь."^ Падобнае паўтараецца у перамовах студзеня  сакавіка 1549 г.
    Такім чынаа Апостальская сталіца Іі.хвулася выконваць пасрэднідхую міскю ў адносінах паміг ВКЛ і Маскоускай дзяркавакй Дзеля гэтага скаргстоўваліся ўласна папскія легаты. У сэдавіку 1526 г. "...пала Кжыент пряслал своего посла йвана Френчхшка о том яе, чтоб внязь велшхй с королем помврялся"4. У БЕНІку II :.:ая маскоўскім урадац была вндздзена "Опасная граыота" літоускім Еаслш. ГЬтая пасрэдніцкая місея ажццяўлялася легаіам Дто n ФранцЕСкаі.. (ФренчюкіКО ў расі.хкан транскрыпці:1) дэ Колло адначасова з і’ліёрскіш паслалі. I калі 21 кастрычніка паслп ВКЛ абвесцілі, ево без влртання Саалеііска вечнн ыір нейагчвж', док
    268
    пасроднікі таіхгіла прапанавалі баярам саступіпь Смаленск дзеля ыіру. Маскоускі бок адаовіуся катэгарычна. Тады 23 кастрычніка пасрэднікі прапаноувгыць закліэчыць часовы мір, а Смаленскам кіраваць суілесна. Перамовы 1526 г., такім чынам, яскравы прыклад пасрэдніцкай місеі Апостальскай сталіцы і непасрэднага Удзелу палскага легата у самой працэдуры першовау,
    1503 г. дае прьжлад, калі Рьм дзеля сваёй ыісыі выкарыстоу,вау саноунікау інпкх краін.5 У студзені у Маскву прыехау пасол лараля венгерскага I чэскага Уладаслава Глгімонт Сантай. Пасол заявіу, што да двара караля Уладыслава прыбйу кардынал Рэгнус, і пасля вызначэння пазіцыі Сантаю бцло даручана гаварыць у Маскве ад іыя папь’ Александра УІ (14921503). 1 слова гэтае бьтло наступнем: вялікэі'у княза Маскоўскаму варта пашршца са сваім зяцем каралём і вялікім князем Алсксандрам, а таксама каіяіенсаваць яму стратн, канесеныя вайною.
    Чка sa молна растлуыачнць настолькі моцную увагу Апостальскай сталіца, а таксаыа Святой Рамскай ішіерыі нямецкай нацыІ да адносінау ВКЛ і Маскоускай дзяркавы, Іыкненне да замірэння rerat краін? Падобна, што зразуыець гэткае магчыма толькі ў больш шкрокіы кантэксце вурапейскай гісторыі.
    Пачатак ХУІ ст. знаменалыш для Еуропы. Менавіта тады уз