Паўстанне 1863-1864 гг. у Польшчы, Беларусі, Літве і Украіне
гісторыя і памяць
Выдавец: Беларуская навука
Памер: 427с.
Мінск 2014
последний их не принял, то они решились идти уже домой, но все-таки не с целию принять раскаяние и просить пощады» [8, арк. 26]. Абодва хлопцы былі прыгавораныя да 5 гадоў арыштанцкіх рот. Магчыма, што толькі ў паўстанцкім аддзеле сялянскія хлопцы сапраўды адчулі сябе вольнымі людзьмі, роўнымі сярод роўных, адчулі сваю прыналежнасць да вялікай справы.
Таксама і большасць беларускіх сялян, якія пайшлі ў паўстанне і заплацілі за гэта дарагую цану, паверылі ў ідэю вольнасці, ідэю справядлівай польскай дзяржавы, у якой, як пісалася ў паўстанцкіх улётках, усе грамадзяне будуць роўнымі і вольнымі. Хаця паўстанне і было жорстка задушана, а паўстанцы сурова пакараныя, гэтая ідэя вольнай і справядлівай дзяржавы ўжо не магла быць вынішчаная, яна трывала замацавалася ў свядомасці беларусаў.
Літаратура
1. Арамовіч, Ігнат. Мары. Успаміны аб партызанскім руху ў Гарадзенскім ваяводзтве ў 1863 і 1864 гг. ZI. Арамовіч П Arche. 2010. № 12. С. 18-72.
2. Байкова, С. М. О движущих силах восстания 1863 г. на территории Белоруссии / С. М. Байкова И Историко-социологические исследования (на материалах славянских стран). М.: Наука, 1970. С. 222-253.
3. Гісторыя Беларусі: у 6 т. / рэдкал.: М. Касцюк (гал. рэд.) [і інш.]. Мінск: Экаперспектыва Т. 4: Беларусь у складзе Расійскай імперыі (канец XVIII пачатак XX ст.) / М. Біч [і інш.]. 2005. 519 с.
4. Зайцев, В. М. Социально-сословный состав участников восстания (Опыт статистического анализа) / В. М. Зайцев. М.: Наука, 1873. 232 с.
5. Нацыянальны гістарычны архіў Беларусі ў г. Гродна (далей НГАБ у г. Гродна). Фонд 1. Воп. 6. Спр. 361.
6. НГАБ у г. Гродна. Фонд 1. Воп. 34. Спр. 456.
7. НГАБ у г. Гродна. Фонд 1. Воп. 34. Спр. 613.
8. НГАБ у г. Гродна. Фонд 1. Воп. 34. Спр. 1341.
9. НГАБ у г. Гродна. Фонд 1. Воп. 34. Спр. 1424.
10. НГАБ у г. Гродна. Фонд 1. Воп. 34. Спр. 1728
11. НГАБ у г. Гродна. Фонд 1. Воп. 34. Спр. 1864.
12. НГАБ у г. Гродна. Фонд 3. Воп. 1. Спр. 15.
13. НГАБ у г. Гродна. Фонд 3. Воп. 1. Спр. 43.
14. НГАБ у г. Гродна. Фонд 31. Воп. 2. Спр. 2409.
15. Радзюк, Аляксандр. Знішчэнне шляхецкіх ваколіцаў на Гарадзеншчыне ў 1863-1864 гг. / А. Радзюк II ARCHE. 2010. № 12. С. 151-174.
Резюме
с. м. токть
ВОССТАНИЕ 1863-1864 гг. НА ТЕРРИТОРИИ ГРОДНЕНСКОГО УЕЗДА: СОЦИАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ
Территория Гродненского уезда представляла собой благоприятные условия для ведения партизанской войны. Активные действия повстанцев начинаются здесь в марте 1863 г. Большую часть добровольцев в ряды повстанцев поставляло мелкое дворянство (околичная шляхта). Именно против этой социальной группы и были направлены репрессии российских властей. В отдаленные земли империи были высланы жители нескольких поселений мелких дворян, а их имущество конфисковано. Крестьянское население было разделено. Часть поддерживала повстанцев, часть склонялась на сторону правительства, а большинство пыталось придерживаться нейтральной позиции. Правительство жестоко репрессировало крестьян, которых подозревало в симпатиях к повстанцам. Была, например, сожжена деревня Зуброво, а ее жители расселены по другим деревням Гродненского уезда. Но в целом восстание имело позитивные последствия для большинства населения Гродненщины, условия реализации аграрной реформы значительно улучшились в пользу крестьянства.
Summary
S. TOKTS
REBELLION OF 1863-1864 ON THE TERRITORY OF THE GRODNO DISTRICT: SOCIAL ASPECTS
The territory of the Grodno district represented favorable conditions for guerrilla warfare. Active insurgency starts here in March in the 1863. Most of the volunteers in the ranks of the rebels supplied gentry. Against this social group were directed repressions of the Russian authorities. The residents of several small noble’s settlements were sent to the distant lands of the empire, and their property was confiscated. Peasant population was divided. One part supported rebels, other are often inclined to the side of the government, and most tried to take a neutral position. Government brutally repressed peasants who were suspected of sympathizing with the rebels. For example, village Zubrava was burned and its inhabitants were settled in other villages of the Grodno district. But in general, insurrection had positive consequences for the majority of the Grodno region; conditions for the implementation of agrarian reform improved dramatically in favor of the peasantry.
Паступіў у рэдакцыю 11.12.2013
УДК 94(477): 316.343.642
Н. Р. ТЕМІРОВА
ВЕЛИКЕ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ В ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАІНІ В КОНТЕКСТІ ПОВСТАННЯ 1863-1864 рр.
Друга половина XIX ст. позначилася складною соціальноекономічною еволюціею великих землевласнйків внаслідок офіційного скасування кріпацтва в Російській імперіі, що надало імпульсу розвйтку капіталістйчнйх відносйн. Безпосереднім наслідком скасування кріпацтва стала активна мобілізація землі, передусім, належноі' дворянам. Правобережна Украі'на відрізнялася від рештй украінськйх земель максимальною стійкістю великого землеволодіння. Причина полягала в тому, що в регіоні сформувалося найдавніше серед украінськйх губерній велике помііцйцьке землеволодіння. Ще в ранньомодерну добу тут утворилися обшйрні маетності Потоцьких, Любомирських, Браницьких, Ржевуських та іншйх. 3 поділом Полыці з’явилася нова сила російська бюрократія, котра особливо зміцнйлася після повстання 1830 р., коли російськйй уряд провів масштабну конфіскацію польських маетків i передав іх слухнянішйм підданйм з росіян. Маючи міцні економічні позйціі, землевласники польського походження претендувалй на відповідну роль у політйчному жйтті імперіі. Відносно Правобережжя можна говорити про польський сепаратизм, якйй намагалася обмежйтй російська влада. Тому до економічнйх чйннйків еволюціі’ великого землеволодіння додалйся суто політйчні заходи, які були прййняті в контексті прйдушення польського повстання 1863-1864 рр., коли російськйй уряд узяв курс на обрусение Юго-Западного края».
Відповідно до затвердженого 5 березня 1864 р. положения особи польського походження не допускалися до торгів на купівлю маетків у «західному краі'», призначених для продажу
з метою утворення капіталу для вйдачі позик на купівлю казенних i приватних маетків уродженцями непольського походження з іншйх губерній (окрім евреТв). Придбання цими особами маетків в іншйх регіонах дозволялося. Також встановлювалося, що покупцям таких маетків заборонялося продавати, заставляти чи іншйм способом передавати ці маетки особам польського походження та евреям, не дозволялось !м віддаватй ці маетки в оренду чи управління особам польського походження i евреям. Таким чином, цими заходами переслідувалася мета «посилення в Західному КраТ між землевласниками російського елементу» [8, с. 81].
Уряд сподівався спонукати переселения російськйх землевласнйків до «Західного краю», що суперечило загальній тенденціі до поширення міграці! з заходу на схід, з більш населено’! місцевості у менш населену, з більш культурно! в сільськогосподарському сенсі до менш культурно!. Оскількй Правобережжя виступало таким розвйненішйм регіоном, марно було сподіватйся, що лише через обмеження позйцій поляків тут розгорнеться переселения росіян. Тому уряд з 1864 р. став шукати засоби, щоб викликати рух російськйх землеробів у «західнйй край» i насадити тут «російськйй елемент». Для його заохочення передбачалося надати переселениям певні пільгй. 3 ціею метою в 1864 р. був запроваджений фонд для вйдачі позик росіянам, який формувався з сум, виручених від продажу казенних земель. Оскількй цих коштів виявилось недостатньо, створили Особливе товариство з покупців польських маетків. Але з огляду на недіевість воно 1867 р. припинило існування, його кошти були передан! Товариству взаемного поземельного кредиту, яке 1890 р. перейшло під егіду Дворянського банку [4, с. 81].
У 1865 р. кйі’вськйй генерал-губернатор О. Безак повелів конфіскуватй майно польських землевласнйків, які взяли участь у повстанні. Таких знайшли 144 особи. Очолюючи в Петербурзі «Комісію про пошуки коштів для запровадження російського елемента в Західнйх губерніях», він підготував текст указу «Про заборону особам польського походження знову здобу-
ватй нові землі в Західнйх губерніях». Комісія дійшла вйсновку, що в дев’ятй західнйх губерніях на 10-мільйонне населения, «переважно Малоросійське, Білоруське і частково Лйтовсько-Жмудське», припадало досить незначне за чйсельністю населения польського походження, яке складалося здебільшого з помііцйків і мішан. Воно «дае всьому краю характер польськйй і заважае решті, ніскількй не польському населению, правильно розвиватися». Сила цього стану, на думку членів комісіі', полягала в корпоратйвній замкненості володіння нерухомою власністю, яка не допускала проникнення до свого середовища представнйків іншйх національностей i особливо російськоі'. За таких обставин, на думку комісіі’, уряд мав удатися до такого заходу, «який через усунення осіб польського походження від права отримувати заново маетки в Західному краі’, не обмежуючи законы права володіння нйнішніх польських помііцйків, остаточно перешкодив би посиленню цього класу». 3 огляду на це 10 грудня 1865 р. імператор підпйсав указ про заборону особам польського походження купувати помііцйцькі маетки в «західнйх губерніях» [12, арк. 1 зв.]. Документ, вперше зафіксувавшй поділ за національною ознакою, став наріжнйм каменем подальших обмежень у правах осіб польського походження. Ці заходи були вйзнані самими членами комісіі’ такими, що «хоча не узгоджуються з загальними юридичними засадами, але цілком виправдовуються вищими інтересамй державного ладу, спокою i самозбереження» [12, арк. 1, 3 зв.]. Особи польського походження позбавлялися права купувати помііцйцькі маетки в «західному краі’» будь-яким іншйм шляхом, окрім наслідування за законом. Особи ж російського походження, навпаки, набули певних пільг i переваг. Але оскількй значна частина осіб польського походження не мала ніякого відношення до повстання 1863 р., зразу після прийняття закону 1865 р. почали надходити звернення з проханням переглянути його відносно конкретних осіб. Перше таке звернення надійшло від генерал-ад’ютанта графа Ржевуського, після чого були розглянуті подання князів Любомирського, Понятовського та іншйх [4, с. 46-47].
КНІГІ ОНЛАЙН
