Паўстанне 1863-1864 гг. у Польшчы, Беларусі, Літве і Украіне
гісторыя і памяць
Выдавец: Беларуская навука
Памер: 427с.
Мінск 2014
На украшських землях, що входили до складу Російськоі’ імперіі’, також сформувалась система етапів, значними центрами якоі’ були міста Одеса, Кйів, Херсон, Харків, Кам'янецьПодільськйй, Кременчук.
Рішення про створення етапного маршруту через Харківську губернію було прийнято у 1840 р. Саме тоді був заснований маршрут від Херсона через Полтаву Харків Воронеж Тамбов Пензу Сймбірськ до Казані. Того ж року був створений етапний шлях від Москви через Тулу Курськ Белгород — Харків на Бахмут до Аксайськоі’ станйці.
Маршрут Херсон Харків Казань в межах Харківськоі губерніі’ проходив через Коломак Валки Люботин Харків Циркуни Лйпці Черемошне на Белгород. Охорону в’язнів несла етапна команда, вйділена з Харківського гарнізонного батальйону. Вона складалася з 3 обер-офіцерів, 6 унтер-офіцерів, 3 деніцйків, 3 барабаніцйків, 9 служйтелів етапнйх будйнків, 1 фельдшера, який знаходився в Липцях та 46 пішйх та 23 кінних нйжчйх чйнів. Саме цим маршрутом з Полтавськоі та Кйівськоі’ губерній направляли до Харкова засуджених до заслання учаснйків Січневого повстання 1863 р.
На маршрут! Москва Харків Аксайська станиця на терйторіі’ Харківськоі’ губерніі’ конвоювання арештантів здійснювала етапна команда у складі 5 обер-офіцерів, 5 деніцйків, 10 унтер-офіцерів, 5 барабаніцйків, 15 служйтелів етапнйх будйнків, 3 фельдшерів, що знаходилися в селах Зміі’в, Пришиб та Лиховій, а також 50 пішйх та 25 кіннйх нижчих чйнів. На Харківшйні маршрут проходив через Васищево, Зміів, Лиман, Андріівку, Балаклію, Савйнці, Ізюм, Долину на Бахмут.
Протягом 1847-1862 рр. в губерніі була створена система етапів та пунктів для ночівлі пересильних арештантів, що об’еднала повітові міста з губернським містом Харковом. Починаючи з 1847 р., за рішенням губернського правління, було збу-
довано 16 етапнйх будйнків. Загальна вартість будівнйцтва, за кошторйсом складенйм губернськйм архітектором Ф. Данйловйм, становйла 133.642 руб. 17 коп.
Згідно правил при пересйланні заколотнйків і'м надавалйся підводй для перевезення майна одна підвода на 12 осіб. Також підводй вйділялйся для перевезення хворих одна на двох осіб. Місцевому начальству було доручено слідкуватй, щоб при пересйланні засуджені брали з собою лише найнеобхідніші речі.
29 березня 1864 р. було заборонено пересилання за державний кошт родйчів засуджених, окрім найближчих (жінок та дітей).
Зазначимо, що розмііцення польських повстанців у Харківській арештантській роті стало можливим у тому чйслі завдяки певним економічнйм обставинам. Починаючи з 1863 р. арештанти Харківськоі’ роти були залучені до будівнйцтва залізнйць, що поеднували Харків та навколйшні губернські міста. Під час робіт в’язні перебувалй під охороною на місцях будівнйцтва, а прймііцення роти на Холодній горі були фактично пустймй.
24 лйпня 1864 р. до Харкова прйбулй перші 127 польських повстанців. Циркуляр поліціі’ вйконавчоі Міністерства внутрішніх справ від 22 березня 1863 р. «О порядке содержания преступников в арестантских ротах гражданского ведомства и мерах к улучшению ротного управления» відзначав «... с наполнением их польскими политическими преступниками, роты эти становятся карательными заведениями имеющими особое значение» [1, арк. 46].
На губернаторів покладалося завдання сприяти «... в принятии законных мер к ослаблению и искоренению в политических преступниках революционных стремлений» [1, арк. 47].
Зважаючи на значну релігійність польських політйчнйх злочйнців, міністр внутрішніх справ П. Валуев основним засобом виправлення вважав роз’яснювальні бесідй, що мали проводити католйцькі священики при відвідуванні арештантських рот.
Згідно циркуляру від 2 липня 1863 р. губернаторам дозволялося за гарну працю та при відсутності дйсцйплінарнйх стягнень переводити політйчнйх злочйнців у розряд тих, що виправляли-
ся. Така практика була закріплена у російському законодавстві щодо в’язнів арештантських рот, де утримувались крймінальні злочйнці. Арештанти розряду тих, що виправлялися, мали чимало пільг. Вони розмівдувалйся окремо від іншйх арештантів, не виводилися на загальні роботи. У вільнйй від праці у в’язнйці час вони могли у супроводі ротних унтер-офіцерів виходити до міста. Про меню арештантів свідчйть спеціальна «Табель» [2, арк. 53].
Дни недели
Обед
Вечером
Воскресенье
Понедельник Вторник Среда Четверг Пятница Суббота
суп с говядиной и пшеничная густая каша
суп с салом
суп с говядиной щи с капустой щи с говядиной щи с капустой и маслом суп с салом и густая каша
кашица с салом
кашица с салом кашица с салом кашица с салом кашица с салом кашица с салом кашица с салом
Під час посту яловичина замінювалась рибою, а сало оліею. Крім того, із загальноі' артільноі’ суми роти на зиму закуповувались капуста, картопля, цибуля та інше. Розпоряджались артільною сумою два арештанти з розряду тих, що виправлялися, а нагляд за ними здійснював один із унтер-офіцерів роти [2, арк. 18].
Один з польських політйчнйх злочйнців Юзеф Жулинський 16 березня 1865 р. здійснйв втечу з Харківськоі’ арештантськоі’ роти. Командир роти П. Флоринський повідомйв, що під час робіт поблизу Нетеченського мосту Ю. Жулинський «...воспользовался большим стечением народа и забившись в толпу скрылся» [1, арк. 24].
Влітку 1865 р. Ю. Жулинський був затриманий поблизу Киева та засуджений військовйм судом до 5 років каторжних робіт за втечу та чйсельні крадіжкй продуктів у селян.
Після відбуття частини строку польські повстанці направлялися на поселения до віддаленйх регіонів краінй. Вйхідці з Кйі'вського військового округу направлялися до Бакйнськоі’, Оренбурзькоі’, Самарськоі’ та Сймбірськоі’ губерній.
Протягом 1863-1865 рр. більшість утримуваних у Харківській арештантській роті становйлй вйхідці з губерній царства Польського. Так, у 1865 р. в Харківській арештантській роті утрймувалося 562 арештантй. 3 них 469 осіб були вйхідцямй з губерній царства Польського. Рота була переповнена, тому циркуляром Міністерства внутрішніх справ від 19 березня 1865 р. було дозволено частйну польськйх арештантів перевести до інших рот.
У більшості вйпадків утрймувані у Харкові учаснйкй повстання перебували у роті від 2 тйжнів до 6 місяців. Поступово чйсельність поляків у Харківській арештантській роті зменшувалась і у 1867 р. і'х залйшйлось усього 32 особи.
Таким чином, протягом 1864-1867 рр. Харків та найбільша каральна установа губерніі’ Харківська арештантська рота були вйкорйстані для розмііцення засуджених учаснйків польського повстання 1863-1864 рр.
Система силового регулювання суспільнйх конфліктів, діюча в Російській державі напрйкінці XIX ст., активно використовувалася для придушення національнйх рухів. У періоди особливого пожвавлення національнйх рухів для тимчасового утримання ix активних учаснйків використовувалися різноманітні каральні установи загального типу, що особливо виявлялось на регіональному рівні. Протягом 1864-1867 рр. у прймііценнях Харківськоі' арештантськоі роти цйвільного відомства тимчасово перебували понад 800 учаснйків Січневого повстання.
Література
1. Державний архів ХарківськоТ області (далі ДАХО). Фонд 4. On. 11. Спр. 638.
2. ДАХО. Фонд 23. On. 1. Спр. 812.
3. Полное собрание законов Российской империи (далее ПСЗРИ). Собр. 2-е: в 55 т. Т. 14, отд. 1. СПб.: Тип. II отд. Собств. Е. И. В. Канц., 1840. 901 с.
4. ПСЗРИ. Собр. 1-е: в 45 т. Т. 34, отд. 1. СПб., 1830. 956 с.
5. Жижин, В. Д. Ссылка в России (законодательная история русской ссылки)/ В. Д. Жижин //Журнал Министерства Юстиции. 1900. -№ 1. С. 37-70.
Резюме
Р. И. КРАВЧЕНКО
УЧАСТНИКИ ЯНВАРСКОГО ВОССТАНИЯ 1863-1864 гг. В ХАРЬКОВСКОЙ АРЕСТАНТСКОЙ РОТЕ ГРАЖДАНСКОГО ВЕДОМСТВА.
Анализируется процесс содержания участников Январского восстания 1863-1864 гг. в Харьковской арестантской роте гражданского ведомства. Рассмотрена законодательная база функционирования арестантской роты, показаны условия пребывания в роте участников восстания, выделены основные категории осужденных, освещены причины и обстоятельства их перемещения в Харьков. Обращается внимание на этапные маршруты, по которым направлялись польские арестанты через территорию Харьковской губернии. Доказано, что пребывание участников восстания носило временный характер, в последствие большинство из них было отправлено в отдаленные регионы Российской империи, преимущественно во внутренние районы Сибири. Важной особенностью пребывания осужденных в Харьковской арестантской роте стало их широкое привлечение к различным работам в помещении роты и на различных объектах в городе.
Рэзюмэ
Р. I. КРАЎЧАНКА
УДЗЕЛЬНІКІ СТУДЗЕНЬСКАГА ПАЎСТАННЯ 1863-1864 гг. У ХАРКАЎСКАЙ АРЫШТАНСКАЙ РОЦЕ ГРАМАДЗЯНСКАГА ВЕДАМСТВА
Аналізуецца працэс утрымання ўдзельнікаў студзеньскага паўстання 1863-1864 гг. у Харкаўскай арыштанскай роце грамадзянскага ведамства. Разгледжана заканадаўчая база функцыянавання арыштанскай роты, паказаны ўмовы знаходжання ў роце ўдзельнікаў паўстання, вылучаны асноўныя катэгорыі асуджаных, асветлены прычыны і абставіны іх перамяшчэння ў Харкаў. Звяртаецца ўвага на этапныя маршруты, па якіх накіроўваліся польскія арыштанты праз тэрыторыю Харкаўскай губерні. Даказана, што знаходжанне ўдзельнікаў паўстання насіла часовы характар, пасля большасць з іх была адпраўлена ў аддаленыя рэгіёны Расійскай імперыі, пераважна ва ўнутраныя раёны Сібіры. Важнай асаблівасцю знаходжання асуджаных у Харкаўскай арыштанскай роце стала іх шырокае прыцягненне да шматлікіх работ як у памяшканнях самой роты, так i на іншых гарадскіх аб’ектах.
Summary
R. KRAVCHENKO
THE PARTICIPANTS OF THE JANUARY REBELLION
OF 1863-1864 YEARS IN THE KHARKIV PRISONER SQUADRON OF THE CIVILIAN COMMUNITY
The article covers the process of keeping the participants of the January rebellion of 1863-1864 years in the Kharkiv prisoner squadron of the civilian community. The legal basis of the prisoner squadron functioning has been analyzed. Also, there have been shown the conditions of the rebellion participants residence in the squadron; the main categories of the convicts and the reasons and conditions of their displacement to Kharkiv have been pointed out. The attention is also drawn to staging point ways, which Polish prisoners followed across the Kharkiv province. It was proved that the rebellion participants residence was of a temporary nature, and later the greater part of them was sent to remote regions of the Russian Empire, mostly to the inner regions of the Siberia. The important peculiarity of the prisoners residence in the Kharkiv prisoner squadron is their mass bringing in to the different works in the squadron apartment and various objects in the city.
КНІГІ ОНЛАЙН
