КНІГІ ОНЛАЙН

Паўстанне 1863-1864 гг. у Польшчы, Беларусі, Літве і Украіне

гісторыя і памяць

Выдавец: Беларуская навука

Памер: 427с.

Мінск 2014

120.6 МБ

Відповідні репресйвні заходи з боку офіційноі’ влади перш за все були спрямовані проти польськйх землевласнйків, котрі співчувалй повсталйм і підтрймувалй і’х. Цйх помішйків було визнано противниками державного устрою, а законом від 10 грудня 1865 року lx було звинувачено у протидп проведению прогресу суспільнйх процесів i впровадженню реформ, які тоді проводились в Росіі’. Саме тому повним ходом розпочався процес секвеструваняя і конфіскаціі’ майна як у учаснйків повстан­ня так i у причетних до нього. Вони суттево погіршйлй загальний життевий рівень польського населения краю.
Г. I. Марахов стверджуе, що: «Генерал-губернаторам надавалося право одноосібно вйрішуватй питания, пов’язані зі сек­вестром земельних угідь та майна. У цілому згідно офіційнйх даних канцеляріі’ КиТвського генерал-губернатора, за 10 років було конфісковано помііцйцькоі, селянськоі" і церковноі’ землі разом з луками, лісамй i водоймищами 132 050 десятин. Проте історйкй вважають, що справжня величина конфіскацій була набагато більшою» [11, с. 239]. Конфіскаціі’ землі у польськоі’ шляхти на Правобережжі призвело до зменшення викупних платежів у селян та зростанні іх землеволодінь. Це можна показати такою таблицею:
Як видно з вищенаведених даних, конфіскаціі землі у поляків спричинили до суттевого зниження селянських викупних платежів та обсягів землі яка припадала на одну селянську душу після реформи 1861 р. Причиною, яка зумовила таку тенденцію було зниження цінй на землю, адже конфісковану у поляків зем­лю продавали на відкрйтйх торгах за надзвичайно низькими цінами, а полякам купувати цю землю заборонялося. Навіть було
видано окремий закон за яким полякам заборонялося купувати землю i брати и в аренду. Розписки чеських колоністів свідчать про обмеження економічнйх інтересів поляків царським урядом. Приведемо одну з них повністю у якості прикладу:
Т а б л. 1. Змінй обсягів землі яка припадала на одну селянську душу та розмірів викупних платежів в Правобережній Украіні в середйні XIX ст.
Губерніі'
По положению 19 лютого 1861 р.
Після 1863 р.

К-сть землі на сел. душу в дес.
Обсяг викупного платежу за дес. в руб.
К-сть землі на сел. душу в дес
Обсяг викупного платежу за дес. в руб.
Кйівська
1,9
2,5
2,54
1,56
Подільська
1,9
2,5
2,39
1,6
Волинська
2,3
2
3,9
0,78
По: [10, с. 33].
«ОБЯЗАТЕЛЬСТВО
Мы, нижеподписавшиеся Франц Рикель, Иван Шантор, Иван Павличек, Франц Душек и Матвей Валек обязуемся в слу­чае покупки мною на публичных торгах или по соглашению с владельцем какого либо недвижимого имения состоящего в одной из Западных губерний, с получением льгот, на основании Высочайше утвержденного в 18-й день мая 1873 года положе­ния, как за себя, так и за наследников и преемников прав моих, то имение не продавать, не закладывать и никаким образом не передавать уроженцам польского происхождения и евре­ям и ни тем ни другим управления не поручать, и в аренду не отдавать. Кроме сего мне объявлено, что имения лиц поль­ского происхождения переходящие к русским владельцам, освобождаются от платежа % сбора на точном основании п. 11 Высочайше утвержденных 3-го Марта 1869 года правил о взимании % сбора с последующего, после перехода имения года....»[5, с. 5].
Як видно з документу, для прискорення продажу землі, ті маетності які виставлялись на торги навіть на певний період звільнялйсь ві оподаткування. Такс падіння цін на землю спри-
чинило до посилення процесів міграціі' населения на терйторію губерній Південно-Західного краю Російськоі' імперіі з краін Західноі’ Свропй [17, с. 16]. Проте у доповіді із звіту Кйі'вського, Подільського і Волинського генерал-губернатора підкреслювалась небажаність переселения з прйвіслінськйх губерній вйхідців польського походження [17, с. 16].
М. Н. Лещенко відмічае, що: «Таким чином, не зважаючи на поразку, повстання 1863 р. зумовило деяке полегшення умов реформи на Правобережній Украі’ні і взагалі в усьому Західному кра’і, охопленому вйзвольнйм рухом» [9, с. 39].
Серед місцевого селянського населения швйдко розпочалйся процесй майновоі дйференціаціі. Масовий продаж конфіскованоі’ у поляків землі спричинив до змін у соціальному складі селян і навіть у іхній психологи.
Відсутність будь якого контролю з боку помііцйків та opra­nie влади за сйтуаціею спричинила до кризових явищ у суспільстві, прйміром поширення пияцтва. Ось як про це писав російський автор I. Кашкаров у 1880 р.: «...нельзя обойти молчани­ем кабаков, которые имеют у нас такое важное историческое и современное значение. Кабак есть место, в которое собираются крестьяне для бесед о своих нуждах и делах; там они покупают и продают самые важные в быту землепашца предметы, там же устраиваются гульбища, и из выручки, попадающей в прилавки целовальников пополняется значительная часть государствен­ного бюджета...» [7, с. 11].
Занепад добробуту польськоі’ шляхти та окремих прошарків украі’нського селянства спричинив до зростання інтересу до ціеі' проблеми з боку науки та широких кіл громадськості. Вагомий внесок у дослідженні ціеі проблеми належить С. Подолинському [15]. Цей видатний науковець першим у вітчйзняній науці на вйсокопрофесійному рівні почав досліджуватй проблеми добробуту широких верств населения. У 1879 р. він виступае на конгресі лікарів у Монпелье з двома доповідямй: «Санітарнйй стан у Кйівській губерні'і» та «Людська праця і зберігання енергіі’» [15].
Каральні акціі' уряду щодо польського населения не обмежувались лише економічною сферою. На офіційному рівні заборонялась польська освіта про що свідчйть секретна переписка Міністерства народно! просвітй з Кшвським, Подільськйм i Волинським генерал-губернатором [16, с. 12]. Заборонялось i створення польських громадських, жіночйх організацій та кооператйвів [6, с. 22]. Безсумнівно, що такі урядові санкціі’ негативно відображалйсь на добробуті як польсько! шляхти зокрема так і всіх поляків у цілому.
Разом з тим, прогрес не стояв на місці. Після поразки поль­ського повстання 1863 р. на терйторі! Украі’нй розпочався бурхливий розвиток промислового виробництва як товарів масового споживання так і предметів широкого вжитку та продовольчих продуктів. Вйрішальну роль у цьому процесі посів промисловий переворот. Так, прйміром, за підрахункамй Л. Г. Мельника «Якщо в цукровій промйсловості одній з найпошйренішйх і найбільш технічно розвйненій вже у передреформенйй період галузі промйсловості Украінй напрйкінці 50-х років налічувалося лише 305 парових машин потужністю у 2,3 тис. к. с., то на 1891 р. парових двйгунів було понад 2 тис., а потужність !х становила 25,8 тис. к. с.» [13, с. 235]. Якщо враховувати той факт, що Правобережжя було одним із головних регіонів цукроваріння в Російській імперіі, бачимо, що процес механізаці! праці i розвитку машинного виробництва у цьому кра! розвивався особливо стрімко.
Значною мірою сприяло зростанню загального добробуту населения масова розбудова залізнйчно! мережі як в імперіі' Романових у цілому так і губерніях Правобережжя зокрема. Так, за свідченнямй П. Андреева 7 листопада 1863 р. було здійснено пробну поі'здку по Одесько-Балтській залізнйці [1, с. 11]. На його думку масове запровадження залізнйчнйх перевезень не лише сприяло більш зручному i швидкому пересуванню подорожніх, а й істотно знижувало вартість перевезення різноманітнйх товарів, що в свою чергу робило !х більш доступними для спожйвачів та перешкоджало появі дефіцйту. Так, прйміром, вже в 1863 р. перевезення пшенйці залізнйцею в Украі’ні коштувало 1 коп. на 40 верст з 1 пуда [1, с. 42].
Загалом репресіі’ спричинили до різкого погіршення добробуту польськйх помііцйків, які в більшості своій були вймушенймй змінюватй традйційнйй, встановленйй століттямй порядок жйття і господарювання. Такі ді! уряду призвели до серйозних соціальнйх змін як у селянському середовйіці так i в міжетнічних стосунках. Фактично польські шляхтйчі втратили домінуюче становище в регіоні i були вимушеними займатися частково торгівлею, видавничою справою, тощо. Слід відзначйтй, що погіршення !х добробуту за висновками К. Мацузато украинцами сприймалося позитивно адже росіянй були в цьому регіоні малочйсельні i сприймалися украі’нськйм селянством як абстрак­тно «начальство» або епізодйчне явище яке отримало прізвйсько «кацапи». Такий імідж велйкоросів серед украі’нськйх мае був незрівнянйм порівняно з живою ненавистю до поляків (страти повстанців Колпвщини у с. Кодня) та евреі'в, викликаною у украі’нців щоденними контактами з ними [12].
Найбільш яскраво ілюструють стан добробуту населения того чи іншого регіону Російсько! імперіі демографічні показники. Тож звернемося до данйх дореволюційно! статистики. За даними відомого радянського науковця А. Г. Рашина дйнаміка змін чйсельності населения в губерніях Правобережжя була такою:
Т а б л. 2. Дннаміка чнсельності населения Південно-Західного краю імперіі' Романовнх з 1811 р. по 1.01.1914 рр.
Губерніі
Чйсельність населения в тис.
У скількй разів зросло населения

1811 р.
1863 р.
1.01.1914 р.
3 1811 по
1863 р.
3 1863 по
1.01.1914 р.
3 1811 по
1.01.1914 р.
Кйі'вська
1066,2
2012,1
4792,5
1,89
2,38
4,49
Волйнська
1212,8
1602,7
4189
1,32
2,61
3,45
Подільська
1297,8
1868,9
4057,3
1,44
2,17
3,12
Всього
3576,8
5483,7
13038,8
1,53
2,38
3,64
По: [14, с. 59].
3 показнйків таблиц! видно, що чйсельність населения Пра­вобережно! Украінй після польського повстання 1863 р. істотно зросла. Якщо населения зросло у першій половйні XIX ст.
в 1,53 рази, то в другій половйні цей показник сягнув 2,38 рази, що в 1,55 рази перевищувало за показник попереднього періоду. Таким чином можна стверджувати, що поразка польського повстання 1863 р. істотнйм чином не вплинула на погіршення демографічнйх показнйків. Більше того, Здійснення реформ у сфері землеволодіння, зростання темпів промислового перевороту та розширення ринкових відносйн значною мірою вплинули на зростання населения Правобережноі УкраТни у другій половйні XIX на початку XX ст.
На завершения, у якості висновку до нашого дослідження хотілось би відмітйтй наступне:
1.	Поразка польського повстання проти російського панування у 1863 р. на терйторіі Південно-Західного краю імперіі' Романових була закономірною, адже переважаючою силою повсталих була саме консервативна дрібна шляхта (котру в народі називали «голопузою» або «гербовою голотою») польського походження котра маючи невелйкі маетності позалазила в борги i прагнула повернути старі кріпоснйцькі порядки відкйнувшй здобутки реформи 1861 р. Таким чином ця частина польського національного руху прагнула зберегти i покращити свій добробут спекулюючи на національнйх прагненнях польського насе­ления регіону. Однак, слід відмітйтй, що значні землевласники польського походження такі як, прйміром Бранйцькі, дбаючи про недоторканість своі'х володінь не пристали на полум’яні відозвй своі’х співвітчйзнйків і тим самим не лише вберегли, а й примножили своі' маетності. Наслідкамй поразки польсько­го повстання 1863 р. стали масові конфіскаціі землі у польських помііцйків котрі були учасниками цього виступу, обмеження у праві землеволодіння, заборона обійматй держані посади для осіб польськоі національності та ін. Всі ці заходи Російського уряду негативно позначилися на добробуті польського населен­ия Правобережжя.