Тварам да шыбеніцы
Язэп Янушкевіч
Памер: 137с.
Ракаў 2013
34
КАСТУСЬ КАЛІНОУСКІ
паніцнну, а вона ж не трл та не шість днів з хатл, а шість днів з робочоі душі. Мужлку ж, не тількл не дав ніяклх прав, а іце й відібрав ті права, які він мав від польського уряду; багатьох із вільнлх та й королівськлх людей велів до паніцлнл заплсатл, — будькому дозволялося крлвдлтл мужлка, а московські члновнлкл ніяк його не захліцалл, а якіцо за рішенням суду й не відправлялл мужлка до Слбіру, то віддавалл навічно в солдатл. Колл ж хтось із панів, дослухавшлсь свого сумління, відстоював правду та справедллвість і протлстояв царському указу, ш,о стверджуе «дерл, берл та мовчл», тоді його, якіцо не втік закордон, ув’язнювалл та до Слбіру гналл, а маеток з людьмл заблралл до казнл, — звідтіль то у нас і казенні селянл. Спочатку вонл служллл казні паніцлну, а згодом іх вплсалл в оброк. Та й окрім оброку влзлскувалл — без жодноі вдячності, в прлслузі всякій нечлсті: то окружному, то асесору та й будькому, хто набув права власності.
Ось такето московське начальство для селян, а ніблто добродійнлк! Нехай кожен самостійно розбереться, хто ллста мого буде члтатл, а я ллше від серця скажу: іцо колл нам під рукою польською не дуже добре було, то вже як москаль намл став правлтл, то створлв він для селян справжне пекло. Тут іце треба відзначлтл, іцо він змуслв нас поклдатл батьківіцлну, йтл в рекрутл та воюватл не за Божі заповітл, не за правду та справедллвість, а за глум, за неволю і не раз супротл братів та батьків нашлх.
Тутвартовідзначлтлдцомоскаль.добродійнпкмужлцьклй^вільнлвліл панів від усяклх податків, переклав іх на мужлцьке плем’я, обклав податкамл і мужлцьку землю, і мужлцькі хатл, мужлцьку душу, і мужлцьклх дітей, і мужлцьку худобу, жлвлх і мертвлх. Але це іце не все московське добродіяння.
ІЦе за дідівпрадідів булл мл уніатськоі вірм, а це значлть, іцо мл, дотрлмуючлсь грецьклх обрядів, влзнавалл за представнлків Божлх святлх отців з Рлму. Царям московськлм і це стало заздрісно й тому, скасувавшл в Москві грецьку віру та наставлвшл царську, відому як православіе, і нас відірвалл від істлнного Бога й вплсалл у схлзму невірну. Таклм члном, обібравшл не за гріш, здібнлх до праці, закріпачллл нас, а іцоб мужлцькі сльозл не потрапллл перед трон істлнного Бога, ллшллл нас і нашоі духовноі радості вірл нашоі уніатськоі. Правда, людл, е за іцо подякуватл!.. А московські члновнлкл — іце одне добродіяння. Знаю я із кнлг, іцо е на світі якась саранча, яка як тількл де з’явлться так всю хазяйську худобу влнлшлть. Маемо мл, браття, це страшнішу біду від тіеі саранчі — члновнлків московськлх з іхньою «правдою» та «справедллвістю», які як спрлтні людл, або помосковськл «проворні», уміють так ублажлтл людлну, ліо з рук іхніх влйдеш голлм наче матл народлла — та й жлвл під цлм урядом без суду і правдл. Відразу після війнл з французом під Севастопо
«ЛІСТЫ 3ПАД ШЫБЕНІЦЫ»
35
лем пішлл поміж нас чуткл, іцо мають селянам волю датл. Чекалл мн довго, аж покл трл рокл тому влйшов царськлй указ — іцоправда, багато там було наплсано та корлсті для нас мало. Бо натворллл ллшень канцелярій, посереднлків, старшлн, плсарів —усе за мужлцькі гроші, а паніцлну як відроблялл так і далі потрібно відроблятл. Зрозумівшл це мл повсталл. I тут то москалі не розгублллся іцобм прлмуслтл нас до царськоі мллості, a козацька нагайка повлнна була зміцнлтл наші братерські узл — не знаю тількл з кнм: чл з панамл, а чл з москалямл. Нехай замість мене скажуть ті, іцо малл бажання зміцнюватл, добродійнлкл наші, братл московські.
Важко сказатл, як довго мл ту паніцлну відроблялл б якбл не польське повстаньня. Польськлй уряд, оголослвшл свій маніфест, мужлцьку землю віддав мужлкам навікл і відтоді мл пересталл ходлтл на паніцлну. A відколл всемогутній Бог навернув панів до правдл та зроблв іх слухнянлмл наказам польського уряду, оттоді для москаля насталл кепські часл і він змушенлй був прллучлтлся до нашого і жлдівського братерства. Бачлте, яклй хлтрлй брат, проте трохл й так ошукався, бо як той казав: «I в брата не своя хата», і брат подався б до бунту, якбл мав яку коцюбу до рук узятл; а жлд, хоч і прлказка каже «іцо як біда, то до жлда», не всяклх біднлх прлймае, особллво тлх, іцо нажлуктлллся немало і сліз, і крові жлдівськоі. Але іцоб краіце зрозумітл московськухлтрість, погляньмо іцлрлм оком, іцо ж нлні москалі влроблялл з намл, у цю ллху для себе годлну, колл, пересварлвшлсь із полякамл, іцоб зберегтл свое панування, до нашого братерства прагнуть прледнатлсь; уряд польськлй нлні віддае нам на вікл нашу землю за працю, а москаль плше і встановлюе якісь там податкл, яклм вже й краю не влдно. Колл уряд польськлй дае нам правдлву волю, то москаль — не кажу, іцо ціллмл селамл, а ціллмл громадамл жене людей, ллшлвшл іх грунту, до слбірсько'і пустелі. Колл польськлй уряд дае всім братнім народам самоуправління, то москаль мало того, іцо так не члнлть, то іце й там, де жллл полякл, ллтовці та білорусл, запроваджуе московські школл, а в тлх школах й вчать помосковськл, тож не почуеш і слова польською, ллтовською чл білоруською, як народ того бажае. А до тлх шкіл все здалеку москалів насллають, ідо ллше крастл уміють, обблратл людей та й служлтл поганій справі на глум народу. Нецлвілізованлй москаль вважае, іцо колл вдаеться відблратл у народу його всякі пожлткл, то й вдасться вблтл будькому в голову свій дурнлй розум, дурнлй тому, іцо розум московськлй, якіцо інколл й добре говорлть, то ніколл полюдськл нічого не роблть, а ллше дурлть людей та підкоряеться царській нагайці як останьній волоцюга. Сумно оповідатл про все те, іцо намл вже наплсано кров’ю, іцо аж сльозл ллються, колл члтаеш про несправедллвість, яку москалі члнллл нам та й нлні іце члнять. Хто бажае розібратлсь у тому, то нехай сам пожлве під урядом московськлм та й побачлть, яке добро селянл малл; ось для того й стверджуемо: іцо польська справа — це наша справа і це справа свободл.
36 КАСТУСЬ КАЛІНОЎСКІ
Проте, гце багато працюватн потрібно іцобн здобутм цю свободу, якоі прагне кожннй — від днтннчатн і до старого діда, бо колн москаль стількн років запускав своі кігті в наші грудл, іцо немае чому днвуватнся, як іце потрібно довго терпітм, іцобн внрватмся із його братніх обіймів. Для того варто нам обміркуватн ті засобн, іцо мн іх маемо для досягнення своеі метн. Але говорнтн мн тут будемо мало і кожен знае чому: бо москаль іх не повмнен знатн, якіцо перейме цього лнста.
Трнвалмй час полякн очікувалн підмогн іззакордону. Чужоземні народл галасу здіймалн багато, але до цього часу нічмм нам не допомоглл; оповідають, іцо вонн не мають жодноі потребл у польській справі іцоб за нас воюватм з москалем. Двісті років мннуло, як наші предкн справедлмво стверджувалм: «Як вірнш у Бога і заповітн Його, то допомагай блмжньому» та йшлн захніцатн хрнстнянство від татарськоі навалн; на таку підтрнмку хоча мн і маемо право, проте не вммагаемо цього — хай кожннй поступае так, як краіце знае. Проте варто тут сказата, іцо колн вже погоднлл королі нашу московську неволю, то вонн цлм так забруднмлн честь свою, а іцоб й відбілнтм не тількл потребу маемо, але й кожннй зобов’язаннй це зроблтн ідобн отрлматл члсте сумління. Для того, знаючл як влглядають наші справл закордоном, не перестаемо сподіватлся на споконвічне Боже провлдіння, яке не дасть заглнутл правді та справедлнвості, і якіцо вже не знайде влходу з ціеі слтуацй, то розірве вузол та й спрямуе народну сллу за своею волею. Нам ллше свое — потужно та з іцмрою вірою відстоюватл потрібно, а влада наша мае бутл до всього чутллвою ідобн бута корлсною для народного добра; снлн маемо іце багато і воюватл з ннмн зможемо Бог знае як довго. Але для того потрібно, поперше зберегтл іі, а подруге — набуватл іцоразу новоі. I колл повстаньня спалахуе в добрлй час, то піднімае та ожлвляе народ, а колл невчасно — то марнуе сллл кожного, послаблюе душевну міць та множлть страх й невіру в наші справл, в сллу Божу. Польська влада та й чнновнмкн знають про це і, задля служіння добру перед Всевншнім і народною совістю, організовують не надумані заворушення, й, пізнавшл народнмй дух, його заплтл та волю, [будуть] підтрлмуватл та мудро розміцуватн народні полкл, а розвлваючл стійкість в народнмх безкінечнлх протестах, організують опір московському у нас пануванню. Робота тут без поспіху та й непоказна, проте певна, і вона нас прлведе до доброго вінця. Ця сермяжна праця, для того цобн статл результатлвною, повлнна бутл такою шлрою та простою, як те серце, ш,о пульсуе під сермягою, й подібна селянському розуму, яклй не мае влбору — колл потрібно діятл. Тоді слова польського проводу — «воля, рівність та свобода народу» — увіллеться до крові кожного і вся московська слла не матлме верху над намл, хоч бл й саме пекло стало на й боці.
Охочнх рук і ннні в нас е достатньо, але без зброі не варто йта супротл московськлх багнетів. Польська влада та й члновнлкл зобов’язані над цмм задуматлсь; володіемо мл й коштамл — бо усвідомлюемо у тому потребу
«ЛІСТЫ 3ПАД ШЫБЕНІЦЫ»_______________37
та й маемо засобн до діі. Але для того іцоб за гроші мл набулл того, іцо потребуемо до рук взятл, польськпй уряд цьому зарадлть; але колм постануть перешкодн, то з Божою допомогою та свого права, закарбованого в нашнх серцях, згодом все здолаемо. Та, проте, Народе, не зволікай, а будь з члм вставай на боротьбу за свого Бога, за сво'і права, за свою славу, за свою Вітчлзну. Тобі все доступне: ніж, соклра, отрута — це твоя зброя, адже за тобою, як за тлм селянмном невільннм та безправнлм, не внзнають права самозахлсту, оскількл тобі усе зась. А колй закордонні народл, здлвувавшлсь, скажуть: «нерозсудллві», Тл, народе веллклй та чеснлй, дай ім іцлру відповідь, цо вонл е тому прлчлною. Ш,о це на іхній совісті тяжклм гріхом ляже.
Мармсю чорноброва, голубонько моя! Де ж ся поділо іцастя і доленька твоя? Млнулася — млнула, неначе й не була, Лмш гіркота страшенна у грудях залягла.
Колл за нашу правду Бог почав каратм, Біля воріт Раю велів нам пропадатм.
Хай мм згмнем марно, та правдм не лпшмм,
He зречемся правдк — іцастя й Неба швмдше.
He нарікай, Марусю, на свою недолю, Прнймм тяжку кару, Предвічного волю, А мене згадаеш — помоллсь, Марусю, Я із того світу до тебе озвуся.
КНІГІ ОНЛАЙН
