• Газеты, часопісы і г.д.
  • Беларуска-расійскі слоўнік  Сцяпан Некрашэвіч, Мікалай Байкоў

    Беларуска-расійскі слоўнік

    Сцяпан Некрашэвіч, Мікалай Байкоў

    Выдавец: Народная асвета
    Памер: 363с.
    Мінск 1993
    147.07 МБ
    Дзгкі—днкнй.
    Дзікл/васьць ж.—застенчк- вость, нелюднмость.
    Дзіклгвы—застенчнвый, нелю- днмый.
    Дзікун м.—днкарь.
    Дзікунства н.—днкость.
    Дзікуха ж.—днкарка.
    Дзіра ж.—дыра (ср. дзюра).
    Дзірлвіцца—дырявмться, Дзіравы - дырявый.
    Дзірван м.—дерн (ср. дзярно).
    Дз/рка ж. -дырка.
    Дзгуна—чудно, уднвнтельно, странно.
    Дз/ўны—уднвнтельный, стран- ный.
    Дзіця н.—днтя, ребенок.
    Дзіцянё н.—ребенок.
    Дзіцятка н.—днтятко, малютка.
    Дзіцячы—детскнй.
    Дзгчка ж.—днчок, днкая яб- лыня, груша.
    Дзічэць—днчать.
    Дзічына ж.—днчь.
    Дзогаць—подпрыгнвать, сту- чать ногамн.
    Дзыбяты—-длннноногпй; неу- клюжнй.
    Дзмбаць—нттн на цыпочках, нттн неуклюже, подкрады- ваться.
    Дзыл/нкаць—нздавать звук ударом па звонкому пред- мету.
    Дзынканьне н.—бренчанне. Дзынкаць—бренчать, звенеть.
    Дзьве (дзьвёх,-вюх, дзьвём,
    -в/ом)—две (двух, двум). Дзьверы ж. мн.—дверь. Дзьверкі ж. мн.—дверцы. Дзьвесьце л.—двестн (ср. два-
    ста).
    Дзьвіна ж. ў.— Двнна.
    Дзьму’хаць.-хнуць—дуть, ду- нуть.
    Дз/оба ж.—клюв (ср. азёўб). Дзюбасты—с большнм клювом. Дз/обаць што—клевать (ср.
    дзяўбаць).
    Дзюбка ж.—уменьш. отдзюба.
    Дзюбня ж — палка с острым железным наконечнпком.
    Дзюбчасты—зубчатый, остро- верхнй.
    Дзюрп ж—см. дзіра.
    Дзюравіцца—см. дзіравіцца.
    Дзявоцкі,-вочы—девнчнй, девнческнй.
    Дзявоцтва н.—девнчество.
    Дзяга ж.—ремень, ременный пояс.
    Дзягель м.—дудннк (бот.
    Angelica L). НТе.
    Дзягл/ца ж.—дягнль (бот.
    Archangelica Hof.) HTe.
    Дзягцяр м — дегтярннк.
    Дзягцярства —занятнегонкой дегтя.
    Дзядзіна,-дна ж.—жена дядн. Дзядз/нец м.—1) двор; 2) прн- твор в церквн.
    Дзядзька м. (мн. дзядзьк/)—
    1)	дядя; 2) старшнй по воз- расту (прн обравденнн)
    Дзядкг м. мн.—репейннк (бопі.
    Agrimonia L). НТе
    Дзяднін—прннадлежаіцнй жене дядн.
    Дзядок м.—дедка.
    Дзядоўнік м.—чертополох (бот. Cardans L).
    Дзядуля,-дулька,-дуня м.—де- душка.
    Дзяды м. мн.—1) деды, предкн;
    2)	день помнновення покой- ннков.
    Дзяды вадзгць—дремать.
    Дзяжя ж.—кадка, квашня.
    Дзяжыць каго—бнть ремнем. нсгязать (ср. дзяга).
    Дзяк м.—дьячок.
    Дзякаваньне н.—благодаренне.
    Дзякаваць—благодарнть. Дзякаваць— быть дьячком. Дзякан м.—дьякон.
    Дзяканіха ж.—дьяконпца.
    Дзякло н.—дорожная повнн- ность прн паніцнне; хлеб- ная подать селян пану.
    Дзяковіч м.—сын дьячка.
    Дзякоўна ж.—дочь дьячка.
    Дзякуй н. (нескланяльнае)— спаснбо.
    Дзялшьба ж.—делёж.
    Дзял^ньне н.—деленне. НТі.
    Дзялгць што—делнть.
    Дзяльбя,-ня ж.—делёж, де- лёжка.
    Дзялянка ж.—часть, надел; участок.
    Дзямян м. ў.—Демьян.
    Дзяньгуб м.—бездельннк, лен- тяй.
    Дзяныубка ж— бездельннца, лентяйка.
    Дзяньгубства н.—лентяйство
    Дзяргач м.—коростель (ср. драч).
    Дзяржава ж.—государство.
    Дзяржавец м.—временный владелец.
    Дзяржальна н.—черенок.
    Дзяржаньне н.—V держанне;
    2)	временное владенне, Дзяржяўнасьць ж.—государ- ственность.
    Дзяржаўны—государственный.
    Дзяркач м.—голнк (нстертый веннк).
    Дзярно н.—см. дзірвпн.
    Дзяру/га ж.—дерюга; грубое одеяло.
    Дзяслы,-сны ж. мн.—десны.
    Дзятліна ж.—см. дзяцеліна.
    Дзяўбаць што—клевать.
    Дзяўчаты ж. мн.—девушкя.
    Дзяўча ж.—девочка.
    Дзяўчь/на ж.—девнца, де- вушка.
    Дзяўчынка ж.—девочка.
    Дзяцел.я.—дятел (Picus).
    Дзяцеліна ж-—клевер (бот.
    Trifolium L). НТв.
    Дзяцёнак м,— ребенок.
    Дзяц/нец м.—1) родямец;
    2)	старческое слабоумне. (На яго ўжо дзяцінец на- ійоў).
    Дзяц/ніцца—пряходнть в детское состоянне; выжя- вать нз ума.
    Дзяцжнасьць ж.—детская простота. МГ.
    Дзяц/нства детство; ре- бячество.
    Дзяшны—детскнй.
    Дзяцьвгшча н. зб.—детвора.
    Дзяцюк м.—парень.
    Длінь ж.—длнна, протяженне. Длубаньне н.—колупанье, долбленне.
    Длубаць што—ковырять, ко- лупать, долбять.
    Для чаго—для чего (цель). Дманьне н.—вздуваняе. Дмяцца—надмеваться.
    Дмаць каго—вздувать, дуть.
    Дмухявец м.—одуванчнк (бот. Taraxacum juss.). HTs.
    Днець—светать.
    Дно н.—дно, днніце.
    Доба ж — пора, суткн.
    Добра—хорошо.
    Добрасьць ж.—доброта.
    Добры—хорошнй.
    Добрыцца 1) добреть; 2) пря- творяться добрым.
    Довод м.—довод, доказатель- ство.
    Довады м. мн.—аргументацня.
    Догляд м.—прнсмотр, уход.
    Дождж м.—дождь.
    Дожджам^р -я,—дождемер. НТз. Дойлід м.—плотннк; стронтель, зодчнй.
    Дол м.—ннз, пол, земля.
    Долата н.—долото.
    Долька ж.—долька, частнчка.
    Дольні—ннжннй.
    Дольнік м.—участннк, пайіцнк. Дольны—паевой.
    Доля ж.—1) участь, судьба;
    2)	доля, пай.
    Домысл м.—догадка.
    Доня,-нька ж.—доченька, дочурка.
    Допіс м.—язвешенне, корре- спонденцня, НТа.
    Допыт м.—допрос.
    Дор м.—дранка.
    Дораб м.—короб.
    Дорабавы—коробовый.
    Дорага—дорого.
    Доргае дзс. безас.—рвёт.
    Доргала аг— обжора.
    Дорганьне н.—дёрганье, рвота.
    Доргаць—дёргать.
    Досыць,-сіць—довольно, до- статочно (букв.—до сыта).
    Досьвіткі м. мн— предутрен- няя заря, время до утрен- ней зарн (ср. дасьвецьце).
    Досьлед м.—нсследованне, опыт.
    Досьледны—см. дасьледчы.
    Досьціп м.—находчнвость, остроумне.
    Дотык м.—осязанне.
    Доўбня ж.—см. даўбешка.
    Доўг л.—долг.
    Доўганогі—длннноногнй.
    Доўгарукі—длнннорукнй.
    Доўгасьць ж.—долгота. длнна.
    Доўгатэрміновы—долгосроч- ный.
    Доўгачакяны—долгожданный.
    Доўгі—долгнй, длннный.
    Доўгі на язык — долгоязычный.
    Дохнуць — нздыхать.
    Дошка ж.—доска..
    Драб м.—пешнй вонн, пехо- тннец.
    Драбша ж.—лестннца.
    Драб/нка лс, 1) крошка;
    2)	лестннчка.
    Драб/ны ж. мн.—часть теле- гн без колес; лестннца.
    Драбней прс. в. cm.—мельче.
    Драбнець—мельчать.
    Драбнгца ж.—мелочь.
    Драбнгць што- дробнть, нзмельчнвать.
    Драбок м.—частнца, іцепотка. Драбы м. мн.—дрогн, телега. Драбяза ж.—мелочь. дробные веіцн.
    Драбязнасьць ж.—мелочность.
    Драбязны—мелочный. Дражджовы—дрожжевой. Дражджоўня ж.—дрожжевой завод.
    Дражншца—дразннться; раздражаться.
    Дражн/ць каго—дразннть, раздражать.
    Дрдла,-лам—бегом.
    Дрангца,-нка ж.—дранка.
    Драні’чны—дранковый.
    Дранцьвець—коченеть.
    Драны—драный, бнгый, нзор- ванный.
    Драп м.—1) свербеж (собачья болезнь); 2) драп (матерня).
    Дрдпаны—оцарапанный. Драпаньне н.—царапанне.
    Драпацца—царапаться; че- саться, карабкаться.
    Драпаць,-пануць што, каго царапать, царапнуть.
    Драпежнік м.—хніцннк, гра- бнтель.
    Драпежнічаць—грабнтель- ствовать, разбойннчать.
    Драпежны—хнодный, разбой- ный.
    Драпежства н.—хніцннчество, грабнтельство.
    Дратаваць што— 1) оплетать проволокой; 2) стаптывать, смешнвать с землей. (Коні саўсім здратавалі авёс).
    Драпіна ж.—царагшна.
    Драпінка ж.—царапннка.
    Драсён м— горец (раст.
    Polygonum L). НТв.
    Драсёнавыя—гречншные (ра- стення) НТс.
    Драўнік м.—дровосек.
    Драўнгна ж.—древеснна.
    Драўняны—древесный, дере- вянный.
    Драць лгаго—драть, обднрать, сечь.
    Драцяны,-ны—проволочный.
    Драч м.—коростель (ср. дзяргач).
    Драчка ж.—терка.
    Драчона ж.—лепёшка нз тер- того сыр. картофеля с салом.
    Дроб м.—дробь. НТі.
    Дробавасьць ж.—дробность. НТі.
    Дробавы—дробный. НТі.
    Дробка,-бачка ж.—крошка, крупннка, іцепотка.
    Дробна—мелко.
    Дробнабуржуазны—мелко- буржуазный.
    Дробнасьць ж.—мелкозернн- стос-ть, мелкость.
    Дробны—мелкозерннстый, мелкнй.
    Дробязь ж.—мелочь.
    Дровы н. мн.—дрова.
    Дрогка,-кі—тряско,-кнй.
    Дрожджы ж. мн.—дрождн.
    Дрозд-пяву/н м.— дрозд пев- чнй. ЗТ.
    Дроп м.—дрофа (Otis). ЗТ.
    Дрост м.—горец узловатый (раст.) МГ.
    Дрот м.—проволока.
    Дроцік м.—тонкая проволока.
    Другадз^яь м.—второй ’день; вторннк.
    Другяк м.—второй по счету. Другарадны—второстепенный. Друп—второй.
    Друг/'м рдзам—в другой раз;
    -пм часам—в другое время.
    Дружба ж.—дружба.
    Дружко м.—дружка, шафер.
    Дружынаж.—супруга;ж. зб.— шафера на свадьбе. Сержп.
    Друзгаць што—разбявать. (Сьмела ярмо друзгачы. Я. Куп. Спад. 16 с.).
    Друзьлець—дряхлеть.
    Друзлы—дряхлый.
    Друк м.—печать, печатанне; пресса.
    Друкаваны—печатный.
    Друкавацца—печататься; на- ходяться в печатн.
    Друкаваць што—печатать.
    Друкар м.—печатннк, на- боріцяк.
    Друкярня ж.—печатня, тнпо- графяя.
    Друкпрскі—тнпографскнй.
    Дручок м.—1)дубннка, палка;
    2)	тнпографскнй значек. МГ.
    Дрывотнік лг.,-тня ж.—дровя- ной сарай.
    Дрыганьне н.—дерганне но- тамя.
    Дрыгануцца—содрогнуться.
    Дрб/гаць,-гнуць,—дергатЬ, по- дернуть ногамя.
    Дрыгва ж.—тряснна.
    Дрыгота ж.—дрожь, озноб.
    Дрыжаць—дрожать, трястнсь. Др&/жка ж.—см. дрыгота.
    Дрыжыкі м. мн.—лнхорадоч- ное состоянне.
    Дрымаць—дремать.
    Дрымота ж.—дремотное со- стоянне.
    Дрындушка ж,—частушка. НТ2. Дрынды біць—см. брынды біць. Дрыпаць што—грязннть (по- дол).
    Дрыстаць—ходнть поносом.
    Дрыстачка ж.—понос.
    Дрзва дерево.
    Дрэнна—дрянно, скверно.
    Дрэнны—дрянной, плохой, скверный.
    Дрзншы—сравн. ст. от дрэнны Дрэнь ж.—дрянь.
    Дрэньненькі—плохонькнй, пло- ховатый.
    Дрзўны,-няны—деревянный. Дрэўца н.—деревцо; древко. Дубальт м.—двойное колмче- ство; дублнкат.
    Дубальтовы—двойной.
    Дубальтоўка ж.—двухстволка.
    Дубец м.—хворостнна, прут. Дубець,-бянець—твердеть, коченеть (от холода).
    Дуброва ж.—дубрава.
    Дуброўка ж.—лапчатка (бот.
    Potentilla L). НТв.
    Дудя ж.—волынка,
    Дудар м.—нграюіцнй на „ду- де“, музыкант.
    Дудзіць—1) нграть на „дуде“;
    2)	с жадностью пнть.
    Дудка ж.—свнрель, сопелка.
    Дудн/ць—гудеть. (Зямля і дуд- ніць, і трасецца. Я. Куп. Песьня аб пах. 1г. II р.).
    Дуж прм.—здоров крепок.
    Дужа—крепко, снльно; очень. Дужасьць ж.—крепость, снла. Дужацца з кім.—меряться сн- лою, бэроться.
    Дужаць каго—бороть, осйлй- вать.
    Дужка ж.—скобка, дверная скобка; дуга.
    Дужы—дюжйй, сяльный, здо- ровый.
    Дужэйшы—сравн. ст. от дужы Дужэць—крепчать, здороветь. Дума ж.—дума.
    Думка ж.—мысль, йдея.
    Думаньне н.—мышленне. Думапь—’Думать, мыслйть. Думна,-ны—надменно,-ный. Дупл^ н.—дупло.
    Дуплявы,-лясты—дуплястый.
    Дуравяць—шалйть, дурачять- ся; глупять.
    Дурань м.—дурень, дурак.
    Дурасьл/вы—дурашлнвый. Я. Кол. НЗі.
    Дурдола м.—дуралей, Дурнап‘ян м.—белена, дурман (бот. Datura L).
    Дурная ж.—дурочка.
    Дурнець—глупеть.
    Дурн/ла м.—дурень.
    Дурн/на ж.—дурь, глупость.
    Дурн/цы ж. мн.—буяк, голу- ' бяка (бот. Vactinium uligino- sum L).
    Дурны—глупый, шальной.
    Дурь/ла м.—дурачнва.
    Дурылка м.—дурачок.
    Дух м.—1) дух, душа; 2) воз- дух, пар в бане.
    Духаўсюя сьвяткі (Духаў- шчына)—Тронцнн день.
    Духам прс.—скоро, в мнг. (Духам зьбегаў).
    Духовы—духовой.
    Духоўнік м— духовняк, духов- ная особа.
    Духоўніца ж.—духовное заве- іцанне.
    Душыць каго—душять, пря- теснять.
    Ды зл.—й, да й.
    Дыба ж.—ходуля; прс.—дыбом (Дыба стаў. Баг. ДБ 22 с.).
    Дыбаць—ходйть, пряподнйма- ясь на ножные пальцы, мед- ленно йттй.