Беларуска-расійскі слоўнік
Сцяпан Некрашэвіч, Мікалай Байкоў
Выдавец: Народная асвета
Памер: 363с.
Мінск 1993
Дзгкі—днкнй.
Дзікл/васьць ж.—застенчк- вость, нелюднмость.
Дзіклгвы—застенчнвый, нелю- днмый.
Дзікун м.—днкарь.
Дзікунства н.—днкость.
Дзікуха ж.—днкарка.
Дзіра ж.—дыра (ср. дзюра).
Дзірлвіцца—дырявмться, Дзіравы - дырявый.
Дзірван м.—дерн (ср. дзярно).
Дз/рка ж. -дырка.
Дзгуна—чудно, уднвнтельно, странно.
Дз/ўны—уднвнтельный, стран- ный.
Дзіця н.—днтя, ребенок.
Дзіцянё н.—ребенок.
Дзіцятка н.—днтятко, малютка.
Дзіцячы—детскнй.
Дзгчка ж.—днчок, днкая яб- лыня, груша.
Дзічэць—днчать.
Дзічына ж.—днчь.
Дзогаць—подпрыгнвать, сту- чать ногамн.
Дзыбяты—-длннноногпй; неу- клюжнй.
Дзмбаць—нттн на цыпочках, нттн неуклюже, подкрады- ваться.
Дзыл/нкаць—нздавать звук ударом па звонкому пред- мету.
Дзынканьне н.—бренчанне. Дзынкаць—бренчать, звенеть.
Дзьве (дзьвёх,-вюх, дзьвём,
-в/ом)—две (двух, двум). Дзьверы ж. мн.—дверь. Дзьверкі ж. мн.—дверцы. Дзьвесьце л.—двестн (ср. два-
ста).
Дзьвіна ж. ў.— Двнна.
Дзьму’хаць.-хнуць—дуть, ду- нуть.
Дз/оба ж.—клюв (ср. азёўб). Дзюбасты—с большнм клювом. Дз/обаць што—клевать (ср.
дзяўбаць).
Дзюбка ж.—уменьш. отдзюба.
Дзюбня ж — палка с острым железным наконечнпком.
Дзюбчасты—зубчатый, остро- верхнй.
Дзюрп ж—см. дзіра.
Дзюравіцца—см. дзіравіцца.
Дзявоцкі,-вочы—девнчнй, девнческнй.
Дзявоцтва н.—девнчество.
Дзяга ж.—ремень, ременный пояс.
Дзягель м.—дудннк (бот.
Angelica L). НТе.
Дзягл/ца ж.—дягнль (бот.
Archangelica Hof.) HTe.
Дзягцяр м — дегтярннк.
Дзягцярства —занятнегонкой дегтя.
Дзядзіна,-дна ж.—жена дядн. Дзядз/нец м.—1) двор; 2) прн- твор в церквн.
Дзядзька м. (мн. дзядзьк/)—
1) дядя; 2) старшнй по воз- расту (прн обравденнн)
Дзядкг м. мн.—репейннк (бопі.
Agrimonia L). НТе
Дзяднін—прннадлежаіцнй жене дядн.
Дзядок м.—дедка.
Дзядоўнік м.—чертополох (бот. Cardans L).
Дзядуля,-дулька,-дуня м.—де- душка.
Дзяды м. мн.—1) деды, предкн;
2) день помнновення покой- ннков.
Дзяды вадзгць—дремать.
Дзяжя ж.—кадка, квашня.
Дзяжыць каго—бнть ремнем. нсгязать (ср. дзяга).
Дзяк м.—дьячок.
Дзякаваньне н.—благодаренне.
Дзякаваць—благодарнть. Дзякаваць— быть дьячком. Дзякан м.—дьякон.
Дзяканіха ж.—дьяконпца.
Дзякло н.—дорожная повнн- ность прн паніцнне; хлеб- ная подать селян пану.
Дзяковіч м.—сын дьячка.
Дзякоўна ж.—дочь дьячка.
Дзякуй н. (нескланяльнае)— спаснбо.
Дзялшьба ж.—делёж.
Дзял^ньне н.—деленне. НТі.
Дзялгць што—делнть.
Дзяльбя,-ня ж.—делёж, де- лёжка.
Дзялянка ж.—часть, надел; участок.
Дзямян м. ў.—Демьян.
Дзяньгуб м.—бездельннк, лен- тяй.
Дзяныубка ж— бездельннца, лентяйка.
Дзяньгубства н.—лентяйство
Дзяргач м.—коростель (ср. драч).
Дзяржава ж.—государство.
Дзяржавец м.—временный владелец.
Дзяржальна н.—черенок.
Дзяржаньне н.—V держанне;
2) временное владенне, Дзяржяўнасьць ж.—государ- ственность.
Дзяржаўны—государственный.
Дзяркач м.—голнк (нстертый веннк).
Дзярно н.—см. дзірвпн.
Дзяру/га ж.—дерюга; грубое одеяло.
Дзяслы,-сны ж. мн.—десны.
Дзятліна ж.—см. дзяцеліна.
Дзяўбаць што—клевать.
Дзяўчаты ж. мн.—девушкя.
Дзяўча ж.—девочка.
Дзяўчь/на ж.—девнца, де- вушка.
Дзяўчынка ж.—девочка.
Дзяцел.я.—дятел (Picus).
Дзяцеліна ж-—клевер (бот.
Trifolium L). НТв.
Дзяцёнак м,— ребенок.
Дзяц/нец м.—1) родямец;
2) старческое слабоумне. (На яго ўжо дзяцінец на- ійоў).
Дзяц/ніцца—пряходнть в детское состоянне; выжя- вать нз ума.
Дзяцжнасьць ж.—детская простота. МГ.
Дзяц/нства детство; ре- бячество.
Дзяшны—детскнй.
Дзяцьвгшча н. зб.—детвора.
Дзяцюк м.—парень.
Длінь ж.—длнна, протяженне. Длубаньне н.—колупанье, долбленне.
Длубаць што—ковырять, ко- лупать, долбять.
Для чаго—для чего (цель). Дманьне н.—вздуваняе. Дмяцца—надмеваться.
Дмаць каго—вздувать, дуть.
Дмухявец м.—одуванчнк (бот. Taraxacum juss.). HTs.
Днець—светать.
Дно н.—дно, днніце.
Доба ж — пора, суткн.
Добра—хорошо.
Добрасьць ж.—доброта.
Добры—хорошнй.
Добрыцца 1) добреть; 2) пря- творяться добрым.
Довод м.—довод, доказатель- ство.
Довады м. мн.—аргументацня.
Догляд м.—прнсмотр, уход.
Дождж м.—дождь.
Дожджам^р -я,—дождемер. НТз. Дойлід м.—плотннк; стронтель, зодчнй.
Дол м.—ннз, пол, земля.
Долата н.—долото.
Долька ж.—долька, частнчка.
Дольні—ннжннй.
Дольнік м.—участннк, пайіцнк. Дольны—паевой.
Доля ж.—1) участь, судьба;
2) доля, пай.
Домысл м.—догадка.
Доня,-нька ж.—доченька, дочурка.
Допіс м.—язвешенне, корре- спонденцня, НТа.
Допыт м.—допрос.
Дор м.—дранка.
Дораб м.—короб.
Дорабавы—коробовый.
Дорага—дорого.
Доргае дзс. безас.—рвёт.
Доргала аг— обжора.
Дорганьне н.—дёрганье, рвота.
Доргаць—дёргать.
Досыць,-сіць—довольно, до- статочно (букв.—до сыта).
Досьвіткі м. мн— предутрен- няя заря, время до утрен- ней зарн (ср. дасьвецьце).
Досьлед м.—нсследованне, опыт.
Досьледны—см. дасьледчы.
Досьціп м.—находчнвость, остроумне.
Дотык м.—осязанне.
Доўбня ж.—см. даўбешка.
Доўг л.—долг.
Доўганогі—длннноногнй.
Доўгарукі—длнннорукнй.
Доўгасьць ж.—долгота. длнна.
Доўгатэрміновы—долгосроч- ный.
Доўгачакяны—долгожданный.
Доўгі—долгнй, длннный.
Доўгі на язык — долгоязычный.
Дохнуць — нздыхать.
Дошка ж.—доска..
Драб м.—пешнй вонн, пехо- тннец.
Драбша ж.—лестннца.
Драб/нка лс, 1) крошка;
2) лестннчка.
Драб/ны ж. мн.—часть теле- гн без колес; лестннца.
Драбней прс. в. cm.—мельче.
Драбнець—мельчать.
Драбнгца ж.—мелочь.
Драбнгць што- дробнть, нзмельчнвать.
Драбок м.—частнца, іцепотка. Драбы м. мн.—дрогн, телега. Драбяза ж.—мелочь. дробные веіцн.
Драбязнасьць ж.—мелочность.
Драбязны—мелочный. Дражджовы—дрожжевой. Дражджоўня ж.—дрожжевой завод.
Дражншца—дразннться; раздражаться.
Дражн/ць каго—дразннть, раздражать.
Дрдла,-лам—бегом.
Дрангца,-нка ж.—дранка.
Драні’чны—дранковый.
Дранцьвець—коченеть.
Драны—драный, бнгый, нзор- ванный.
Драп м.—1) свербеж (собачья болезнь); 2) драп (матерня).
Дрдпаны—оцарапанный. Драпаньне н.—царапанне.
Драпацца—царапаться; че- саться, карабкаться.
Драпаць,-пануць што, каго царапать, царапнуть.
Драпежнік м.—хніцннк, гра- бнтель.
Драпежнічаць—грабнтель- ствовать, разбойннчать.
Драпежны—хнодный, разбой- ный.
Драпежства н.—хніцннчество, грабнтельство.
Дратаваць што— 1) оплетать проволокой; 2) стаптывать, смешнвать с землей. (Коні саўсім здратавалі авёс).
Драпіна ж.—царагшна.
Драпінка ж.—царапннка.
Драсён м— горец (раст.
Polygonum L). НТв.
Драсёнавыя—гречншные (ра- стення) НТс.
Драўнік м.—дровосек.
Драўнгна ж.—древеснна.
Драўняны—древесный, дере- вянный.
Драць лгаго—драть, обднрать, сечь.
Драцяны,-ны—проволочный.
Драч м.—коростель (ср. дзяргач).
Драчка ж.—терка.
Драчона ж.—лепёшка нз тер- того сыр. картофеля с салом.
Дроб м.—дробь. НТі.
Дробавасьць ж.—дробность. НТі.
Дробавы—дробный. НТі.
Дробка,-бачка ж.—крошка, крупннка, іцепотка.
Дробна—мелко.
Дробнабуржуазны—мелко- буржуазный.
Дробнасьць ж.—мелкозернн- стос-ть, мелкость.
Дробны—мелкозерннстый, мелкнй.
Дробязь ж.—мелочь.
Дровы н. мн.—дрова.
Дрогка,-кі—тряско,-кнй.
Дрожджы ж. мн.—дрождн.
Дрозд-пяву/н м.— дрозд пев- чнй. ЗТ.
Дроп м.—дрофа (Otis). ЗТ.
Дрост м.—горец узловатый (раст.) МГ.
Дрот м.—проволока.
Дроцік м.—тонкая проволока.
Другадз^яь м.—второй ’день; вторннк.
Другяк м.—второй по счету. Другарадны—второстепенный. Друп—второй.
Друг/'м рдзам—в другой раз;
-пм часам—в другое время.
Дружба ж.—дружба.
Дружко м.—дружка, шафер.
Дружынаж.—супруга;ж. зб.— шафера на свадьбе. Сержп.
Друзгаць што—разбявать. (Сьмела ярмо друзгачы. Я. Куп. Спад. 16 с.).
Друзьлець—дряхлеть.
Друзлы—дряхлый.
Друк м.—печать, печатанне; пресса.
Друкаваны—печатный.
Друкавацца—печататься; на- ходяться в печатн.
Друкаваць што—печатать.
Друкар м.—печатннк, на- боріцяк.
Друкярня ж.—печатня, тнпо- графяя.
Друкпрскі—тнпографскнй.
Дручок м.—1)дубннка, палка;
2) тнпографскнй значек. МГ.
Дрывотнік лг.,-тня ж.—дровя- ной сарай.
Дрыганьне н.—дерганне но- тамя.
Дрыгануцца—содрогнуться.
Дрб/гаць,-гнуць,—дергатЬ, по- дернуть ногамя.
Дрыгва ж.—тряснна.
Дрыгота ж.—дрожь, озноб.
Дрыжаць—дрожать, трястнсь. Др&/жка ж.—см. дрыгота.
Дрыжыкі м. мн.—лнхорадоч- ное состоянне.
Дрымаць—дремать.
Дрымота ж.—дремотное со- стоянне.
Дрындушка ж,—частушка. НТ2. Дрынды біць—см. брынды біць. Дрыпаць што—грязннть (по- дол).
Дрыстаць—ходнть поносом.
Дрыстачка ж.—понос.
Дрзва дерево.
Дрэнна—дрянно, скверно.
Дрэнны—дрянной, плохой, скверный.
Дрзншы—сравн. ст. от дрэнны Дрэнь ж.—дрянь.
Дрэньненькі—плохонькнй, пло- ховатый.
Дрзўны,-няны—деревянный. Дрэўца н.—деревцо; древко. Дубальт м.—двойное колмче- ство; дублнкат.
Дубальтовы—двойной.
Дубальтоўка ж.—двухстволка.
Дубец м.—хворостнна, прут. Дубець,-бянець—твердеть, коченеть (от холода).
Дуброва ж.—дубрава.
Дуброўка ж.—лапчатка (бот.
Potentilla L). НТв.
Дудя ж.—волынка,
Дудар м.—нграюіцнй на „ду- де“, музыкант.
Дудзіць—1) нграть на „дуде“;
2) с жадностью пнть.
Дудка ж.—свнрель, сопелка.
Дудн/ць—гудеть. (Зямля і дуд- ніць, і трасецца. Я. Куп. Песьня аб пах. 1г. II р.).
Дуж прм.—здоров крепок.
Дужа—крепко, снльно; очень. Дужасьць ж.—крепость, снла. Дужацца з кім.—меряться сн- лою, бэроться.
Дужаць каго—бороть, осйлй- вать.
Дужка ж.—скобка, дверная скобка; дуга.
Дужы—дюжйй, сяльный, здо- ровый.
Дужэйшы—сравн. ст. от дужы Дужэць—крепчать, здороветь. Дума ж.—дума.
Думка ж.—мысль, йдея.
Думаньне н.—мышленне. Думапь—’Думать, мыслйть. Думна,-ны—надменно,-ный. Дупл^ н.—дупло.
Дуплявы,-лясты—дуплястый.
Дуравяць—шалйть, дурачять- ся; глупять.
Дурань м.—дурень, дурак.
Дурасьл/вы—дурашлнвый. Я. Кол. НЗі.
Дурдола м.—дуралей, Дурнап‘ян м.—белена, дурман (бот. Datura L).
Дурная ж.—дурочка.
Дурнець—глупеть.
Дурн/ла м.—дурень.
Дурн/на ж.—дурь, глупость.
Дурн/цы ж. мн.—буяк, голу- ' бяка (бот. Vactinium uligino- sum L).
Дурны—глупый, шальной.
Дурь/ла м.—дурачнва.
Дурылка м.—дурачок.
Дух м.—1) дух, душа; 2) воз- дух, пар в бане.
Духаўсюя сьвяткі (Духаў- шчына)—Тронцнн день.
Духам прс.—скоро, в мнг. (Духам зьбегаў).
Духовы—духовой.
Духоўнік м— духовняк, духов- ная особа.
Духоўніца ж.—духовное заве- іцанне.
Душыць каго—душять, пря- теснять.
Ды зл.—й, да й.
Дыба ж.—ходуля; прс.—дыбом (Дыба стаў. Баг. ДБ 22 с.).
Дыбаць—ходйть, пряподнйма- ясь на ножные пальцы, мед- ленно йттй.