• Газеты, часопісы і г.д.
  • Яныс  Фёдар Клімчук

    Яныс

    Фёдар Клімчук

    Выдавец: Выдавец A. М. Вараксін
    Памер: 84с.
    Мінск 2013
    2.06 МБ
    -Гэтак-то, молодецты, Яныс.
        • Якый там молодец. Алэ трэба ж жыты.
        • Яныс, а я дывлюсь, накылько помэнчав твнй шрам на ліцбвы і някось стэрся. Бы то злывайіцыія з ліном. Някось просто ёго й як ны заметно. Ну, хлопэдь-хорошун ты, Яныс, да й годы.
        • От нашла хорошуна. Оставыв я в [онійі свое хороство нуд турэцькымы ножямы.
        • Слухай, Яныс, от коб гэто ны тыйі турэцькьі ножі. Мыні, правда, сёромно. Мыні оно шо шкода тыбэ ёмко, шо ты пырытырпів. Алэ шоб ны тыйі ножі - до чого ты був бы одповідный красавэнь - так от як всякому глянуты, так як хороство людэ цінять, просто хороство, ны вважяючы на тое, якый в чоловка характер, ну й шэ шо там.
        • Класічэскэ хороство?
        • Одповіднэ хороетво. Хоч я шэ хочу от шо сказаты. Ля чоловіка такоі о хороства, як подывытысь, — мало. Бувае так і хорошый, а як натура ёго лыхая чы ны кмэтыстый, то й хороство ёго брыдкз. Алэ гэто я ны про тыбэ. В тыбэ золотая натура, Яныс...
    -Якая?
        • Золотая. Тыбэ твойі господарі любылы ны оно за тое, шо ты грэк.
        • Ну. ты мыні наговорыла.
        • А як здоров’е, Яныс?
    - Ну, якое в мынэ здоров’е, ты знайіш. Зарэ много ліпш, як впырідж. Тоды як я помаленьку пудкрыпывся, як почяв пасты, го й пудкрыпывся. Такых вьшадкув, шоб я млів, як помытайіш, колысь ласучы, то за всэ гмэ врэмне разыв два було і всэ. Ну, а так я слабый на сылу. Ны можу робыты разом з усімы. Як роблю дэ в сёлах чы в пырыдмісты, то сам пылнуюсь, шоб ны пырысылытысь. Ну й шэ завшы пырыв’язую сыбэ кускамы матерыйі. Навэть на гузыках тая матерыя, зашчіпаю на гузыкы. Одным куском обматую там. дэ жывнт, а другым в вэрхнюй чясті грудэй. Всэ воно крохы здэржуе.
        • I всэ-такы ты молодец, Яныс, ты так сыбэ довів, такый элегант. Добрэ так, як ны опадэш духом.
        • Добрэ...
        • А шэ знайіш шо, Яныс, Вася наш мусьггь жынытымыцьця.
        • Правда?
        • Ну, я пойду, Яныс. Бо дывчята мынэ ждуть. Я чырыз пару ныділь бўду- знов в Бэрысті, то зайду. To оставайсь здоров, Яныс.
        • Ходыла здорова, Манька. Дяку, шо зайшла. Я ж тыбэ так давно ны бачыв.
    XVII. МАНЬКД В ЯНЫСА
    Манька прышла, як і казала. I зайшла до Яныса. Навэть рано шэ було. Постўкала в двэры.
        • Хто там, - спытав Яныс.
        • Гэто я, Манька.
    Яныс зарэ був зусім ны элегантный. Шэно помывся, попарывся. Ны росчысався. Був гблый, в одных ганавыцях. Шэно збырався пырыв’язуватысь пасамы полотна.
    Манька очьшыла двэры і войішіа.
    Яныс засоромывся. I шо був ны вбраный, і шо самэ главнэ - Ізуродованэ свое тіло вкн сам ны міг дывытысь на ёго.
    -Я крохы выйду, ты вбырысь, — сказала Манька.
        • А вжэ сёромно... Садысь, Манька, я зарэ... Всэ-такы пасы трэба пов’язаты...
    -Поможу, можэ?
        • Ны трэба, я вжэ наловчывся сам.
        • Ну, як хоч, оно ны спышы.
        • А можэ й прыдэрж, як ужэ так, тут коло саьшы. Тут ны то, шо на ліцовы, тут ны заплывають шрамы.
    Манька ныц ны сказала. Ныудббно було й юй, шо так нахватылась. Нішо й розговор зразу ны клейівся.
        • Ну то давай, за стыл, Марія. Я шэ ны сшдав, а ты шэ ны полуднала, то разом пообідайімо. Тут я прыготовыв крохы. А там шэ прыготовымо, - сазав Яныс, взявшы сыбэ крохы в рўкы.
        • Тут я разом і од Васі, Яныс. Шэ й внн прыдэ. Алэ я так, коб ты відав. Вася тыбэ на высілле просыть.
        • Дай ёму Бмг шчясьця, здоров’я. Мусово трэба прьгш. Прыду някось, Манька. Ну, бачыла, якый я!..
        • Бачыла. To я гэтэ давно знаю. Алэ ж прыспосббывся й до гэтого... Слухай, Яныс, а жьшытысьтьі ны думаа шэ?
        • А шо тая дума дасьць. Думаты мало. Думаты шо хоч можна.
        • А ты хотів бы ожынытысь?
        • Хотів бы, Манька! Хотів бы ожынытысь, дытэй маты хвайных, жннку хорошу, шчясьце в сымні маты. Чоловічэ хотшне в мынэ ны пропало. Тут, Манька, кажному ны так просго, Навэть здорбвому й богатому. Тако, як подывысься на людэй. To в кажного шось... Ну, а в мынэ свое... Сама знайіш.
        • Ну, можэ чого й ны знаю. В тыбэ е тут дівчына?
        • Ныма в мынэ дівчыны. Алэ я от шо хотів сказаты: трэба ж мыш няку совысьць маты. Ну, правда, за мынэ й пойты, чы хто... А як бы й пошла б. Як
    бы от за мынэ якая дівчына хвайна, ну, понаравывся б я юй, і вона б хотіла б за мынэ пойгы. Навэть як бы вона й домагалась гэтого. To мыш трэба буты правдьічным мужыкбм. Мьші трэба ны допустыты гэтого, ны допустыты, шоб ожынытысь з ею. Навэть як бы і я ёмко гэтого хотів, і вона б ёмко хотІла. Бо чы можна людьіну на нышчясьце, на загыбэль, на мукы тягнўты. О як, Манько! - і Яныс хорошэ осмыхнувся, глянувшы Маньцы в гбчы. 1 далэй говорьгв: - А браты такую дівчыну, котору ны тббыш - сама знайіш, шо такое. Так шо мыні, по-моёму, з гэтым трўдно. А зарэ покы шо про гэтэ я ны думаю. Шэ ны спышу покы шо.
        • Ой, шо я почала такый розговбр. Мыні аж стьідно, Яныс. Ты ны обыжяйся на мынэ.
        • А шо тут обыжятысь Можна ж про всэ поговорыты.
    -Ты просты мынэ, Яныс, шо я так нахватылась... ну, шо ты вбратысь ны вспів.
    , — To ты ж ны выновата, шо застала мынэ так. А, зрэшты, гэто й ліпш можэ, шо ты пубачыла, якый я, а так, як шрамув мойіх ны выднб, то в обман вводьші людыну. Ты просты, Манько, шо я так говорў. Зарэ я вбырўсь крбхы і поснідайімо.
    Яныс став вбыратысь. Манька поглядала на ёго ліно і думала собі: «От якый гэтой Яныс. Якбе сур'ёзнэ в ёго ліцб. Якый сур'ёзный хлбпэць. Якый розважлывый. Вгін ны пудвыдэ ны сыбэ і ныкого. Пырымучывся як. бідныіі, алэ такы по-настояшчому окрэп. 3 здоров’ем то так вонб. Алэ так... то окрэп. А гэты моршчынкы на лобовы кылько прыдають ёму сур’ёзності і сталості. Чы не, гэты моршчынкы е рызультатом ёго сур 'ёзності. Яныс - ты кравдычный сын свого народа, і шэ ты вбрае в сыбэ мудросьць, розум і dyiuv нашого народа. От такб дывысься, дьівысься в ёгб ліцб і здаёцьця, шо й сама становысься духвалішыю, крьшчішыю, пывнішыю, розсудлывішыю. Якое в тыбэ славнэ ліцо, Яныс! Я дывылась на тыбэ голого до пояса. Твойі груды і жывнт поковэрканы шрамамы. Алэ красота твого мужыствынного ліца робыгь ньшыдным гэтэ бызобразіе шрамув. Навэть на выдоццы шрамув, то й хороствб ліца ліпш бачьші. Ты сын свогб нарбда, Яныс! Алэ як жэ гэто, сын якого народа? Нашого народа? Того, шо й я? Бырыстюкыв? Алэ ж внн грэк. Ну, грэк, то грэк. Алэ внн разом і бырыстюк. В туй сымні, дэ внн пас скотыну, внн став як сыном, а вона ёму стала рідныю сымнёю. Хоч воны гэтого й ны оформлялы в докумынтах. А шо докумынты. А з мойім братом Васію. 3 йім Яныс як хто? Ну, шось бштьшэ, чым просто шчырый друг. To от нашы людэ такое далы Янысовы, шо, внн зарэ вартый сьш ны одного грэчыского, алэ й нашого народа. Яныс получыв од нашого народа, то внн і платыть ёму свойім сэрцэм, свэю душэю. Яньіс, Яныс! Якый тьі славньгй хлопчына. разом с свойімьг шрамамы і свойім здо^ов’ем. Якый ты славный, Яныс!»
    А лооля кажэ Янысовы Манш:
        • Ox, а я тобі й ны помагаю, Яныс. Кажы: шо тобі.
        • Да я сам, нашо шэ тобі.
        • Давай хоч крохы дэшо.
    ~ Ну, то сыба дэшо такое, шоб ны помазалась, як вжэ хоч помож'гы.
    Шо було готовэ, шо прыготовьшы. Сілы за стыл, сталы йісты.
        • Слухай, Яныс, — спытала Манька, - от хто ты: грэк чы руськый?
        • I грэк, і руськый, Манько. Ну, ты знайіш, чого так. А шэ ны прбсто руськый, бо руськых е дэкылька народув, то от я гэтой, тутэйшый, бырыстюк. Я руськый-бырыстюк. Ну і грэк тожэ.
    Поснідалы Яныс з Манькыю, Поговорьыы так про сёе-тое.
        • Ну, мыні ж іты трэба, Яныс, там жэ дывчята мьтнэ ждуть.
        • Ну, трэба, так трэба. Спасібо, шо одвідала. Да, в мынэ всэ някось ны так... To я провыду тыбэ крохы. Обожды дробынку, я крохы вбырусь... Да шэ ж стола прыбраты...
        • А зарэ прыбырэм.
        • Ну ш, крохы. А там я посля довыду до ладу.
        • Ну шэ тако с повгодынкы можу й посыдіты. Хоч пырыдохну. Бо всэ- такы дорога. Да някось і ны поговорылы ныц. Оно почялы. Як гэтэ врэмне лытыть.
    To добрэ, як гюсыдыш, - сказав зраднівшый Яныс. - Кылько я тыбэ, другый раз бачу посля того, як довго кы бачыв. Да як мало чясу, то й ны зможыш всёго пырыговорыты. А й тое, шо пырыговорыш, то някось поклумачыш всэ.
    Манька слухала.
    — To я можэ вбырусь зарэ крохы, шоб там ужэ тыбэ ны задэржуваты.
        • Ну, вбырайсь, Яныс, разом і говорьп'ымо.
        • Обожды оно, а як мыні вбыратысь. Знайіш,... не, зарэ ны выйдэ так... Я гзго подумав, чы ны сходыты мыні з вамы до свойіх - Дядька—Діда, дэ я пас. Алэ ны выйдэ зарэ. Трэба було раній договорытысь. Алэ ж як зроблю... Ну добрэ, там будым бачыты.
    Гэты повгодыны пролытілы, як сыкунда. Яныс з Манькыю поішты на ярмарок. Там судосылысь з Маньчынымы дывчятамы. Познакомылысь з Янысом. А однато й знала Яныса і впырідж. Побулыразом в місты. Посля Яныс надвів дывчят шэ кылько кьыомытрув за Бэрэсть.
    XVIII. ВАСЯЮІЫЧЭ НА ВЫСІЛЛЕ
    До Янь(са прышов Вася.
        • Ну, Іван. то от з якымы діламы я прышов до тыбэ: на высілле прошу, жынюсь. братко.
        • Поздоровляю, Васька! Дай, потысну рукы тобі, — сказав Яныс.
    Вася іюдав одну, посля другу рукы. Яныс потыснув йіх лёгэнько і ны отпускав. Хлопці чуствувалы тыпло долоней одын другого.
        • Поздоровляю, Вася! Поздоровляю! Зычу тобі шчясьця! Зычу добратобі! Шо тылько можу лоброго прыггдаты, то всэ я тобі зычу..., Васька’ - говорыв Яныс.
    Посля Вася росказав, хто ёго дівчына, як познакомылысь, колы І як будэ высілле.
        XIX. В ВАСІ НА ВЫСЫЛІ
    Булб высілле. Яныс прыготбвыв хорбшого іюдарка. Ночовав зразу пырыд высіллем у свойіх, Дяд&ка-Діда. Булы на высіллі і знакбмьі ля Яныса. Ну й Манька. Такб някось ставшы учасніком кблышного театралізованого прьідстав- ленія, высілля, да шэ порцыю (чярку) выпывшы, то й чуствував сыбэ чястю громады людськэйі, да й сыбэ чоловіком становысся ліпш одчуваты. Так і Яныс зарэ на Васіному высіллі. Навэть танцёвав (гуляв). I навэть ны замычяв свойіх фізІчыскых ныдостаткув, одчував сыбэ такым жэ чоловіком, як і всі. Так. Алэ ж Яныс до гэтого шз й ны разу ны гуляв ны на чыёму высіллі.
    Посля выс'ілля Яныс зайшов до свойіх, Дядька-ДІда, дэ пас коровы. Побув там крохы. Якраз роботы було всякыйі літнійі.
    А чырыз дэякое врэмне до Яныса в Бэрэсть прыбув Петька. Побув в ёго кылько дён. Петька вжэ оньнякый вырос.
        XX. мітя
    Булб някэ свято. Яныс прыбрав хорошэ в шы, сам помывся, вбрався, зобрався в місто пойты. До Міті збырався зайты.