Яныс
Фёдар Клімчук
Выдавец: Выдавец A. М. Вараксін
Памер: 84с.
Мінск 2013
Гэто вжэ клыкала на сніданне Тітка, госіюдыня.
На ранках до Яныса прышлы тры хлопйі, однолыткы Янысовы, тожэ пастухьі, прышлы провідаты Яныса, як здоров’е. Яныс йіх мало й знав. Яныс був дывочуром, дружыв з Манькыю, а с хлопцямы боявся — шо смыятымуйьця з ёго, шо скалічаный... Можэ дэхто й смыявся, пэвно, шо смыялысь. Алэ гэты - бач - мало й зналы ёго, а прышлы провідаты.
С повдні Яныс погнав скотыну. Договорьілысь, правда, шо покы шчо всі гэты дні Яныс зранку ны вставатымэ, а высыпатымыцьця, а гонытымэ скотьшу Дід. Ну а посля Яныс пырыйматымэ Діда, як здоров будэ.
Погнав коровы Яныс і Петька пошов з йш. До самого вэчора булы с Петькыю. Судосьілысь з Манькыю. Яныс судосыв йійі з слючым од усмзшкы ліцом.
• Ну й розбнйнык ты, Іванко, стылько пырыжыв, пырымучывся, а крохы ліпш, і вжэ высёлый, смыесься. Ты повірыш, я проплакала скылько, і тыпэр, і вчора, і вночі, так, шоб ны бачылы, ты ж такый хлопэць, такый хлопэць добрый, а кылько покут натвою дблю. Правда, Петька, шо Іван добрый хлопэц?
• Да шэ якьій добрый, - одказав Петя.
• Вытэ тожэ всі добры, такыйі, як і я добрый... Алэ я вжэ зарэ здоров, зусім здоров, такый, якый був до вчорашного дня.
VIII. ВАСЯ
На другый дзнь погнав зранку пасты Дід, алэ Яныс чырыз якых повторы годыны пырыйняв ёго. Подывывся внн на сусідськэ пасовыско - коровы пасла ны Манька, а хлопэць пас, так пуд жыныха. Вйн някось ны прыпасував, ны
стояв на місьці, а всэ пудганяв йіх. Став пудганяты блыжэй до Яныса. Яныс став догадуватысь: мусьггь то був браг Манін — Вася. Яныс заволновався, засоромывся: зарэ Вася пуджынэцьця зусім до ёго. Янысовы стало чогось стыдно за самого сыбэ: ну шо вйн варт - такый здыхлына. А Вася вжэ почті ковалер, внн хоч ны сам сэмню дыржыть, алэ быз ёго шо було б. А Вася такы хутко пудогнався бльізько до Яныса, зогнав коровьі в кугту і пошов просто до Яныса. А в того шось аж всэ колотылось од волненія. Алэ Вася йшов, хоч крохы осміхуючысь, алэ с суровым поглядом.
- Добрыдэнь, Іван, - сказав Вася, пудыйшовшы і протягкувшы Янысовы РУКУ’
- Добрыдэнь..., Вася, мусыть.
— Вася! Ну от мы й познакомылысь. А як ты догадався, шо гэто я, шо я Вася?
- Ну як, Манька мыні росказувала про тыбэ.
- I тобі росказувала?! Мыні про тыбэ вона вчора цілый вэчор росказувала, і тыпэр врано. Много, вэльмы мнбго росказувала. Давай сядьмо. Іван. Коровы крохы зжынімо і сядьмо. Алэ твойі зарэ добрэ ходять. Я прышов пырыйняты йійі крохы. Хай дробыну опочынэ, побудэ вдома, до бабы з дідом сходьпь. Так на ныдількы повторы я сюды прышов. Вдома вжэ мы з отчымом покосылы. Шэ там крохы груда осгалось. А в зарібкы — хай йіх, посля хай, опочыты трэба, хоч пасучы опочыты. I юй надойідае гэтэ пасыво. Шэ малая. А господарі, воно то ныма шо на йіх казаты, алэ ны пырыймають ныгды, і врано завшы вона пасэ. Правда, в йіх так в сымні, ныма няк кому попасты. В тыбэ то Дід крохы пудпасуе. To от я тяг косу, а зарэ пастухом.
- Добрэ, а як ты мынэ познав, Вася?
- Ну, як познав, - Маня ж росказувала мыні про тыбэ, я вжэ казав гэтз тобі. Ну, дэ ты пасэш, чыйі ты коровы пасэш, в такых роках, гакого росту вэдлук йійі, вэдлук мынэ, чырнявый, хоч ны такый чорный, як цыган, на ліцо хорошый, красівз ліцо.
-Ліцото в мынэ красівэ...
- А шо, шрама я ны шчьгтаю, гэто ны од прыроды. В тыбэ внн, шрам, ны такый вжэ й страшный. Манька казала, шо внн в тыбэ вэдлук того, як впырідж було, то ліпш: пуд цвет шкуры ліпш пудходыть, бы крохы росплывайіцьця, згладжуйіцьця. Шрам гэто такое дІло, алэ так хлопэць ты і добрый, і розумны, і працёвытый. Манька мыні росказувала. Вона ны то, шо хвалыла тыбэ, а так росказувала. Да я й сам зарэ пубачыв. Знайіш, Іван, шо... чы то не?... не, ныхай, давай, можэ, будымо дружыты, ну, я с тобою. Шо ты на гэтэ скажыш? Обожды, я шэ ны договорыв. Я тут мало буду, зарэ повторы наділі, посля шэ ніколы тако прыду раз чы можэ й два. Алэ ж гэто ныц.
- Гэто ныц, Вася, алэ... ты старішый много...
— Так, я старішый много.
- Ты, хоч ны сам, алэ з отчымом господарку дэржыш.
- Так, а шэ шо?
-Я покалічаный страшно... Я корысты ныякыйі ны прыношу.
• Мыні Маня росказувала, шо ты покалічаный. I шо ты був вэльмы, вэльмы радый, як почяв пасвыты коровы, як одчув, шо корысть с тыбэ е.
• Ну, я, Вася, ны одговаруюсь, як шо в мынэ выйдэ, получыцьця.
• Ну, і я ны одговаруюсь. To знайіш, Іванэць, дай руку: я рад, шо познакомывся с тобою.
ХлопцІ потыслы одын одному рукы.
• А зарэ, знайіш шо, Іван, я от хотів попросыты тыбэ про однэ діло, вэльмы попросыты. Алэ давай поопыняйімо коровы.
Коровыхлопці поопынялы.
• Я от шо хотів просыты. Добрэ було б мыні поможты своё.му господаревы ранкув зо два покосыты, а то в ёго нывкравка. I пырыйняты в ёго ныма кому мынэ, пасвыты трэба. To можэ ты попас бы разом свою і мою чэроду. А посля знов ранкув два я тобІ отпас бы, тожэ разом. Як шо, то я с твойімы господарямы договорусь. Мы раз так літюсь робылы.
• Добрэ. Я попасу. I ны оно два ранкы.
• Тоды можэ от як зробымо. На ранках я пойду, до вашых договаруватысь. Як договорусь, то взавтра мы злучымось і будымо вдвох пасты, шоб скотына прывыкла. А позавтрзй і позазавтрзй ты зранку попасэш. Знайіш, някось стыдно робыцьця: в господаря нывправка. а я тут як дуб хлопэць і ны можу поможты. А попрэбуй поможы, як і косытытрэба, і скотыны ны покынэш. Ты, Іванко, мынэ просты, я тобі отпасу.
• Да шоты, Вася, коб оно з госгюдарямьі договорытысь.
• Я тыбэ ны оставлю на ввэсь ранок. Я прыходытыму дывытысь до тыбэ.
IX. 3 ВАСІЮ В ДІЛАХ
Вася доіоворывся з Янысовымы господарямы. На другый жэ дэнь паслы вжэ вдвох, прыгучувалы коровы.
— Знайіш, Іван шо, - говорыв Вася, — ты кошыкы вмійіш плысты?
• He, ны вмію.
• Шоб марно чяс ны гаяты, давай тыпэр почну тыбэ гучыты кошыкы плысты. Я буду плысты і ты будыш плысты. Я буду тобі показуваты і помагаты. А носля ты й сам назучысься шысты. Ножык в тыбэ е?
• Е ножык.
• Мы зарэ вдвох - нам іэты коровы лёгко впасты. В мынэ тожэ е ножык. Пуджынімось пуд корчі. Вырыжымо каблукы, загнэмо. Алэ зразу трэба крохы прутгпя врізаты, коб можна було гочка (окэнычка) заплысты, коб рэбра вставыты. Рэбра там в корчях вырьіжымо, і вставымо. А там ужэ можна будэ тіысты да плысты, вставывшы рэбра. Тыпэр мы ны кончымо кошыкыв, алэ главнэ, коб нам добрэ рэбра вмоцёваты.
А наплытэш господарям кошыкыв, то і тобі будэ добрэ. шо, як ты, кажыш, корысть с тыбэ е, і йш добрэ, бо в йіх котыкы будуть. I шэ тобі добрэ, шо нагучысься шось робыты. Як кажуть: дай, Божэ, есэ вміты, оно ны всэ робыты.
Хлопці зайнялысь кошыкамы.
— А шэ, Іван, ты зможыш с коріння, білінького кошычха сплысты, Петі подарыш. Знайіш, якый вйн будэ радый.
• А шо робыты з гэтымы, с концямы прута?
• А ты йіх отак замбтуй. А плаваты ты вмійіш, Іван?
-He.
• Трэба тыбэ будэ дэсь на гэтым чы на тым тыжні хоч почяты гучыты плаваты.
• Мыні вжэ Дядько обышчяв погучьггы плаваты, алэ вмн в роботы і в роботы.
• Дядько нагучыв бы, алэ дэ там ёму зарэ. Някось прыдумайімо, [ван. Бо знайіш, плаваты, купатысь — гэто... добрэ і здорово. А свойі шрамьЕ на грудюх, на жывоті покажыш мыні, Іван?
— А колытобі?
• Знайіш колы, зарэ можэ ны трэба, а можэ як купатысь пнйдымо. Я тут знаю місьця на ріццы. А наша Маня вміе плаваты. Алэж вона тыбэ ны гучытымэ, дівчына ж.
На другый дэнь Яныс пас сам разом дьві чыроді. Ну, шо. Бйльш бігатьЕ трэба. Ліпш пылноваты. Ну, всэ літо так пасты ніяк, ны то шо шяк, алэ тяжко. Алэ кылько днів зарэ, то шо там. Алэ якое чуство добрэ, аж п'янышь Яныса: вйн можэ корысть нікому (комусь) зробыты.
Чырыз пару часов прыбыгае засапавшыся Вася.
• Ну як, Іван, чы хватае сылы пасты?
• Хватае, - отказав Яныс. - Іды працюй. Прыдыш забырэш коровы на ранкы, а посля з ранкув прыжынэш.
• He, то посля ранкув а вжэ сам пастыму.
-Сам? Сыба втомывсь ёмко. А як не, то я шэ попасу.
• Втомывся, то так воно, посплю крохы вдэнь.
• Я зможу попасты посля обіда. Вважяй, Вася, як зробыты тобі ліпш. I взавтра тожэ. Оно прыжынэш мыні скотыну. Зарэ, понімайіш, я духваю, шо ны захворію. Я правду кажу, Вася.
• Можэ так і зробыты.
• Зробы так, Вася.
Яныс пас скотыну, дьві чыроды, і того дня до вэчора, і на другый дэнь цілый дэнь. Вася кылько раз прыходыв до ёіо провідував. Посля знов косьів. Почті всэ скосылы в Васіного чы в Маньчыного господаря, мало й осталось. Ну вжэ рэшту дядько, т.е. господар, докосыть сам. Ввэчыры прышов Вася за коровамы.
-To значыцьця, Іван, взавтра вжэ пасу я обое чэроды.
• Да ты шо, Вася, чы ж мбжна так шчытатысь. Ну, попас я, ну то я ж ны абы кому попас.
• Так, алэ ж мыні тожэ ныловко, я ж тожэ ны хочу парійывцем буты, мыні стыдно будэ і пырыд тобою, і пырыдтвойімы господарямы.
• Ну, а мыні то ны стыдно. Я навэть сам сыбэ соромнюся, ны то шо людэй, шо я такьій ныгодяшчый.
— Дарматы, Іван. To шо мы зробымо?
- А шо зробымо: взавтра будымо пасты я свойі, аты свойі коровы.
- А мбжэ знайіш, Іван, шо, колы ты такьій. Можэ попасы взавтра і свойі, і мойі.
- Добрэ. Яктрэба, то попасу.
- Добрэ. Тоды знайіш шчо. Взавтра я прыжыну тобі скотыну і ты попасэш мыні до повдні. А прыду на ранкы забыраты, то я скажу, нашо ты пас.
• Добрэ, в чым діло.
• To договорылысь?
• Пэвно, шо договорылысь, кылько тобі казаты.
Так 1 зробылы.
А посля Вася прышов забыраты коровы на ранкы.
• Знайіш, Іван, дэ я був.
• Ну, дэ?
• Я твойім господарям покосыв крохы, ну от зранку і до сіх пір
— Як гэто ты?
• Як прыгнав тобі скотыну свою, пошов до твойіх господарів, кажу, шо мы з Іваном, т.е. с тобою, договорылысь, шо за тое, шо Іван пас мыні два дні коровы, я вам ранок покошу. Вговорыгы було трудно. Алз кажу, шо сёромно я вжэ врэмне потратыв. Ну й покосыв, покыль коровы на ранкы заганяты.,
• Ты вэльмьі добрый хлбпэць, Вася, я знов в довгах пырыд тобою. Алэ нашо було так робыты: ты ж втомняный, ты выробляный.
• А знайіш, Іван, як можна робыты много і ны вто.мнюватысь, - пырывів вжэ на гынчэ Вася, - трэба ны спышыты, трэба опочываты. Главнэ, шоб ны пырытомытысь, I шэ от шо договорымось: в ныділю Дід попасэ коровы, і свойі, і мойі, а мы с тобою пкйдымо на сыло, походымо, подывымось, на музыцы побудымо.