• Газеты, часопісы і г.д.
  • Яныс  Фёдар Клімчук

    Яныс

    Фёдар Клімчук

    Выдавец: Выдавец A. М. Вараксін
    Памер: 84с.
    Мінск 2013
    2.06 МБ
    дядьковы пошов. А чы е в мынэ шось батьковськэ? Ну, такое, шоб заметнэ було? Е дэшо. В фбрмы ліца дэшо е, в становы е, в характеры е.
    - А батько як трапыв з ІонІйі в Бэрэсть?
    - Росказуваты дбвго. Ну, як тоды в ІонійІ склалысь грэко-турэцькы отношэнІя, ёго турэцькый солдат ёмко покалічыв. Помучыты хотів, позбытковаты. Сковэркав страшно, в посэчанэ мнясо пырэдню чясть зробыв - і груды, і жывота, і ліцо. Гэто шось жяскэ. Там бежынці вывызлы ёго на някый корабэль. Доставылы в Еврбпу, по странам еропейськым роспрыдылялы. Там в Польшчу батько трапыв. А Бэрэсть був тоды пуд Польшчыю. Там в Бэрысті в прыют помыстьшы. Всэ гэтэ врэмне внн був помыз жытгем І смэртю, ны туды, ны сюды. А там знов взялы ёго в сыло, отпустылы с прыюта на врэмне. Там внн, як здоров був, то коровы пас, пры ділы став. [ гэтэ ёго воодушывыло, і воздух, прырода, ліс, сыножяты. I попав бы в свою сэмню, бы в сымні своюй жыв, бы й усыновьшы ёго. Бо й зарэ тая сымня бы родня нам. To от тоды пройшбв гэтой крызіс в ёго, стало вьшнб, шо жыты будэ. Став крэпнуты. Внн то й завшы був слабый. Шо тобі здаецьця, здоров’е одобралы чысто. Алэ так, пылнуючысь, жывэ.
    - А маты скыль?
    - Маты с сусіднёго сыла, вэдлук того сыла, дэ внн був. Вона по-сусідську пасла коровы разом з батьком. Пэршый раз погнав пасты і познакбмывся з ею. Ну, як гэто на хутырях булб - полэ одногб господаря а сусідне - другбго. Тут пас батько, а там, маты. От і познакомылысь. Дытьмы булы обое. Про «жыньпысь» чы «замуж» йім стукнуло вжэ посля, як тыйі рокы наступьілы, a ны тоды. Просто познакомылысь тоды, сталы дружыты.
    ~ Алэ бач, хоч і каліка, а маты пошла за ёго замуж.
        • Бачыш, Яныс, душі ны прыкажыш. Маты - сырота кругла. Брат, правда, старшый в йійі е. А хороством, ну як тобі сказаты, ну я ёмко на йійі похож, хоч і батьковського дэшо е в мынэ. Вона, бачыш, ны нодывылась, шо покалічаный. Гэтэ ля ейі було зусім, зусім ны важнэ.
    Помовчявшы, Вася добавыв:
        • Послав батьковы тіліграму на пырыговоры. Поговору, то відатыму. В одынаццэть часов на тыпэр заказав, пойду, а ны вспіе, то взавтра врано на дэвэть. Я думаю, позавтрэй врано внн будэ в Москві.
        • Добрэ, - сказав Яныс-кыпрыот, - на завтрэй мы договорымось знов судосытысь. I шэ поговорымо, і будымо знаты, як з батьком. Шэ шо? Знятысь на карточку добрэ булб б на памэть, нам двом і з батьком твойім.
        • Можэ навэть взавтра вдвох знымымось.
    — Хай взавтра... А я шэ ж про свое ныц ны росказав.
        • Ну, роскажы хоч крбхы, Гэто я заговорыв тыбэ, ны дав сказаты ныц.
        • Гэто ж наша доля огулна. Як булы грэко-турэцыш отношэнія в 20-ты рокы, то тоды мнй батько покыув Іонію. Тожэ някось з бежынцямы. Посля на корабэль. Посля на Кыпр. Маты моя - грэчанка, з Кіпра, кыпрыотка. Добувся батько до Кіпра цшый, ныврыдімый, Оно нервнэ потрясеніе було в ёго вылыкэ - набачывся ужасув (жяхув) всякых. А от зарэ ныдавно... в нас повторылось. Ты ж, напэвно, знайіш про турэцькэ вторжэніе наКыпр?
    ~ Дьшо, шо знаю.
    - Мы булы на Северному Кіпровы. Втыкалы на юг. I батьковы гэты жяхы подействувалы. Тожэ ны зналы, шо будэ з йім. Зарэ вжэ одыйшов бмльш-мэнч. Було паралізовало, став глохнуты, на гбчы впало, на сэрцэ, давленіе. Ну то шо. Покрохы стало всэ отходыты. Зарэ вжэ окрыяв бнльш-мэнч. Хоч слабэнькый, ёмко слабый. Посывів, правда, зусім, і раптово. Ты спытайіш: чого я собі позволыв такую роскош, йіхаты по путёвцы, раз з батьком гэтака быда? Ну, позволыв. Я тожэ студент. Я оно чясть за путёвку плачу. I батько сказав: йідь, сыну, йідь. Бачыш, РосІя - інтірёсна страна. I однэйі віры з намы.. Правда, я прямо, в гочы скажу. Тыпэрышна політіка Москвы - е нарбды чысты, святыйі, і нычысты, дыявольськы. Грэкув, як і армян, односять до нычыстых, дыявольськых народув, а вжэ туркув - до чыстых, святых.
    Я думаю, ты мынэ поймэш.
        • Чому ж ны пойму, Яныс.
        • Я тбжэ студент, Вася,
    Посля шэ хлопцІ говорылы, говорылы. Походьілы крбхы по Москві. Договорылысь на другый дэнь знов судосытысь.
    Судосылысь знов кбло гостінніцы. Яныс «затяг» Васю в гостінніцу. Там зобралысь кыпрыоты. Посыділы, поговорылы, поспывалы грэчыскых пісень. Яныс росказав йім про Васю. Крохы пырывычэралы. Сказалы, шо булоб добрэ пубачытысь з батьком Васіным. Всэ-такы історія грэчыска.
    * * * *
    На другый дэнь врано на вокзалы судошяв Вася батька. Ідэ Яныс-батько, осміхуйіцьця на всэ ліцо. Судосылысь.
        • Здраствуй, тату!
        • Здраствуй, Васька! Ну3 сыночок, як собі хоч, а я тыбэ обныму ёмэнько зарэ і поцылую тожэ. Ты собі в’явыты ны можыш, якую ты мыні добрыню зробыв. Подуматы тылько - я бы то на своюй батьковшчыны ріднуй зможу побуваты. Подуматы тылько - я вжэ всю наджу втратыв, а тут на тобі.
    Яныс з Васію «ёмко» обнялысь.
        • Навэть якшо б і ны выйшло б ныц, Васька, то вжэ одна гэта процэдура мыні шо значыть.
        • Зарэ, тату, пойідымо до мынэ, в обшчэжытіе: тобі ж поспаты трэба - якое там в пбйізды спанне.
        • Поспаты трэба, сынок, якый там сон був в пойізды.
        • Опочынэш. Ну, поснідайімо крохы. Почыстысься, попрасуйісься, побрыйісься, ны тороплячысь, ны спышачы. А на вэчор - судошятысь, з твойім тёскыю Янысом, Костасовым сыном.
    - Такы правда, Васька, бо мыні шэ й зарэ здаецьця, шо можэ гэто сон.
    — Правда, тату, договорылысь.
    - От як. А тут мама напырьшавала дэшо на сніданне і напосля.
    * * * *
    А надвычір Вася І Яныс-батько булы коло гостінніцы. Крбхы пождалы. Посля выходыть Яныс-кыпрыот. Пудхбдыть і кажэ:
        • Каліспэра (добрый вэчор)!
        • Каліспэра, сынок! — почяв Яныс-бырыстюк, росплываючысь в усмішцы. - Шоб так було, шо врэмне можна було пырыстановыты, то, пубачывшы вас, я сказав бы; «Костас! Якый ты вылыкый вырос, як ты змужнів!» Костасовы, вашому батьковы, було намного мэнч рнк, ныж вам зарэ, як я ёгб бачыв остатній раз. To зарэ в мынэ рвалысь такыйі слова. Мыні всэ ясно, хлопці: Яныс, якого я бачу пырыд собою, - гэто того Костаса сын, якый е мнй Друг мойіх дытячых літ. Ну, ны рьіхтык вйн, ны абсолютна копія, бо кажон чоловІк - шось свое, лічность. Алэ ж похож на батька ёмко, вэльмы ёмко.
        • Шкода, шо карточкы батьковыйі ны взяв, алэ ж ны відав.
        • To ныц, шо ны взяв. Косгаса допіро мыні познаты тожэ булб б тяжко.
        • To ходімо в гостінніцу, - сказав Яныс-кыпрыот, - в мою комнату. Там посыдымб, поговорымо, крохы пырывычэрайімо.
        • Ну, то ходімо, Вася, раз клычуть, — сказав Яныс-бырыстюк.
    Пошлы в гостінніцу.
        • Хорошэ туг, сказав Яныс-бырыстюк, як зайшлы і сілы. I говорыв дапэй: — Я тут подаркы сякы-такы прывіз, дорогый зымлячэ.
        • внн выйняв два літровых слойікы трускавочного варэння і дьві кілі сухых білых грыбьів. Пырыдав гэтэ Янысовы-кыпрыотовы. А шэ мы з Васію тут крохы соорудылы натыпэрышну вычэру.
        • Ох, дяку, дяку, - сказав Яныс-кьшрыот. - Якбе зблото гэты подаркы. Я аж ны знаю, шо робьггы, оддячытысь Вам як.
        • Я слов найты ны можу, якую благодать мынІ Господь послав, шо мыні довылось судосытысь з вамы. Шо тут шэ про дяку говорыты. Чы я думав, чы я гадав.
        • Ну, то як дозволытэ, одного слбйіка зарэ открыйімо. Прыдуть мойі кыпрыоты посля, заварымо і поп’емо разом. Гэто свято такое будэ нам всім. А другого слойіка і грыбы я батьковы завызу - ёму будэ ны мэнчэ свято, чым нам. А я і карточку прышлю нашу і...
    Довго сыділы, говорылы. Говорылы, спомыналы, росказувалы. В мыслях пырыносылысь то в Іонію, то на Кыпр, то знов в Іонію, то в Бэрэсть. Довго так сыділы.
    Посля Яныс кыпрыот дав знаты, прышлы другыйі кыпрыоты. Тожэ прыныслы шо выпыты і з закусі.
    * * * *
    Алэ покы сісты за вычэру, взяв слово руководітель экскурсіонныйі групы. Внн сказав:
        • Дорогыйі дружбакы! Тыпэр в нас знаменательный дэнь. Мы прыдбалы собі шэ одного дружбака, найшлы грэка, якьій позбавывся свэйі батьковшчыны,
    Іонійі, много літ тому назад, шэ малэю дытыныю. Тоды як Іонію очышчялы од грэкув, дэ грэкы жылы мнбго тьісяч літ. Ёгб ёмко пораныв турэцькый солдат. Посля вйн трапыв пуд опеку Красного Крыжа. Посля трапыв до дббрых людэй. Кылько літ нахбдывся на грані жьптя й смэрты. Алэ пырыборов ныбутте. Пырымогла жызнь. Окрэп. Створыв гарну сэмню. Mae хорошуху жкнку, Марію. Mae тры красавці-сыны. Одын з йіх зарэ пырыд намы сыдыть, зваты Вася. А коло ёго сыдыть внн сам, ёго Яныс зваты. Жывэ в Бэрысті.
    I шэ. В Яныса-бырыстюка е прэкрасный друг. Ёго зваты Костас. Жывэ внн на КІпры. В нашуй групы ёго сын. Вытэ всі ёго знайітэ. Ёго зваты Яныс. Гондэ внн сыдыть. Гэто ёго комната. Ну й Яныс кыпрыот з Васію вжэ крэпко подружылысь.
    Ны знаю, чы в мынэ выйдэ, алэ буду старатысь, шоб од нашыйі лётныйі компанійі дядьковы Янысовы і дядьковы Костасовы зробыты хорошы подаркы. Вьпэ мынэ простітэ, як шо ны выйдэ. Алэ старатымусь. Зарэ оно можу пырыдаты скрбмнынькый подарочок ля пані Марійі, гэто ля дядька Яныса жмнкы і Васіныйі матыра. Гэто хвайна хустка, робляна на Кіпры.
    Ну, можэ вытэ, дядьку Яныс, хотілы б шо сказаты?
    — Хотів бы, алэ быз подготовкы, то ны выйдэ хвайно. Шо самэ главнэ? Допіро я шчаслывый вэльмы, нымавісты якый шчаслывый. Мыні всэ гэто здаецьця, шо можэ гэто сон. Алэ я всэ бнльш і бнльш пырыконуюсь, шо гэто ны сон, шо я бачу правдычных грэкув, дывлюсь на йіх, опытуюсь за руку, говору з йімы. Покы я був дытыныю, то я жыв сырыд грэкув. Кругом мэнэ булы одны грэкы. Якое шчясьце. Посля, тожэ шэ малолітнім попав мыз гынчы людэ, грэкув я бачыв оно в снІ, а так не. Посля я вэльмы рад, шо повідав, шо мнй друг дытынства, Костас, жывый і бнльш-мэнч здоровый, і шо в ёго е вэльмы гарный сьш, вэльмы на Костаса похожый, ну выкапаный батько, і крышычкы позбырав. I я з гэтым ёго сыном, Янысом, мав шчясьце опытатысь за руку, поговорыты. Много можна сказаты. Алэ хай покы хватыть.
    Посля сілы за вычэру. Повычэралы. За вычэрыю выпылы крохы. Поговорь’ілы. Поспывалы. Спывалы грэчыскы пісьні. А пуд конэнь Володя з Янысом-батьком затяглы пару бырыстэйськых.
    * * * *
    На другый дэнь врано прыбыгае Яныс-кыпрыот до Володі з Яньесом- бырыстюком і ознаймняе:
    — Дядьку Яныс! На тыпэр на вэчор я заказав розговор с Кіпром. Говорытыму з батьком. Запрошую і вас прыты. Пырыкынытэсь кылькома словмы по тіліфону с свойім дружбаком дытынства — Костасом.
    * * * *
    Чырыз пару дён Вася проважяв батька на пойізд. Проважяв тбжэ і Яныс- кыпрыот.