Яныс
Фёдар Клімчук
Выдавец: Выдавец A. М. Вараксін
Памер: 84с.
Мінск 2013
— Знаю.
• Той край, моя батьковшчына, звався — Іонія.
• Іонія, я знаю, тату, і там бнльшу чясть грэкы жылы.
• I я, Володік, кылько ны шукав в кніжках про Іонію, шо в юй зарэ робыцьця, чы там хоч крохы грэкув осталось. Ныц, Володька, ны міг найты. От як. Ныякыйі інформацыйі ныма. Правда, як я вжэ казав, крохы інформацыйі мыні дальі дядё Мітя і ёго тато. To я вжэ можу Іонію на карты найты.
• Тату, знайіш, шо я думаю.
• Ну, шо?
• Кончу дэсэть класув, буду поступаш на історічыскый факультет.
• Алэ ж в тыбэ з математікыю добрэ йдуть діла. Можэ б на якый факультет...
• Алэ ж душя до історійі лыжыть. Як бы там ны було, алэ я тыбэ просыв бы дозвблыты мыні на істфак.
• Молодец ты в мынэ, Володя.
• Тоды я І про славян, і про бырыстюкыв розузнаю, і про Іонію вышкураю, буты того ны можэ.
• Про Іонію... Ну, ходім, Володька, шэ прнйдымось тако тым бырізнячком, да натой дубняк. Там чясом бувають козлякы...
-Ходім, тату...
XXXVII. ПЫСЬМА
* * * *
I шэ пройшлы рокы.
Володя, старшый сын Яныса і Манькы, получыв пысьмо од йіхого мэнчого сына, свого брата, Васі.
Здраствуй, Володя!
Ты знайіш, рідный мнй браток, пышу пысьма я і тобі і разом татовы з мамыю. Пышу пысьма разом, а пысьма получяюцьця някы ны однаковы. I люблю ж я вас ёмко, і тыбэ, і тата з мамыю. Просто мусыть, шо кажон чоловік - гэто шось особэ, ныповтбрнэ, і кажному про однэ й тое говорыш по-разному. Так получылось, Волбдя, шо мы с тобою браты рідны, кровны, а одын на одногб по внешності ныпохожы: ты - выкапаный тато, а я - выкапана мама чы дядё Вася', ты - чырнявый, я - русявый. Ну хто міг бы сказаты, шо в мынэ батько грэк, шо я ны чыстокровный бырыстюк? -Ныхто ны сказав бы, коб ны відав. А як мы с тобою любымо хвайно одын одного. I мыж ріднымы братамы ны завшы такое бувае. Ну - дэсь гэтак бы тато й мама люблять однэ одного. От шэ я подумав: шчаслыва доля йнялась нашым татовы й мамьі. А чым шчаслыва: воны вжэ вік збувають, а як воны однэ одного люблять, як поважяють, як клопочуцьця однэ про одного, як воны про нас с тобою заботылысь, як в нас одного до другого прывывалы уважэніе. Нам здаецьця, шо гэто нормально, шо так і трэба, шо так в кажнуй сымні. Алэ як пубачыш, то гэто ны так. Скылько сэмней, дэ ны жытка, а пэкло, скьілько розводув - Божэ мнй. А шо булб б, шоб нашы тато й мама ны пожынылысь. Ны було б гэтого шчясьця і ны в йіх, і ны в сэмнях. Да й чы самы воны выжылы б. Чы выжыв бы наш тато. А внн бач, зарэ крэпкый, як дуб. А могло б такбе буты, шо воны й ны пожынылыся б. Гэто ж йім трэба було прымыныты вылызну сылу волі і настойчлывость, шоб «преодолеть пснхологнческнй барьер» і пожынытысь. Йім гэто було ны зусім просто.
To от, Володя, я про шчо став пысаты, а ны про свою студенчыску жьгтку. Ты просты мынэ. Алэ чясу зарэ ныма, то мушу вжэ кончяты. Про сыбэ напышу в другому пысьмовы. В мынэ бнлып-мэнч нормально. Пышы.
До свідання.
* * * *
А Володя отпысав:
Здраствуй Васылёк!
Дяку за пысьмо. Ну й філбсоф ты в мынэ. По-філософську і правдычко пудвів ітбгы структуры нашыйі сымні. Можна сказаты, шо в нас бйльш-мэнч добрэ і навэть хвайно складалося. Алэ чы всэ хвайно? Чы ны обыжяв я тыбэ
напрасно? Чы ны корыстався тым, шо був старшый? Прызнатысь, я то крбхы ігнорірував тыбэ. Просты мынз, будь дббрый, за гэтэ. Я всэ думав про тыбэ: малый да мапый. А тут ты раптом став студентом Московського ВУЗа. Ныдооцэнював я тыбэ - гэто факт, Вася. Ты много молыдчый за мынэ - і гэтэ вліяло. Хоч всэ-такы завшы любыв я тыбэ і старався як брата поважяты. А як ты до мынэ односывсь, як односывсь. Як хвайно, як хорошэ ты однбсывсь до мынэ. To от шчо.Так вжэ получылось. Ты знайіш, якая доля в нашого тата. Так от, посля того, шо внн пырыжыв, нарэшты в ёго родывся я, да шэ копія ёго. Внн мынэ обожыствляв, внн мынэ обожыствляе, ны міг і ны можэ внн начэй. Мама тожэ, хоч в мамы крохы по-другому. Мама в мыні бачыла тата, свого мужыка, оно шо зусш быз тых каліств, шо зробылы ёму. Однэ мое рожденіе йіх обыёх ошоломыло, раз і на завшы. I получылось так, шо ты вжэ крохы остався бы в тіні. Правда, ты ны в обідах. А мбжэ й обыжялы тыбэ?. Хто ёгб знае, Вася?
Шэ я от шо хотів сказаты. Батько мнй - грэк, по проісхожденію і крохы потімпірамынту. A no самосознанію, no мовы і по образу жызні — впн бырыстюк. Я - копія батька. To я тожэ акурат такый: і по тімпірамынту, і по самосознанію, і по всёму остальному. А хто ты - мы вжэ говорылы. To ны забувай, Вася, краю і народу рідного, ны забувай нашого Бэрыстя. Можэ й лышны мойі слова, алэ хай будэ так.
Був у мынэ ныдано дядё Петя. Тобі прывет пырыдавав. Ночовав у мынэ. Много мы пырыговорьшы. В тата з йім нымавісты якыйі хвайны отношэнія
Ну шо в мынэ нового? А шчо - учытільствую. Прыходыцьця, правда, много чогб і быз інтіреса. Алэ й інтіресного е. Якая доля Іонійі, скыль наш тато - я много нового добывся, і татовы росказав. Да ны то шо роказав, капытально всэ ізучыв 'іато. Так, чырыз тата в Іонійі і нашы с тобою корыні.
I шэ от шчо. Про сыбэ пышы, Вася, a то ты някось мало напысав. А всэ- такы жывэш зарэ по-новому.
Ну, досвідання, браце. Зычу всёго найліпшого тобі.
Пышы.
Волбдя.
XXXVIII. КЫПРЫОТЫ
* * * *
Вася - ну, мэнчый сьш Яныса і Манькы пошов в Трэтьяковку. Вші в Москві гучывся. Зайшов в фойе. Там група ждэ свого экскурсовода. Бачыть - іностранці. Пудыйшов блыжэй, чуе — говорять по-грэчыску. Осмілывся, пудый- шов до крайнсго, молодого, чорнявого хлопця; влн ны с кым ны говорыв, бы осторонь стояв.
- Сыгномы (выбачтэ, будьтэ добры), Істэ (вытэ) гэлленэс? - спытав Вася, концэнтріруючы свлй нывылычкый грэчыскый словарный запас. Дэякыйі слова і выражэнія влн знав од батька, а тут шэ пудгучывся по справочніках.
• Малыста, гэлленэс, тэн Кыпро (так, грэк з Кыпра). - одказав грэк- іностранэць.
- Калос сас врыкамэ (рад вас бачьггы), -- сказав Вася.
Кыпрыбт прыятно осмыхнувся.
Посля Вася попросыв, шо хотів поговорыты, алэ по-грэчыску вмІе слабынько.
— Я тожэ рад познакомытысь і хотів бы поговорыты... Добрэ, скыль вьггэ знайітэ грэчыскый язык?
— В мынэ батько грэк...
-Батько грэк?..
~ Ну й по самоучітілёвы пудгучывся, алэ так слабынько говору по- грэчыску.
- Москвіч?
- He, я з Бэрыстя, тут гучусь.
- Гэто в вас крайній запад?
-Крайній запад.
- Мынэ зваты Яныс, кыпрыот подав руку Васі.
- Яныс? В мынэ батько Яныс. А мынэ - Вася.
- Ну, йдэ наш экскурсовбд. Чы ны моглы б побуты з намы в Трэтьяковцы, покы кончыцьйя экскурсія? Посля поговорымо?
— Добрэ. Я ж тожэ прышов сюды подывытысь. Прыстану до вашыйі групы, шэ й грэчыску мову послухаю.
Пошла экскурсія. Вася наслаждався мелодікыю грэчыскыйі мовы, якэю пырыводчык пырыводыв экскурсовода.
Экскурсія кбнчылась. Група пошла до выхода. Яныс зразу ж пудхватывся до Васі.
-To кажытэ, батько — Яныс. А мнй батько казав, шо в ёго малым був друг Яныс. To й мыні з-за гэтого ймэнне такое дав.
— Друг? - здывовався Вас я. А в мого батька, як малым був, то, росказував, друг в ёго був Костас... 3-за гэтого самому мэнчому с свойіх дытзй, внн дав ймэнне Косьця. Нас всёгб трое в батька, всі хлопці. Нас з братом двое старшых, а Косьця намного молыдчый.
— Костас? — вжэ Яныс-кыпрыот здывовався. — Дэсь бы то совпаденіе някэ? Костас і Яныс малымы булы друзьямы, Костас - мнй батько, Яныс - ваш батько. Добрэ, а дэ вытэ зарэ жывэтэ? Хоч вытэ казалы вжэ - в Бэрысті.
- В Бэрысті.
— А давно ваш батько в Бэрысті жывэ?
- 3 малых літ.
— А скыль внн в Бэрэсть попав? Батьковшчына ёго дэ?
- Ёго батьковшчына - Іонія, шо в Турцыйі зарэ.
- Іонія?!. To мого батька тожэ Іонія батьковшчына, шо в Турцыйі, і тожэ з малых лІт внн стыль, як туркы грэкув... ну, там всэ робылы...
— Мкйтожэ, яктуркы грэкув...,тожэтоды ВНН 3 Іонійі...
— От як. To напэвно воны гэто й будуть — Костас і Яныс. А шэ можэ спомытайітзсь шо, можэ батько росказував?...
Вася став спомітуватысь. Якое було сыло, хата йіха, пблэ, ліс, горы... Якое дэрыво росло на дворі... Дэ пуд дошч попадалы...
- Пуд дошч попадалы? - спыньів Яныса Волбдя. - Вытэ помалій говорітэ, я ны можу так хутко вхвачуваты. Росказував батько, попалы с Костасом пуд вылыкый дошч і ны намоклы. Пуд дэрыволакбе товсгэ і густэ схавалысь...
— О! Рьктык так, пуд дэрыво. Мыні тбжэ про гэтэ батько росказував... Ну, судыс (встреча) в нас!..
-Судыс (Встрёча)! - повторыв Вася.
• Алэ мыні коб од групы ны отстаты, коб ны згубьггысь. А шэ шоб с тобою..., з вамы...
• Хай будэ - «с тоббю».
• Хай будэ. Ну, бы сон якьій. Шоб с тобою ны росстатысь.
• Вьггэ кылько дён в Москві?
-Сім дён...
• Можэ організуйімо судыс (встречу)?
• Мусово. Дэ ж такое пропустыгы. Нывыдомо, с чого й почяты.
• Ну, по-пэршэ, мыні трэба срочно батьковы ознаймыты. Зарэ з жэ закажу розговор з Бэрыстем. Вйн прылытыть сюды. Ну, пойіздом прыйідэ. Алэ словамы ны роскажыш, шо то значыло б ля ёго, шоб с тобою пубачытысь... А зарэ шо. Давай адрысамы обмыняйімось. Я напышу московськый і бэрыст- ськый.
• Я кіпрськый адрэс дам, новый...
• А шо й старый був?
• Був. Посля роскажу. Ну а гостінніца наша - ны так далёко. Ну, то судосымось?
• 1 шонайхучій.
• Давай так можэ. Постарайся прыты до нашыйі гостінніцы так часов на вмсім вэчора, пудождаты там, як шо я ны выйду, пудождаты до дывьгті. Ты просты мыні, шо я так ны пэвно, шо ждаты можэ прыдыцьця. Алэ я ны знаю, як по-другому. Я тожэ пудожду.
• Договорылысь, сказав Вася.
I розыйшльісь хлбпці.
Як Вася одыйшов крохы, оглянувся на грэкув - ёму махалы рукамы Яныс і шэ кыпрыоты - выдомо, Яныс росказав йім про Васю. Вася тожэ помахав йім рукою.
* * * *
В внсім вэчора з мынютамы, як і договарувалысь, судосылысь.
• Ны довго ждав мынэ? - спыгав Яныс, выйшовшы з гостшніцы.
• Ну, кылько ны ждав, абы ны пропустыв. He, оно крышычку ждав.
— Просты, Вася, я от шо хотів спытаты, можэ ныскромно, - почяв Яныс, — от твнй батько грэк. А ты такьій білый, ну, білокосый...
, - Загадка прырбды. Брат мнй старшый - як вылытый батько. А я бнльш на матыра похож, на выгляд. Навэть далэй похож. Косы в мынэ былішы, чым у матыра. В дядька мого такыйі косы, як у мынэ, в дядька Васі. По кбсюх я по