• Газеты, часопісы і г.д.
  • Яныс  Фёдар Клімчук

    Яныс

    Фёдар Клімчук

    Выдавец: Выдавец A. М. Вараксін
    Памер: 84с.
    Мінск 2013
    2.06 МБ
    Ныма Манічкы вдома,
    Пошла Манічка до Господа Бога
    Свого батынька на высілле зваты.
    — Высылыся, дытя, з Богом, з людкамы.
    Я замкнёный трыма замкамы: Пэршый замочок — Божый домочок, Другый замочок — рыжэць-пысочок, Трэтій замочок — трава-мурава.
    Прыйіхалы с цэрквы. Як і всэ высілле - тьма всякых обрядув, тьма пысэнь высілных. Обряды сповнялысь, пысні спывалысь,
    Ну, - застылля. Кылько раз заходылы за столы. Ну й як на всякому высіллі - Музыка, гулькы і тьма прыпывок.
    Послухайімо прыпывок дэкьшько:
    Ой казалы людэ, Говорылы людэ, Шо в нашыйі МанІчкы Высілля ны будэ.
    А прышла ныділька - Маня вынка носышь, Вона свойіх ворогыв На еысілле просыть: - Ой ходітэ, ворогы, На мое высілле - Вжэ на моюй голові Розвылося зілле.
    Амнймылый, чорнобрывый У полы волочыть: Дошч ідз, туманыцырі Кудёркы намочыть. Ой пойду я на гору, Накопаю роману.
    Хоч сама я ны хороша —
    Хорошого пудману.
    Чы ты відав, чы ты чув, A хто в мынэ вчора був? А був вмынэ хлопчына Да й с чорнымы гочыма. Тытр мыні погулять, Покы ногы ны болять. Як я стану старіты, Стануть ногы боліты. Ой, матёнко, Йідэ Яковко;
    Я думала, шо до нас Да а за бокы взялась.
    Шэ пуд вэчор був пырыпьгй, пырыпывалы Маньку. Гэто дарылы Маньцы йійі родня подругы, шэ хто.
    Ну, шэ Яныс давав хлопцям пляшку горшкы. Гэто молодэцькэ, плата за дівку, шо дівку забрав.
    Кончывся дэнь. Чясть збыралось взавтра зранку йіхаты до Дядька-Діда. Гэто молодыйі і шэ з йімы.
    Другый дэнь. Чясть оставалось. Воны ны спышьілы. Воны шэ до вэчора одбуватымуть высілле. To застылля, то гулькы, то цьданы, то співы, то шэ шо.
    А нывылыка група повставалы, зранку дббрэ поснідалы і пойіхалы до Дядька-Діда. По-пэршэ, гэто Дядько і Дід. По-другэ, гэто молодыйі, Яныс і .Манька. По-трэте, гэто Петька, Мітя і Танька.
    Ну а шэ булы з Маньчыныйі родні. Був і отчым Манькы і Васі, сын отчыма, мачушына дочка.
    Выйіхалы рано, шоб в обід прыйіхаты.
    Так і выйшло, прыйіхалы в обід. А там вжэ высілле в розгары. На дворі мызыкы, гулькы (танці).
    Ну, трэба ж той обряд зробьггы - молодых хорошэ прыйняты. Вжэ хтось проспывав пісню:
    Ой вынысь, маты, діжку, Бо прывіз сын нывістку, Высоку, якялыну, Хорошу, яккапыну.
    Ныма свойіх, то пудставныйі батько й маты. За матыра - Тітка - господыня, дэ Яныс пас коровы. А за батька - Дядько. Дядьковы трэба було пырыкваліфіцыроватысь. To був дружком, а зарэ за батька.
    Выйшлы молодыйі, пудыйшлы блысько до порога, алэ крохы оддаль. Выйшлы с сінэй батько й маты. В матыра в руках тарілка, на тарілцы нарізана кубаса, кусочкы хліба і шэ дэшо. У батька в руках пляшка і порцыя. Почаствалы молодых. Запросылы в хату. А в хаты зарэ з Маньчыныйі родні дьві бабы застылають настылныкамы столы і вішають ручныкы на стыну.
    Манька обвязалу ручныкамы Дядька, Діда, Петьку, Мітю й Таньку шэ в сыбэ, пырыд вынчяннем. А зарэ шэ обвязала Тітку, Бабу, й шэ кого обвязалы з родні.
    Посля пошлы за столы молодыйі, а за йімы всІ высілныкы. Почастовалысь хвайно. Було кылько заходув за столы. А посля кажного застылля мызьікы, гулькы. 1 лылась прыпывка. В хаты высілны пысні, а на дворі прыпьЕвка. От дэякыйі с прыпывок:
    Ой лытіла пава,
    На поплавы впала;
    Шо Іванко, шо Манічка, To хороша пара.
    Ой кохта моя
    Цвітом голубая;
    Ой якая хорошая Наша молодая. Ой за кым жэ мы п 'ем,
    За кым мы гуляем, А мы Йванка свого В діло прыділяем. Добрахата, добрапіч; Нам Іванко добра річ: Мы ж ёго годовалы. To за йім погулялы. Мы Петічку годуйімо. Собі гулькы готуйімо.
    А Петя:
    - 0, то й мынэ спомынулы. To й я прыспывну:
    Ой за кым жэ я н 'ю, За кым я гуляю: Я браточка свого В діло прыділяю.
    Ой за кым жэ я п 'ю, За кым я гуляю: А я друга свого В діло прыдыляю.
    Іванэйь, Іванэць
    В тыбэ зілле зылынзць;
    В тыбэ зілле зылыюць, Ты хорошый молодэць. Барабаны былы, былы, Я на йіх дыеылася.
    Одын хлонэць барабакыо. Я в ёго влюбылася.
    В ковалера жовты боты - Дыб, дыб на сыло;
    A в дівчыны чорны гочы — Кыв-морг на ёго.
    Ну й так ныскончоно.
    А посля пырыпый. Пырыпывалы Яныса. Ыу, пырыпьшы свойі высЬшыкы, господарі. Прьішбв пырыпыты господар, в якбго Манька пасла. А Мітя сказав: «А я тыбэ, Іванко, в Бэрысті пырып’ю, як зайідымо. Я тобі давно прышыховав подарка».
    Алэ от заходыть Дядько в хату і кажэ:
    — Ну от, почті вся наша молодёж з нашого сьша прышла пырыпываты. Бачыш, Іван, як воны тыбэ поважяють. Скажу хозяйкам, шоб якэйі закусі прыныслы шоб було чым почастоваты. А я горілкы прынысу, шоб хватыло почастоваты. Ну, то казатыму, хай заходять.
    Яныс, як почув, то так розжялывся, шо в ёгб чуть слёзы ны пырскнулы з гочэй. Подуматы тылько, до ёго такыйі мылы отношэія в здешныйі молодёжы. Хоч внн з йімы нымнбго ходьів, а ёго так поважяють і свойім шчытають.
    Звычяйно, як пырыпывають, то молодая почтідо кажного выходьггь з-за стола, дякуе й цылуе, а молодый онб до дэкого выхбдыть. А тут Яныс до кажного входыв.
    ГІосля молодёж шэ потанцёвала на дворі.
    А Мітя вглэдыв Таньку, пудыйшов до йійі.
    -Танько, гэто я.
        • Мітічок, ТЬІ.
        • Хай будэ так. Чым я в тыбэ заслужыв, шо ты мынэ так хорошэнько зовэш? В мынэ аж душя мліе.
        • Чьім? Всім. Ты ж одповідный хлопэць. Ну, душя до тыбэ нымавісты як лыжыть. Да тут одным словом ны скажыш.
        • Дяку. Ну, прыйму твою оцэнку. Бачыш, высілле, ны найты способу поговорыты. Ну, як тобі высілле?
    - Высілле - цьжаво і вэльмы хвайно. А як тобі?
    - Гэтак само. Да я ж свого друга жыню. Гэто вэльмы важно. В чоловіка жытте мыняйіцьця. Яныс становыцьця повноцэнным чоловіком.
    — Мітічок. А бачыш в мынэ на голові тую пудвычку (ленту), шо ты подарыв?
    — Дяку. Рад, шо гэта пудвычка знадобылась.
    - Бо вэльмы хвайна пудвычка.
    — Танька, А помытайіш, як я в вас той раз був, то ты прылюдно казала, шо пошла б за мынэ замуж.
    - Мітічок, пошла б. Алэ... Я то пошла б, гэто як прыслуховуватысь до сэрдя, до душі. Я вжэ той раз казала, шо пошла б. Алэ мыні мало рнк, в такыйі рокы в нас ныхто ны йдэ замуж. А ты мынэ взяв бы?
    - Я тыбэ взяв бы, Танька. I знов жэ: Алэ... Бачыш, і в тыбэ, і в мынэ «Алэ». Шо воно значыть? Знов жэ, як прыслуховуватысь до сэрця і душі — гэто однэ, а як добавыты россудок, - гэто другэ. Пойты замуж - гэто статы хозяйкыю. А на хозяйку знайіш якый тягар лажыцьця. Як бы там мужык ны помагав. Можна з молодых літ здоров’е положыты. Гэто ны напрасно, шо в нас в традіцыйі можна йты замуж з восімнацйыті літ.
    А тут пудходыть Петька і «выдае» прыпывку:
    Ой, кохтамоя,
    Білінька, рабэнька;
    Хлопці замуж ны быруть, Бо шчэ молодэнька.
    I продовжыв:
    - Іду я, чую обрывкы вашого розговору і рышыв гэту прыпывку вставыты. Ну, я пошов.
    — От бачыш, Танька, Петька одказав на наш вопрос.
    В такыйі рокы, як ты майіш, в нас ныхтб замуж ны йдэ. I гэто ны случяйно людэ прыдумалы. Шоб іты замуж трэба добрэ окрэпнуты, статы
    доросльдо людыныю. Toe, шо мы поговорылы про «пнйдыш—возьмэш», гэто добрэ. Алэ допіро гэту тему нам трэба оставыты. A от дружыты нам варт, мыні с тобою, тобі зо мнб. Чясто мы ны зможымо бачытысь, бо далёко жывэмо однэ од другого. Алэ дэколы бачытысь мы моглы б
        • Мітічок. Ты в мынэ такый розумнык, такый одповідный.
    На другый дэнь врано. Зробылы хорошэ сніданне. Всі разом. Посля роздылылысь. Дьві хурманкы отправылысь в Бэрэсть, до сталого жытлыска Яныса і Манькы. Одна хурманка Дядькова, друга - Васіна. Пойіхалы: молодыйі - Яныс і Манька, хурманы - Дядько і Вася, І шэ Дід, Петька, Мітя і Танька. Шэ: сундук Маньчын, дэ всяка одэжа, шэ всякы прышыбэнькы, конюм йіжы, шэ всякого харчу, выпывкы й закусі, шоб протягнуты высЬше в Бэрысті, шэ крохы харчів на пэршу пору ля Яныса з Манькыю.
    Друга чясть осталась. Воны протягнулы высілле з застыллем і гулькамы.
    Посля полудня дальнішы, шо з Васіного й Маньчыного сыла, нойіхалы додому хурманкамы. Йім шэ на дорогу далы «порцыю» й закусі. To воны шэ на другый дэнь збыралысь в Васікуй хаты. Шэ продовжылы высілле.
    А хто з блыськых, то пуд вэчор розыйшлыся.
    Алэ як з Бэрыстя прыйіхалы, вырнулысь Дядько, Дід, Петька і Танька, то шэ збыралысь «зубы полокаты».
    А пэрша партія пойіхала до Бэрыстя. Зайіхалы пуд обід. Роспраглы коны. Выложылы всэ, повносылы в хату. Впорядковалы.
    Прыготовылы стола. Сілы за стыл, продовжылы высілле. Мызыкы, правда, зразу ны було. Выпылы, хорошэ закусылы. Бо в дорозы выголоднылысь.
    А посля Мітя кажэ:
        • Діду й Дядьку, до вас прозьба зарэ: проспывайтэ нам старосьвіцьку пісьню. Вытэ ж трэба коб пырыдавалы старыну ля молодёжы. От мыні хотілося б про Дунай послухаты пісню. Я йійі добрэ ны знаю. Поспывайтэ, а мы поможымо.
    А Дід кажэ:
        • Ны тыйі рокы в мынэ, ны той голос. О, як молодый був, то спывав. Зарэ оно поможты крохы зможу. Хай можэ Дядько на сыбэ возьмэ - в ёго голос крэпкый. А мы всі поможымо.
        • Ну, то почынаю, - сказав Дядько і став спываты:
    Тыхо, тыхоДунай воду нысэ, Тыхо, шыхо Д'най воду ны-ы-сэ; А шчэ тыійэй дівка косу чэшэ, А шчэ тышэй дівка косу чэо-шз. Чэшэ, чэшэ да й наДунай нысэ, Чэшэ, чэшэ да й наДунай ны-ы-сэ; — Плыеы, коса, пуд тёмныйі ліса, Плывы, коса, пуд тёмныйі лі-і-са;
    Задай тугу зылёному лугу, Задай тугу зылёному лу-у~гу; Задай жялю зылёному гаю, Задай жялю зылёному га-а-ю; Й а шчэ к тому да білуй бырозы, Й а шчэ к тому да білуй быро-о-зы. — Ты ж, быроза, хылява-былява, Ты ж, быроза. хылява-быля-я-ва, Ты шчэ вчора зылёна стояла, Ты шчэ вчора зылёна стоя-я-ла, А тыпэркы посыхаты стала, А тыпэркы посыхаты ста-а-ла. - Як жэ мыні зылёнынькуй буты, Як жэ мыні зылёнынькуй бу-у-ты - Пудо мною татары стоялы, Uvdo мною татары стоя-я-лы, Шабылькамы голле обтыналы, Шабылькамы голле обтына-а-лы, Копыткамы корінне рубалы, Копьіткамы корінне руба-а-лы, Крынычныйі воды доставалы. Крынычныйі воды достава-а-лы.
        • Ну й пісня, - сказав Петя, такэю старыною віе. аж дух захватуе. А шэ до тыбэ, Іванэць. Мы знайімо, пю тобі нылёхто прышлось в гэты дні, бо ты молодый. Алэ ж высілле кончяйіцыія. Ты знайіш старосвІцькы пісьні. Почны, a поможымо тобі.
        • Ну, шо з вамы зробыш, - сказав Яныс і почяв: Ой на горі ячмінь, а в долыны жыто, А в долы-ы-ны жы-ы-то. Пуд бі-і-лыю быро-о-зыю Козачэнька вбыто,
    і.т.Д.
    А посля шэ одну:
    - Ііора мыні, маты, дівчьшу шукаты: Поспывае жыто, да нікому жяты; Поспывае жыто, да нікому жяты, ІІрыдэ тэмна нычка - ні с кым розмовляты. - Сычу ты мйй, сыну, в тыбэ грошэй много - Купы собі коня, коня вороного: Кутя собі коня, коня вороного, Зайды на стайіньку, говоры до ёго