Яныс
Фёдар Клімчук
Выдавец: Выдавец A. М. Вараксін
Памер: 84с.
Мінск 2013
пожэнымось. Алэ. Пару місянюв на рбздум. Можэ й бдльш, чым пару. Продумайімо всі містынкы. Хоч ны зусім всі. Шоб всі, TO ны выйдэ ныколы. A там зробымо ля сэбэ остатній вырок.
-Хайбудэтак,Яныс.
— I шэ я скажу: спасібо, Манічка, дяку тобі нымавІсты якое вылыкэ, шо ты даеш згоду пойты за мынэ замуж.
-Дяку йтобі, Іванко.
- Ну, людюм про гэтэ, про наш розговор допірышный, ны слбва. Просто, дружымо, як дружылы, дай усэ.
Манька кажэ:
- Давай, Яныс, сядьмо посыдімо. Опочынымо. Й повыдны с хурманкыю йіхаты мойі сусідэ. Воны нас нажынуть і пудвызуть. Мынэ завызуть до мэйі домы. А ты. крохы пудйіхавшы, злізыш. Бо тобі трэба до Дядька. А чырыз кылько дён ждэм тыбэ в нас.
Так і выйшло. Маньчыны сусідэ пудйіхалы, забралы Маньку з Янысом.
Чьірыз якбе врэмне Яныс зліз і пошов до свойіх, до Дядька—Діда.
XXIX. ЯНЫС У ВАСІ I МАНЬКЫ
А од Дядька Яныс навідав до Васі. Заходыть в хату. Всі булы вдома: Вася, Манька, ВасІна жйнка. Як ввыйшов вйй у хату, то всі трое в одын гблос промовылы:
- Яныс!.. - I ліца всіх аж сяйнулы радостю. Гзта йіха радость аж бы гымпытом вдарыла Янысовы в ліцо.
- А ну вас'. - I Яныс махнув правыю рукбю і опустыв голову. _
- Добрьідэнь’ От! Од одных да до другых прышов! Судосылы мынэ! - Янысовы бы пырыхватыло в горлы. Такый жяль схватыв, шо такых шчырых людэй мае собь Дыво шо! - шо зробылы там з йім в Іонійі і як одныслысь до ёго гэты людэ. Сплакнуты б зарэ, алэ - дыржятысь трэба. I Яныс осмьіхнувся.
- Добрадэнь, Яныс! - почяв Вася і подав Янысовы руку. Посля опыталысь з Янысом остальныйі.
- Ну, то як вытэ жывэтэ тут? Такыж ны бачылысь кавалок чясу. Внн някось посмылішав, і рубав, говорыв, як з-за плычка. Внн просто прызабувся, шо... хворый... Нашо про гэтэ говорыгы, вмн чуствував сыбэ зусім здоровым, зусім ны калікыю. Як чясто вйн того ны замічяе вжэ.
- От і жывэм так, - говорыв Вася. - Поговорымо. Роскажымо. А ты як, Яныс?
-Тожэ поговорьшо.
Яныс побув в Васі кь’ілько дён. Рышылы, шо Вася чьірыз пару дён пойідэ с хурманкыю до Бэрыстя і завызэ разом Яныса. Так і зробылы.
3 Манькыю булы в Яныса бысэды. Рышылы, шо всэ йдэ свойім чыродом. Наступыть тое врэмне і рышымо окончятільно, як буты.
XXX. ЯНЫС 3 ВАСІЮ ЙІДУТЬ ДО БЭРЫСТЯ
Чырыз кылько дён Вася з Янысом пойіхалы хурманкыю до Бэрыстя. Зразу йіхалы і мііо про шчо говорылы. Посля Вася кажэ:
- Знайіш, Іван, як у вас з Манькыю складэцьця, мыні покы шо нывыдомо. Да й вытэ самьі окончятільно шэ ны рышьілы. Алэ як бы там ны склалось, я хотів бы, я хотів бы, шоб у нас с тобою осталысь такыйі отношэнія, як булы
— Я тожэ гэтого хотів бы.
- To добрэ, то хай так і будэ.
- Хай так і будэ. А знайіш, Вася, шо мынэ здэржуе?
-Шо?
, - Я лычу, шо ля Манькы трэба мужык ліпшый як я. Сам знайіш, якое в мьінэ здоров’е, якое богаство. Правда, мыні хотілося б, шоб і я полюбыв йійі будушчого чоловіка. А так як я стышчу Маньцы прыдложэніе робыты.
- Гэто то так, Іванэць, алэ іэтэ ны всэ. От тье найпэрш быспокойісься про Маньку. Так отздумаймо про Маньку, шо ты ля йійі значыш. До тыбэ вона ныкого ны любыла. Ты йійі пэрша любов. I як бы вытэ побралыся б, то скылько вытэ ны жылы б з Манькыю, то вона була б шчаслыва, вона жыла б повнокровныю жыткыю, вона впывалася б шчясьцем. 1 такого шчясьця вона бнльш ны с кым, ны знатымэ. А як вона с тобою була б шчаслыва, то й ты був бы шчаслывый. Вона тыбэ любьггь такого, якый ты е. Навэть як бы і ныдостаткьі якыйі, в тыбэ оказалыся б, то вона любыла б. Тобі тяжко повірыты в гэтэ, Іванэць, алэ гэто так.
- Ну, Вася, хватыть вжэ. Я пырывару в собі тое, шо ты сказав.
- Добрэ, Іванзць, пырывары. Маньцы я ны слова про наш розговор.
Вася і Яныс пройіхалы крохы мовчачы. Посля говорылы вжэ про другое.
XXXI. ВЬВНАЧЫЛЫСЬ
Чырыз кылька ньеділь Манька прышла в Бэрэсть і , як завшы, зайшла до Яныса.
• Добрыдэнь.
-Добрыдэнь. Садысь, Манька.
• Ну, сяду. Як ты тут? - Манька сіла.
• Манька! Шоб ны отгягуваты. Сур’ёзный розговор, ... почяв Яныс, алэ осікся. — Манька, діло надто сур’ёзнэ, аж дух захватуе...
• Ну, кажы. Я слухаю.
— Манька, выходь замыю замуж.
-Добрэ, пойду затыбэ замуж. Я вжэтобі гэтэ казала.
• Так. Алэ я прыдлагав шэ крохы подуматы.
• Ну, я шэ раз, пырыдумала. Я знаю про гвойі вады з здоров’ем, з «богаством». Алэ я знаю ны тылько гэтэ. Я знаю й тое, якый ты добрый, якьій ты золотый як хлопэць і як чоловік, якый ты розумнык, якый ты справыдлывэць, ну й шэ всёго всякого. Рышывся ты, рышылась я.
Договорылысь. da й усэ. Давай я поможу тобі дэ шо прыготовыты на сніданне да прыбраты дэшо.
• Добрэ.
• Алэ я, Яныско, хочу попросыты тыбэ однэ. Хочу попросыты на кылько місяцюв задэржатысь. I от чому. Набырысь, будь добрый, тырплячкы, я всэ скажу. Вася, брат мйй, ны був бы вйн Васію, шоб ны зробыв мыні доброго высілля. А на гэтэ трэба прышыховатысь, трэба крохы чясу. Зарэ от шо. У Васі, як Бнг дасьць, дытына хутко будэ. Ёму нымавісты як помоч потрібна будэ. Побуду я коло ёго, поможу. Далэй. Ты по-настояшчому с тутэйшымы хлопйямы нашымы ны дружыв, от оно товарышовавсь. Ну, з Васію, братом мойім. Алэ Вася старішый. I от тобі попався Мітя. I ровэснык. 1 вжэ з йім - як браты. Трэбатобі з йім набутысь, хорошэ набутысь, атоды вжэ жыньпысь. Быз такэйі дружбы в тыбэ бы вырванэ шось в жытгі. В тыбэ й так в жытті нымавісты шо вырванэ. Подружы скылько можна з Мітькыю. Мусыть і Мітьцы таксамо гэтэ трэба. От я так думаю. I шэ такбе.
Мы крохы звыкнымось, настройімось до всёго. Да й прышыховатысь до высілля трэба. Ну, а тое, шо мы пожэнымось, то мы договорылысь муровано.
• Ты в мынэ розумныця, Манька, - сказав Яныс.
• Шэ я от шо скажу, - говорыла Манька. — За тыбэ в мынэ ныкого ліпшого ныма. Ну, Вася. Алэ Вася - брат. Ну, от гэтак о.
• Ну то шэ я два словы, - сказав Яныс. - Ты мыні с самого почятку була другом.
XXXII. ВЫСІЛЛЕ.
Як Яныс з Манькыю вжэ пэвно вызначылысь, шо пожэняцьцья, став вопрос, як буты з высіллем.
Пэршым оголосывся Вася, брат Манькы. Внн сказав:
• Такого гучного, богатырського высілля ны здужайімо зробыты. Мы ж сіроты з Манькыю. А сыріднінькэ высіллічко - гэто наш, в пэршу очырыдь мнй, довг. Мы з Манькыю - одна сымня, брат і сыстра, наша господарка - гэто нашы ббшчы спадкы. Я собі тожэ робыв сыріднынькэ высіллічко. Ля нас, як сірот, гэто нормально.
Посля оголосылысь Дядько з Дідом. дэ Яныс пас коровы. Почувшы гэтэ, Дядько хурманкыю прыйіхав до Васі з Манькыю, шоб договорытысь. Дядько, прыйіхавшы, сказав Васі:
• Почувшы, мы влома райілысь-сумовалысь, як нам буты з высіллем. Рышылы: нам мусово трэба взяты участіе. Бачыш, Вася: в нашуй сымні Яныс як наш годованэць. як сын. як внук, як брат, внн в нас пробув кыльканаццэть рнк. Вжэ кьілько рнк Іван жывэ оддельно, алэ мы: то або вйн в нас, або я чы Петька в ёго. Побулы в ёго і ТІтка, і Баба, і Танька. Іван як був, так і остаецьця нашым сымняныном. ГрІх був бы нам од высілля отказатысь.
• Ну, дывітэсь самы, сказав Вася.
Посля Дядько з Васію договорылысь блльш-мэнч про всэ, як провысты высілле.
Ну то от. Высілле так прохбдыло.
Субота. В Манькы. Вдэнь мысьшы й пыклы коровая. Можна булоб і в ныділю, алэ ныділю рышылы розгрузыты. А спікся - то вбыралы коровая., А ввэчыры - вынкы. Манька збырала свойіх подруг. Ну й коровайныці тожэ прышлы. Робылы квыткы высілныкам І вынка вьшы молодусы. Разом і спывалы высілны вынковыйі пісні.
Робота пуд конэць - прыйіжджяе молодый с свэю дружыныю.
Молодый - гэто Яныс, а дружына - гэто Дядько, Дід, Петька, Танька і Мітя. Яныс з Мітію прыбульі до Дядька пуд обід. Од Млі був подарок - выночок сухых білых грыбыв, а шэ ля Танькы пачычку прянікув. «Гэто тобі. Танька», сказав Мітя, оддаючьі прянікы. - «Дяку, Мітічок», - одказала Танька. Танька з гэтого разу звала Мітю - «Мптчок» і на «ты».
Посля пополудналы всі разом, як бы роспочалы высілле. A пополуднавшы, дружына сіла на внз і пойіхалы. Пойіхалы так, шоб пуд конэць вынкыв прыйіхаты до Манькы. Ну й прыйіхалы. Заходять в хату.
Дывчята в одьш гблос:
• О-о, молодый прыйіхав, молодый прыйіхав! Алэ так ны впустымо в хату - трэба, шоб вынка выкупыв молодый. А дружком був Дядько. To Дядько кажэ:
• Ныц ны зробыш, Іван, трэба дьівчят частоваты. Доставай там шіяшку с торбы, став на стыл. Яныс так і зробыв.
Посля сілы за столы. Выпылы, закусылы. Посля шо? - Дывчятюм трэба гулькы. Мызыка тожз був запрошаный. Мызыка заграв роскамарыцького. Дывчята пошлы в танэць. I с хлопцюв дзхто. Ну, выдомо ж, І Петька з Мітію. По самоті. ( прыпывкы полылысь.
Мызычынька, ріж, ріж, Ны шкодуй мойіх ныг: Мойі ногы пудкованы Золотымы нудкоешлы. Мызычынькы, грайтэ, В цынбалонькы бітэ, Хорошыйі хорошухы, Танцёваты йдітэ. Ой пойдуя погуляю, Як рыбонька поДунаю. Як рыбонька з рыбакамы, Ямолода с козакамы. Ой гулялы гулявыці, Ой гулялы вэльмы, Запыралы гулявыці Дубовымы двэрмы. Ой казалы гулявыцям Пару конэй дапгы. Тьікэр тыйі гулявыці На папэры знашы.
Oil uto ж гэ>по за сыло?
Яку ёму высёло.
Шоб дэ хлопця найты.
Сюды замуж пошпы.
Ой ходыв Іванко
Сюды опівночы,
Полюбыв вйн Манічку.
Шо карыйі гочы.
А посля Мітя вставыв:
Дівчына моя,
Як тыбз любыты:
Далёкая дорожынька
До тыбэ ходыты
X посля Петька:
- Ой, дівчына, чыя ты, Чы ты пййдыш гуяяты?
-Ны пытаі чыя я,
Як ты пнйдыш. пойду я.
А посля до Пеькы дівчына:
Ой, сват, сваточок,
Нодарыв нлаточок.
Я за гэтой платочок
Поцылую разочок.
А Петька юй отспывав:
Дівчына моя,
Хорошая, пыішш,
Чому вчора ізвычора Гуляты ны выйшла.
Так і лылась прыпывка.
Посля кончылы. Хто пошов додому, хто - полажылысь спаты.
На другый дэнь врано. Повысыпалысь. Повмывалысь. Повбыралысь. Сталы шыховаты молодых до шдюбу. Пырыснідалы. Молодыйі пырыд гэтым булы в сповыды, то йім можна було снідаты разом з усімы.
Посля отправылысь до цэрквы. Цэрква в свойім сылі, то хто пойіхав, хто пышком пошов, хто оставсь вдомака. Яныс і Манька до цэрквы йіхалы на оддельных хурманках. Л вжэ с цэрквы - на однуй хурманцы. Повынчявшысь, то на однуй хурманны. Булы за брата і носылы вынод, як шнчялыск в Яныса - Петька і Мітя, а в Манькы - Вася і шэ зродні одьін хлопэць.
Тыйі, хто оставсь удома, то сшы за столы. А сырыд высілных пысэнь, то заспывалы сырітську, бо молодая була круглыю сыротою.