Яныс
Фёдар Клімчук
Выдавец: Выдавец A. М. Вараксін
Памер: 84с.
Мінск 2013
3 МІтію Яныс здружывся ныдавно і някось зразу. Мітя був дэсь рокыв на два молыдчый, такый сыріднёго росту, былявы.й, як внн сам казав, споконвічный no поколінню корынный бырыстюк з міста Бэрыстя.
Булб вжэ посля Васіного высілля. Ходыв Яныс туды на полудэнь (на юг), за Волынку, в однэ сыло косыты. Однуй бабы учястка косыв і ночовав дьві ночы в йійі. To от ішов стыль, коса тако на плычковы. Ідэ вйн, Аж от сыдыть пуд дэрывом хлопчына і коло ёго цымалый кошык, в кошыку грыбы. Ны козлякы, а білы грыбы. Пудходыть до ёго Яныс, шэ навэть пудыйты ны вспів, той кажэ:
• Дружэ подорожньш, раю тут прысісты опочыты: гэтэ дэрыво, пуд якым я сыджу, сылы прыбавляе.
Яныс пудыйшов, остановывся.
• Кажыш, прыбавляе? Добрыдэнь.
• Добрыдэнь. Направду, прыбавляе. Нашо гадаты. Попрэбуй, дружэ подорожный. Йійбогу прыбавыть сылы дэрыво.
• Жартовнык ты, дружэ-опочывалнык. Ну, віру, віру я тобі, шчыро віру. Сяду, дыво шо сяду. Опочынок мыні ой як трэба.
• Ну, дббрэ.
Яныс поставыв косу кбло дэрыва, сів поруч. Хлопці някось зразу пырыйшлы на «ты». Воны одразу одчулы одын до одного душэвнэ тыпло.
• Знайіш, — почяв грыбнык, — охвота горій за ныволю. Люблю я по грыбах ходыты. Правда, ны чясто ходжу: жыву ж у Бэрысті. Покы за місто выйдыш. А тут коло Бэрыстя такых лісыв ныма, трэба крохы далэй пудыйты. Там я місьця знаю грыбовыйі. To от. Зайшбв в той ліс, шо хотів. Зайшов ны скыль, а з міста. По лісы попоходыв, кошычок самэнькых молодынькых білых
грыбыв нарізав, назад іду. Ну, ногы ны казённы. А тут такое дэрыво хорошэ, такое дэрыво. Дай, думаю, посыджу. Аж тут ты йдэш. Ныдбвго я сыдів, шэно, можна сказаты, сів.
• Ну, а я с косовыці. - I Яныс сказав кылько слыв, як косьілось, і шо в Бэрысті жывэ.
• Мынэ зваты Мітя, давай знакомытысь, сказав грыбнык.
-Мынэ ... -хотів назватысь Яныс, алэ Мітя пырыбыв:
• Обожды, обожды, ны кажы пбкы шо, пбсля скажыш. Я хочу розгадаты, якэйі ты нацыйі.
-Ты, напэвно, руськый, Мітя, ну поляк шэ можэ.
• А шо по розговору ны выдно?
• По розговору руськый, алэ чясом і в католікув руськый розговор.
• Ну, руськый я, бырыстюк, в місты родывся, в Бэрысті, і мнй батько й діды-прадіды з міста. А хто ж ты? Обождьі, ны называй ймэння, бо по ймэннёвы можна много догадатысь. Обожды, я пороссуждаю. Гэто ж мыні, як в шяхматы граты. А вжэ посля, посля скажыш. Ну, от шо. Найбйльш ты мыні змахуйіш на грэка. Правда, я йіх ныколы ны бачыв, здаецьця, онб по кніжках чы по газэтах знаю. Шэ й крыжыка на шыйі носыш, православного. Тое, шо ты по-нашому говорыш, гэто ныц, гэто ты жывэш тут, звыкся з розговором. Ну, міг бы буты руськым. Чорноватый на руського. Хоч і сырыд нашых руськых такьій можэ трапытысь. Туды пуд Карпаты то бнльш такьіх чырнявых мбжэ трапытысь. Ну, там всякы можуть буты. Давай. ны буду бмльш гадаты, кажы вжэ.
• Ты правыльно вгадав, правыльно вызначыв, я - грэк, чы як тут чясом скажуть - грік.
• Бачыш як. А чого ты по-нашому говорыш так файно.
• Довго росказуваты. Роскажу покрохы. А зваты мынэ Іван, ну, так зовуть мынэ почті всі в гэтому крайі, - сказав Яныс.
• Іван? Ну, от мы й познакомылысь. Дай руку потысну.
Хлопйі потыснулы одын одному рукы.
• Ну, ймзнне такое, шэ раз за тое, шо жывэш тут ны до чясу, нашэ ймэнне, руськэ. Алэ ты сказав, шо «Іван - тут так тыбэ зовуть». А шэ як тыбэ зовуть? Як тыбэ малым звалы?
-Яныс...
• Яныс... Значыть, грэк, чы грік. Я ж с самого почятку прыдположыв, шо грэк.
• Ты правыльно рышыв - грэк я. Я вжэ казав тобі.
• От бачыш. Ну, я нацыямы цыкавлюся. I по кніжках, і по росказах. Да й в нашому Бэрысгі кого тылько ныма, хай по одному чоовіковы, по два... Бэрэсть - руськый город, здавна руськый. Зарэ, правда, в ёму руськых ны много, е, е воны, ны так і мало, алэ ны і много. Алэ гэто колышный руськый город. А сёла наокола - руськы сёла. Наш край - руськый. Правда, зарэ Польшча тут... А про сыбэ, Іван, роскажыш. Як ты? Грэк - і в Бэрысті, і жывэш ГІОСТОЯННО.
• Рсскажу. Довго говорыты, росказуваты, Мпя. Дорогыю йгымо, то росказуватыму. Шэ ж до Бэрыстя ны одын кылёмытэр. Можэ ходімо покрохы, Мітя.
• Ты знайіш, такбе хорошэ дэрыво, ны хочыцьця с-пуд ёго йты. Трэба ёго добрэ запомыгаты. Алэ ходімо.
• Мітя! Моя коса лёкша за твого кошыка. Давай от шо зробымо: давай мынятымось, я твого кошыка, ты мою косу, посля ты свого кошыка, я свою кбсу, посля знов мынятысь тако, давай.
• Алэ ты косыв, а я по лісы ходыв і твоя дорога намного довша. Да й опочыв я. Дяку гэтому дэрывовы і ...тобІ.
• Алэ ж ... мыні натго хотілося б шось хоч крохы чым послужыты своёму друговы...
-Гэто мыні?
-Тобі.
• УраН Я прыдбав, прыобрыв собі друга. Ну, з-за гэтого можна пойты на всяку жэртву. Давай косу, Іван, быры кошыка.
~Ну от і дббрэ.
Хлопці повставалы, побралы свойі прышыбэнькы, пошлы. Посля мынялысь. Мітя, правда, бмльш ніс свого кошыка, алэ й Яныс місьцямы пудхвачував.
Яныс з бнльшого росказав Міті свою історію, про сыбэ росказав. Мітя слухав, бмльшу чясть дывлячысь Янысовы в ліцо і чясом вкыдаючы слово.
Прышлы воныдо Бэрыстя.
Всэ-такы зайшлы зразу до Яныса.
• Ну, рад бачыты Мітю в своюй хаты. Отут я жыву. Вэльмы рад, шо познакомывся с тобою.
~ Я ны мэнч рад, шо с тобою познакомывсь, Яныс. Думаю, шо мы дружытымо, покы жьггымо. По крайнюй міры я б так хотів.
• Я тожэ так хотів бы, МІтя. Знайіш шо, просты мынэ, я ны готов. Алэ хоч крышку зайды за сгып. Ты ж у мынз пэршый раз s хаты. Ны можна друга так пускаты с хаты. Тут у мынэ на шчясьце кручок горілкы е (1/8 літра). 3 закускыю сложній: я ж кылько днів ны був вдома, ны прышыховав свіжого. Алэ ныц. Сухаря розмочымо - будэ хліб. Масло в мынэ е, сало е, такое салное мняхкэ і пырысланэ, мнясо сырое солёнэ е, картошіі е...
• Грыбыв жэ мойіх пуджярымо...
• Можэ ны трэба грыбыв, додому занысэш в цылосты.
• Хай будэ ны зусім в цьшосты. Чясть спользуйімо мы. Давай я поможу тобі прышыховаты, картопля давай обріжу, грыбыв почышчу ну й шэ там шо. Прыготовымо давай на пліті. Тобі ж тожэ трэба повычэраты.
• Од пбмочы ны откажусь. Хучій будэ.
Сёе-тое прыжярылы, прысмажылы. Сілы за стыл. Достав Яныс кручка (восьма чясть літра) горілкы. Налылы по повпорцыйі, гэто по грам трыццэть. На тую пору гэто лычылось нормально. Мітя зразу сказав, шо бшіьш ны пытымэ. Выпылы. Закусьілы чы так бнльш-мэнч пойілы.
• Ну, дяку, Яныс, за всэ дяку. Ты мыні такое свято зробыв. В довгу пырыдтобою.
• Якый можэ бутьс довг. Да як ёго зміраты той довг.
• Зарэ шэ до мынэсходымо. Просто коб відаты, дэ я жыву. Бо за стыл, думаю, зарэ садытысь ны будымо, бо мы шэ онб од стола. А крбхы пузній я тыбэ в гостыну запрошу. Пудбырэмо момэнт.
• А зарэ, Мітя, одып діловый вопрос. Тым бнльш, шо ты і твнй батько - мужыкы начытаны.
• Ну, давай, як шо зможу.
• Я тобі казав, Мітя, шо я грэк, я з Іонійі. А дэ зарэ Іонія, шо з ею, я ный ны можу повідаты, ныц почытаты.
• Ну, шо можна сказаты, дэ Іонія, шо з ею. Найбяльш я повідав про йійі од тыбэ. С того, шо ты мыні росказав, то можна заключыты. Йійі насылялы грэкы. Насылялы по крайнюй міры дэсь тры тысячы літ. Грэкув выгналы, як і тыбэ, по-зверську выгналы. Чы выгналы, чы шэ горій. Выгналы й ны вырнулы. Пуд туркамы Іонія. А шо почытаты? Знайіш, Яныс, я сыбэ лычу добрым чытателем. I батько мнй такый. Кніжбк ны пропускайімо, газэт ны пропускайімо. В нас збыраюцыія мужыкы І всэ обговарують. Мы - робочый клас, а чытачі добры. Заходь тако до нас, обговаруватымо всэ. Ты - головастый чоловік, Яныс, с хвайнымы москамы. Алэ нам трэба одын одного дыржятысь, помагаты одын одному, советуватысь, райітысь.
Я, шэ раз скажу, я вэльмы рад, шо познакомывся с тобою. Як я вглэдыв тыбэ, як ты йшов, то зразу почуствував, якый ты хвайный хлопчына. Я крбхы сором’язлывый. To як запрошяв тыбэ сісты опочыты ііуд дэрывом, TO в мынэ выйшло крохы ны так хвайно. Алэ ты молодец, ны обідывся.
Я тобі про нацыйі говорыв. Бачыш, якэйі нацыйі чоловік ны був бы, а як внн чаловік, то чолоеік. Ты ж і сам пры йім будь чоловіком, людыныю будь. / в кажнуй нацыйі е шось добрэ, шось хвайнэ. Ну а грэкы. По-пэршэ, грэкы, як і всяка нацыя, гэто нацыя. По-другэ, у нас руськых з грэкамы одна доля, no віры мы з вамы однэйі нацыйі. Мы свою віру зовэмо грэчыскыю. Мы од вас шііі взялы. А жывучы тысячу літ в однуй віры, в нас много однакового выробылось в долі, в культуры. Правда, чясто віра зусім ны самэ главнэ. Алэ ля мзнэ, як руського, грзкы вэльмы блызькый народ. Кылько воны далы світовы. От так я одношусь до твэйі нацыйі, Іван.
• Ну, дяку, Мітя, - сказав Яныс, якый насторожывшысь слухав Мітю.
• Слухай, Іван, позавтрэй в мынэ банный дэнь. Людэй в гэтэ врэмне мало жывэ, добрэ помытысь. Давай сходымо разом?
• Я ны ходжу в баню, Мітя, так в своюй мыдныці полошчусь.
—А чого?
• Боюсь свойімы шрамамы людэй налякаты.
• Ны налякайіш. Можэ самому йты й ны вэльмы зручно. Алэ ж пнйдымо вдвох. Ты мыні потрэш спыну, я тобі.
• Добрэ, Мітя. Заходь. Сходымо. Я ж чясом купаюсь с хлопцямы, і плаваю крохы. 1 ны лякаюцья. I зарэ чясом так літом пнйдыш на рыку, покупайісься, помыйісься разом. Алэ стараюсь, шоб сам. Заходь, Мітя.
Посля шэ сходылы do Міті. Як зйшлы, опыталысь, то Мітя кажэ свойім:
• От шо, мамо й тату, я по лісы походыв, то ны оно грыбыв набрав. Я шэ no дорозы собі вэльмы хвайного друга прыобрыв. Гондэ внн. Ёго зваты Іван. Бачытэ, якый красэнь, якый хорошун. Мы зарэ до ёго заходылы, то пообідалы хвайно. Навэть пбрцыя була.
• To хай бы до нас зразу зайшлы, було б чым почастоваты, — сказала Мітіна маты. - А можэ шэ зарэ пырыкусьггэ?
• А я ны знаю. Як ты, Іван?
• Давай можэ допіро ны трэба. Сыба ты голодный?
• Добрэ, хай зарэ ны трэба. А посля в хуткым чясы добрэ було б шось прыдуматы.
• Ну, дывітэсь самы.
А шэ сказав Мітін батько:
• Я от шо хочу сказаты, Іван. Мы тут на вычоркы збырайімось, мужыкы, хлопці. Прыходь до пас на вычоркы. Мітя тобі наказуватымэ.
• Од гэтого я ны откажусь, - сказав Яныс.
Яныс пошов додому. Мітя ёго крохы надвів.
Яньіс з Мітію судошялысь чясто. Мітя був пы тылько мышчяныном чы городяныном, Мітя був гражданіном.