Старажытная беларуская літаратура
Выдавец: Юнацтва
Памер: 464с.
Мінск 1996
Развіццё грамадскіх адносін, перакрыжаванне культурных традыцый Усходняй і Заходняй Еўропы падрыхтавалі на Беларусі глебу, якая спрыяла з’яўленню літаратуры высокага мастацкага гучання. I першы акорд, майстэрскі,прафесійны, належыць Сімяону Полацкаму.
Грамадская, культурна-асветніцкая, літаратурная дзейнасць Сімяона/ Полацкага была важным вызначальным этапам у развіцці літаратуры’ рускага, беларускага і ўкраінскага народаў. Сапраўднае імя Сімяона — Самуіл Емяльянавіч Пятроўскі-Сітніяновіч, а празванне Полацкі ён атрымаў у Маскве па месцу свайго паходжання.
Першыя вершы Сімяон Полацкі пачаў пісаць яшчэ ў час навучання ў Кіева-Магілянскай калегіі. Большасць сюжэтаў для гэтых твораў чэрпалася з біблейскіх крыніц. аднак і ў іх пісьменнік закранаў гуманістычныя праблемы чалавечых узаемаадносін, услаўляў подзвіг пакутніцтва і самаахвяравання, задумваўся над складанымі пытаннямі чалавечага быцця.
У беларускі перыяд творчасці найбольш плённымі былі часы знаходжання Сімяона ў полацкім Багаяўленскім манастыры. Тут ім напісаны «Стнхн краесогласные... во сретенне нконы богороднцы», «Прнлог преподобной матерн Ефроснннн» і іншыя. Царкоўныя па сваёй накіраванасці, гэтыя творы, аднак. сведчылі аб тым, што ў цэнтры ўвагі Сімяона — радзіма, яе сучаснасць і будучыня. Ужо ў ранні перыяд творчасці Сімяона ярка вымалёўваецца яго імкненне пісаць вершы з любой нагоды, якая адбывалася ў нашым краі. У 1665 г. ён стварае ў новым для беларускай літаратуры жанры дэкламацый — «Метры», прысвечаныя Маскоўскаму цару Аляксею Міхайлавічу. Наведанне царом Полацка ён звязвае з надзеяй на лепшы лёс сваёй айчыны, на апякунства Маскоўскай дзяржавы.
Найбольш плённым і значным ў творчай біяграфіі Сімяона Полацкага быў Маскоўскі перыяд яго дзейнасці. Тут як паэт ён выступае ў розных
жанрах. Грунтуючыся на вядомых біблейскіх сюжэтах, ён стварае дзве п’есы: «Комедмю прнтчн о блудном сыне» і «Трагедню о Навуходоносоре царе, о теле злате н о трнех отроцех в пеіцн не сожженых». Гэтыя драматычныя творы стаялі каля вытокаў станаўлення драматычных жанраў новага часу, развіцця рускага тэатра.
Паэтычная спадчына Сімяона Полацкага складае больш за пяцьдзесят тысяч вершаваных радкоў. Найбольш значнымі зборнікамі яго паэтычных твораў з'яўляюцца «Вертоград многоцветный», «Рнфмологнон», а таксама вершаваны пераклад псалтыра. Нічога не заставалася па-за ўвагай Сімяона Полацкага ў грамадскім жыцці Маскоўскай дзяржавы.
У Маскоўскай дзяржаве Сімяон Полацкі быў вядомы не толькі як пісьменнік, але і як педагог. Фактычна, ён стварыў школу «лацінікаў», прыхільнікаў заходнееўрапейскай адукацыі, дзе значная ўвага ўдзялялася вывучэнню свецкіх навук. Творчая, педагагічная, асветніцкая дзейнасць Сімяона Полацкага падрыхтавала глебу і аказала значны ўплыў на развіццё новай літаратуры ўсходніх славян.
Уладзімір Кароткі
ЛІТАРАТУРА СТАРАЖЫТНАЙ РУСІ
СЕ ПОВ'БСТМ ВРЕМЯНЬНЫХ Л'БТ, ОТКУДА ЕСТЬ ПОШЛА РУСКАЯ ЗЕМЛЯ, КТО В RHEE'S НАЧА ПЕРВ'БЕ КНЯЖНТН, й ОТКУДУ РУСКАЯ ЗЕМЛЯ СТАЛА ЕСТЬ
Се начнем повЬсть сню.
По потопі. трне' сынове Ноевп разд-Ьляша землю, Снм, Хам, Афет. й яся вьсток Снмовя: Перснда, Ватрь, доже н до Ннднкмя в долготу, м в шнрнну н до Нйрокурйя, якоже решм от вьстока н до полуденья, м Суряя, я Міідйя по Ефрат рЬку, Вавнлон, Кордуна, асуряне, Месопотамйа, Аравня СтарЬйшая, Елманс, йндн, Аравня Снлная, Колня, Комагйнй, Фйнйкйя вся.
Хамовн же яся полуденьная страна: Еюпет, Ефнвопья, прнлежаіцня ко Нндом, другая же Ефявопья, мз нея же нсходнть рЬка ефнопьская Чермна, текуіцн на вьсток, Фйва, Лйвйя, прнлежаіцн до Курніша, Марьмарья, Сурьтй, Лйвйя другая, Нумндья, Масурмя, Маврнтанья протйву суіцй ГадмрЬ. Суіцнм же ко востоком нмать Кйлякню, Пам-ьфнляю, Пнсндню, Мнсню, Лукаонню, Фругню, Камаляю, Лнкяю, Карню, Лудью, Мйсйю другую, Троаду, Еолйду, Внфуняю, Старую Фругню; м островы некя ммать: Сарьданн, Крнт, Купр м ріку Гіону, зовемую Ннл.
Афету же яшася полуноіцныя страны н западныя'. Мядяя, Альванья, Арменьа Малая н Велнкая, Кападокня, Фефлагонн, Галат, Кольхйсь, Воспорнн, Меотн, Деревя,
1 Курсівам дадзены расшыфраваныя ці дабаўленыя па сэнсу даследчыкамі літаратуры словы, якія ў першапачатковым варыянце Аповесці былі прапушчаны.
Сарматй, Таврнанн, Скуфна, Фрацй, Макйдонья, Далматйя, Малосй, Фесалья, Локрйя, Пеленйя, яже й Полопонйс наречеся, Аркад, Япйронья, І4люрйк, Словііне*1, Лухйтйа, Аньдрнокйя, Оньдр-Ьятаньская пучйна. РІмать же й островы: Вротанню, Сйкйлйю, Явню, Родона, Хйона, Лі>зовона, Кофнрана, Закунфа, Кефалйнья, І4факйну, Керькуру, часть Асййскыя страны, нарйцаемую Онйю, н ріку Тйгру, текуіцую межю Мйды н Вавйлономь; до Понетьского моря*, на польношныя страны, Дунай, ДьнЬстр й КавкайСйнскйя горы, рекше Угорьскй*, й оттудЬ доже й до ДнЬпра, й прочая рікй: Десна, Прйпеть, Двмна, Волхов, Вольга, яже йдеть на восток, в часть Сммову. В АфетовЬ же частй сЬдять русь, чюдь й всй языцй: меря, мурома, весь, морьдва, заволочьская чюдь, пермь, печера, ямь, угра, лнтва, зймЬголэ, корсь, лЬтьгола, любь*. Ляхове* же, н прусй*, чюдь пресЬдять к морю Варяжьскому. По сему же морю сЬдять варязя сі>мо ко вьстоку до предЬла Сймова, по тому же морю сЬдять к западу до земл-b Агнянскй й до Волошьскй*. Афетово бо й то колЬно: варязй, свей, урмане, готе, русь, агняне, галйчане, вольхва, рймляне, ні>мцй, корлязй, веньдйЦй, фрягове й прочне, тй же прмсі>дять от запада к полуденью й сьсЬдяться с племянем Хамовым.
Сйм же й Хам й Афет, раздЬлнвше землю, жребьн метавше, не преступатн ннкомуже в жребйй братень, й жйвяху кождо в своей частн. Бысть язык едйн. Н умножнвшемься человіком на землй*, й помыслйша создатй столп до небесе, в днй Нектана й Фалека*. 14 собрашася на мі.стЬ Сенар полй здатй столп до небесе й град около его Вэвйлон; й созда столп то за 40 л4>т, й не свершен бысть. 14 снйде господь бог вйдЬтй град й столп, й рече господь: «Се род едйн й язык еднн». й сьмЬсй бог языкы, й раздЬлн на 70 й 2 языка, й расьсЬя по всей землм. По размішеньй же язык бог вЬтром велйкнм разрашй столп, й есть останок его промежю Асюра й Вавйлона, й есть в высоту й в шйрйну 5433 локтй*, й в лі>та многа хранйм останок.
По размішеньй же столпа й по разд'Ьленьн язык прйяша сынове Сймовй вьсточныя страны, а Хамовй сынове полуденьныя страны. Офетовй же прйяша запад й полуноіцныя страны. От сйх же 70 й 2 языку бысть язык слов4>неск, от племенй Афетова, нарцй, еже суть словЬне*.
По мнозЬх же времяніх сілй суть словЬнй по Дунаевй, гдЬ есть ныне Угорьска земля й Болгарьска. От тіх словізн разйдошася по землі> й прозвашася ймены своймй, гді>
1 Заўвагі да слоў, адзначаных зорачкай, гл. у канцы кнігі, с. 322.
сіьдше на котором мЬстЬ. Яко прншедше ct-доша на ptufe нмянем Марава, й прозвашася морава, а друзйй чесй нарекошася. А се тй же слов^нн: хровате 64>лйй й серебь й хорутане*. Волхом бо нашедшем на словіінй на дунайскйя, й сЬдшем в нйх й насйляіцем йм, слов-Ьнм же овй прйшедше сідоша на ВйслЬ, й прозвашася ляхове, а от тЬх ляхов прозвашася поляне, ляхове друзйй лутйчй, йнй мазовшане, йнй поморяне*.
Тако же н тй словЬне прншедшне й сЬдоша по Дніпру й нарекошася поляне, а друзйй древляне, зане сЬдоша в лЬсі>х; а друзнм сіздоша межю Прнпетью й Двйною п нарекошася дреговнчй; йніій сЬдоша на ДвйнЬ й нарекошася полочане, річькй радй, я же втечеть в Двйну, нмянем Полота, от сея прозвашася полочане. Словізнй же сі>доша около езера Нлмеря, й прозвашася свойм ймянем, й сді>лаша град й нарекоша й Новьгород*. А друзйй сіьдоша по ДеснЬ, й по Семй, по СулЬ, й нарекошася сі>вер*. й тако разйдеся словіньскйй язык, ті>мже й грамота прозвася словЬньская.
Поляном же жйвшйм особі по горам сйм, 6t> путь йз Варяг в Грекй й йз Грек по Дні-пру, й верх ДнЬпра волок до Ловотн, u по Ловотй внйтй в Ылмерь озеро велйкое, йз него же озера потечеть Волхов н вьтечеть в озеро велйкое Нево*, й того озера внйдеть устье в море Варяжьское. й по тому морю йтй до Рйма, а от Рйма прнтй по тому же морю ко Царюгороду, а от Царягорода прмтй в Понт море, в не же втечет Дні>пр різка. ДнЬпр бо потече йз Оковьскаго лі>са, й потечеть на польдне, а Двйнэ йс того же лі>са потечет, a ндеть на полуноіцье й внйдеть в море Варяжьское. йс того же л4>са потече Волга на вьсток, й вьтечеть семьюдесят жерел в море Хвалпсьское*. ТЬмже й йз Русй можеть йтй no Волз'Ь в Болгары й в Хвэлйсы*, й на вьсток дойтй в жребнй Сймов, a no Двйн-Ь в Варягй, йз Варяг до Рмма, от Рйма же й до племенй Хамова. А ДнЬпр втечеть в Понетьское море жерелом, еже море словеть Руское, по нему же учйл святый Оньдрій, брат Петров, якоже рЬша.
Полем же жлвшем oco6t й володізюіцем роды своймй, нже й до сее братьЬ бяху поляне, й жпвяху каждо с свойм родом й на свонх мЬстЬх, владЬюіце кождо родом свойм. 14 быша 3 братья: едйному ймя Кйй, а другому ІЦек, а третьему Хорйв, й сестра йх Лыбедь. С^дяше Кнй на ropt, гд4>же ныне увоз Борйчев*, а ІДек сЬдяше на ropt>, гдЬже ныне зовется ІІДековйца, а Хорйв на третьей ropt>, от него же прозвася Хоревйца. 14 створйша град во ймя брата своего старі>йшаго, й нарекоша нмя ему Кнев. Бяше около града
лкт й бор велпк, й бяху ловяіца зві>рь, бяху мужн мудрй й смысленп, нарнцахуся поляне, от нйх же есть поляне в КяевЬ п до сего дне.
йнй же, не свЬдуше, рекоша, яко Кйй есть перевозннк был, у Кяева бо бяше перевоз тогда с оноя стороны Дн1>пра; тЬмь глаголаху: на перевоз на Кнев. Аіце бо бы перевознйк Кйй, то не бы ходял Царюгороду; но се Кйй княжаше в родЬ своемь, прйходявшю ему ко царю, якоже сказають, яко велйку честь прнял от царя, прй которомь прйходйв царй. йдуіцю же ему опять, прйде к Дунаевй, й вьзлюбн місто, й срубй градок мал, й хотяше сЬстй с родом свойм, й не даша ему ту блнзь жйвуіцйй; еже й донынЬ наречють дунайцй городйіце Кяевець. Кневм же прншедшю в свой град Кяев, ту жйвот свой сконча.
й по сйх братьн держатн почаша род йх княженье в полях, а в деревлях свое, а дреговячй свое, а словЬнй свое в Нові>городі>, а другое на ПолотЬ, нже полочане. От нйх же крнвйчй, йже с'Ьдять на верх Волгй, u на верх Двйны й на верх ДнЬпра, йх же град есть Смоленск; туда бо сі>дять крпвйчй. Таже сЬвер от ннх. На БЬліозері, сЬдять весь, а на Ростовьском озері меря, а на КлеіцннЬ oaept* меря же. A no ОцЬ рЬцЬ, где втечеть в Волгу, мурома язык свой, й черемйсй свой язык, морьдва свой язык. Се бо токмо слові>неск язык в Русп: поляне, деревляне, ноугородьцй, полочане, дреговйчй, сЬвер, бужане, зане сЬдоша по Бугу, послЬже же велыняне. А се суть йнйй языцй, пже дань дають Русй: чюдь, меря, весь, мурома, черемясь, морьдва, пермь, печера, ямь, лйтвэ, зймнгола, корсь, нерома, лйбь: сй суть свой язык ймувце, от колена Афетова, нже жйвуть в странах полуношных.