Асоба збіральніка ў захаванні нематэрыяльнай культурнай спадчыны
Выдавец: Віктар Хурсік
Памер: 158с.
Мінск 2015
Руок 2003 в моюом і музіея жыцёві быв особлівым. Тогды пэрэносілі мешчанскі дуом, пуод якім робілі археологічны роскопкі. Одродівсе студзівуодскі цэнтр валярства. Посвятілі крыж на Міельніцкім Гостінцёві і одбылісе пэршы варштаты «Ліето з традыцёю». To тугды група энэргічных діті, значыт жэмэрва, учыласе ткаті на кроснах і вышываті, а в вуольных хвілях співаті. I так, тых вусіем дівчат з Біельска, Ягуштова і Відова почало спотыкатісе сыстэматычно. Пошылі собіе строі, самі вышылі кошулі. А Аня Фіонік, тугды 22-ліетня студэнтка Акадэміі Пэдагогікі Спэцыяльнуй сталася іх лідэром.
Вэсною 2004 р., в час пруобы на горые дому Кондратюкуов, Аня з сэстрамі Вышковскімі знашла в «Словнікові языка вёскі Храболы» Міколая Врублевского слово жэмэрва. Провіерылі, чы в Студзіводах такое слово было. Так! Нэ думаючы довго жэмэрвою будэ называтісе наша група. В 2013 р. «Жэмэрва» святковала дэсэть ліет. Традыцыйну культуру пудляшскіх Біелорусув показувала в ціелуой Пуольшчы, Біелорусі, Грецыі і на Вэнграх. Достала дыплём УНЕСКО, выдала штыры плыты.
Жэмэрва од самого початку міела на]ліепшых учытэлюв. Особліво звэзаны былі з групою Крывчанкі з околіць Лядскуй Пушчы. В 2002 р. група тая заспівала в Студзіводах огулькі і садонькі, на вэрнісажу выставы Анатоля Кравчука. Посля, кажды руок езділі мы з Жэмэрвою до Крывця на варштаты. 3 Крывчанкамі співалі, танцёвалі, говорылі про традыцыі. 3 сіетых контактув повстало памэтне прэдставленіе «Пудляшского Вэсіеля», жывое до дісь. В Крывцёві, в цэрковным цэнтры культуры «Свіетлость» наша група закаляласе.
Жыце фэстывалёві далі пісанкі
В памэтным 2003 рокові почавсе фэстываль. Докладно, далі ёму жыце мешчанскі пісанкі. Бо тогды, тыждэнь по Велікодню, одбывсе в нашум музіёові вэрнісаж іх выставы. Прыехалі пісанкаркі з Ягуштова, Стрыкуов і Шастал, значыт давніх мешчанскіх сюол, а таксамо сэлянского Грабовця. Ольга Онацік і Марыя Монаховіч з Ягуштова чыталі своіе вэсновые віершы. «Крывчанкі» з Крывця і «Орэшкі» з Орэшкова співалі огулькі, вэснушкі і садонькі. А Дівэрык заспівав піесню «Там по маёову) росі». Так одбыласе прапрэміера фестывалю.
Хотіелосе, коб тое вэсновое співане в Студзіводах нэ стіхло. На початкові чэрвца 2004 р. прошлі I Сустрэчы з вэсновым фольклёром пуод назвою «Там по маёвуі росі», од початку міеждународны і трыднёвы. Прыбылі біелорускі спіевакі з нашого Пудляша-з Дашуов, Орыешкова, Крывца, Добрыводы, Маліннік, а таксамо «Кудмень» з Мінска з Ірыною Мазюк і російска «йліннская Пятннца» з Рыгі з Сергеем Алёнкіном. Ірына стала потуом для нас проводніком по Полесю, а Сергіей наставніком спіеву для Жэмэрвы.
Пэршы фэстываль, которы называвсе сустрэчамі быв од разу нэ малою пруобою сіл. Акурат в маёві 2004 р. Пуольшча вошла до Евросоюзу і трэба было змагатісе з візамі. Особліво трудно было тое перейті для Росцан з Лотвы. Пэршы фестываль (і два наступны таксамо) творылі мы таксамо бэз ніякіх «проектув». Вспомогла нас нэвэліка група біельскіх фірм, а таксамо жытелі Студзівуод. В домах Кондратюкуов, Панасюкуов, Степанюкуов і Якубюкуов жылі нашы загранічны госці.
Ворочаючысе до пісанок. В 2011 рокові зорганізовалі мы выставу 250 надбужанскіх пісанок, которы, подуобно як мешчанскі пішуцьце стугавкамі. Коб зобраті матэрыял і познакомітісе з пісанкаркамі трэба было мнуого попоездіті над Буг. А потуом, разом з Мірком Здрайковскім попрацёваті над каталогом.
Вэрнісаж, которы одбывсе 30 квіетня 2011 р. почав восьмы фестываль і обходы 25-летія нашого музіея. До Студзівуод прыбыло тогды парунадцэть пісанкарок з-над Буга і спіевачы групы з Мошчоны
Королевскуй, Вілінова, Нурца-Станцыі і Радзілувкі. To быв поворуот до надбужанскіх корэнюв моейі родніе по батькові.
Як з Піншчыною творылі мы Оленя
Подходів час організацыі другого фестывалю. А мы ціелы час не міелі шчэ протоптаных стэжок на Поліесю. Вздовж і впопэрэк прошла ёго за тое Ірына Мазюк, тогды науковы робуотнік Універсытэту Культуры в Мінскові. Выховуваласе вона на Поліесю, в сэліе Хрыса над Чорным Озером. В половіні 16 віеку Хрысу держав пудляшскі воевода Васіль Тышкевіч.
На початкові квіетн’а 2005 р. споткалісе мы в Мінскові з Ірыною. Оглянулі экспэдыцыйны запісы дэсяткув этнографічных груп з Полеся. А на фестываль трэба было выбраті одну. Особліво очаровала мэнэ «Доброславочка», іх нэзвыча^ы пэрэказ з пувночнуй часці Піншчыны, дэ язык е подуобны до нашого біельско-пудляшского.
Нэ міевшы ніякого понятца о особлівосцях супрацы з тутэйшымі управамі культуры, сконтактовавсе я нэпосрэдно з кіровнічкою групы Татяною Суховіерхою і запросів ейі на маёвы фестываль, нэ знавшы, што тое пруйдэ малым зэмлетрусом в пінскуй управі культуры. Бо хтось нэзнакомы, обходівшы офіцыйны дорогі, запрашае вёсковы бабулі з Доброславкі, коб співалі на зувсіем нэзнану) імпрэзі, і то за граніцёю. Тэлефонна розмова з Оддіелом Культуры в Пінскові троху залагоділа сітуацыю. I «Доброславочку» выслалі на фестываль. Нэ знаю однак з якуой прычыны нэ оформілі всіех формальносці. Чэрэз тое колектывові прышлосе пэрэжыті прыкрості, звэзаны з заворотом з граніці.
На фестывалю в 2005 р. быв туолькі одін прэдставнік традыцыйного фольклору з Поліеся Марыя Сорока з Горэлкув к. Жабінкі. Разом з ею быв Анатоль Бэнзерук. Старэйша пані з кульбачкою, в вэзаным чэпчыкові на головіе, стала настояшчою этногвяздою фестывалю.
Здарэньне з «Доброславочкою», напэрэкор, туолько взмоцніло нашы контакты з Пінском. Колі я прошчавсе з групою в інтэрнаті в Высокім, пообешчав ім, што хутко прыедут на Пудляше. На сіеты раз всёго допільновалі і група бабуль з Доброславкі, разом з молуодшымі сусіедамі з Плоскіні прыехала до нас на початкові сіерпня 2005 р. Хто тогды быв в нашым музеёві, добрэ помэтае іх вэлікі выступ з традыцыйнымі піеснямі, обрадамі і танцямі Піншчыны.
«Доброславочка», котора была пэршою групою з Поліеся в Студзіводах, створыла пры оказыі нову якосць — Пудляшско-Полескі Жнівны Сустрэчы «Олень по бору ходіт».
Тое сполучэне маёвуй росы з Оленём нэ прыпадковэ. Выходівшы на маёву росу, зычымо собіе доброго урожаю. Кунчаючы хліебны жніва, збіраем пэрэпыліцю, а одтяты колосы жыта святім на Спліене.
Посвячоне зіерно кідаем в зэмлю. Воно сходіт, зімуе, а навэсну, на Юрыя знов тые посіевы обходім.
А з Пінском утрымуем вэльмі добры контакты до діся. Пару раз госцілі мы іх выконавцув. Особлівым быв гут руок 2008, колі прыбыла до нас група з Ладорожы з-над Стыру, капэля з Богушэва і «Чабатухі» co Сташанув. Тры разы езділі мы на Піншчыну в экспедыцыі, дэ таксамо выступала «Жэмэрва». 3 Пінска выежджалі мы таксамо на запрыпэцке Полесе, в околіці пінскуй шляхты і давід-городоцкуй рэспублікі. Піншчына госціла у нас і в 2009 р., колі запросілі мы групу Поліеского Драматычного Тэатру под кіровніцтвом Івана Базана. В Біельскові, Білостоці і Гайнувці, для парох тысяч публікі, акторы показалі спектакль «Пінска Шляхта» Вінцента Дуніна-Марцінкевіча, в тутэйшым, поліескім языкові.
Експедыцыі
Організацыйны вопыт з «Доброславочкою» дав нам задуматісе. Тому, вжэ в сіерпнёві 2005 р. рушылі мы в пэршу, поліеску экспедыцыю. Керовніком была Ірына Мазюк, а базою еі руодны дуом в Хрысі коло Бэрэзы. Пэрша экспэдыцыйна встрэча была в Пэрэсудовічах. Пару ліет ny3Hiej група стуль прыедэ до нас на фестываль. Одвіедалі тогды спіевакуов в Войцешыні, Здітові, Головіцкіх, Мостыках, Завіершах, Бездіежу і Ополю. Пэршы раз тогды трафів я до Старомлынув, дэ познав прэдставнікув, добрэ в Біельскові знануй семйі Курыловічув.
Організуюучы фестываль в 2006 р. нэ пошлі мы однак сліедом нашуй экспэдыцыі в рэён Бэрэзы. Бо на початкові хотіелі одкрыті штось гэографічно бліжшэ Каменіеччыну. Ірына звэрнула для нас увагу на групу жэншчын з Лісовчыч, дэ колісь запісувала рогулькі. Тогды я запытавсе дэ сягае назва огулькі або рогулькі. Тэпэр знаю, што рогулькамі называют вэсняные піесні навэт в Дывіні за Кобрынём.
I так, дякуючы добруй супрацы з Оддіелом Культры в Каменцёві, група з Лісовчыч знашласе на третім фестывалёві. Співалі у нас тогды рогулькі, з которых «Чэрэз наше сэльце» і «Летіев бусёл» охуотно cnieajyT біельскі діеті і молодёж. Лісовчычы, разом з групою молодёжы з Біельска, показала пэршы раз на фестывалю традыцыйны обрад весіеля. Потуом кажды руок показувалі мы вэсіеле.
В групі з Лісовчыч былі тожэ двіе спіевачкі з сусіеднёго сэла Войская, сэрэд іх Ольга Кірылюк. PaHiej была в нашым Біельскові туолькі разв 1944 р., колі ехала сюдою на прымусовы роботы в Прусах. Відно было як пані Ольга пережывала свою другу встрэчу з городом. Інша спіевачка з Лісовчыч, в час выступу в Орыешкові знашла тут своякуов. Дякуючы фэстывалёві мнуого было такіх сэнтыментальных і семіейных, пудляшско-поліескіх встрэч.
Экспедыцыя в сіерпнёві 2006 р. была вжэ подпорадкована організацыі наступного фестывалю. На сіеты раз поехалі мы в околіці міеста Дрогічына. Одвіедалі спіевакуов в Осовцах і Воловлю. Але найбуольш з сіейі выправы запомэталасе Нова Попіна, дэ впэрше почулі бородайкі, подуобны до нашых огулёк. Віедалі мы, што бородайкі давно-тому співалі в час закладаня городув в нaднapвjaнcкix Плесках. В Hoeyj Попіні зусіем прыпадково трафілі мы на пруобу тутэйшуй капэлі. За руок прыехалі до нас попінскі діеті, іх батькі, бабулі і музыканты. Попінці подготовілі гожу програму, особліво вэсіельны обрад, до которого долучылі і «Хмелевскі волоцугі» з Хмелева. 3 імі познакомілісе чэрэз Анатоля Бензерука. To тугды хмэлевці добрэ послужылі для высватаня нашого колегі др Олега Латышонка і Санды з лотышскуй групы «Трокшня іеля».
В полеску экспедыцыю в чэрвцові 2007 р. «Жэмэрва» поіехала сліедом нашых раніейшых знакомств. Одвіедалі мы Міедно за Берестём, де пуод кірунком Жэні Барановскуй співала молодёжна група «Зозуленька». Тугды, в Домачэві познакомілісе мы з незвычайным колектывом з Гуты, которы прыбыв на наш фестываль в 2008 рокові. Спуд Бэрэстя поіехалі мы пуод Пінск, дэ в Доброславці запісувалі піесні і выступалі з «Жэмэрвою». Оглянулі таксамо Пінск, плывалі по Прыпэті і пэршы раз одвіедалі Туров колыску пудляшско-поліескуй цывілізацыі. Нэраз шчэ будэм тут ворочатісе.
Экспедыцыю в 2008 р. злучылі мы з выездом на фестываль «Берагіня» в Рудобіелці (Октябрску) Гомельску] області. Што дваліета тут зіжджаецьце пуод тысячу діті і молодёжы з ціелуй Біелорусі, которы займаюуцьце традыцыйным фольклёром спіевом, танцём, грою на інструмэнтах, а таксамо традыцыйнымі рэміесламі. Ворочаючысе з фэстывалю «Жэмэрва» одвіедала галерэю Івана Супрунчыка в Церэблічах к. Століна. Мастак і знавца традыцыі, спуд Ольманскіх Болуот, за руок прыбыв до нас особісто, з выставою рэзьбув і рысункув.
КНІГІ ОНЛАЙН
