Асоба збіральніка ў захаванні нематэрыяльнай культурнай спадчыны
Выдавец: Віктар Хурсік
Памер: 158с.
Мінск 2015
Варштаты
Фестываль тяжко уявіті собіе бэз варштатув спіеву. Вжэ на пэршым фэстывалёві вэла іх Ірына Мазюк. Потуом, пару разуов практыковалісе мы з CepriejoM Алёнкіном. Росіяк з Рыгі, в экспедыцыях прошов ціелу Латгалію, дэ коло Лотышуов жывут православны і католіцкі Біелорусы, а таксамо Росіякі-старовіеры. Сергіея цікавілі таксамо фольклёр Смоленшчыны і Псковшчыны, значыт пограніча біелорускуй і російскуй культуры. В 2007 рокові удалосе нам выдаті плыту з обрадовымі піеснямі Пудляша, Латгаліі і Псковшчыны, которы співае Ілінска Пятніца з Рыгі.
Варштаты спіеву на фестывалю вэлі тожэ нашы спіевачкі з Пудляша, сэрэд іх Ольга Кондратовіч з Пудбіеля, Марыя Дмітрук з Лосінкі і Катэрына Тіхонюк, Александра Куптель і Ольга Лабановска зо Збуча.
Фестывалёвы варштаты міелі таксамо экспедыцыйны характэр. Головнэ міесце тут займают Рудуты к. Вуорлі, дэ былі мы два разы, в 2007 і 2008 ліетах. Корыстаючы з госцінносці домуов Майстровічуов і Карпюкуов, выежджалі стуль до сусіедніх вёсок запісуваті піесні і танці. На]буольш остатніх KpaKOBjaK, подіспан, лысы, яблочко, за гаём запісалі у Наді Сахарчук з Маліннік. По парох ліетах практыкованя тых танцюв з «Жэмэрвою», Аня Фіонік обороніла на Кафедры Музыколёгйі Варшавского Універсытэту дыпломну роботу «Танцёвальны фольклёр вёскі Маліннікі, Рудуты і Топоркі».
Корогоды, пленеры, ярмаркі
Фестывалёвы корогоды то нічого іншого як колісьні, розспіеваны, святочны шпацэры вёсковымі гуліцямі. Пэрэдом шлі і співалі дівчынята, займаючы ціелу шырыню гуліці. Троху за імі, співаючы, граючы і жартуючы шлі каваліеры. Былі таксамо обрадовы корогоды, так як тые пры співаню огулькув. Про іх Ніна Токаюк з Мікуліч кажэ, што рогулькі з корогодамі былі по тое, коб пароваті дівчынят і хлопцюв. Але з часом такіе корогоды забывалісе. Таксамо і обрад ходіеня з «Кустом» в дэнь Святуй Тройцы, которы шчэ віек тому віедалі в Біеловежы, а заховавсе туолькі на Піншчыні. Куста на Пудляшу обновілі мы вжэ на пэршым фестывалёві. Настроіла нас до того Ірына Мазюк. Одчувалосе тугды наструой вэлікого свята, хотя шла нас нэвэліка громадка. I піесні тіхо співалісе. Потуом воділі мы «куста» no Студзіводах шчэ пару ліет.
В 2010 р. вышлі мы з «кустом» і корогодамі поза Студзіводы. На початкові пэрэшлі через Крывятычы, Морэ, Збуч і Чыжые. Шло мнуого діті, сэрэд іх з Хрысы, которымі займаецьце Ірына Мазюк і Галя Суліма. Былі і вэсёлы діеті з сусіеднёго Спорова. Тые остатні прыехалі знов до нас на жнівного «Оленя», коб в корогодах походіті по Кузлах і Рэйпічах. Тугды, в дэнь св. Іліі, колі святковав ціелы пудбіелянскі прыход, разом з Рэйпакамі одкрылі мы одну з найхорушчых сцэн на Пудляшу пуод ліпамі, за рэйпіцкою світліцёю.
Мнуого было корогодув в 2011 рокові, колі головнымі героямі былі носьбіты традыцыйного фольклёру спуд Янова полеского. 3 піеснямі, музыкою і танцамі пэрэшлі мы Старое Бэрэзово, Мохнатэ, Стары Корнін, Крывятічы, Клюковічы, Вуольку Нурэцку, Шчыты і Голоды. А мінска «Гуда» співала і грала пуод Замком в Гацьках. 1 на «Оленя» 2011 р. прошлі мы нэмало вёсок Кушкі, Грэдэліе, Олекшые, Дyбjaжын, Кузлы, Рэйпічы, Мацьковічы, Станковічы, Кудэлічы, Гомоты і Павловічы. Тогды пэршы раз завіталі мы до Гусакуов, дэ співала російска «Былнна» з Вісагінаса на Літвіе.
До обрадовых корогодув в Студзіводах вэрнуліс’е мы в 2012 р. Почынаючы фестываль в дэнь св. Юрыя обыходілі посіеянэ на Старых Порубах жыто. Быв з намі тогды о. Сіергій Гардун з Мінска, выбітны правосланы богослов, пэрэкладчык на біелоруску мову Свяшченного Пісанія і літургічных тэкстув. В Студзіводах споткавсе вуон co своімі зэмл’акамі з Дывіна. Toro самого дня разом з Полешукамі з Дывіна, Лелікова і Хмелева обходілі мы жыто в Гусаках, пэршлі чэрэз Орэхвічы, співалі в Гацьках. Два тыжні пузніей, разом з кобрынскімі знакомымі одвіедалі мы Плескі, Кнорозы, Зубово, Кожыно, Шчыты, Вуорлю, Вэрсток, Гурынувшчыну, Старыну, Вуойнувку, Вілюкі, Довгі Бруод, Пасечнікі Малые, Вітово і Істок.
Од самого початку фестывалю, постоянным акцэнтом в Студзіводах былі выробы цукіерніка Міхала Іванюка з Відова. Напомінало тое ярмарок. В 2009 р. прыбылі до нас рукодіельнікі і рэміеснікі з бэрэстіейского клюбу «Скарб». Так почалося наша супраца з Ларысою Быцко, котора прынэсла мнуого добрых, зрэалізованых ідэй.
Сэрэд тых, хто брав удіел в фестывалёві 2009 р. быв Анатоль Турков з Каменца, которы в тым жэ рокові сгворыв рэзбёны крыж, поставлёны пры Міельніцкім Гостінцёві. To быв початок рэзбярскіх пленэрув. Тэпэр пры студзіводскім музіеёві маемо одну такую в рэгіёні галерею рэзьбув гісторычных постаці. Побачым тут почынальніка Студзівуод Івана Сегеневіча, князя Владіміра Васільковіча і Міхаіла Семеновіча, кнегіню Baccy Гольшанску, а таксамо музыкантув Юхіма Кірылюка і Владіміра Муравского. Важна постаць то таксамо рэміеснікваляршчык. Бо валярством Студзіводы славілісе.
Пленэры в 2011-2012 р. одбывалісе пэрэд ярмаркамі насв. Міколая. To была зувсіем нэсподіевана думка. А прышла вона в час реалізацыі проекту «Жывэмо разом». 3 пэрспэктывы часу, чуть нэ чудом можна назваті рэконструкцыю прыезду до Біельска короля Александра з королевою Аленою, которых вітав Іван Camera, Іван Сегеневіч, Солтан Александровіч і Міхель Эзофовіч. Руок ny3Hiej на ярмарок прыбыла кнегіня Васса.
На дудах і скрыпках
Дуды, скрыпкі і бубон з того складалісе колісні капэлі, таксамо на Пудляшу. Пэршы раз о дудах на нашых зэмлях вспомінаецьце в документі з 1610 р. з Міельніка. Штырыста ліет ny3Hiej дуды знов загралі на Міельніцкуй Зэмліе — в Вілінові і Павловічах.
Але всё почалосе од лотышскіх дудув. Вэсною 2008 р., на конфэрэнцыі в Універсытэті Культуры в Мінскові, познакомілісе мы з групою «Сауцеяс» з Акадэміі Культуры Лотвы. За два міесэці група прыехала на маёву росу до Студзівуод. Схуодны Пляц нашуой
міестності быв тогды шчэ ідэальным, коб водіті обрадовы' корогоды і гуляті танці, бо нэ заліты асфальтом. Нэ забыті тэі атмосфэры, як в промнях заходячого сонца выглядалі корогоды, забавы і танці.
Сэрэд лотышскіх дударуов бывтогды Эдуардс Клінтс. Посля вэльмі мы подружылі з ім і ёго роднёю. Эдуардс нэ туолькі майстэр гры на дудах, але таксамо сам робіт іх і іншы інструменты. Жуонка Дайна занімаецьце рукодіелём, а діеті Агутэ, Аударс і Віестардс грают разом з батьком. Едуардс зробів для нас дуду, котору в 2009 рокові вручыв Ані на фестывалю. To была пэрша, можэ посля 200-летнюй пэрэрвы, дуда на Біельшчыні.
Другую дуду Біельскові, а докладніей Томкові Сулімі, зробів майстер з Мінска Деніс Сухі. Пару разуов, разом з дударом Евгіеном Барышніковым, брав удіел в фестывалёві. В 2009 р. былі таксамо у нас іншы дудары мінска група «Рада» з Александром Лосем (ёго продкі походят з пуодбіельскіх Кленік), мастаком, іконопісцом і майстром гры на народных скрыпках. Так музыканты з «Рады» ожывілі в Студзіводах спуольне гране скрыпкі і дуды. До скрыпкув Алеся Лося долучыв тугды скрыпач Васіль Булыга з колегамі co славнуй капэлі «Веренька» co Стахова, которэ належыт до вёсок пінскуй шляхты.
Однак туолькі скрыпкув нараз, што в 2011 р., Студзіводы нэ бачылі за пув віеку. Бо ж, в добрых часах, грало тут што найменш пятёх скрыпачуов, сэрэд іх найбуольш знаны Юхім Кірылюк. Пару дён пэрэд Оленём 2011 р., покліканы Мацьком Філіпчуком, з ціелуй Пуольшчы прыехало до нас на варштаты шэсцёх скрыпачуов. До іх долучылісе з дудамі Дэніс Сухі з Евгіеном Барышніковым. Публічна прэміера тэі капелі одбыласе на мосткові в Кушках, де пув віеку paoiej спотыкаласе на танцах тутэйша молодёж. Чыкало нас тут парох люді, сэрэд іх Cepriej Лукашук, дырэктор Біельского Дому Культуры і кіровнік «Маланкі». Посля підісяті ліет, колі грав тут з колегамі (а в Грэдэлях было можэ з 20 гармоністув), Сергіей заграв на мосткові пуольку «Свіні в рыепі». Як Хмелево тугды танцёвало!
Фестываль з молітвою
Кажды прыезд Полешукуов на фестываль быв для іх свого роду поломніцтвом. Одвіедувалі воны міесця, куды іх продкі шлі з молітвамі. Бо ж сотні, тысячы поломнікув спуд Каменца, Кобрына чы Бэрэстя шло колісь до Старого Корніна, Токаруов, Св. Гору Грабарку чы на Крыночку.
В програмі каждого фестывалю былі выезды до святых міесць, удіел в цэрковных богослужбах. Але фестываль в 2012 р. быв тут выключным. Почавсе од св. Літургіі в дэнь св. Юрыя в біельскуй Пречесціенскуй цэркві. Службу правів о. Cepriej Гардун. Посля
пошов з намі на обходы жыта. Ціела прырода тогды з намі святковала. Пятімінутны дождж поросів зэмлю, а сонце хутко ёго высушыло. Колі хмары почалі розходітісе, два разы загрыміело, а над намі почалі кружыті тры буслы. Дэсь в жытові показавсе зайчык, слухаючы піесню до св. Юрыя, котору співалі жэншчыны з Дывіна. Алік Мороз напісав потуом в «Ніві» феапываль суправаджалі знакі з неба...
Фестываль 2012 р. міев пять выходуов і став пуодзнаком культурных сувязі Біельшчыны і Кобрыншчыны. Другі выход фестывалю почалі од благодарствіенного молебну в Преображенскуй цэркві в Плесках. Два дня пузніей, на свято св. Іоанна Богослова, ціела 40-особова група Кобрынчукуов моліласе в цэркві в Вуорлі, посля чого подаласе в спіеваны похуод по пушчанскіх вёсках дубіцкуй гміны. Наступна група Кобрынчукуов, на сіеты раз з Дывіна, Онісковіч і Лелікова, в дэнь Св. Тройцы моліласе в цэркві в Старуом Левкові, а дэнь пузніей в Рыболах. Тут, в Музеёові «Батькувшчына» госці показалі традыцыйну культуру своіх сторуон. На трэті день Св. Тройцы всіе поехалі в пілігрымку до Крыночкі.
Мнуого раз фестывалёвы госці молілісе в цэркві в Відові. В 2010 рокові госці з Бэрозовшчыны былі на одпусці на Ліяша в Пудбіелю, a руок пузнісі група з Янувшчыны моліласе в цэркві в Старуом Корніні. Буольшость нашых гості одвіедала Св. Гору Грабарку. Прыбылі тут таксамо колектывы з Кобрыншчыны і Дзятловіч к. Лунінца в час дожынок на Оленя 2012 р. Сорокособова група прывэзла з собою два жэртвіенны крыжы. Co спіевом тропара Преображенію крыж внэслі на Св. Гору і поставілі по правуй стороніе цэрквы. Стоят тут і тэпэр, прыбраны ручнікамі. Одін з крыжуов быв фундованы прыхожанамі цэрквы в Каменю Шляхецкім, дэ в міеждувоенны час настоятелём быв о. Фёдор Огіевіч, добрэ знакомы у Вуорлі.
3 Каменя Шляхецкого прыбылі на Пудляше таксамо два, нэзвыклы короваі, спэчоны чэрэз Марыю Кірылюк. Одін з іх, з цэрковою на вэрхові, вручылі Мітрополітові Саві в час урочыстосці 100-летія цэрквы в Токарах, 29 ліпца 2012 р. Госці спуд Кобрына, Дзятловіч і Мінска, всіе в градыцыйных строях молілісе на Літургіі. А посля співалі своіе піесні двіесці метрув од граніці, котора в 1948 р. перепіліла Токары на двіе часці. Сэло сталосе сымволём подіелу одного тіела. Однак граніця нэ знішчыла біелорускуй, пудляшско-полескуй душы. А тая хочэ быті разом, руйноваті подіелы і лучытісе в молітві, слові, піесні...
КНІГІ ОНЛАЙН
