КНІГІ ОНЛАЙН
Пошук сярод кніг, што прайшлі індэксацыю гуглам. Некаторыя кнігі гугл не знаходзіць
Варштаты Фестываль тяжко уявіті собіе бэз варштатув спіеву. Вжэ на пэршым фэстывалёві вэла іх Ірына Мазюк. Потуом, пару разуов практыковалісе мы з CepriejoM Алёнкіном. Росіяк з Рыгі, в экспедыцыях прошов ціелу Латгалію, дэ коло Лотышуов жывут православны і католіцкі Біелорусы, а таксамо Росіякі-старовіеры. Сергіея цікавілі таксамо фольклёр Смоленшчыны і Псковшчыны, значыт пограніча біелорускуй і російскуй культуры. В 2007 рокові удалосе нам выдаті плыту з обрадовымі піеснямі Пудляша, Латгаліі і Псковшчыны, которы співае Ілінска Пятніца з Рыгі. Варштаты спіеву на фестывалю вэлі тожэ нашы спіевачкі з Пудляша, сэрэд іх Ольга Кондратовіч з Пудбіеля, Марыя Дмітрук з Лосінкі і Катэрына Тіхонюк, Александра Куптель і Ольга Лабановска зо Збуча. Фестывалёвы варштаты міелі таксамо экспедыцыйны характэр. Головнэ міесце тут займают Рудуты к. Вуорлі, дэ былі мы два разы, в 2007 і 2008 ліетах. Корыстаючы з госцінносці домуов Майстровічуов і Карпюкуов, выежджалі стуль до сусіедніх вёсок запісуваті піесні і танці. На]буольш остатніх KpaKOBjaK, подіспан, лысы, яблочко, за гаём запісалі у Наді Сахарчук з Маліннік. По парох ліетах практыкованя тых танцюв з «Жэмэрвою», Аня Фіонік обороніла на Кафедры Музыколёгйі Варшавского Універсытэту дыпломну роботу «Танцёвальны фольклёр вёскі Маліннікі, Рудуты і Топоркі». Корогоды, пленеры, ярмаркі Фестывалёвы корогоды то нічого іншого як колісьні, розспіеваны, святочны шпацэры вёсковымі гуліцямі. Пэрэдом шлі і співалі дівчынята, займаючы ціелу шырыню гуліці. Троху за імі, співаючы, граючы і жартуючы шлі каваліеры. Былі таксамо обрадовы корогоды, так як тые пры співаню огулькув. Про іх Ніна Токаюк з Мікуліч кажэ, што рогулькі з корогодамі былі по тое, коб пароваті дівчынят і хлопцюв. Але з часом такіе корогоды забывалісе. Таксамо і обрад ходіеня з «Кустом» в дэнь Святуй Тройцы, которы шчэ віек тому віедалі в Біеловежы, а заховавсе туолькі на Піншчыні. Куста на Пудляшу обновілі мы вжэ на пэршым фестывалёві. Настроіла нас до того Ірына Мазюк. Одчувалосе тугды наструой вэлікого свята, хотя шла нас нэвэліка громадка. I піесні тіхо співалісе. Потуом воділі мы «куста» no Студзіводах шчэ пару ліет. В 2010 р. вышлі мы з «кустом» і корогодамі поза Студзіводы. На початкові пэрэшлі через Крывятычы, Морэ, Збуч і Чыжые. Шло мнуого діті, сэрэд іх з Хрысы, которымі займаецьце Ірына Мазюк і Галя Суліма. Былі і вэсёлы діеті з сусіеднёго Спорова. Тые остатні прыехалі знов до нас на жнівного «Оленя», коб в корогодах походіті по Кузлах і Рэйпічах. Тугды, в дэнь св. Іліі, колі святковав ціелы пудбіелянскі прыход, разом з Рэйпакамі одкрылі мы одну з найхорушчых сцэн на Пудляшу пуод ліпамі, за рэйпіцкою світліцёю. Мнуого было корогодув в 2011 рокові, колі головнымі героямі былі носьбіты традыцыйного фольклёру спуд Янова полеского. 3 піеснямі, музыкою і танцамі пэрэшлі мы Старое Бэрэзово, Мохнатэ, Стары Корнін, Крывятічы, Клюковічы, Вуольку Нурэцку, Шчыты і Голоды. А мінска «Гуда» співала і грала пуод Замком в Гацьках. 1 на «Оленя» 2011 р. прошлі мы нэмало вёсок Кушкі, Грэдэліе, Олекшые, Дyбjaжын, Кузлы, Рэйпічы, Мацьковічы, Станковічы, Кудэлічы, Гомоты і Павловічы. Тогды пэршы раз завіталі мы до Гусакуов, дэ співала російска «Былнна» з Вісагінаса на Літвіе. До обрадовых корогодув в Студзіводах вэрнуліс’е мы в 2012 р. Почынаючы фестываль в дэнь св. Юрыя обыходілі посіеянэ на Старых Порубах жыто. Быв з намі тогды о. Сіергій Гардун з Мінска, выбітны правосланы богослов, пэрэкладчык на біелоруску мову Свяшченного Пісанія і літургічных тэкстув. В Студзіводах споткавсе вуон co своімі зэмл’акамі з Дывіна. Toro самого дня разом з Полешукамі з Дывіна, Лелікова і Хмелева обходілі мы жыто в Гусаках, пэршлі чэрэз Орэхвічы, співалі в Гацьках. Два тыжні пузніей, разом з кобрынскімі знакомымі одвіедалі мы Плескі, Кнорозы, Зубово, Кожыно, Шчыты, Вуорлю, Вэрсток, Гурынувшчыну, Старыну, Вуойнувку, Вілюкі, Довгі Бруод, Пасечнікі Малые, Вітово і Істок. Од самого початку фестывалю, постоянным акцэнтом в Студзіводах былі выробы цукіерніка Міхала Іванюка з Відова. Напомінало тое ярмарок. В 2009 р. прыбылі до нас рукодіельнікі і рэміеснікі з бэрэстіейского клюбу «Скарб». Так почалося наша супраца з Ларысою Быцко, котора прынэсла мнуого добрых, зрэалізованых ідэй. Сэрэд тых, хто брав удіел в фестывалёві 2009 р. быв Анатоль Турков з Каменца, которы в тым жэ рокові сгворыв рэзбёны крыж, поставлёны пры Міельніцкім Гостінцёві. To быв початок рэзбярскіх пленэрув. Тэпэр пры студзіводскім музіеёві маемо одну такую в рэгіёні галерею рэзьбув гісторычных постаці. Побачым тут почынальніка Студзівуод Івана Сегеневіча, князя Владіміра Васільковіча і Міхаіла Семеновіча, кнегіню Baccy Гольшанску, а таксамо музыкантув Юхіма Кірылюка і Владіміра Муравского. Важна постаць то таксамо рэміеснікваляршчык. Бо валярством Студзіводы славілісе. Пленэры в 2011-2012 р. одбывалісе пэрэд ярмаркамі насв. Міколая. To была зувсіем нэсподіевана думка. А прышла вона в час реалізацыі проекту «Жывэмо разом». 3 пэрспэктывы часу, чуть нэ чудом можна назваті рэконструкцыю прыезду до Біельска короля Александра з королевою Аленою, которых вітав Іван Camera, Іван Сегеневіч, Солтан Александровіч і Міхель Эзофовіч. Руок ny3Hiej на ярмарок прыбыла кнегіня Васса. На дудах і скрыпках Дуды, скрыпкі і бубон з того складалісе колісні капэлі, таксамо на Пудляшу. Пэршы раз о дудах на нашых зэмлях вспомінаецьце в документі з 1610 р. з Міельніка. Штырыста ліет ny3Hiej дуды знов загралі на Міельніцкуй Зэмліе — в Вілінові і Павловічах. Але всё почалосе од лотышскіх дудув. Вэсною 2008 р., на конфэрэнцыі в Універсытэті Культуры в Мінскові, познакомілісе мы з групою «Сауцеяс» з Акадэміі Культуры Лотвы. За два міесэці група прыехала на маёву росу до Студзівуод. Схуодны Пляц нашуой міестності быв тогды шчэ ідэальным, коб водіті обрадовы' корогоды і гуляті танці, бо нэ заліты асфальтом. Нэ забыті тэі атмосфэры, як в промнях заходячого сонца выглядалі корогоды, забавы і танці. Сэрэд лотышскіх дударуов бывтогды Эдуардс Клінтс. Посля вэльмі мы подружылі з ім і ёго роднёю. Эдуардс нэ туолькі майстэр гры на дудах, але таксамо сам робіт іх і іншы інструменты. Жуонка Дайна занімаецьце рукодіелём, а діеті Агутэ, Аударс і Віестардс грают разом з батьком. Едуардс зробів для нас дуду, котору в 2009 рокові вручыв Ані на фестывалю. To была пэрша, можэ посля 200-летнюй пэрэрвы, дуда на Біельшчыні. Другую дуду Біельскові, а докладніей Томкові Сулімі, зробів майстер з Мінска Деніс Сухі. Пару разуов, разом з дударом Евгіеном Барышніковым, брав удіел в фестывалёві. В 2009 р. былі таксамо у нас іншы дудары мінска група «Рада» з Александром Лосем (ёго продкі походят з пуодбіельскіх Кленік), мастаком, іконопісцом і майстром гры на народных скрыпках. Так музыканты з «Рады» ожывілі в Студзіводах спуольне гране скрыпкі і дуды. До скрыпкув Алеся Лося долучыв тугды скрыпач Васіль Булыга з колегамі co славнуй капэлі «Веренька» co Стахова, которэ належыт до вёсок пінскуй шляхты. Однак туолькі скрыпкув нараз, што в 2011 р., Студзіводы нэ бачылі за пув віеку. Бо ж, в добрых часах, грало тут што найменш пятёх скрыпачуов, сэрэд іх найбуольш знаны Юхім Кірылюк. Пару дён пэрэд Оленём 2011 р., покліканы Мацьком Філіпчуком, з ціелуй Пуольшчы прыехало до нас на варштаты шэсцёх скрыпачуов. До іх долучылісе з дудамі Дэніс Сухі з Евгіеном Барышніковым. Публічна прэміера тэі капелі одбыласе на мосткові в Кушках, де пув віеку paoiej спотыкаласе на танцах тутэйша молодёж. Чыкало нас тут парох люді, сэрэд іх Cepriej Лукашук, дырэктор Біельского Дому Культуры і кіровнік «Маланкі». Посля підісяті ліет, колі грав тут з колегамі (а в Грэдэлях было можэ з 20 гармоністув), Сергіей заграв на мосткові пуольку «Свіні в рыепі». Як Хмелево тугды танцёвало! Фестываль з молітвою Кажды прыезд Полешукуов на фестываль быв для іх свого роду поломніцтвом. Одвіедувалі воны міесця, куды іх продкі шлі з молітвамі. Бо ж сотні, тысячы поломнікув спуд Каменца, Кобрына чы Бэрэстя шло колісь до Старого Корніна, Токаруов, Св. Гору Грабарку чы на Крыночку. В програмі каждого фестывалю былі выезды до святых міесць, удіел в цэрковных богослужбах. Але фестываль в 2012 р. быв тут выключным. Почавсе од св. Літургіі в дэнь св. Юрыя в біельскуй Пречесціенскуй цэркві. Службу правів о. Cepriej Гардун. Посля пошов з намі на обходы жыта. Ціела прырода тогды з намі святковала. Пятімінутны дождж поросів зэмлю, а сонце хутко ёго высушыло. Колі хмары почалі розходітісе, два разы загрыміело, а над намі почалі кружыті тры буслы. Дэсь в жытові показавсе зайчык, слухаючы піесню до св. Юрыя, котору співалі жэншчыны з Дывіна. Алік Мороз напісав потуом в «Ніві» феапываль суправаджалі знакі з неба... Фестываль 2012 р. міев пять выходуов і став пуодзнаком культурных сувязі Біельшчыны і Кобрыншчыны. Другі выход фестывалю почалі од благодарствіенного молебну в Преображенскуй цэркві в Плесках. Два дня пузніей, на свято св. Іоанна Богослова, ціела 40-особова група Кобрынчукуов моліласе в цэркві в Вуорлі, посля чого подаласе в спіеваны похуод по пушчанскіх вёсках дубіцкуй гміны. Наступна група Кобрынчукуов, на сіеты раз з Дывіна, Онісковіч і Лелікова, в дэнь Св. Тройцы моліласе в цэркві в Старуом Левкові, а дэнь пузніей в Рыболах. Тут, в Музеёові «Батькувшчына» госці показалі традыцыйну культуру своіх сторуон. На трэті день Св. Тройцы всіе поехалі в пілігрымку до Крыночкі. Мнуого раз фестывалёвы госці молілісе в цэркві в Відові. В 2010 рокові госці з Бэрозовшчыны былі на одпусці на Ліяша в Пудбіелю, a руок пузнісі група з Янувшчыны моліласе в цэркві в Старуом Корніні. Буольшость нашых гості одвіедала Св. Гору Грабарку. Прыбылі тут таксамо колектывы з Кобрыншчыны і Дзятловіч к. Лунінца в час дожынок на Оленя 2012 р. Сорокособова група прывэзла з собою два жэртвіенны крыжы. Co спіевом тропара Преображенію крыж внэслі на Св. Гору і поставілі по правуй стороніе цэрквы. Стоят тут і тэпэр, прыбраны ручнікамі. Одін з крыжуов быв фундованы прыхожанамі цэрквы в Каменю Шляхецкім, дэ в міеждувоенны час настоятелём быв о. Фёдор Огіевіч, добрэ знакомы у Вуорлі. 3 Каменя Шляхецкого прыбылі на Пудляше таксамо два, нэзвыклы короваі, спэчоны чэрэз Марыю Кірылюк. Одін з іх, з цэрковою на вэрхові, вручылі Мітрополітові Саві в час урочыстосці 100-летія цэрквы в Токарах, 29 ліпца 2012 р. Госці спуд Кобрына, Дзятловіч і Мінска, всіе в градыцыйных строях молілісе на Літургіі. А посля співалі своіе піесні двіесці метрув од граніці, котора в 1948 р. перепіліла Токары на двіе часці. Сэло сталосе сымволём подіелу одного тіела. Однак граніця нэ знішчыла біелорускуй, пудляшско-полескуй душы. А тая хочэ быті разом, руйноваті подіелы і лучытісе в молітві, слові, піесні...