Бацькоўскія парады
Чатыры лісты аб выхаванні
Міхал Клеафас Агінскі
Памер: 155с.
Мінск 2016
Усе гэтыя творы адлюстроўваюць грамадска-палітычнае асяроддзе
Шырэй музычная спадчына M. К. Агінскага прэзентаваная ў манаграфіях Святлены Немагай і Лаймы Кяўлейкіце (гл.: С. Немагай, Жыццё і творчасць M. К. Агінскага ў каардынатах яго часу і культурнага асяроддзя, Мінск, zooy; L. Kiauleikytė, XVIII a. IIpusės-XIXa. muzikinė Lietuvos dvarų kultūra: stiliaus epochų sankirtose, 2.008), a таксама ў каментарыях Дануце Мукене (Danutė Mukienė) да выдання “Лісты пра музыку” (Laiškai apie muziką, Vilnius, 1014).
Keturi Mykolo Kleopo Oginskio laiškai apie ugdymą
RAMUNĖ ŠMIGELSKYTĖ-STUKIENĖ
Valstybininkas ir kompozitorius Mykolas Kleopas Oginskis (1765-1833) paliko gausų rašytinį palikimą, kuris šiandien saugomas kelių valstybių archyvų, muziejų bei bibliotekų fonduose. Tai politinių kalbų, sakytų Lenkijos ir Lietuvos valstybės seimeliuose ir seimuose, rankraščiai, pastabos, kaip gerinti šalies ekonominę padėtį, iš Hagos ir Londono siųstos diplomatinės depešos, Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės atkūrimo projektai, gausi dalykinė ir privati korespondencija, muzikos kūrinių rankraščiai, memuarai, esė. Tik nedidelė šio palikimo dalis yra publikuota. Aštuonioliktojo šimtmečio paskutiniais dešimtmečiais buvo paskelbti keli M. K. Oginskio politiniai tekstai, Seime pasakytos kalbos ir 1794 m. sukilimo metų atsišaukimai. Tačiau platesniam skaitytojų ratui prieinami tapo tik 1826 m. Paryžiuje prancūzų kalba išleisti, vėliau į vokiečių, italų, lenkų bei kitas kalbas išversti „Atsiminimai apie Lenkiją ir lenkus nuo 1788 iki 1815 metų pabaigos“, muzikos kūrinių (polonezų, mazurkų, maršų) gaidos bei praslinkus daugeliui metų po autoriaus mirties publikuoti „Laiškai apie muziką“ keliomis kalbomis išleistas M. K. Oginskio muzikines pažiūras atskleidžiantis veikalas1.
Visi šie kūriniai atspindi viešąjį M. K. Oginskio valstybininko ir visuomenės veikėjo pasaulį bei leidžia pažinti jį kaip muziką ir kūrėją. Deja, gausus epistolinis palikimas, atskleidžiantis asmeninį Mykolo Kleopo Oginskio gyvenimą, moralines ir dorovines nuostatas, jo šeimos narių ryšius
M. K. Oginskio muzikinis palikimas plačiau pristatytas Sviatlenos Nemahaj ir Laimos Kiauleikytės monografijose (žr.: C. Немагай, творчасць M. K. Агінскагаў каардынатах
яго часу і культурнага асяроддзя, Мінск, 2007; L. Kiauleikytė, XVIII a. IIpusės XIXa. muzikinė Lietuvos dvarų kultūra: stiliaus epochų sankirtose, Vilnius, 2008) bei Danutės Mukienės komentaruose leidiniui „Laiškai apie muziką“ (Vilnius, 2014).
M. K. Агінскага дзяржаўніка i грамадскага дзеяча, а таксама дазваляюць пазнаёміцца з ім як з музыкам і творцам. Нажаль, багатая эпісталярная спадчына, якая раскрывае асабістае жыццё Міхала Клеафаса Агінскага, маральныя і этычныя ўстаноўкі, сувязі і адносіны паміж чальцамі яго сям’і, дагэтуль захоўваецца ў архівах у амаль недаследаваным стане. Крыху шырэй у гістарыяграфіі прадстаўлена толькі некалькі крыніц з асабістага архіва M. К. Агінскага, што захоўваецца ў Расійскім дзяржаўным архіве старажытных актаў (РГАДА) у Маскве. У 1998 г. быў апублікаваны пераклад ранняй біяграфіі M. К. Агінскага, якая захоўваецца ў гэтым архіве, на беларускую мову2. У 2000 г. музыколаг Анджэй Залускі (Andrzej Zaluski) апублікаваў фрагмент ліста M. К. Агінскага, прысвечанага абмеркаванню праблем распаўсюджвання інфармацыі аб Польшчы на замежных мовах3.
3 дакументаў, цікавых з пункту гледжання агінскіяны, што захоўваюцца ў Дзяржаўным гістарычным архіве Літвы (Lietuvos valstybės istorijos archyvas, LVIA), апублікавана толькі калекцыя пашпартоў M. К. Агінскага4, а таксама ўрыўкі з асабістых успамінаў M. К. Агінскага пачатку XIX ст. у перакладзе на беларускую мову музыколага Святлены Немагай і яго тастамент, складзены ў 1818 г.5.
Калі фрагменты карэспандэнцыі M. К. Агінскага ў электронным выглядзе ўжо дасягальныя ў інтэрнэт-прасторы6, то з пластоў ацалелай багатай сямейнай эпістолікі дагэтуль да чытачоў дайшлі толькі “Парады” (“Запавет сыну”), што прызначаліся для чатырнаццацігадовага сына
Міхал Клеафас Агінскі, Мая Біяграфія. Зь дзяцінства па1788 г„ эпоху, калі пачынаюцца мае мэмуары, Спадчына, 1998, № 5, с. 81-99; № 6, с. 216-257.
Публікацыя ліста, напісанага 19 верасня 1829 г. ў Фларэнцыі Леанарду Ходзьку (Leonard Chodžko, 1800-1871): A. Zaluski,Dwie zagadki. Epizody wiycmMichalaKleofasa Oginskiego, Hove: Caldra House Ltd, 2000, s. 36-36.
1 R. Šmigelskytė-Stukienė, Mykolas Kleopas Oginskis: politikas, diplomatas, ministras irjo pasų kolekcija, Vilnius, 2013.
C. Немагай, Жыццё i творчасць M. K. Агінскага ў каардынатах яго часу і кумтурнага асяроддзя, Мінск, 2007, с. 400-416, 417-421.
Анатацыі лістоў M. К. Агінскага і чальцоў яго сям’і падрыхтаваў праф. д-р Віргіліюс Пугачаўскас (Virgilijus Pugačiauskas), URL http://parodos.mab.lt/oginskiai/ [Дата доступу: io.ro.2oi6].
ir santykius, iki šiol glūdi archyvų fonduose ir yra menkai tyrinėtas. Kiek plačiau j istoriografiją pateko tik keli šaltiniai iš Rusijos valstybiniame senųjų aktų archyve Maskvoje (toliau RVSAA) saugomo asmeninio M. K. Oginskio archyvo. 1998 m. buvo paskelbtas šiame archyve saugomos ankstyvosios M. K. Oginskio biografijos vertimas j baltarusių kalbą2.2000 m. muzikologas Andrzejus Zaluskis publikavo fragmentą M. K. Oginskio laiško, skirto informacijos apie Lenkiją sklaidos užsienio kalbomis problemoms aptarti3.
Iš Lietuvos valstybės istorijos archyve (toliau LVIA) saugomų oginskianos dokumentų paskelbta tik M. K. Oginskio pasų kolekcija4 bei muzikologės Sviatlenos Nemahaj į baltarusių kalbą išverstos XIX a. pradžios M. K. Oginskio memuarų ištraukos ir 1818 m. sudarytas jo testamentas5.
Jei M. K. Oginskio korespondencijos fragmentai skaitmeninių vaizdų pavidalu jau yra prieinami internetinėje erdvėje6, tai iš išlikusios gausios šeiminės epistolikos klodų iki šiol skaitytojus pasiekė tik keturiolikmečiam sūnui Irenėjui Kleopui Oginskiui (1808-1863) skirti „Priesakai“ bei dukrai Amelijai dedikuota esė auklėjimo klausimais, 2015 m. publikuota antrojoje knygos „Kunigaikščiai Oginskiai Lietuvos istorijoje: kultūrinės veiklos pėdsakais“ dalyje7.
Kelių leidimų įvairiomis kalbomis sulaukusius „Priesakus“ į istorinę apyvartą dar 2002 m. įvedė Oginskių dvarvietės Zalesėje (Baltarusija)
Міхал Клеафас Агінскі, Мая Біяграфія. Зь дзяцінства па 1788 г., эпоху, калі пачынаюцца мае мэмуары, Спадчына, 1998, № 5, с. 81-99; № 6, с. 226-237.
1829 m. rugsėjo 19 d. Florencijoje Leonardui Chodzkai (Leonard Chodžko, 1800-1871) rašyto laiško publikacija: A. Zaluski, Dwie zagadki. Epizody w žydu Michala Kleofasa Oginskiego, Hove: Caldra House Ltd, 2000, s. 36-36.
R. Smigelskytė-Stukienė, Mykolas Kleopas Oginskis: politikas, diplomatas, ministras irjo pasų kolekcija, Vilnius, 2013.
C. Немагай, Жыццё i творчасць M. K. Агінскагаў каардынатах яго часу і культурнага асяроддзя, Мінск, 2007, с. 400-416, 417-421.
M. K. Oginskio ir jo šeimos narių laiškų anotacijas parengė prof. dr. Virgilijus Pugačiauskas, žr. prieigą per internetą: http://parodos.mab.lt/oginskiai/ [žiūrėta 2016 10 10].
M. K. Oginskis, Laiškas mano dukrai Amelijai apie vaikų auklėjimų, iš prancūzų kalbos vertė Jūratė Karazijaitė, komentarus parengė Jūratė Karazijaitė ir Ramunė Smigelskytė-Stukienė, Kunigaikščiai Oginskiai Lietuvos istorijoje: kultūrinės veiklos pėdsakais, d. 2: mokslo straipsnių rinkinys, sudarytoja R. Smigelskytė-Stukienė, Vilnius, 2015, p. 400-416.
Ірэнея Клеафаса, і эсэ па пытаннях выхавання, прысвечанае дачцэ Амеліі ды апублікаванае ў 2015 г. у другой частцы кнігі “Князі Агінскія ў гісторыі Літвы. Па слядах культурнай дзейнасці”7.
“Парады сыну”, якія выдаваліся некалькі разоў у перакладах на розныя мовы, у гістарычнае абарачэнне яшчэ ў 2002 г. увёў кіраўнік сядзібы-музея Агінскіх у Залессі Уладзімір Ліхота, а папулярызаваў іх краязнавец Сяргей Верамейчык, апублікаваўшы ліст па-беларуску8. Першае літоўскамоўнае выданне “Запавету сыну” у свет выйшла ў 2007 г. Праз некалькі гадоў “Парады сыну” былі выдадзеныя на мове арыгінала (французскай) разам з перакладам на літоўскую і англійскую9. Аднак ніводная з публікацый “Запавету сыну” не суправаджалася крыніцазнаўчым аналізам, не закраналася і пытанне арыгінальнасці гэтай крыніцы.
Жаданне шырэй зірнуць на адукацыйныя перакананні M. К. Агінскага, а таксама прадставіць яго захаваныя лісты на тэму выхавання дзяцей з’явілася дзякуючы яшчэ аднаму рукапісу на адукацыйную тэму, што трапіўся пад руку ў ходзе аналізу дакументаў асабістага архіва M. К. Агінскага рэкамендацыям жонцы датычна падбору дзецям літаратуры на польскай мове, прыдатнай для чытання. Ацалелыя лісты па пытаннях выхавання, прызначаныя для дачкі Амеліі, сына Ірэнея і жонкі Марыі Нэры Агінскай (1778-1851), арганічна дапоўніла копія ліста M. К. Агінскага да настаўніка Гумберта (прысланая д-рам Святленай Немагай аўтару гэтага артыкула), якая
M. К. Oginskis, Laiškas mano dukrai Amelijai apie vaikų auklėjimų, iš prancūzų kalbos vertė Jūratė Karazijaitė, komentarus parengė Jūratė Karazijaitė ir Ramunė Smigelskytė-Stukienė, Kunigaikščiai Oginskiai Lietuvos istorijoje: kultūrinės veiklos pėdsakais, d. 2: mokslo straipsnių rinkinys, sudarytoja R. Smigelskytė-Stukienė, Vilnius, 2015, p. 400-416.
Запаветсыну Ірэнеўшу.які ад’язджае на вучобу ў Італію (182.2. г.), С. Верамейчык, Міхал КлеафасАгінскі, 1763-1833. Продкі, жыццёў Залессі, Нашчадкі (спробахраналогіі), Мінск, 2003. Пераклад налітоўскую: S. Verameičikas, Mykolas Kleopas Oginskis (1763-1833), Vilnius, 2008.
Priesakai sūnui: [kunigaikščio Mykolo Kleopo Oginskio priesakai keturiolikmečiam sūnui Irenėjui Oginskiui, 1822 m. išvykstančiam studijuoti į Italiją, iš prancūzų kalbos vertė Virginijus Baranauskas], Vilnius, 2007; Mykolas Kleopas Oginskis, Priesakai sūnui / Prėceptes a monfils /Precepts to a Son. Iš prancūzų kalbos vertė Virginijus Baranauskas, Vilnius, 2012.
muziejaus vadovas Vladimiras Lichota (Владнмнр Лнхота), o juos išpopuliarino kraštotyrininkas Sergejus Verameičikas (Сяргей Верамейчык), knygoje apie Mykolą Kleopą Oginskį paskelbdamas laiško publikaciją baltarusių kalba8. Pirmasis lietuviškas „Priesakų“ leidimas pasirodė 2007 m. Po kelerių metų „Priesakai“ buvo paskelbti originalo (prancūzų) kalba su vertimu į lietuvių ir anglų kalbas9. Tačiau nė viename iš „Priesakų“ leidimų nebuvo pateikta šaltiniotyrinė analizė, neaptartas šio šaltinio originalumo klausimas.
КНІГІ ОНЛАЙН
