Бацькоўскія парады
Чатыры лісты аб выхаванні
Міхал Клеафас Агінскі
Памер: 155с.
Мінск 2016
Plg. M. K. Oginskio laiškas žmonai M. Oginskienei, 182710 23, Florencija, LVIA, f. 1177, ap. 1, b. 5828, 1. 1-2.
Фрагменты ліста Міхала Клеафаса Агінскага да жонкі аб падборы літаратуры на польскай мове для дзяцей. 1812 г. Рэтаў. Дзяржаўны гістарычны архіў Літвы, ф. 1177, воп. і, спр. 5820.
Mykolo Kleopo Oginskio laiško žmonai apie literatūros lenkų kalba parinkimą vaikams fragmentai. 1822 m. Rietavas. Lietuvos valstybės istorijos archyvas, f. 1177, ap. 1, b. 5820.
адказу самога M. К. Агінскага, удакладніць дату напісання ліста няма магчымасці.
Нашмат больш складана вызначыць дату напісання ліста, што прызначаўся Ірэнею, шырока вядомага пад назвай “Запавет сыну”, і месца захавання арыгіналу гэтага ліста. Як можна меркаваць па загалоўным лісце былога асабістага архіва M. К. Агінскага, што захаваўся ў справе № 5820 LVIA, з запісам “Лісты маёй дачкі Амеліі і майго зяця Залускага”, і “Ліст маёй дачцэ аб выхаванні дзяцей”, і “Бацькоўскія парады майму сыну, напісаныя ў час яго вандровак па свеце” [у арыгінале Lettres de та filleAmėlie et de mon beaufils Zaluski et Lettres d ma fille I education des enfans, et conseil paternel d mon fils au moment de son entree dans le monde\, так званы “Запавет сыну” ў архіве M. К. Агінскага захоўвался разам з іншымі яго лістамі, напісанымі старэйшай дачцэ і яе мужу Каралю Залускаму (1794-1845). Загаловак паказвае, што гэтаму лісту M. К. Агінскі даў шырэйшае найменне “Бацькоўскія парады сыну на жыццёвы шлях”.
Усе згаданыя лісты, якія ў трэцім дзесяцігоддзі XIX ст. утваралі адну адзінку захоўвання асабістага архіва Міхала Клеафаса, у ходзе ўпарадкавання карэспандэнцыі роду Агінскіх на пачатку XX ст. былі раздзеленыя на асобныя справы. Гэтак “Бацькоўскія парады сыну на жыццёвы шлях” Ірэнею Клеафасу трапілі ў справу № 87 першага вопісу Фонда Агінскіх, лісты Амеліі да бацькі былі згрупаваныя з лістамі, якія яна пісала маці Марыі Нэры Агінскай, у выніку чаго ўтвораная справа № 6054, а ліст пра выхаванне дзяцей, прызначаны для Амеліі, быў уключаны ў справу № 5820.
Трэба звярнуць увагу, што ацалелы рукапіс “Бацькоўскіх парадаў” быў напісаны не самім М.К. Агінскім. Гэта недатаваная копія ліста да Ірэнея Клеафаса, перапісаная сакратаром. Ці ацалеў і дзе захоўваецца арыгінал ліста, аўтару гэтага тэксту невядома. Толькі гіпатэтычна вызначаная і дата напісання ліста, якая ў гістарыяграфіі звязваецца з першым падарожжам Ірэнея Клеафаса на вучобу ў Італію ў 1822 г.13
Дату 1822 г. у гістарыяграфію ўвёў С. Верамейчык. К. Місюс меркаваў, што ліст быў напісаны ў 1825 г., гл.: K. Misius, Rietavo valsčius, seniūnija ir jos savininkai, Rietavo apylinkės, Kaunas, 1992, p. 97.
Visi minėti laiškai, XIX a. trečiajame dešimtmetyje sudarę vieną Mykolo Kleopo asmeninio archyvo saugojimo vienetą, tvarkant Oginskių giminės korespondenciją, XX a. pradžioje buvo išskirstyti j atskiras bylas. Taip „Tėviški patarimai j gyvenimą iškeliaujančiam sūnui“ Irenėjui Kleopui pateko į Oginskių fondo pirmojo apyrašo bylą Nr. 87, Amelijos laiškai tėvui buvo sugrupuoti su jos laiškais, rašytais motinai Marijai Neri Oginskienei, ir sudaryta byla Nr. 6054, o Amelijai skirtas laiškas apie vaikų auklėjimą įjungtas į bylą Nr. 5820.
Pastebėsime, kad išlikęs „Tėviškų patarimų“ rankraštis yra rašytas ne paties M. K. Oginskio. Tai nedatuota sekretoriaus perrašyta laiško Irenėjui Kleopui kopija. Ar yra išlikęs ir kur saugomas šio laiško originalas, šio teksto autorei nėra žinoma. Tik hipotetiškai nustatyta ir laiško sukūrimo data, kuri istoriografijoje siejama su pirmąja Irenėjaus Kleopo edukacine kelione j Italiją 1822 m.13
Ketvirtasis publikuojamas rankraštis ugdymo tema nurodymai mokytojui dėl Irenėjaus mokymo saugomas tarp M. K. Oginskio korespondencijos RVSAA fonde Nr. 12 (apyrašas Nr. 1, byla Nr. 266,1. 11-12). Tai yra laiško, rašyto Zalesėje 1819 m. ir adresuoto ponui Humbertui, nuorašas. Kaip galima spręsti iš vandenženklio datos (1826 m.), laiško nuorašas padarytas M. K. Oginskiui gyvenant Italijoje. Stingant išsamesnių duomenų, sunku nustatyti ne tik tikslią laiško parašymo datą (mėnesį ir dieną), bet ir adresato asmenybę. Numanu, jog su vaikais į Italiją išvykusi Marija Neri Oginskienė dėl sūnaus mokymo galėjo derėtis su garsiu senovės Kartaginos tyrinėtoju, karo inžinieriumi iš Nyderlandų Jeanu Emiliu Humbertu (Jean Emile Humbert, 1771-1839), kuris su Tunise surinkta senienų kolekcija 1819 m. rugsėjį buvo apsistojęs netoli Pizos esančiame Livorne14. Tačiau šios hipotezės nepatvirtina jokie šaltiniai. Kad derybos dėl Irenėjaus mokymo būtų vykusios su antikinės literatūros tyrinėtoju, būsimu Liudviko Didžiojo kolegijos profesoriumi Jeanu Baptiste’u Polyeucte’u Humbertu (1773-?),
1822 m. datą į istoriografiją įvedė S. Verameičikas. K. Misius mano, kad laiškas parašytas 1825 m., žr. K. Misius, Rietavo valsčius, seniūnija ir jos savininkai, Rietavo apylinkės, Kaunas, 1992, p. 97.
14 Plačiau žr. E. E Rogmans, The National Museum of Antiquities in Leiden, The Netherlands, and its Etruscan Bucchero Pottery from the Museo Corazzi, Symbolae Antiqvariae, t. 5, Pisa-Roma, 2013, p. 133-134.
Чацвёрты рукапіс на тэму выхавання, які публікуецца ў гэтым выданні, уяўляе з сябе ўказанні настаўніку па навучанні Ірэнея. Ен захоўваецца сярод карэспандэнцыі M. К. Агінскага ў фондзе РГАДА № 12 (вопіс № 1, справа № 266,1. 11-12). Гэта копія ліста, напісанага ў Залессі ў 1819 г. і адрасаванага сп. Гумберту. Мяркуючы па даце на вадзяным знаку (1826 г.), копія ліста зробленая ў той час, калі M. К. Агінскі жыў у Італіі. За недахопам больш падрабязных дадзеных цяжка вызначыць не толькі дакладную дату напісання ліста (месяц і дзень), але і асобу адрасата. Можна дапусціць, што, выехаўшы з дзецьмі ў Італію, Марыя Нэры Агінская магла весці перамовы аб навучанні сына з вядомым даследчыкам старажытнага Карфагена, ваенным інжынерам з Нідэрландаў Жанам Эмілем Гумбертам (Jean Emile Humbert, 1771-1839), які разам з калекцыяй старажытнасцяў, сабранай у Тунісе, у верасні 1819 г. спыняўся ў Ліворне, недалёка ад Пізы14. Аднак гэтая гіпотэза не пацвярджаецца ніякімі крыніцамі. Таксама малаверагодна, каб перамовы аб навучанні Ірэнея ішлі з даследчыкам антычнай літаратуры, будучым прафесарам Калегіі Людовіка Вялікага Жанам Батыстам Паліеўктам Гумбертам (Jean Baptiste Polyeucte Humbert, 1773-?). 3 улікам таго, што ўжо з 1819 г. настаўнікам Ірэнея Клеафаса стаў швейцарац Джон Pyre (John Ruegger), пра якога гаворка пойдзе пазней, можна вылучыць гіпотэзу, што з настаўнікам Гумбертам дамова аб выхаванні Ірэнея Клеафаса падпісаная не была. Адказаць на пытанне аб першым асабістым настаўніку Ірэнея стане магчымым толькі пасля таго, як будуць знойдзеныя новыя архіўныя крыніцы.
Ацалелыя пазнакі архівавання рукапісаў M. К. Агінскага наводзяць на здагадку, што копіі лістоў па пытаннях выхавання рабіліся не выпадкова. Магчыма, M. К. Агінскі збіраўся развіваць тэму парадаў дзецям па пытаннях выхавання, а копіі адукацыйных тэкстаў, ушытыя ў асобныя сшыткі, прызначаліся для шырэйшага іх распаўсюджвання. Так ці інакш,
Шырэй гл.: E. Е Rogmans, The National Museum of Antiquities in Leiden, The Netherlands, and its Etruscan Bucchero Pottery from the Museo Corazzi, Symbolae Antiqvariae, t. $, zoiz, Pisa-Roma, Z015, p. 135-154.
taip pat vargiai tikėtina. Atsižvelgiant į tai, kad jau nuo 1819 m. Irenėjaus Kleopo mokytoju tapo šveicaras Jeanas Ruegger (apie kurį kalbėsime toliau), keltina hipotezė, kad su mokytoju Humbertu Irenėjaus Kleopo ugdymo sutartis pasirašyta nebuvo. Atsakyti į klausimą dėl pirmojo asmeninio Irenėjaus mokytojo galėsime tik radę naujų archyvinių šaltinių.
Išlikusios M. K. Oginskio rankraščių archyvavimo žymės leidžia spėti, kad laiškų ugdymo klausimais kopijos rengtos neatsitiktinai. Gali būti, kad M. K. Oginskis ketino plėtoti patarimų vaikams auklėjimo klausimais temą, o į atskirus sąsiuvinius įrištos edukacinių tekstų kopijos buvo skirtos platesnei jų sklaidai. Kaip bebūtų, keturi laiškai, rašyti 1819-1822 m. Zalesėje ir Rietave, yra puikus edukacines M. K. Oginskio pažiūras atskleidžiantis šaltinis, o Amelijos ir Irenėjaus Kleopo, kuriems ir buvo skirti šie laiškai, gyvenimo kelias įrodo, kad tėvo pastangos padėti tinkamus pamatus vaikų edukacijai davė puikių rezultatų.
Amelijos Oginskytės biografijos bruožai ir laiško apie vaikų auklėjimą sukūrimo aplinkybės. M. K. Oginskio asmenybei skirtoje istoriografijoje jau atkreiptas dėmesys į glaudų kompozitoriaus ryšį su dukra Amelija, paveldėjusią tėvo talentą ir gabumus muzikai15. Daugeliui meno istorijos tyrinėtojų puikiai atpažįstamos vaikiškos Amelijos akys, žvelgiančios iš garsaus prancūzų tapytojo Franęois Xavier Fabre o (1766-1837) portreto, sukurto Florencijoje 1808 m.16 Išskirtinė Amelijos Oginskytės erudicija ir talentai minėti tiek XIX a. pirmosios pusės autorių atsiminimuose, tiek Oginskių bei Zaluskių giminių istorijai skirtoje istoriografijoje17. Su A. Oginskytės-Zaluskienės veikla siejama sparti Ivoničiaus mineralinio vandens gydyklų raida XIX a. viduryje, o viena iš gydomųjų versmių dar 1837 m. pavadinta Amelijos vardu18.
C. Немагай, Жыццё i творчасць M. K. Агінскагаў каардынатах яго часу і культурнага асяроддзя, Мінск, 2007; L. Kiauleikytė, XVIIIa. IIpusės XIXa. muzikinė Lietuvos dvarų kultūra: stiliaus epochų sankirtose, Vilnius, 2008.
PlgKunigaikščių Oginskių Plungės dvaro kolekcija, Kolekcijų istorijos: Nacionalinis M. K. Čiurlionio dailės muziejus, sudarytoja Daina Kamarauskienė, Kaunas, 2013, p. 28-36. A. Kwilecki, Zaluscy w Iwoniczu, Kornik, 1993; Wspomnienia o rodzinie Zaluskich w XIX stuleciu, Krakow, 1907; H. Wysocki, Przemowily stare listy, Krakow, 1986.
A. Potocki, Iwonicz Zdroj, M. Wlodarczyk, J. Zielinski, Iwonicz sprzed lat, Rzeszow, 2005,
s. 14-15.
Amelijos Oginskytės portretas. 1808 m. Dail. Franęois-Xavier Fabre’as (1766-1837).
Nacionalinis M. K. Čiurlionio dailės muziejus, Mt-1368. Audriaus Kapčiaus nuotrauka.
Партрэт Амеліі Агінскай. 1808 r. Мастак Франсуа-Ксаўе Фабр (1766-1837). Нацыянальны мастацкі музей імя M. К. Чурлёніса, Mt-1368. Фота Оўдруса Капчуса.
КНІГІ ОНЛАЙН
