Беларускі фальклор: матэрыялы і даследаванні
Выпуск 11
264
Іна Швед. «ВСЭ ТАК, БОЖЕБОЖЕ, ШЭ ВСЭ ВСПОМІНАЯЦЦЯ.......
№ 9. На этяй во дід с бабою стоють. Дід Мірон, Баба Настя вот тая, шо сыділа в хусточке, в фартухове така. А стэх людэй я вжэ і ны знаю, то якесь, хто іх зная, чужэі. Ну, в смысле я іх ны знаю, хто то таке. Дэсь вонэ на похоронах.
Там напісано «На память всем Вам о нашем. отце. Наша семья. 1960 г. п. Антополь».
Ну якето родственніке, но я, я нэ знаю йіх, ныкого. To ж то шэйсяты год, шэ я ны родэлася, шо я могу сказатэ?
№ 10. To мужыкэ собыралыся вэчорамэ, гралэ картэ. Вот, всі сусідэ, всі. Вот, то мій батько, дід Павло, в уголкове с правэй сторонэ. Вот. To собіралысь, вот гралэ картэ. Ну, і так сфотографірувалысь. Всі сусідэ, всі жылэ одэн каля одного.
265
МАТЭРЫЯЛЫIВЫНІКІПАЛЯВЫХДАСЛЕДАВАННЯЎ
А шо mo за девочка?
Девочка то дочка стого вот, вэрхнёго діда. To вона вжэ... Взрослэ всі ж. С тэх вжэ ныкого й ныма. Поўміралы [Знізу з правага боку Канцэвіч Павел Афанасьевіч (дзядуля па мацярынскай лініі). Астатнія суседзі].
№ 11. To вучылась в Барановічах, вот. Ну і зашлэ, рішылэ сфотографіруватысь на пам’ять. I зайшлы в этэ, фотоателье тое. Сфотографірувалысь і всё. Вот така фотографія получелась. [Матуля падчас вучобы ў Баранавіцкім тэхнічным каледжы. Прыкладна 19891990 гг.].
№ 12. To вот жыв, в тое время жыв в сусідстве, но я ёго тожэ вот ны помню. Баба жыла, і зара хату там розобралы, вот [задумалась, узды
хае]. Но він, казалэ, помоему, він погеб на гранэцэ дэсь. Ёго, я ёго і ны бачіла. Він вот молодэй такей вот, він. Вжэ зара і хатэ ныма, і бабе ныма, і ныкого там ныма. I всё. Павло, помоему, зватэ було. Ну і я кажу, я ёго самого ны бачіла. [Сусед маіх бабулі і дзядулі Павел. Загінуў прыкладна ў 20 гадоў на мяжы пры службе].
№ 13. To похоронэ діда Мірона. To ёго сэстра, мусыть, о ста баба старэйка, ста. To сын Павло. To дочка, вот, Зоя. To Стёпа сын. Міша, тут Коля, мусыть, а во відніецця. Bo. To моя баба Маня, моя мама. To мій брат Коля, то Міша тут во. To сыстра двоюродна. To Володя, наверно, этой двоюродны брат, він тожэ погыб на гранэце, ек в арміі служэв, забелэ ёго. To баба Настя, моя
266
Іна Швед. «ВСЭ ТАК, БОЖЕБОЖЕ, ШЭ ВСЭ ВСПОМІНАЯЦЦЯ.......
во стоіть баба Настя ста во то жінка стого діда. To йіхня хата, тая, шо я говорела, шо сельсовет відэлыв. Такая старая хата була, ну, то вона, то тая хата йіхня.
№ 14. Ну то вот з лівэй сторонэ моя сыстра двоюродна. Я ны знаю, в яком класы. Она у нас нэ ходэла вона в школу. Воны пэрэйіхалэ, і вжэ там, дэ воны булыжылы, то вона там ходыла там в школу. To еі однокласніца [3 левага боку мая стрыечная цётка Таццяна. Каля яе сяброўка].
№ 15. To мій папа. Дід Павло. В арміі. Дэсь, прімерно, можэ, в сорок восьмом году. To він с этімі, с сослужівцаме. Стой, шо вот сыдють, то вэльме друг хароші був, самі лучші. Дід Павло екся одня время мечтав найтэ ёго по этэй пэрэдаче «Ждм меня».
Хотів, просыв Олю, шоб вона, шоб она ну узнала, дэ він, чі жівей дэ, чі яке родственніке. Дружэлэ вэльмэ сільно. Ну, всё.
№ 16. To дід Коля на фотографіі з якэмсь другом. Екся був такей в ёго друг, Канада звалэ (смяецца), клічка така в ёго була.
А чого Канада?
Ну, шо я знаю. Чёсь так. Вот Канада. Молодэі шэ гять, ведно, пацанэ. [Канцэвіч Павел Афанасьевіч (дзядуля па мацярынскай лініі) са сваімі сябрамі. Прыкладна 19481949 гг. падчас службы ў арміі].
267
МАТЭРЫЯЛЫIВЫНІКІПАЛЯВЫХДАСЛЕДАВАННЯЎ
№ 17. To булэ на свадьбе, наверно, в Тамбове. Всі родственніке. От баба Маша сыдыть, о то папе нашого мама. Ну, a то получаецця моя сыстра двоюродна, вот эта. To брат... о тут во, то брат двоюродны, і то брат двоюродны. To стого жынка, a то стого (но онэ розвялэся). Стой вмэр уже, ныма. А тут папе нашого баба.
Ну я помню йіі.
Вот. To стой, стэі тітке вот, мэі сыстры двоюроднэй, мужык, то він вмэр. Ну a то йіхне дітэ, то вжэ вонэ взрослэ всі. Фотографія тожэ старая, давнодавно ста, вжэ ныкого, мусыть, пучті ныкого ныма в жывех... 3 цітых старішшых. [Вяселле. Сядзіць мая бабуля Маша, прабабуля Зоська і іншыя родзічы па бацькоўскай лініі].
№ 18. Мій дедько, мэі маме брат рідны. To ёго жінка і ёго дочка Ала.
Жынка руска, белоруска?
Ну з Новосібірска, руска, наверно. Руска. Він давно жыв... Він жыв всю жізнь в этому, в Новосібірске. Ну, она тожэ, ны знаю даже, чі вона зара ше
268
Іна Швед. «ВСЭ ТАК, БОЖЕБОЖЕ, ШЭ ВСЭ ВСПОМІНАЯЦЦЯ...
жывая, чі вжэ і ныма ужэ. Екся связі давно потерялысь, всё ныма. Ну это вжэ, кажу, вона, тоже получаецця вжэ старішша. Эта дочка, то вжэ... я яі, кажу, ны разу і ны бачіла. Вот.
№ 19. Мого діда Павла сэстра. Вера зватэ. Тоже пісала я: «На память брату Павелу от Веры» (смяецца). [Бабы Мані родная малодшая сястра Вера]. Шэ малая була гять, моло
дая. Она молыдша була намніго. Вона і е, шэ жывая. Но вона намніго молыдша за діда. Дід самы старші був. Вот і всё.
А дя она зара?
В Кобрэні жывэ. Робела в магазінэ всю жызнь. Скілько того, то вона в торговлі була. Ну, а зара на пенсіі, зара на пенсіі. Вжэ старая, слабая. Ну, така, сравнітельно.
№ 20. To Гена мій брат, стой тёмнішшы, стой. А стой світлішшы то сусід чэрэз дорогу, вонэ вэльмэ дружэлэ. Він молыдшы трошке за дядю Гену. Дружэлэ, в іх вэльме вжэ о якэ драке, яке шо, вонэ друг за дружку стоелэ горою. Белыся одын кунэц сыла на другі кунэц (смяецца).
Вонэ всегда побіждалэ. Булэ побіты, бітэ, но ны побеждённэе (смяецца).
Можя, с Траваме белысь?
Да, белыся с Траваме повіцкі. В нас ны іздылэ раньче эті з другіх. А у нас повіцке белыся одын на... табунамы на... табунамы, вот. Зара тожэ він жывэ в Кобрыны, вжэ давно так о. Шо дружба була шэ децка, то вжэ зара еі ныма, канешно, чогося (задумалася)... В каждого своі дела [Злева дзядзька Гена (па мацярынскай лініі) са сваім сябрам. Прыкладна 1985 г.].
№ 21. Колэсь тожэ довго разом тожэ йіздылэ до дівчет в Лілікув. Ну дажэ, ек жэнэвся, то дядя Володя, наверно, йіздыв з йім в Столін, чі куды. Tina там, оттуда
269
МАТЭРЫЯЛЫIВЫНІКІПАЛЯВЫХДАСЛЕДАВАННЯЎ
ны був. Тоді эті, які там года булы... всё, прэкратэлось.
жынка, то туда йіздылы в сватэ... Мда, красіві якей. He, ну, правда, красіве глаза голубеі прам. Красавчік. [3 правага боку дзядзька Уладзімір (па мацярынскай лініі)].
№ 22. To дядя Міша. Він в мореходке, як там, служев, называецця, чі як. Був в мореходке. Йіздыв далэко. На караблі в плавання ходыв. I Японія, і Італія, шо, шо тылько ны було, дэ він тылько восьмідесятэ девяностэ. А потом ужэ
№ 23. To в зоопарке, дясь чі то в Японіі, во стоіть, то зоопарк. По дорозэ, но нэ знаю, тожэ дэто, вжэ Одесса, чі шо.
[Дзядзька Міхаіл (па мацярынскай лініі) у рэйсах] фота 23(2)
А помніш, ек тэ росказувала, шо він тобі шось прівозыв с рейсыв?
Ну, то він постоянно. Він ранчэй. To зара вжэ тэі «Снікерсэ», а раньчэй ны було. Помню, прывызэ «Снікерсэ», то тоді, Боже, така новінка була, діковінка така. To всі бабе в сусідстве ходылы угошчатыся «Снікерсаме» (усміхаецца). Добрэ було, вкусності возыв. Варенья із лепестков чайной розы було даже такэ, розовэйке, інтереснэ прівозыв. Да, былі времена...
270
Іна Швед. «ВСЭ ТАК, БОЖЕБОЖЕ, ШЭ ВСЭ ВСПОМІНАЯЦЦЯ.......
№ 24. Ну о пожянэлыся, это шэно дэсь, ек вонэ пожянэлыся. Вот, фотографія. Дід Павло, баба Маня. А ёму було дваццать шість, для йіі шэснаццэть молодая. А збоку во сыдють это діда Павла сэстра і йіі мужэк, тожэ дэсь, дэсь тожэ вонэ пожэнёнэ булэ. Ну, жылэ всі в однэй хатэ. Всі, всі табуном, мніго. Хата була вэлэка. Казалэ, шо вэльме хороша хата була, на тоя время. Там, така з этіх, з ділів, така, вот, смоляная. Там, прям така хорошахороша хата була. Ну, а баба Маня... вона якто собі возраст добавіла трохе, шоб, можэ, шоб там на пенсію раньчій, чі ек там. Но шось нэ знаю я точно, чо вона добавлела. Но вообше с сорокового года була. I то дэсь вонэ жылы на хуторі, дід Павло. Жылы ёго родітелі, жылы на хуторі, называлось, хутор назывався Красное. I вот на тому хуторе вонэ дэсь вот каля чогось сфотографірувалысь. Нэ знаю, чі то хата, чі шо то таке, вот тіпа.... Завісылы одіялом і вжя вот така
№ 25. To вся вулыця наша. Було мніго дытэй. В каждый хаты булы дітэ. To за сэлом була, розлывалася вода і вот замэрзало, і вот каток такей. To вонэ гралэ в хокей, выходылэ всі. Таке спорсменэ булэ з детства.
Там, мусыть, і Мох е?
Мох стоіть, мусыть, там о, чі то ек... Сашко во. Чі то во Мох [стрыечны дзядзька], а во Сашко [траюрадны дзядзька]. А тут не помню, хто, ну та
фотографія. Вот таке діла.
кая... Во Тані Концэвіч батько, шо втопэвся. А стэ, шось я co спінэ, то я і не помню. Багульчік [хросны] яво. А стэ нэ помню. Фотографія ж сэвяйка, нэ вэдно вэльме.
№ 26. To якеся друзья діда Павла. Він робев в Латвіі, йіздыв на зароботке. I вот він там чі на квартіре був, чі ек. I вот подружевся. I вонэ вот обшчалысь довге время. Ну, а потом тоже екся вот розышлыся, і всё. Екся вот ныхто ны знае, дэ вонэ, шо вонэ, хто вонэ, ек вонэ там, ек на іх казалэ, ек шо. Алэ, вот то якесь латыші, вот.
271
МАТЭРЫЯЛЫIВЫНІКІПАЛЯВЫХ ДАСЛЕДАВАННЯЎ
№ 27. Ны знаю, сколько для йіі, можэ, два года чі скілько, ну, сэстра. Она зара рісуя, она взросла вжэ. Она рісуя, у яі таке, этім карандашом рісуе вэльмэ хорошэ. Тоже таке портретэ девочок в косэночках. Красіва. Воче чорнэ. Да. [Стрыечная цётка ў маленстве].
На Алёнку похожа.
№ 28. To на фотографіі мій дедько. Дедько Федя мэі мамэ брат. To дэсь в арміі служыв. Ну ны знаю, дэ він служэв, якесь о камні таке, ны знаю.
№ 29. To я малая стою в косэнке. Ну, a то сусідске эті. Пріізджев внук до бабе, Слава зваты.
Він зара дясь в Кобрынэ жывэ. Такей белобрысы був, всі сміелыся, бо брове білэ, м рэсніцэ білэ, всэ було білэ (усміхаецца). Ну, алэ то малыі. В ёго такый самокат був, то вжэ ногою отпіхуешся... Ну самокат вот. To всі вэльме дорывалыся поіздытэ на ёму. Вот у ёго пытаюцця возэтэ на ёму. Всі вэльме забіралэ ёго, шоб поганятыся, бо такого ны було ны в кого. В кунці діревні получаяця. Шэ о хаты ны достроянэ, потом вжэ іх шей добавілэ, хатыв, трохе. Hi мніго, тре хатэ, наверно, добавылось. Такы діла.
272
Іна Швед. «ВСЭ ТАК, БОЖЕБОЖЕ, ШЭ ВСЭ ВСПОМІНАЯЦЦЯ.......
КНІГІ ОНЛАЙН
