Беларускі фальклор: матэрыялы і даследаванні
Выпуск 11
№ 30. То баба Маня стірае.
А скіко ей mym прімерно?
Ны знаю. Калготке о вісять, сушацца, можэ, я була чі Оля.
Она mym, вроде, не старая?
Ну вона умэрла молодая, шо ж там, підісет шысть літ. Хіба то старая? Вот вона тут стірая, а я, ек вучелась йіздытэ на велосіпедэ, ек мэня піхалэ, вучелэ, то я вечно стэ бачке збівала (смяецца).
To, мусыть, сварелася?
Ну да, то ж падала на велосіпедэ, шо ж страшно було. A то руку ведно, не знаю, чі то Гена, чі то хто, нэ помню. Хтось стоіть з братыв...
№ 31. Фотографіровалы Олю, нэ помню хто, брат двоюродны, наверно, фотографірував. А ме гонылыся с падружкою в детстве, то гонэлыся, нэ хотілэ фотографіруватысь, то хавалысь бігалэ, ек козэ тэі, тако каля воріт. Всэ так, БожеБоже, шэ всэ вспомінаяцця.
273
МА ТЭРЫЯЛЫIВЫНІКІПАЛЯВЫХ ДАСЛЕДАВА ННЯЎ
№ 32. О дэсь тоже булэ, ек дід йіздыв на зароботке. Вот тоже дэсь вонэ, но я даже ны знаю, дэ то находыцця. Вот от хатэ стоіть дідув брат Володя, ста женшчіна, то вона хтось була: чі бухгалтер, чі хто. Но хтось там, вона ні, ні месна була. Ну ны з йімы, алэ вонэ вжэ остановелыся, то фотографірувалысь. Дід Павло і дружбан ёго. Дружэлэ зроду. Дясь фотографірувалысь: чі каля столовэй, вот я шось нэ знаю дажэ точно.
№ 33. Бабе Мані брат с сем’ёю. Він пышэ, пысав чы пешя стіхе він, якась кніга ў ёго даже іздавалась колысь.
Ек называеця?
Ну, шось про Повіть. Якесь у ёго е эті вот. To ёго жынка, учітельцой була.
274
Іна Швед. «ВСЭ ТАК, БОЖЕБОЖЕ, ШЭ ВСЭ ВСПОМІНАЯЦЦЯ.......
№ 34. Служев дэся, а дэ...
Это брат бабе Мані?
Да, то брат бабе Мані, рідны брат. Дэсь якась вот. Чі яке погібшэ, доска якато, ны знаю даже, шэйсят пяты год. Шэ я ны родылась, я ны могу сказатэ, шо то за таке. Дэсь з арміі выслав таку фотографію. [Брат бабы Мані. 3 адваротнага боку напісана: «...слов не надо, смотрй й вспомйнай. Мйша. 13.06.1965»].
№ 35. Это тая, шо в косэночке була.
А, это она уже взрослее.
Ну да.
275
МАТЭРЫЯЛЫIВЫНІКІПАЛЯВЫХДАСЛЕДАВАННЯЎ'
№ 36. To діда Павла брат Іван.
Скіко ёму mym?
Ну, нэ знаю, тоже в арміі. Скіко там було, девятнаццать, восемнаццать чі девятнаццать. Ны знаю точно. Нігдэ і года ны напысано. Він младші був, дід Павло самі старші в сем’і був, а там було адінацать чі скіко чоловік. To він
самы, самы старші був.
№ 37. Діда Павла сыстра Таня. Мужэк із Молдавіі був. Вонэ всю жызнь ну прожілы в Молдавіі. Зара він, наверно, жівей шэ, чі... ну, а йіі ныма, вжэ вмырла. Она тоже з якого, можэ, тріццать пятого чі більшэй дажэ. Можэ й ны тріццать пятого. He, вона мэнча, молыдша. Вот в Молдавію пэрэіхала. Поіхала в Молдавію. Я ны знаю, чым вона там займалась, алэ тоже всю жызнь жылэ там.
№ 38. To сусідэ всі. Гонэлыся. О корове ходять чі то шо відніяця. А вонэ там собі полэ отдылэлэ і футбол ганялэ. Всі спортсменэ, однэ спортсменэ кругом.
Онэ ж і зара грають тожэ?
Ну, вжэ зара окультурілэ, а тоді ж там, дэ тэлушкы пасуцця.
А хто там?
Ну, то вот брат двоюродны збоку Саша, потом Сірожа, той шо с Геною, Гена, вот дружэлэ вонэ шпарко. Ну, ек я казала, былыся. Грудью ішлэ одэн за одного. A то тожэ, Сірожа Мох, тоже брат двоюродны, самі мэнчі. Стоіть улыбаяцця на всю катушку (усміхаецца).
276
Іна Швед. «ВСЭ ТАК, БОЖЕБОЖЕ, ШЭ ВСЭ ВСПОМІНАЯЦЦЯ.......
№ 39. Гена в мореходке служыв.
Тоже?
He, вот в морфлотэ, морфлотэ був. Він трэ года служев, тоже дэсь вонэ на кораблі, бо якесь эті вот таке пудпорке якесь чі шо то таке, ны знаю. [Дзядзька Гена з саслужыўцамі].
№ 40. To сыстра двоюродна. Тая, шо в Тамбове зара жывэ. Надя зватэ.
А, шёті Маріі?
Да, вона это, рідна племянніца.
277
МАТЭРЫЯЛЫIВЫНІКІПАЛЯВЫХ ДАСЛЕДАВАННЯЎ
№ 41. На свадьбы. Шось я і не помню, на якеі свадьбы в рэсторанэ.
A xmo там?
To пэрша о сыдыть это дяді Лёні жынка, тётя Валя. А потом друга, трэтя сыстра двоюродна. А там брат двоюродны. Ну, тай як бэ всі двоюроднэ. Вот, стэ втрох послідне всі двоюроднэ получаюця одэн одному. Тётя Валя то мого брата жінка... так сыділэ разом, тэй шчолкнулэ нас.
Можя, год помніш, якей прімерно?
Якей год? Я ны замужем була, можэ, якей чі девяносты, чі девяносто пэрші. Дэсь так.
Вокладка альбома
ІРЫНА МАЗЮК
БАБА ГАЛЕНА 3 ПАЯСЕЛЬДЗЯ I ЯЕ КАЗКІ
Алена (Галена) Пятроўна Бэтэня нарадзілася 10 лютага 1919 г. у в. Машковічы (Мошковьічы) Бярозаўскага рна Брэсцкай вобл., дзе і пражыла сваё жыццё. На момант сустрэчы з ёй у 2015 г. яна мела ўжо ўзрост 95 гадоў.
Жыццё яе, як і шмат у якога чалавека, што жыў ці нарадзіўся ў міжваенны час, было нялёгкім. Неверагодная працавітасць людзей на зямлі толькі і давала магчымасць выжыць: «Труднэнько, самы с свойіх
рук жылы». У 3 гады Алена страціла маці. Дзяцей у бацькі засталося пяцёра, старэйшай сястры 13, быў яшчэ малодшы за Аленку брат. Бацька не мог знайсці гаспадыню, бо не хацелі жанчыны ісці на пяцёра малых. Сам гадаваў дзяцей, вёў добрую гаспадарку, хадзіў у заробкі будаваць хаты. Алена як магла дапамагала бацьку, з 7 год пасвіла каровы, ажно да замужжа. Бацька, як бы цяжка ні было, выпраўляў дзяцей у школу. Пры недахопе абутку сам плёў ім пасталы. Алена скончыла чатыры класы польскай школы. Замуж ішла
ў вайну.
Дзяўчом часта бавілася каля суседзяў. Адна з суседак, з бацькавай радні, яго сястра, расказвала ёй казкі. Што яна іх перакажа! А яшчэ, бывала, казкі расказвалі старыя людзі, якія ўлетку любілі пасядзець пад прызбаю. Маючы добрую памяць, дзяўчынка з маленства запомніла іх на доўгія гады ды расказ
вала сваім дзецям і ўнукам.
Калі Алене не было яшчэ і 20 год, старэнькая баба навучыла яе гаварыць «малітоўкі»: ад ветру, рожы, урокаў ці помыслаў, забою, пераляку, ад уразу і інш., казала: «Вучыся і будзеш памагаць людзям!» He толькі аднавяскоўцы, але і людзі з Сігневіч, з Брэста з усяго наваколля звярталіся па дапамогу. Алена Пятроўна ў свае 95 год вельмі хацела, каб не прапалі яе малітвы, каб
людзі карысталіся імі.
Алена Пятроўна цудоўны носьбіт мясцовай гаворкі, якая, як і самі казкі, з’яўляецца вялікай каштоўнасцю. Паслухаць казкі ў арыгінале, атрымаць уражанні ад прыгажосці палескай мовы і паглядзець відэазапіс сустрэчы з казачніцай можна на ютубканале па адрасе: https://youtube.eom/@irynamaziuk.
279
МАТЭРЫЯЛЫIВЫНІКІПАЛЯВЫХ ДАСЛЕДАВАННЯЎ
СУС 313E* Сэстра братові жунку нашла
Ну... Воны жылі кбло ліса, брат іс сэстрою. Жылі коло ліса, ныдэээ бліско... на фўтэры, ныкбоого ныдэ ны було в іх: ны тюткы, ны дятька, нэ родні нэякой нэ було. Воны жыліжылі... А той брат познаў, шо люды нідэто жэняцца, і жывут у пары. I на тую сыстру кажэ:
Сыстросыстро, кажэ, давай пожэнымосё.
А вона кажэ:
Ой, братбк, дэ ж, кажэ, брат сэстру бэрэ? Это будэ вэлікэ дыво й сьміх людям! Сьміх ішчэ будэ. Сьміх ішчы: коб брат сэстру браў.
А вун кажэ:
To дэ ж я когб озьмў? Я нэ знаю ныкбго, а самбму трудно жыты, трэба жэншчыну, трэба хадзяйка, багаты ж мы, і корова... коровьі в нас, і коны в нас, трэба всё доглядаты. Дэ я сам усёмў рады дам?
Вона кажэ...
Ну то, кажэ, браток, постўй: як ты ужэ хоч мынэ так узяты, то йды, кбны запрэгай.
Пошла вона... кажэ:
Я пойду вбыратыся, ужэ ж трэба, кажэ, люды ж і вынчаюца. Ты ж, кажэ, нэ знаеш, шо люды кажэ, вынчаюца. Трэба жыты дбвжэй.
Ну, то вун кажэ:
Добрэ.
Я, кажэ, пойду ўбэруся ў комору, добрэ. А ты коны запрэгай, і пуд’едь пуд хату, і пойідэм до вынцу, трэба ж вэнчатыся.
Вун пошов, коны запруг, вьіготовав воза, пуд’йіхав пуд хату, а вона замкнёна, ўбыраецца. А вона стала, пошла ў комору, дэ нўрочка була, і кажэ:
Ростворыся, сыра зэмня, Бо ты будэш маты моя! Хочэ брат сэстру взяты, С сэстрою шлюб побраты!
I влізла по пояс ў зэмню. Пбтом ізнов попросыла гэтак, і пошла вона, пошла на той світ. Пошла на той світ. Вона йдэ, йдэ. Пасэ діўчына гусы. I гэтака рыхтычкі(ьД бы вона, і зурочка на (лобі), і на тварў походжа, і гэтака хорожа. «Ох, думае, постуй жэ ж но, можэ ты мойму братові за жунку пуйдэш ізо мною». Стала і говорыт, шо:
Я прышла с того світа, муй брат, росказуе діўчынці, шо гусы пасэ, і муй брат хочэ ожэнытыся, і мынэ, сэстру, хотів ўзяты, а я рэшыла ёму жункою нэ статы. Скрузь світ, думала, пройду, онб братову жунку найду. Нэ хбчу я ёму за жунку бўты.
Ну добэ.
Мо ты, кажэ, пошла б зо мною, то мойму братовы за жунку?
Тая діўчынка согласілась, кажэ:
280
Ірына Мазюк. БАБА ГАЛЕНА 3 ПАЯСЕЛЬДЗЯIЯЕ КАЗКІ
Пойду я додому, шо трэба, кажэ, я набэру, зв’яжў в язочку, сумочку, кажэ, набэру, шо трэба, і пўйдэмо мы с тобою.
Тая діўчына пошла додому, взяла, шо юй трэба, прышла, і туй нурочкою воны пошлі, выйшлі на гэтой світ. Выйшлі на гэтой світ, прышлі додому нэма ёго у хаті. Ну дэ вун? Кажут, вун там у багатого чоловіка, помішчыка багатого, просо пылнуе од гараб’юв. Сторожом. Добрэ. Пошлі воны туды ёго шукаты. А вун всё ходыт коло того проса і: «Кыш! Кыш!» Гоныт, коб гараб’і ны вьшылі проса. За сторожа.
А воны сілі в просі тому, і кажут, тая сэстра кажэ:
Нэ шугай, нэ шугай королёвэ просо!
Бо тут есць, бо тут есць королёва сёстра!
Скрузь зэмню прошла, брату жону нашла!
Эй! To шо гэто такое, думае, не ж, гэто ж... He! Моя сэстра! говорыт, шо вона гэто, то ж ейі голос!
Туды! нэма! Вун туды, в просо тое бэжыт воны далей нідэ схавалісь. А вэлікэ просо, хорбошэ, много! Пошоў у сэло, і кажэ:
Шо такое: і гэтак, і гэтак, кажэ, сэстра: чуты, шо сэстра, і голос йійі. А я шукаю по просу й шукаю, вжэ й просо помняв, і ныдэ нэ найду.
Ёму от шо дорайілі люды:
Заріж, кажэ, барана, помаж горло, шыю собі, ляж у просы тому: гэто будто ты зарізався. I воны тыбэ найдут. I, кажэ, як сэстра, то, кажэ, будэ плакаты у головах, а як жунка то в ногах. I ты схватысься за йійі. I ты схватысься за йіі, і твоя будэ вона жунка.
Вун гэтак зробыв. Вун зарызав барана, помазав горло, люг догорк, ліжыт. Нашлі воны ёго в тум просы, і тая сэстра палачэ ёму:
Братко, я ж тобі скрузь зэмню прошла, і жунку нашла! А ты шо зробыў? А жунка тожэ плачэ:
А я скрузь зэмню прошла, собі мужыка хотіла найты, й нашла! А ты шо зробыў?
А вун схватыўся, йійі за шыю, тую жунку. Схватыўся, і побраліся, й жылі. I мэдвыно пылі, і по бороді тыкло, і в рот ны попадало. А гэто конэц казкы.
О выплела.
СУС 706 Брат сыстры рукі одрубав
КНІГІ ОНЛАЙН
