Беларускі фальклор: матэрыялы і даследаванні Выпуск 11

Беларускі фальклор: матэрыялы і даследаванні

Выпуск 11
122.6 МБ
Ну, пошов той до йійі. Колі стойіт коло мора, морэ ўжэ колішэццаколішэцца! Выплывае зьвер на дванаццэть голов.
А той (зьвер) кажэ... стрысынувся, і кажэ:
 О! Я цара закамандував одну,  кажэ,  эту, голову, а мні кулько прыслав! А той Ванька кажэ:
 А можэ подавысься ты!
А! Шаблю, правда, дав той цар ёму.
Як ттяв шаблёю! А тыйы звіры як напалі, постыналі головы, постынаў голові, той подтынуў. Прыв’юв тую дочку до гэтого, с свойімы звірамы. Той цар кажэ:
 Я тобы половыну царства оддам, за гэтэ, шо ты мні дочку оддав.
294
Ірына Мазюк. БАБА ГАЛЕНА 3 ПАЯСЕЛЬДЗЯIЯЕ КАЗКІ
I той став Ванька багатобагато жыты. Пожыв вун, пожыв, кажэ:
 Ходімо... йідьмо, запрыжымо коны,  колісь машынэй нэ було,  пойідэмо до батька, до матэра. Оны думают, шо мэнэ на світы нэма. Хай побачат батько, як я, і маты, як я жыву.
А вжэ тыйі батькы всё казалы:
 Ой, наш дурэнь пропаў! Ужэ нідэ пропаў, нэма!
А вун зайіхав с королевой, с царэвною, дочкою. Убраны, хорошы! Багаты! Росказав, эты... I звірам тым  каждому клітка, там, в того цара. I вун став жыты. О, які Ванькадурачок став! Проты тых братув куды ж  став вжэ ліпшый і багачшый.
О така казка. А чы то праўда була, чы не?
Запісала і расшыфравала Ірына Мазюк
3 РУКАПІСНАЙ СПАДЧЫНЫ
БЕЛАРУСКІ КАЗКАВЫ МАТЭРЫЯЛ У РУКАПІСАХ РУСКАГА ГЕАГРАФІЧНАГА ТАВАРЫСТВА
Пішучы пра дзейнасць Рускага геаграфічнага таварыства, фалькларыст і літаратуразнаўца Іван Цішчанка ў свой час адзначаў: «Сярод разнастайных артыкулаў і паведамленняў, што паступалі ў Пецярбург з розных расійскіх ускраін, адно з першых месцаў займалі беларускія матэрыялы і па колькасці, і па навуковаму ўзроўню» [Цішчанка 1986, 81]. Пра атрыманыя рукапісы рэгулярна паведамляў друкаваны орган РГТ «Запмскн Русского географмческого обіцества», шмат якія працы нарайваліся да друку, але свет, на жаль, убачыла вельмі нямногае.
* * *
«Ннструкцяя этнографнческая», распрацаваная ў 1848 г. крытыкам, тэарэтыкам мастацтва, рэлігіязнаўцам і этнографам Мікалаем Надзеждзіным у помач збіральнікам на месцах, улучала, апрача іншага, пункт што да мовы з усімі асаблівасцямі мясцовых гаворак, а таксама пункт аб народных паданнях і памятках. Захаваныя ў Навуковым архіве Рускага геаграфічнага таварыства беларускія рукапісы сведчаць, што найахвотней з тых памятак дасылалі матэрыял песенны, а не казкавы; апошні ж вельмі часта  з прычын неспрактыкаванасці запісвальнікаў (і з некаторых іншых)  быў сырым і сціпласціслым. Гэта, вядома, не касуе яго каштоўнасці. Больш за тое, усё дасланае тады ў РГТ і ў яго ПаўночнаЗаходні аддзел1 заслугоўвае быць надрукаваным.
Мы коратка апішам паасобныя рукапісы з НА РГТ, што змяшчаюць беларускі казкавы (і «легендарны») матэрыял. I падамо некаторыя яго ўзоры, рознага часу, з розных губерняў і паветаў. Пры апісанні, якое не прэтэндуе на паўнату і вычарпальнасць, мы карысталіся даведнікамі Дзмітрыя Зяленіна, публікацыяй Аляксандра Смірнова, а часткова  вопісамі фондаў Таварыства. Тэксты публікуюцца з захаваннем правапісных і пунктуацыйных асаблівасцяў арыгіналаў.
[1.]
<...> [Д.] чл. Ммханл Фомнч Крнвошапкнн, О Волынй й Мйнском Полесье. 554 стр. в полул. н 6 препроводнтельных пнсем. Рукопнсь 18981899 годов, прнслана в 3 прмема: 1) 359 стр. в 1898 г„ 2) 66 стр. в феврале 1899 г., 3) 49 стр. в марте н 4) 80 стр. в ноябре 1899 г. Автор  действлтельный статскнй советннк, жнтельствуюіцмй в с. Петранн Лнтмнского уезда Подольской губерннн.
1 У гэтай публікацыі матэрыялы ПЗА РГТ мы не разглядаем.
296
БЕЛАРУСКІКАЗКАВЫ МАТЭРЫЯЛ У РУКАПІСАХ РУСКАГА ГЕАГРАФІЧНАГА ТАВАРЫСТВА
Тетрадь третья: сказкл л рассказы, 20 нумеров. 1) «Яван Бездольный» (заплсано в Турове) <.„>. 16) «О душе, выходяіцей во время сна» (заплсано в Туровцдлне) <...>. 19) «О ллцарі Паліл» (заплсано в Плніцлне) <...>. 20) «О жолнерах» (заплсано в Туровіцлне) <...> [Зеленлн 1914, 291292, 295, 297, 298].
»НА РГО.  Разр. VIII.  On. 1.  № 12.
[2.]
<...> Александр Нлклфоровлч Шлмановсклй. Мйнская губернйя й ее народное творчество в связй с опйсанйем народных празднйков й обрядов, 526 стр. перенумерованных (в действлтельностл же 484 стр. в четверку, в трех тетрадях, карта л препроводлтельное плсьмо автора на лмя В. 14. Ламанского от 9 сентября 1898 г. лз Клшлнева. Автор  преподаватель русского языка л словесностл 1ой класслческой глмназлл в Клшлневе, уроженец Бобруйского уезда.
Сказкл (стр. 447456) <...> [Зеленнн 1915, 693].
*	НА РГО.  Разр. XX.  On. 1.  № 8.
[3.]
Афанаслй Клсловсклй, Местечко Костюковйчй, Клймовйцкого уезда. IV + 61 стр. в четв., карта л табллца рлсунков. Рукоплсь 1853 года. Автор  учлтель русского языка Костюковлцкого уездного учллліца. Каталожное заглавле рукоплсл: «Некоторые сведенля о Кллмовлцком л Чернковском уездах».
<...>
Сказка: <...> «Васлль, хвабры багатыр, адзлн да слмсот паблв» <.„> [Зеленлн 1915, 703704].
*	НА РГО.  Разр. XXI.  On. 1.  № 4.
[4.]
Станкевлч, А. [Адам?] Вйленскйй уезд й губернйя. Белорусскйе сказкй. 1) «Як переженлваллсь». 2) «Тхлмка». 3) «Воробей л мышка». Рукоплсь заплсана в тетрадь. Автор  восплтаннлк семлнарлл [Смлрнов 1911, 104].
*	НА РГО.  Разр. IV.  On. 1.  № 19.
Спіс выкарыстаных крыніц
Зеленмн 1914  Зеленнн, Д. К. Опнсаняе рукоплсей Ученого архява Нмператорского Русского географяческого обіцества / Д. К. Зеленян.  1914.  Вып. 1.  X, 483 с.
Зеленнн 1915  Зеленнн, Д. К. Опнсанне рукопмсей Ученого архява Пмператорского Русского географнческого обіцества / Д. К. Зеленян.  1915.  IV с.  Вып. 2.  С. 485988.
Смярнов 1911  Сммрнов, A. М. Схематнческнй перечень вармантов сказок Архнва Нмператорского Русского Географяческого Обіцества / A. М. Смярнов // Жнвая Старяна.  1911. № 1.  С. 97104.
Цішчанка 1986  Цішчанка, I. К. Да народных вытокаў: збіранне і вывучэнне бел. фальклору ў 5060я гг. XIX ст. /1. К. Цішчанка; рэд. A. С. Фядосік.  Мінск : Навука і тэхніка, 1986.  248 с.
297
3 РУКАШСНАЙ СПАДЧЫНЫ
Байкл
СУС 961 часткова 1.
Bt певнумь селл, бывь собл кравець  душа почцлва. Разу одного, колл здарллося іому пойты на роботу до суслдніого села, на дорозл заступае іому дорогу розбуйнлк’ь л якь задавт> кравціовл булавою вт> букт>, такь той л упавт>. Огллдлвшл іого розбуйнлкь л не знашовшл прл ніўомт, нлчого, пошовь далій дорогою.  На счастье кравця розбуйнлк'Ь не заблвт> зовслм’ь, остулько ошоломлвь іого.  Якт> прлшовт, кроху до себе, вставі> л ну догоняты розбуйнлка, л якть зочлвт» іого, то подблгшл зь заду, якь утне того розбуйнлка дубовым’ь сволмть аршлном’ь пўодг самое ухо, такь той анл плкнувь л заразт» упавт>. He досць того, доставь ножлчкй свол, потяв'ь зовлсммь скуру на плечох’ь розбуйнлку л|одволукшл іого вт> бўокг дорогл  клнув'ь, взявшл зь собою булаву розбуйнлчу. 
Вв рўокг просля того, заходлть до того самого кравця длдокь блдненькл л просытся на нўочь.  Кравець 'іого прлмае.  Колл жўонка запаллла вь печы, то длдт» прослть господаря, чтобы вўонь позволлв'ь нагрыты плечл, л зуонявшл сорочку давай грытл свол плечы.  Кравець поглянувшл на плечы того блдного длдка бачлть, что на нлхт> былл якт» бы якілсь раны л давай іого пытаты: мўой ты, каже, старенькій, змллуйся скажл мнл оть чого твол плечл якь бы былл зраніоны.  Ахт»! муой ты господарлку, одповедае длдг, я то перше бывь вплсався вть псее л став'ь волочлтыся л забываты,  ажь то разу одного, я на напавь на якогось кравця л ударлвь іого, але не заблвт>, такть вўон'ь догнавшл мене л прлблвшл, потяв'ь своілмл нбжлчкамл мнл плечы. Але мўой ты господарлку не жаль мнл того, але мнл жаль моей булавы, бо вг ній то вть середлнл, члрвунець на члрвунцю.  Якь почув'ь тое кравець, такь думае: почекай же ты батеньку, то я тобл зроблвт>, л твоя булава десь у мене есть на горы;  якть пуйдешь, то я ее достану м преконаюся. 
На другій день, якь пошов'ь старый длдь, кравець хучей на ropy до булавы; розблвае ее, ажь правда, червунець на червунцю, л высыпавшл, лхь намлрлвт» цллый повчвлрток'ь, л зт> того часу ставі якь найбульшл пань. 
СУС 2220* 2.
Разу одного, перед’ь самою помлнальною субботою  длдамл, зашовг до одного господара длдт», который ходлв'ь за хллбомь л ставт» просытыся на нўочг. Той господарь іого прлняв'ь л накормлвт> вечерою. Тўолько просля вечерл длдт> бачлть, что господыня ставляе до печы гусака л каже: оі"ь господарыку! а Богь дасть завтраго дождаты, то то будемь 'Ьсты гусака. Господарь на тое мовчлт’ь: будемь хоть не всл.  Оно вт> ночл як всл тенго поспаллся, длдт> забрався до печы, вынявь гусак[а] л вложлв[т>] до торбы, а на тое млсце вложлв'ь постола.  Почувшл пузней, что господарь кашлянув’ь, длдь пытае іого: чм спыте господарыку? Нл, або что жл>? Чл зналл есте господарыку Генсіоровскогб? Ну такг што жь? Бо то бачыте, той Генсіоровскій вы’Ьхав'ь
298
БЕЛАРУСКІКАЗКАВЫ МАТЭРЫЯЛ У РУКАШСАХ РУСКАГА ГЕАГРАФІЧНАГА ТАВАРЫСТВА
до торбечлны, а на іого млсце обслв'ь Постолувскій. А Богь зг тобою, что мнл до твоіого Генсіорувского чл вўон’ь вллхав’Ь, чл нл,  мнл все румно.
На другій день раненько, длдт» вставшл раненько подяковавь господаревл л пошовь далій вв дорогу. Тулько якь прлшло снлдаты, Господарь одзывалтся до жўонкл: а подай но еіце гусака... треба іого спробоваты. Жўонка до пёчы, а гусака нема тулько лежлть вь лоханьцы наструнлвшысь вт> ropy постол'ь. Тогды господарь сплеснувшл рукамл каже: а бодай іого ценжкій паралюпі'ь нарушнв'ь, не вть чумв бо пся пета длдт> казавт> что Генсіоровскій вылхавг до торбечлны, а на іого млсце обслв'ь Постоловскій; нема чого роблты,  нехай іому Генсіоровскій впоперект» стане. 
Лйтовской Епархій, Гродненской Губерній, Більскаго Уізда й Благочйнія, Прйходскі'й Свяіценнйк'ь СтароКорнйнской СУМйхайловской Церквй Келгьстйнь MeaHoeb BpeHWb
Местное этнографлческое опмсанле Бельского уезда, состояіцего в Гродненской губернмл (НА РГО.  Разр. XI.  On. 1.  № 4.  Л. 29 об.ЗО об.)
СУС 563 Сказка 1
Бувть собй нйякій чоловйкь романь да у ньогб былб дытбк'ь пбвный кутбісь, такь вунт» лхт> не кормьівшы каже, полдў где служыты, лдё да лдё ажт> судосывт» нйякого старця, пытае іогб той старець куды ты лдешь? Ндў де слўжбы шукатл, служы каже у менё, чомў, алё якв важна у тебё роббта то я не змогў, нл, нл, онб колб саду сь грабллькамы похожётымешт..