Катэхізіс Помнік беларускай Рэфармацыі XVI стагодзьдзя

Катэхізіс

Помнік беларускай Рэфармацыі XVI стагодзьдзя
Выдавец: Юніпак
Памер: 312с.
Мінск 2005
84.26 МБ
На тот же обычай и святый Апостолъ ожидати оного часу учить, где к Тіту тако пишеть: «Просветися благодать Божіа спасительнаа всем человеком, наказаюшче нас да отвергшеся нечестіа и мирских похо­тей, целомудрно и благоверно поживемъ въ нынешънемъ веце чаюшче (ожидаючи) блаженънаго оупованіа и явленіа славы великаго Бога и Спаса нашего Ісус Христа, иже дасть Себе за нас, да избавить насъ от всякого безаконіа, очистить собе людъ избраны ревнителя добрым деломъ» (Тит. 2: 11-15) и прочая.
Видишь, яко Святое Писмо пришествіа на суд Христова ждати наоучаеть. А не только на сих местех, але и на иных многыхъ. Которие бы вси христіане повинни на каждый час на доброй памяти мети и водле того живот свой справовати. Лечь ся тепер далеко инакъ нахо­дить, тако люди живут на сим свете, яко бы николи умрети не мели, або оумерши яко бы на суде Божіемъ станути не мусили. На тое вже вышло, што Сам Господь о остаточном часе поведети сими словы рачилъ: «Оумножится безаконіе, изсякнеть любовъ многых, претерпевый же до конца той спасется» (Матф. 24: 3-13).
Потому же и Апостолъ къ Тимофею пишеть: «Се же вежь, яко въ последная времена настанут времена люта. Будуть бо человеци самолюбци, сребролюбци, оплазиви, горди, хулници, родителем противляшчеся, неблагодарни, непреподобни, нелюбиви, неветохранители, продерзливи, прелогатае, невъздержници, некротци, не боголюбци, предателе, нагли, възносливы, сластолюбии, нежели боголюбци, имушче образъ благочестіа, силы же его отвергъшеся» (2 Тім. 3: 1-9). Страшные речи зде вычитаеть Апостолъ, а предся теперешнего часу находятся в людехъ без мала не вси. Прото каждый побожный з великою пилностію мает ся стеречи, дабы у таковыхъ гресех день Г осподень его не знашолъ. Нам бо Г осподь рече: «Бдите, яко не весте въ кый час Господь вашь пріидеть» (Матф. 24: 41 -51).
Але вже въ третей части святого «Символа».
ПЫТАНЬЕ
О чом есть третяя часть зложеноя веры?
ОТКАЗЪ
О третіемъ лицу Божества, се ест о Святом Духу.
ПЫТАНЬЕ
Яко исповедуемъ Святого Духа, говори?
ОТКАЗЪ
«Верую и въ Духа Святого истиннаго, животворяшчаго, иже от Отца исходяшчаго, иже съ Отцом и Сыном спокланяема и славима, глаго­лавшаго пророкы».
дзей, якая вучыць нас, каб мы, выракшыся бязбожнасьці і пажаданьняў сьвету, разважна, справядліва і пабожна жылі на гэтым сьвеце, чакаючы шчасьлівай надзеі і прыйсьця хвалы магутнага Бога і Збаўцы нашага Ісуса Хрыста, Які ахвяраваў Самога Сябе за нас, каб збавіць нас ад усякай спакусы і ачысьціць Сабе народ, выбраны на ўласнасьць, рупны пра добрыя ўчынкі» і так далей (Ціт. 2: 11-12).
Бачыш, ня толькі ў гэтых мейсцах, але і ў многіх іншых Сьвятое Пісьмо вучыць нас, як маем чакаць прыйсьця на Суд Хрыстовы. Усе хрысьціяне павінны кожны час на гэтыя словы добра памятаць ды паводле іх жыць. Гэтага зараз і блізка няма: людзі так жывуць на гэтым сьвеце, як быццам ніколі ня маюць памерці або, памершы, ня мусілі б стаць на Судзе Божым. Дайшло да таго, што Сам Госпад пра апошні час у такія словы распавядаў: «I таму, што ўзрасьце нягоднасьць, астыне любоў у многіх. Але хто вытрымае да канца, той будзе збаўлены» (Мц. 24: 12-13).
Гэтаксама і Апостал да Цімафея піша: «Гэта ведай, што ў апошнія дні настануць небясьпечныя часы. Людзі будуць самалюбныя, хцівыя, ганарыстыя, саманадзейныя, зламоўныя, непаслухмяныя бацькам, няўдзячныя, нягодныя, бессардэчныя, няўстрыманыя, злачынцы, неапанаваныя, жорсткія, непрыхільныя, здраднікі, нахабныя, пыхлівыя, раскошу любячыя больш, чым Бога, маючыя выгляд пабожнасьці, моцы ж Яго выракшыся» (2 Цім. 3: 1-5). Страшныя рэчы пералічвае тут Апостал, аднак за малым усе яны знойдуцца зараз пасярод людзей.
Дзеля гэтага кожны пабожны зь вялікай пільнасьцю мае сьцерагчыся, каб не аказаццаў гэтых грахах, калі прыйдзе дзень Госпада. Нам бо Госпад сказаў: «Дык чувайце, бо ня ведаеце, у якую пару прыйдзе Госпад ваш» (Мц. 24: 42).
Але ўжо разгледзім трэцюю частку сьвятога «Сымбалю».
ПЫТАНЬНЕ
Пра што кажа трэцяя частка «Вызнаньня веры»?
АДКАЗ
Пра трэцюю асобу Боства, значыць, пра Сьвятога Духа.
ПЫТАНЬНЕ
Гавары, як мы вызнаём Духа Сьвятога.
АДКАЗ
«Веру ў Духа Сьвятога, праўдзівага і жыватворнага, Які ад Айца паходзіць, Які супольна з Айцом і Сынам прыймае пакланеньне і хвалу, Які прамаўляў праз прарокаў».
ПЫТАНЬНЕ
Ці можа Пісьмо Сьвятое паказаць, што Дух Сьвяты ёсьць Богам праўдзівым?
АДКАЗ
Можа, і такім чынам зрабілі епіскапы, паўстаўшы супраць Македо­нія, які блюзьніў на Духа Сьвятога.
ПЫТАНЬЕ
Может ли ся Святымъ Писмом показати, иже Духъ Святый есть Богъ истинный?
ОТКАЗЪ
Можетъ, и тако оучинили Епископи противу Македоніа духоборца.
ПЫТАНЬЕ
Которими Писмы довели того?
ОТКАЗЪ
Полно естъ о том и долго бы было, если бы кто вся приводити хотелъ. Я накоротце колько месть укажю. Напервей Мойсей о Духу Свя­тымъ тако пишеть: «Дух Божій ношаашеся по верху воды» (Быт. 1). Ясное естъ в тых словех о Божестве Святого Духа сведество, але бы ешче яснейшее было, если бы тако преведено, яко в книгах еврейских Мойсей написалъ. Бо што мы у своих преводех маемъ: «Дух Божій ношашеся по верху воды» или «водъ», еврейские книги мають: «Дух Божій съгревалъ воды», то естъ давалъ силу водам, абы животъ некій мели в собе. На тотъ обычай святый Василей сее место толкуеть (чти «Шестодневец» и Златаоустаго в Бытію) ачколве неціи иначе выкладають. Лечь сам Мойсей даеть знати, иже не о простом духу пишеть. Не рече бо просто: «Дух ношашеся», але: «Дух Божій ношаашеся по верху водъ».
На тое паметуючи Царь и Пророк Давыд рече: «Словесемъ Господ­нем небеса утвердишася, и духом уст Его вся сила их» (Псалом 32). Іоиль о Духу Святым тако пишеть: «И будеть по семъ, излію от Духа Моего на всю плоть, и прорекуть сынове ваши и дшчери ваша, и старци ваши сны узрят, и юноши ваша виденіа оувидять. Ибо на рабы Моя и на рабиня Моя въ дни тыи възлею от Духа Моего» (Іоиль 2). Полно естъ таковыхъ сведествъ в пророцех, а ешче достаточнейшие суть сведества оу писме Нового Завета. Яко где Христос посылаючи Апос­толы на вес светъ, повелеваеть имъ крестити въ имя Отца и Сына и Духа Святого (Матф. 28:16-20). Если бы Духъ Святый не былъ Тво­рецъ, никако бы Его Сынъ Божій озле Себе и Отца не клалъ, ани бы Его при тако великой святого крешченіа тайни призывати велелъ.
При крешчени теже Христовом явне ся показало, яко Духъ Святый Богъ естъ, а предся иншій нежели Богъ Отецъ. Выписуют бо святіи евангелисти, яко Духъ Святый пришолъ на Христа в образе голуба, а опричь пишуть о Отци, яко въпилъ: «Сей естъ Сынъ Мой възлюбленный о Немъ же благоизволих» (Матф. 3:13-17). Петрь теже Апостолъ ясно Духа Святого Богомъ зоветь. Обличаючи бо Ананію о ложь, тако говорить: «Ананіе, почто исполни сатана сердце твое сългати Духу Святому, утаити от цены села, не сушчее ли твое бе и продано въ твоей области было, что яко положи въ сердци своемъ вешчь сію? Не сългалъ есь человекомъ, но Богу» (Деан. 5: 1-11). Што первей поведелъ, иже Ананіа сългалъ Святому Духу, то у другое рече: «Богу есь солгалъ», ознаймуючи, яко Духъ Святый естъ истинный Богъ.
Естъ и на иных местех много сведествъ, яко Духъ Святый естъ Богъ и Творецъ, але на тотъ часъ опушчаю.
ПЫТАН ЬНЕ
Якімі Пісаньнямі гэта давялі?
АДКАЗ
Шмат ёсьць пра гэта ў Пісаньнях, і доўга, калі б хто захацеў, іх можна было ўсе прыводзіць. Я коратка некалькі мейсцаў пакажу. Перш Майсей пра Духа Сьвятога так піша: «А Дух Божы ўзносіўся над водамі» (Роду 1). У гэтых словах зьмешчана яснае сьведчаньне пра Боскасьць Святога Духу, але яно было б яшчэ большым, калі б было так перакладзена, як Майсей напісаў у кнігах гебрайскіх. Бо што мы маем у нашых перакладах: «А Дух Божы ўзносіўся над водамі», або: «над вадой», тое ў гебрайскіх кнігах інакш сказана: «Дух Божы саграваў воды», значыць, даваў водам мои, мець у сабе жыцьцё. Такім вось звычаем тлумачыць гэтае мейсца сьвяты Васіль, хаця некаторыя інакш вучаць (чытай «Шэстадневец» і Златавуснага пра кнігу Роду). Аднак сам Майсей сьведчыць, што не пра звычайны дух піша, не сказаў бо ён проста: «Дух узносіўся», але: «Дух Божы ўзносіўся над водамі».
На гэта памятаючы, Валадар і Прарок Давід сказаў: «Словам Госпада створаны нябёсы і подыхам вуснаў Ягоных усе войскі іх» (Пс. 32). Ёэль пра Духа Сьвятога так піша: «I будзе ў апошнія дні, кажа Бог,вылью Духа Майго на кожнае цела; і будуць прарочыць сыны вашыя і дочкі вашыя, і юнакі вашыя будуць бачыць з’явы, і старыя вашыя бу­дуць сьніць сны. I на нявольнікаў Маіх і на нявольніц вылью ў такія дні Духа Майго, і будуць прарочыць» (Ёэль 2). Шмат такіх сьведчаньняў ёсьць у Прарокаў, але яшчэ большыя сьведчаньні ёсьць у Пісаньнях Новага Запавету. Хрыстос, пасылаючы Апосталаў ісьці па ўсім сьвеце, загадвае ім хрысьціць у імя Айца, і Сына, і Духа Сьвятога (Мц. 28:19). Калі б Дух Сьвяты ня быў Творцам, то Сын Божы не ўзгадаў бы Яго побач з Сабой ды Айцом, ды не загадваў бы прызываць Яго падчас такой вялікай таямніцы сьвятога хрышчэньня.
Таксама пры хрышчэньні Хрыста было абвешчана, што Дух Сьвя­ты Бог, хаця ж іншы, чым Бог Айцец. Распавядаюць сьвятыя Эвангелісты, што Дух Сьвяты зыйшоў на Хрыста ў выглядзе голуба, ды да таго ж пішуць пра Айца, што Ён усклікнуў: «Гэта Сын Мой умілаваны, Якога Я ўпадабаў Сабе» (Мц. 3: 17). Таксама апостал Пётр ясна называе Духа Сьвятога Богам. Выкрываючы бо хлусьню Ананіі, так ён гаворыць: «Ананія, чаму шатан напоўніў тваё сэрца падмануць Сьвятога Духа, каб схаваць частку атрыманых за поле грошаў? Дык чаму надумаў гэтакую рэч у сэрцы сваім? Ты ж схлусіў ня людзям, але Богу!» (Дзеі 5: 3-4) Перш сказаўшы, што Ананія схлусіў Духу Сьвятому, а потым далучыўшы, што Богу той схлусіў, Апостал абвясьціў, што Дух Сьвяты ёсьць сапраўдным Богам.
Ёсьць і ў іншых мейсцах шмат сьведчаньняў, што Дух Сьвяты Бог і Творца, але іх зараз ня ўзгадваю.
ПЫТАНЬЕ
Чого для Духа Святого животворяшчемъ исповедуемъ?
ОТКАЗЪ
Того для иже той насъ въ всякую истину ведеть, от которое веч­ный животъ маем. Той же тежь неверие в нас губить, а верю укрепляеть, страх заганяеть, любов розжегаеть, а немного говорячи, вси речи от них же живот нам приходить, Духъ Святый в насъ и зачинаеть, и конаеть. Без Его помочи и Сына Божіа добродетельства причастники не бываемъ.