Катэхізіс Помнік беларускай Рэфармацыі XVI стагодзьдзя

Катэхізіс

Помнік беларускай Рэфармацыі XVI стагодзьдзя
Выдавец: Юніпак
Памер: 312с.
Мінск 2005
84.26 МБ
Леч сіа не сут властивая имена Богу, але для нас называется Богъ ими, абы есмо лепшей справы, силу и славу Его розумети почасти могли. Моисей о собе написалъ, ижь коли его Богъ къ царю фараону с посолством посылалъ от оного горяшчого куста, въпросилъ Бога о имя (Исход 3). И Богъ ему отказалъ: «Азъ есмъ иже есть». Іаковъ, коли спыталъ темъ же обычаемъ о имени Господа, рече ему: «Почто въпрашчаеши о имени Моемъ, еже естъ чюдно» (Быт. 32). Прото Богъ властивого имени не маеть ани потребуеть, лечь Слово Его нарицается имя Его. Бо яко по имени познаваемъ человека, тако от Слова Бо­жія познаваемъ Бога.
Ино где просимо, абы ся имя Божіе святило, того просимъ, абы есмо и мы, и вси Бога познали. Не сушчество, ани естество Его, але любовъ, хуть, милость, волю и благодать Его. Бо ся таковым обычаемъ святить имя Божіе, коли о Немъ вемо, ижь милостивый, ласкавый, смерти грешного не хотяй. Ешче и того зде жадаемъ, абы оучители правду проповедали, ереси абы погинули и всякие съблазны или претыканья престали. Абы идолослуженіа, непобожные оученіа, человеческая преданіа и нечестивыя житья вывестися могли.
Прото если хочешь достойне сію молитву говорити, гледи жь, ес­тли от правды жадаешь тых речей. Бо мнози тые слова на всякъ день
АДКАЗ
Імя Божае заўсёды, само ў сабе, беспачатна, спрадвек было, ёсьць і будзе сьвятым, як Прарок сказаў: «Сьвятое і страшнае імя Яго!» (Пс. 110) Аднак маем прасіць, каб яно і сярод нас сьвяцілася.
ПЫТАНЬНЕ
Як маю разумець гэтае слова «сьвяціцца»?
АДКАЗ
У розных мейсцах Сьвятога Пісьма яно можа па-рознаму разумецца, але тут азначае «быць вядомым», нібыта мы так просім: «Няхай будзе ўсім вядомым імя Тваё».
ПЫТАНЬНЕ
Якое ж імя Божае?
АДКАЗ
Тыя рэчы, якіх ёсьць многа, патрабуюць імёнаў. Напрыклад, ёсьць шмат людзей, таму і патрэбна, каб у кожнага было сваё імя: гэтаму Нічыпар, таму Стэфан, іншаму Аляксандр. Зноў, калі нейкая рэч ёсьць толькі адна, не патрэбна ёй асобнага імя або назвы. Напрыклад, сонцу ня трэба іншай назвы, бо толькі адно ёсьць сонца. Тым жа звычаем і Бог, Які ёсьць Богам адзіным, не патрабуе ўласнага імя, па якім бы Яго пазнавалі. Бо хаця і знаходзім некалькі імёнаў Бога ў Сьвятым Пісьме, аднак ня мусім іх разумець як уласныя імёны Бога. Бо гэтыя імёны Аданай, Шадай, Ягова, Сабаот, Эль або Элахім, Анна, Іа ды іншыя называюць ня столькі Бога, колькі Ягоныя справы.
Гэта ня ўласныя імёны Бога, Бог так называв Сябе дзеля нас, каб мы лепш маглі разумець Ягоныя справы, сілу і славу. Майсей напісаў, што, калі Бог пасылаў яго з даручэньнем да фараона, прамовіўшы з палымнеючага куста, ён спытаўся ў Бога пра імя (Вых. 3). I Бог яму адказаў: «Я Той, Хто ёсьць». Якуб, калі спытаўся тым жа звычаем Госпада пра імя, пачуў у адказ: «Чаму пытается пра імя Маё? Яно дзівоснае» (Роду 32). Дзеля таго Бог ня мае ўласнага імя ды яго не патрабуе, але Ягонае Слова і ёсьць імем Ягоным. Бо як паводле імя пазнаём чалавека, так паводле Божага Слова пазнаём Бога.
Калі ж просім, каб сьвяцілася імя Божае, тое просім, каб і мы, і ўсе іншыя Бога спазналі: ня існасьць або Ягоную прыроду, але Ягоную любоў, прагненьне, міласьць, волю і ласку. Такім чынам сьвя­ціцца імя Божае, калі мы ведаем, што Бог міласьцівы, добры ды ня хоча сьмерці грэшніка. Яшчэ і тое мы тут жадаем, каб вучыцелі прапаведавалі праўду; каб герэзыі згінулі ды каб усякія згаршэньні або спакушэньні спыніліся; каб зьвяліся балванахвальства, чалавечыя пастановы ды бязбожнае жыцьцё.
Таму, калі хочаш належна гэтую малітву гаварыць, глядзі, ці сапраўды ты ўсяго гэтага прагнеш. Бо многа хто кожны дзень тыя словы гаворыць: «Сьвяціся імя Тваё»,а сам так пільна, як толькі можа, стараецца імя Божая зьняславіць або патаптаць. Іншы ж, хаця і сам Слова
говорятъ: «Да святится имя Твое», а сами, яко напилней могуть, о том ся стареють, яко бы имя Божіе загасили або и затоптали, а иншіи, хотя жь сами не затоптывають Слова Божіего, але предся могучи ему посо­бити абы росло, не пособляють. А якова жь будеть таковых молитва? По тому жь и о оных розумей, которіи рекучи то ради о Божіем Слове говорити, або святые пения и псалмы пети, але житьемъ своемъ Бога и Его слово хулять и безчинствують (Ісаіа 52). О сих написано: «Имя Божіе вас деля хулится въ языцехъ» (Рим. 2:14-27).
Повиненъ бо христіанин не только словом, але и делом иных людей к вере правдивой тягнути. По слову Самого Хріста: «Тако да просветится свет вашь пред человекы, яко да видять ваша добрая дела и прославять Отца вашего, иже есть на небесехъ» (Матф. 5: 14-20). Бо тако посполите бываеть, если коли и поганецъ видить межи Хрістіанъ справедливость, покору, черезвость, милость и друголюбство, мусить добре розумети и под час говорити о Хрістянском законе, а тако святится имя Господне.
Опять, видечи несправедливость, гордость, лакомство, лупество, блудъ, пиансво и иные злости, не можеть безъ того быти, абы ся не съблазнилъ и Закона Божіа не проклиналъ. А тым обычаем хулится имя Божіе. А той, который даеть тому вину или причину, тако виненъ, яко бы самъ хулилъ Слово Божіе. Лечь о том ширей поведелъ есмъ на третее и на четвертое Слово Божіихъ заповедей.
ПЫТАНЬЕ
Како ся вторая прозба розумееть, се ест: «Да пріидеть Царствіе Т вое»?
ОТКАЗЪ
Не один естъ способ Царствіа Божіа. Царствуеть Бог над всяком отвореньемъ. Бо все в руках Его ест, и мусить тако чинити, яко Онъ хочеть. Пророк бо пишеть, яко Богъ, рече, велій Господь и Царь велий по всей земли. Яко в руце Его сут вся конца земли, и высоты горь Того сут. Яко Того ест море и Той створи е, и сушю руце Его създасте (Псалом 94). И полно естъ Писмо о том, яко Богъ и небом, и землею обладаетъ, которое обладанье естъ царство.
Лечь ся не о томъ царстве зде розумееть, где речемъ: «Да пріи­деть Царствіе Твое». Бо непотреба ся о том молити, абы Богъ Царом над всеми былъ, поневажь вже от створенья мира тако ся дееть. Ест прото и иншое Царство Божіе, или способ царствованіа, которим не над всем отвореньемъ, але только над Своими избраными духовне царствуеть черезь наоуку Евангельскую.
О тое зде Царство молемъ Бога абы пришло. То естъ абы личба избраных Божих росла, а сила бесовская абы ся вывела и доконца згинула, абы Сам единъ Богъ въ правде Своей царствовалъ.
ПЫТАНЬЕ
Чому о тое потреба просити?
Божага ня топча, але, нават калі можа дапамагчы, каб яно пашыралася, не дапамагае. Дык чаго будзе вартая такая малітва? Тым жа звычаем мяркуй і пра таго, хто радасна гаворыць пра Слова Божае, сьпявае сьвятыя гімны ды псальмы, але сваім жыцьцём зьневажае Бога і Ягонае Слова ды жыве беззаконна (Іс. 52). Пра такіх напісана: «Дзеля вас між паганаў зьневажаецца імя Божае» (Рым. 2: 24).
Павінен бо Хрысьціянін ня толькі словам, але і ўчынкам схіляць іншых людзей да праўдзівай веры, паводле словаў Самога Хрыста: «Так хай сьвеціць сьвятло вашае на віду ў людзей, каб яны бачылі вашыя добрыя ўчынкі ды хвалілі Айца вашага, Які ў небе» (Мц. 5: 16). Бо так зазвычай бывае: калі хто з паганаў бачыць сярод Хрысьціянаў справядлівасьць, пакору, цьвярозасьць, міласьць, сяброўства, то мусіць на добрае разумець ды нават гаварыць пра Закон Хрысьціянскі, тады сьвяціцца імя Госпада.
Зноў, бачачы несправядлівасьць, пыху, хцівасьць, разбой, распусту, п’янства ды іншыя грахі, ня можа ня згоршыцца ды Закону Божага не праклясьці такім звычаем зьнеслаўляецца імя Божае. А той, хто даў падставу зьнеслаўляць Слова Божае, вінаваты ў той жа меры, як і той, хто зьнеслаўляе Божае Слова. Аднак пра гэта я падрабязна казаў пры трэцім і чацьвёртым Божым прыказаньні.
ПЫТАНЬНЕ
Як зразумець другую просьбу, гэта значыць: «Прыйдзі Валадарства Тваё»?
АДКАЗ
Не адзін ёсьць спосаб Божага Валадарства. Бог валадарыць над кожным стварэньнем, бо ўсе ў Ягоных руках і мусяць рабіць так, як Ён хоча. Прарок піша: «Бог магутны Госпад і вялікі Валадар па ўсёй зямлі. У руцэ Ягонай усе глыбіні зямныя і высокія горы Яму прыналежаць. Ягоным ёсьць мора, бо Ён стварыў яго, і зямлю кшталтаваў Ён Сваімі рукамі» (Пс. 94). Шмат кажа Сьвятое Пісьмо пра тое, што Бог валадарыць і ў небе, і на зямлі, — гэта і ёсьць Ягонае Валадар­ства.
Аднак ня гэтае Валадарства маем на ўвазе, калі гаворым: «Прыйдзі Валадарства Тваё». Ня трэба маліцца, каб Бог над усім валадарыў, бо так ужо ёсьць ад стварэньня сьвету. Ёсьць іншае Ва­ладарства Божае, або спосаб валадараньня, калі не над усякім ства­рэньнем, але толькі над Сваімі выбранымі Бог валадарыць духоўна праз навуку Эвангельскую.
Вось мы і молім Бога, каб прыйшло гэтае Валадарства. Значыць, каб лічба выбраных Божых расла, а моц д’ябальская каб зьвялася ды ўшчэнт згінула, каб валадарыў адзін Бог у праўдзе Сваёй.
ПЫТАНЬНЕ
Чаму трэба пра гэта прасіць?
ОТКАЗЪ
Бо тое не на силе нашой, але на благодати Божіей залежить.
ПЫТАНЬЕ
Чого ешче в тыхъ словех просимъ?
ОТКАЗЪ
К тому што есмъ вже о духовном Царстве Хрістове поведелъ, ко­торое на правдивой Святого Евангелія наоуце залежить, ешче и о та­ково Царствіе Бога Отца молемъ, абы не только въ всехъ, але и в кажномъ зособна Самъ Богъ противу греха царствовалъ. Абы нами не обладали, яко Апостолъ пишетъ, грехи, але Духъ Святый съ всеми да­рами Своими. «Да не царствуеть, рече, оубо трехъ въ мертвенемъ вашем теле послушати е в похотех его. Ни приставляйте оуды ваша оружіа неправды греху, но приставляйте себе Богови, яко от мертвых живы. И оуды ваша оружіа правде Богови. Трехъ бо вамъ не оудолееть, несте бо под Законом» (Рим. 6: 11 -17).
Видишь, яко заказуеть Апостолъ, абы есмо ся под царство грехом не поддавали, але Самому Богу. Але ижь столько силы не маемъ, того для Хрістос нас тое прозбы наоучилъ, абы Царствіе Божіе пришло, то естъ, абы намъ далъ Духа Святого, абы в нас добрие дела чинилъ.
Третий способъ Царствіа Божіа будеть в будушчемъ веку, коли вже опричь будутъ избрани Божіи в Царстве Небесном. О чомъ Гос­подь тако поведелъ: «Яко събирают плевелы и огнемъ съжигаютъ я, тако будеть въ скончаніе века сего. Послеть Сын Человечьскый агге­лы Своя, и съберут вся съблазны от Царствіа Его, и творяшчая безаконіе, и въвергут ихъ въ пешчь огненьнуя. Ту будеть плачь и скрежеть зубомъ. Тогда праведници процветутся яко солнце в Царстви Отца ихъ» (Матф. 13: 36-43).