Новы Запавет Госпада нашага Іісуса Хрыста.
Святое Евангелле паводле Іаана.
Памер: 208с.
Мінск 2005
**не претвдрАА ttno
3· ЙКОЖЕ ПрНА’ЬжД^ БОПрОШЛЮірЕ &го, коскдоньсА реме кх нйліх: нже 6CTh БЕЗ Гр'куд БХ БД£Х, П|)£ЖД£ БЕ^ЗН КДАІЕНЬ НД HW.
Н. Й ПДКН ДОД^ ПСЕКДОНКСА*, ПНмше ндд змілн. поннкх Тпо
Онн ЖЕ, СЛБІШДвйіЕ Й ЕОБ'Ь. (ΤΪΚ ШБЛМЧДЕЛІН, Й£\ОЖД4^ 6ДМНХ ПО
(5) Лев. 20,10. Друг. 22, 22. Іез. 16, 38, 40. (7) Друг. 17, 7.
увндпшь, что нзв Галнлен не прн-
прарок не прыходзіць.
ХОДНТВ ПророКВ.
53. II разошлпсь всй no домамв.
ГЛАВА 8.
Інсусв же погпслв на ropy Елеj онскую,
2. а утромв опять прншелв вв храмв, н весь народв шелв кв Нему; Онв сілв η учнлв нхв.
3. Тутв кннжннкн н фарвсен прнвелп кв Нему женіцнну, взятую вв прелюбодйяніп, η поставйвшп ее досредн,
4. сказаліі Ему: Учнтель! эта женіцяна взята вв прелюбодіянін;:
5. а Монсей вв законіз заповВдалв ыамв побнвать такнхв камнямн. Ты чтб скажешь?
6. Говорвлп же это, нскушая Его, чтобы найтн что-нйбудь кв обвнненію Его. Но Інсусв, наклоннвшпсь нвзко, ппсалв перстомв на зсмлі, не обраіцая на ныхь вннманія.
7. Когда же продолжалп спрапіпвать Его, Онв восклонпвшвсь сказалв нмв: кто пзв васв безв гріха, первый брось на нее камень.
8. II опять. наклоннвшнсь ннзко, пнсалв на землі.
9. Онн жс, услышавшн тб η будучн облнчаемы совіістью, сталп
53. I пайшлі кожны ў свой дом.
РАЗДЗЕЛ VIII.
1. Іісус жа пайшоў на гару Елеонскую;
2. а раніцаю зноў прыйшоў у храм, і ўсе людзі ішлі да Яго; і Ён сеў і вучыў іх.
3. I прывялі кніжнікі і фарысеі да Яго жанчыну, якую засталі за пралюбадзействам, і, паставіўшы яе пасярэдзіне,
4. кажуць Яму: Настаўнік, гэтую жанчыну засталі падчас пралюбадзейства;
5. у законе Маісей загадаў нам такіх пабіваць камянямі, а Ты што скажаш?
6. Гаварылі ж яны гэта, спакушаючы Яго, каб было ў чым абвінаваціць Яго. Але Іісус, нізка нагнуўшыся, пальцам пісаў на зямлі, не зважаючы на іх.
7. Калі ж яны працягвалі пытацца ў Яго, Ён, разагнуўшыся, сказаў ім: хто з вас без граху, няхай першы кіне камень у яе.
8. I зноў, нізка нагнуўшыся, пісаў на зямлі.
9. Яны ж, пачуўшы гэта і адчуваючы дакоры сумлення, сталі выходзіць
(9)Рым. 2,21-23.
έςήρχοντο εΤς καθ’ εις, άρςάμενοι άπδ των πρεσβυτέρων έως των εσχάτων καί κατελείφθη μόνος δ ’Ιησούς καί ή γυνή έν μέσω εστώσα.
10. Άνακύψας δε ό ’Ιησούς καί μηδένα θεασάμενος πλήν τής γυναιζός, είπεν αύτή· ή γυνή, πού είσιν έκεΐνοι οί κατήγοροί σου; ούδείς σε κατέχρινεν;
11. Ή δέ είπεν ούδείς, Κύριε. Είπε δέ αυτή δ ’Ιησούς· ουδέ Έγώ σε ζαταζρίνω· πορεύου5 καί μηζέτί άμάρτανε.
12. Πάλιν ουν δ ’Ιησούς αύτοΐς έλάλησε, λέγων Έγώ ειμι τδ φως του κόσμου· δ ακολουθών Έμοί ού μή περιπατήσει έν τή σκοτία, άλλ’ έςει τδ φως τής ζωής.
13. Εΐπον ούν Αύτώ οί φαρισαΐοι· Σύ περί Σεαυτού μαρτυρείς· ή μαρτυρία Σου ούκ έστιν αληθής.
14. Άπεκρίθη ’Ιησούς καί είπεν αύτοΐς· καν ’Εγώ μαρτυρώ περί Έμαυτοΰ, αληθής έστιν ή μαρτυρία Μου· δτι οΐδα, πόθεν ήλθον καί πού ύπάγω, ύμεΐς δέ ούκ οϊδατε, πόθεν έρχομαι καί πού ύπάγω·
15. ύμεΐς κατά τήν σάρκα κρίνετε, Έγώ ού κρίνω ούδένα·
16. καί έάν κρίνω δέ Έγώ, ή κρίσις ή Έμή αληθής έστιν, δτι μόνος ούκ εΐμί, άλλ’ Έγώ καί ό πέμψας Με Πατήρ·
17. καί έν τώ νόμω δέ τώ ύμετέρω γέγραπται, δτι δύο ανθρώπων ή μαρτυρία αληθής έστιν
едйнодЛ, нлченше ίυ старедх до НОСА'КдНКХ'Ж.: Й WCT4 едйнх Ійсх й женд посреді сЯірн.
5. llOtKAOHbtA* mt Ійсх й нн бдйнлго бнд4бх, точію рече ен: жено, гд^ Лть, йже баждд^ нд TAt; нн кшже лн tege шс^дн;
* / X л / \
623ННК& Тшнн ШГЛ4ГОЛЬННЦ:і твон (Новый Зав-Ьть Св. Алексія)
Si. Онл ж«пр«че: ннктоже, Гдй. Рече же бн Ійсх: нн йзх тебе шсьждлм: ндм, н (ηκελέ) ктолЛ не СОіуЬшдЙ. *«ΐΤΈ У Св; А· т ьі. Шкн mt йліх Ійсх апе, гла: dgx б(л<ь сьЁтх AtipS: ^одан по /Ηηέ Hi нлыть ^одйтк БО ΤΛΙΈ, HO HdUTh СБ'КтХ ЖНБОЧ'НМН.
гі. Р-Ёшд «уко Gai's фдрсее: Тм ώ 6ίκί GIaix {бнд'^телстб^Ашн: сбнд^тмстбо Тбое н'&ть йстмнно.
ді.п< GDb'fcijM Ійсх й рече йнх: Λψί ЙЗХ* *кнд'Ьплстб»ю ιυ Geei, нсч’ннно бстк скнд'бтелстБо ЛІое: ВНШ К'І;Л1Х , ГОк^Д^ ПрІНДО)(Х й кХнш йд$, бм ?ке Ηί βΊίΓΓί, д^^прн^ожд^ Й IUAIW ГрАД^:'
дше «Ізх й
61. ББІ по плотн Лднте, /І3Х HE (Ужд$ нн ко.н^же: т
si. н Αψε Лжд^ dgx, с^дх ЛІон йстннвнх есть, гакш едйнх Н'Еслй, НО Й3Х Й ПОСЛ4БМН /На СЭцх:
31. й бх здкон4; mt бішеаіх пйсдно есть, гакш ДБОК
сбнд'Ьтелстбо йсч’ннно бсть:
(12 ) Іс. 9, 2; 42, 6-7; 49, 6. Ін. 1,4-5, 9; 3,19; 9, 5; 12, 35-36, 46.1 Ін. 1, 5.
адзін за адным, пачынаючы ад старэйшых і да апошніх; і застаўся адзін Іісус і жанчына, што стаяла пасярэдзіне.
10. Іісус, разагнуўшыся і не ўбачыўшы нікога, акрамя жанчыны, сказаў ёй: жанчына! дзе абвінаваўцы твае?
; ніхто цябе не асудзіў?
I
I
11. Яна адказала: ніхто, Госпадзі! Сказаў ёй Іісус: і Я не асуджаю цябе; ідзі і больш не грашы.
12 .1 зноў прамовіў да іх Іісус, кажучы: Я святло свету; хто пойдзе за Мною, той не будзе хадзіць у цемры, a будзе мець святло жыцця.
13. Тады сказалі Яму фарысеі: Ты Сам пра Сябе сведчыш; сведчанне Тваё непраўдзівае.
14. На гэта Іісус сказаў ім: калі Я і Сам сведчу пра Сябе, то сведчанне Маё праўдзівае, бо Я ведаю, адкуль Я прыйшоў і куды іду; а вы не ведаеце, адкуль Я прыходжу і куды іду.
15. Вы па плоці сўдзіце; Я не суджу нікога;
16. а калі і суджу Я, то суд Мой праўдзівы, бо Я не адзін, а Я і Айцец, Які паслаў Мяне;
17. і ў законе ж вашым напісана, што сведчанне двух чалавек праўдзівае;
уходлть одлнт> за другпм'ь, начпная оть старпіпхт> до посл'Ьднлх'ь; п остался одпнг Ілсусь п женш.пна, стояіцая посредп.
10. Ілсусь, восклонпвшпсь п не влдя нп кого кроміз женіцпны, сказал-ь ей: жепіцлна! гдЬ твон обвпнлтелп? нпкто не осудпд'ь тебя?
11. Она отвічала: нпкто, Господн! Інсуеь сказал'ь ей: п Я не осуждаю тебя; пдп, л впредь пе грішп.
12. Опять говорлл’ь Іпсусь кг народу, п сказал'ь пмг: Я св£т'ь міру; кто носліідует'ь за Мпою, тотт> пе будет'ь ходпть во тьміі, но будеТ'Ь ПМІІТЬ ΟΒΐΤΈ жпзнп.
13. Тогда фарлсен сказалл Ему: Ты Самт> о Себ* свндіітельствуешь, свлд'йтельство Твое не пстпнно.
14. Ілсусь сказал'ь лмт> в'ь отI вйгь: еслл Я л Самтэ о СебВ свпд’Ьтельствую, свлдіітельство Мое пстпнно, потомучто Я зпаю, откуда прппіел'ь п куда пду; а вы не знаете, откуда Я, л куда пду;
15. вы сўдлте по плотп, Я не сужу нл кого;
16. а сслп п сужу Я, то судгь ; Мой пстлпен'ь. потомучто Я не | ΟΛΠΗΊ>, HO Я Π ОтвЦ'Ь, пославшій Меня;
17. а л вт> законі вапіемт> наплсано, что двухт, человЬкг свпдВтельство пстпнно:
18. Έγώ είμι ό μαρτύρων περί Έμαυτοΰ, και μαρτυρεί περί Εμού ό πέμψας Με Πατήρ.
19. 'Έλεγαν ουν Αύτω· πού έστιν ό Πατήρ Σου; Άπεκρίθη ό Ιησούς· ούτε Έμε οϊοατε, ούτε τον Πατέρα Μου· εί ’Εμέ ήδειτε, και τον Πατέρα Μου ήδειτε αν.
20. Ταυτα τα ρήματα έλάλησεν ό ’Ιησούς έν τώ γαζοφυλακίω, διδάσκων έν τω ίερώ· και ούδε'ις έπίασεν Αύτόν, δτι ούπω έληλύθει ή ώρα Αυτού.
21. Εΐπεν ουν πάλιν αύτοις ό
’Ιησούς· Έγώ ύπάγω, καί ζητήσετε Με, καί έν τή αμαρτία υμών άποθανεΐσθε· δπου Έγώ ύπάγω, ύμεΐς ού δύνασθε έλθεΐν.
22. Έλεγον ουν οί ’Ιουδαίοι· μήτι άποκτενεΐ Εαυτόν, δτι λέγει· δπου Έγώ ύπάγω, ύμεΐς ού δύνασθε έλθεΐν;
23. Καί εΐπεν αύτοις· ύμεΐς έκ των κάτω έστε, Έγώ έκ των ανω είμί' ύμεΐς έκ τού κόσμου τούτου έστέ, Έγώ ούκ είμί έκ
τού κόσμου τούτου·
24. εΐπον ουν ύμΐν, δτι άποθανεΐσθε έν ταΐς άμαρτίαις ύμών έάν γάρ μή πιστεύσητε, δτι Έγώ είμι, άποθανεΐσθε έν ταΐς άμαρτίαις ύμών.
25. Έλεγον ουν Αύτω· Σύ τις εΐ; Καί εΐπεν αύτοις ό Ιησούς· την αρχήν, δ τι καί λαλώ ύμΐν·
26. πολλά έ'χω περί ύμών λαλεΐν καί κρίνειν άλλ’ ό Πέμψας Με αληθής έστι, καγώ, ά ήκουσα παρ’ Αύτοΰ, ταύτα λέγω εις τον κόσμον.
ΗΙ. Лдх 6t вг xpaMi; н ннкто пс взялт. Его, потомучто еше пе прншелт> чась Его.
21. Опять CEasa-iT. нмт> Інсусь: Я отхожу, н будете ііскать Меня, н умрете во τρΐχΐ вапіеігь; куда Я вду, туда вы не можете прндтн.
22. Туть Іуден говорнлп: неужелн Онт> убьетт> Сам'ь Себя, что говорнт'ь: куда Я пду, вы не можете прпдтв?
23. Онж сказалт> ημέ: вы отт> ннжішх'ь, Я отт> вышннх'ь; вы отж міра сего, Я не огь сего міра;
24. потому Я й сказалт» вамт>, что вы умрете во Γρΐχαχτ> вашпх'ь; нбо еслн не увйруете, что это Я, то умрете во гр’Вхах-ь вашнхт>.
25. Тогда сказалн Ему: Кто же Ты? Інеусь сказа.гь ημτ>: отьначала Суіцій, какч> н говорю вамт>;
26. много лмію говорпть п судпть о вась; no Пославшій Меня есть пстпненж, н чтб Я слышал'Ь огь Hero, to й говорю міру.
18. Я Сам сведчу пра Сябе, і сведчыць пра Мяне Айцец, Які паслаў Мяне.
19. Тады сказалі Яму: дзе Айцец Твой? Адказаў Іісус: вы не ведаеце ні Мяне, ні Айца Майго; калі б вы Мяне ведалі, то ведалі б і Айца Майго.
20. Гэтыя словы гаварыў Іісус каля скарбніцы, вучачы ў храме; і ніхто не схапіў Яго, бо яшчэ не прыйшоў час Яго.
21. I зноў сказаў ім Іісус: Я адыходжу, і будзеце шукаць Мяне, і памраце ў граху сваім; куды Я іду, вы не можаце прыйсці.
КНІГІ ОНЛАЙН
