Новы Запавет Госпада нашага Іісуса Хрыста. Святое Евангелле паводле Іаана.
Новы Запавет Госпада нашага Іісуса Хрыста.

Святое Евангелле паводле Іаана.
Памер: 208с.
Мінск 2005
55.68 МБ
30.	Іпсусь еіце не входплть в-ь селеніе, но былгь на томт> місті, гдЬ встр'Ьтвла Его Мареа.
20.	Марфа, калі пачула, што Іісус ідзе, пайшла насустрач Яму; Марыя ж дома сядзела.
21.	Сказала тады Марфа Іісусу: Госпадзі! калі б Ты быў тут, брат мой не памёр бы;
22.	але я і цяпер ведаю, што ўсё, чаго Ты папросіш у Бога, дасць Табе Бог.
23.	Кажа ёй Іісус: уваскрэсне брат твой.
24.	Кажа Яму Марфа: ведаю, што ўваскрэсне ў час уваскрасення, у апошні дзень.
25.	Сказаў ёй Іісус: Я — уваскрасенне і жыццё; хто веруе ў Мяне, калі і памрэ, будзе жыць;
26.	і кожны, хто жыве і веруе ў Мяне, не памрэ давеку. Ты верыш у гэта?
27.	Яна кажа Яму: так, Госпадзі! я ўверавала, што Ты Хрыстос, Сын Божы, Які прыходзіць у свет.
28.	I сказаўшы гэта, яна пайшла і ўпотай паклікала Марыю, сястру сваю, кажучы: Настаўнік тут і кліча цябе.
29.	Тая, як толькі пачула, устала спешна і пайшла да Яго.
30.	Іісус яшчэ не ўвайшоў у паселішча, а быў на тым месцы, дзе сустрэла Яго Марфа.
1 Кар. 15. 51-55. Флп. 3.21. Апак. 20.12. (26) Ін. 6, 54. (27) Мф. 16,16. Ін. 6, 69.
31.	Οί ουν ’Ιουδαίοι οί δντες μετ’ αυτής έν τή οικία και παραμυθούμενοι αυτήν, ίδόντες την Μαρίαν, δτι ταχέως άνέστη καί έςήλθεν, ήκολούθησαν αύτη, λέγοντες, δτι υπάγει εις τό μνημεΐον, ΐνα κλαύση έκεΐ.
32.	Ή ούν Μαρία ώς ήλθεν, δπου ήν ό ’Ιησούς, ΐδούσα Αύτόν, επεσεν εις τούς πόδας Αυτού, λέγουσα Αύτω· Κύριε, εΐ ής ώδε, ούκ αν άπέθανέ μου ό αδελφός.
33.	’Ιησούς ουν, ώς είδεν αύτήν κλαίουσαν, καί τούς συνελθόντας αύτη ’Ιουδαίους κλαίοντας, ένεβριμήσατο τώ πνεύματι καί έτάραξεν 'Εαυτόν,
34.	καί είπε· πού τεθείκατε αύτόν; Λέγουσιν Αύτω· Κύριε, έρχου καί ϊδε.
35.	Έδάκρυσεν ό ’Ιησούς·
36.	έλεγον ουν οί ’Ιουδαίοι· ϊδε, πώς έφίλει αύτόν.
37.	Τινές δέ έξ αύτών ειπον· ούκ ήδύνατο Ούτος, ό άνοίξας τούς οφθαλμούς τού τυφλού, ποιήσαι, ΐνα καί ούτος μή άποθάνη;
38.	’Ιησούς ουν πάλιν έμβριμώμενος έν Έαυτω, έρχεται εις τό μνημεΐον. ΤΗν δέ σπηλαιον, καί λίθος έπέκειτο έπ’ αύτω.
39.	Αεγει ό ’Ιησούς· άρατε τον λίθον. Λέγει Αύτω ή αδελφή τού τεθνηκότος Μάρθα· Κύριε, ήδη όζει· τεταρταίος γάρ έστι.
40.	Λέγει αύτή ό ’Ιησούς· ούκ εΐπόν σοι, δτι, εάν πιστεύσης, οψει την δόξαν τού Θεού;
44.	І^дсв (же)* іуБо с’ырін ex hew 6Х Д0<н8 Й «yT'klUJWI|lft W, бЙд'кбШЕ /Ндрію, мкш скорш бост4 й йдыдЕ, 1 /V л /	** 1	/	Ύ
IIO НЕН НДОШ4 , bU(OAWI|J£, ШІШ НДЕТХ Н4 ГрОБХ, Д4 П44ЧЕТХ T441W.
* нНть н у Св. Ал. t ογ'Γ^ωΰκ>ψϊ:ι * ιιοιλΪαομιιι-ι ен
46.	/Ндрід ЖЕ МКІО ПріНД^ МД'кжЕ 6$ ІЙСХ, БНД'кбйіН ВгО, П4ДЕ Bai'S на ног$, Г44с0лмфн Bat's: ІДН, Д<|1 Е GM 6СН БМЛХ ЗД'І, HE GM «у-НЕрЛХ 4ІОН Б()4ТХ.
ЛГ. Ійсх ОуБО, гакш БНД'к W І1Л4М^ЦІ^СА*, й ПРНШЕДШМА СХ HEW І^ДбМ плІ'іЧфА, 34претн д^1 й бозл^тЙСА Caaixt, * ПЛДЧЮфНЭ t ПОІір'ЬтЙ
д^овн й кзм^тй Секе
ЛД. Й ρε'ΙΕ! ГД'Ь положнсте бго; Гл4Гол4Ш4* Bai’s: Гдн, пріндйі й БНіКДЬ. *ГЛ4Г0ЛЮ'ГХ trpAAH
лб. Прос4езйсА Ійех:
45.	Г44ГО44^ «уБШ ЖЙДОБЕ :
БНЖДБ , K4KW 4WK4AUJE 6ГО.
43.	Н^цын же ш нйух р'Ншд: HE аіОЯІАШЕ 4Н СеЙ, ШБЕрЗМН ОЧН CA'kllOatS, СОТБОрНТН, Д4 Й СЕН Н€
«уаірегх;
4Н. Ійсх же пакн претА бх Geg^, ПрІКДЕ KO rpOGST. Б'к ЖЕ ΠΕψερΑ , й ійаіЕНБ 4ЕЖ4ШЕ H4 НЕН.
*1'4·	'	**	'
ΙΙΟΠΟΈ'ΓΗβ^Т НЛ грОЕЯ BfpTfllZ
4Д. Гл4 Ійех: Бозаійч е кіненб . Г44Г044 Ваі$ сеетра оуаіЕршагш /Нлрда: Гдн, іуке саіердйтх: че. ТБЕрОДНЕБЕНХ GO 6СТБ.
4І. Γα4 6Η ійсх: HE P'k^x 4Н TH, : ΙΑΙίΐυ, 4ψΕ G'kpS’EHiH, оузрншн СЛ4Б^ ί BiKiw;
31.	Іудея, которые былп сь всю домі н утйшалп ее, вндя, что Марія поспІ5шно встала н вышла, яошлн за нею, полагая, что она пошла на гробь—плакать тамв.
32.	Марія же, прншедшя туда, гдН был-ь Іясус'ь, й увндіівшя Его, пала к-ь ногамь Его н сказала Ему: Господн! еслябы Ты былсь зд’Ьсь, не умер'ь бы брагь мой.
33.	Іясусгь, когда увяд'блт, ее плачуіцую н πριιιπθΛΗΐΗχτ> сь нею Іудеев'ь плачуіцнх'ь, Самь возскорб1>лгь духомт. я возмутіілся,
34.	я сказал’ь: гдй вы положяля его? Говорять Ему: Господн! пойдя п посмотря.
35.	Іясусь прослезялся;
36.	тогда Іудея говоряля: смотрн, какт> Он'ь любнл'ь его!
37.	А нікоторые нзть ннхт> сказаля: нс моп> ля Сей, отверзшій очя сліпому, сдізлать, чтобы н 3τοττ> не yMepi·?
38.	Інсусь же, опять скорбя впутрепно, пряходять ко гробу. To была пеіцера, я камень лежалт> па нсй.
39.	Інсус/ь ΓΟΒορΗΤΈ: отнпмяте камснь. Сестра умершаго, Мароа, roBopHT-b Ему: Господн! ужесмердять; ябо четыре дня, как'ь онгь во гробй.
40.	Інсусь говорнгь ей: не сказалт> ля Я теб’Ь, что еслв будешь в-Ьровать, увядяшь славу Божію'.·1
31.	Іудзеі ж, якія былі' з ёю ў доме і куцяшалі яе, убачыўшы, як Марыя ■ ўстала спешна і выйшла, пайшлі за ёю, кажучы, што яна ідзе на магілу, каб іплакаць там.
32.	А Марыя, калі прыйшла туды, дзе быў Іісус, убачыўшы Яго, упала Яму ў ногі і сказала Яму: Госпадзі! калі б Ты быў тут, не памёр бы брат мой.
33.	Іісус жа, калі ўбачыў, што яна ‘ плача і плачуць Іудзеі, якія прыйшлі з ёю, Сам узрўшыўся духам і расхва' ляваўся,
34.	і сказаў: дзе вы паклалі яго? Кажуць Яму: Госпадзі! пайдзі і паглядзі.
35.	Праслязіўся Іісус;
36.	гаварылі тады Іудзеі: бач, як Ён ■ любіў яго!
37.	А некаторыя з іх казалі: хіба не мог Ен, Які адкрыў вочы сляпому, зрабіць, каб і гэты не памёр?
38.	Іісус жа, зноў узрушаны ў Сабе, падыходзіць да магілы. Гэта была пячора, і камень ляжаў на ёй.
39.	Кажа Іісус: адыміце камень. Кажа Яму сястра памерлага, Марфа: Госпадзі, ужо смярдзіць, бо чацвёрты і дзень ляжыць.
40.	Кажа ёй Іісус: ці не гаварыў Я табе, што, калі ўверуеш, то ўбачыш славу Божую?
41.	τΗραν ούν τον λίθον, ου ήν ό τεθνηκώς κείμενος. Ό δέ ’Ιησούς ήρε τούς οφθαλμούς ανω καί είπεΠάτερ, ευχαριστώ Σοι, ότι ήκουσάς Μου-
42.	Έγώ δέ ήδειν, δπ πάντοτέ Μου ακούειςάλλα διά τον όχλον τον περιεστώτα εΐπον, ί'να πιστεύσωσιν, ότι Σύ Με άπέστειλας.
43.	Καί ταΰτα είπών, φωνή μεγάλη έκραύγασεΛάζαρε, δεύρο έξω.
44.	Καί έξήλθεν ό τεθνηκώς, δεδεμένος τούς πόδας καί τάς χεΐρας κειρίαις, καί ή όψις αύτοΰ σουδαρίω περιεδέδετο. Λέγει αύτοΐς ό ’Ιησούςλύσατε αυτόν καί άφετε ύπάγειν.
45.	ΙΙολλοί ούν έκ των ’Ιουδαίων, οί έλθόντες προς την Μαρίαν καί θεασάμενοί, ά έποίησεν ό ’Ιησούς, έπίστευσαν εις Αύτόν
46.	τινές δέ έξ αύτών άπηλθον προς τούς φαρισαίους καί εΐπον αύτοΐς, α έποίησεν ό Ιησούς.
47.	Συνήγαγον ουν οί αρχιερείς καί οί φαρισαΐοι συνέδρων καί έλεγον τί ποιοδμεν; ότι Ούτος ό ’Άνθρωπος πολλά σημεία ποιεί-
48-	έάν άφώμεν Αυτόν ούτω, πάντες πιστεύσουσιν εις Αυτόν καί έλεύσονται οί 'Ρωμαίοι, καί άρούσιν ημών καί τον τόπον και τό έθνος.
49.	Εις δέ τις έξ αύτών Καϊάφας, άρχιερεύς ών τού ένιαυτού εκείνου, εΐπεν αύτοΐςύμεΐς ούκ οϊδατε ούδεν,
лм. ВдАшд «уко кдліенб, йд'кжЕ Б^ tyAlEfklH АЕЖА. ійех же Б03БЕДХ ОЧН Γορί й jli'IE! ОчЕ, ^БАЛ^ Tf_ si ьозддю, іакш оуслкішдлх есн Λα:%3віде*%ом^шт ΐβό;ΑΑγχ(θΒ. A.)
лйб. йзх ail	ідкш	БСЕГда
Λα посл^шдешн: но ндродд рддн СТОАЦІДГШ WKPKTX	ДД	БТіЛ
лі ' *:|с *1 Ч’ ' ЛІ '	/ л '
млійтх , іакш 1 ы Λα ііослддх есн.
*Α·ΕλΑ прН'ГОАЦІДГШ
ΛΙΓ. Й ΕΪΑ р/кх, ГЛДСОЛІХ beam. ннліх боззбд: ЛаздрЕ, грАдй Бенх.
лід. Й нзмд{ вуліЕ^ый, шбазднх 0шлм й нсгдлід «укроЕліх, й днце eriu оуБрЧюдіх шба'здно. Гдд йлгд Інсх: рдзр'кшйте его й шстдбнте йтй.
ліе. Лнозн оўво ίΰ 1%дсй ІІ₽Н. ШЕДШІМ КХ ЛдрІМ Й БНД'ЬбШЕ , ΜίΚΕ сотборй Ійсх, B^pebAiua бх Него:
*βΗλΐβΐυΪΗ
AIS. Н'кцмн ЖЕ wt ннух йдошд
ІІХ фдрісеюліх Н рЕКОШД І1ЛІХ, ΜίΚΕ СОТБОрЙ ІЙ(Х. +йз ’"р^шд
Α^. СоБраіНД oyuo ap^lEpfG й фарісЕб сонліх й гаді олд^: ψγο сотБерйліх; мкш Чаь'ккх Сен лінш. гд знааібнІА ч'Борйтх:
Ά^Α^ΗψΕ
лін. аі|іЕ шсгакнліх бго таню, бсн iyb'kpSwTx бх Него: й прійд^тх РЙліААНЕ t, Н БОЗЛІ^ТХ AITJETC Н Sktlix ηαιιιχΉ. ’’nScTHMx ІТшлйн
<лх н Μ·£ιτο ιΐ іазьікх
ЛІД. Ь’дннх ЖЕ ΗΈΚΤΟ ш ннух Каіафа, а₽)(ІЕрЕн смн д4ічЛ Toat^t, (>ЕЧЕ Йліх: EM HE Б'Кс'ГЕ НН'ІЕЕШЖЕ \
’ΊϊΨΟ НЗ ΊΑίτΑ T0I4U * ННЧ’ГОЯІЕ
41.	Тады аднялі камень ад пячоры, дзе ляжаў памерлы. Іісус жа ўзвёў вочы ўгару і сказаў: Ойча, дзякую Табе, што Ты пачуў Мяне;
42.	Я і ведаў, што Ты заўсёды Мяне чуеш, але сказаў гэта дзеля людзей, якія стаяць вакол, каб яны ўверавалі, што Ты Мяне паслаў.
43.	I сказаўшы гэта, Ён моцным голасам усклікнуў: Лазар! выйдзі сюды.
44	.1 выйшаў памерлы, абвіты па нагах і руках пахавальным палатном, і твар яго быў абвязаны хустаю. Кажа ім Іісус: развяжыце яго і пусціце, няхай ідзе.
45.	Тады многія з Іудзеяў, якія прыйшлі да Марыі і ўбачылі, што зрабіў Іісус, уверавалі ў Яго;
46.	а некаторыя з іх пайшлі да фарысеяў і сказалі ім, што зрабіў Іісус.
47.	Сабралі тады першасвятары і фарысеі раду і гаварылі: што нам рабіць? Чалавек Гэты многа цудаў і робіць;
48.	калі пакінем Яго так, то ўсе ўверуюць у Яго; і прыйдуць Рымляне і захопяць месца наша і народ.
49.	Адзін жа з іх, нехта Каіафа, які быў першасвятаром у той год, сказаў ім: вы не ведаеце нічога
41.	Нтак"ь отняла камень отг нешсры, гд'Ь лежалт» умершій.Іасусь же возвел'ь очп кт> небу а сказал'ь: Отче! благодарю Тебя, что Тыуслывіалв Меня:
42.	Я п suaja», что Ты всегда услышашь Меня; но сказалв сіе для народа, здісь стояіцаго, чтобы повйрплн, что Ты послалг Мепя.
43.	Сказавт, это, Онв воззвал"ь громкалгь голосом'ь: Лазарь! ыдн ΒΟΉΈ.
44.	II вышел'ь умеріпій, обвптьш по рукам'ь п ногам'ь погребальнымп пеленама, н лаце его обвязано было платком'ь. Іасусь говорпгь пмч>: развяжнте его, пусть пдегь.
45.	Тогда мпогіе азг Іудеев'ь, іірніпедшйх'ь н'ь Маріа а впдЬвшнхгь, что сотворнлг Івсусь, уввровалл вт> Hero;
46.	а н'Ькоторые азт> ηηχέ пошла кгь фарасеямт, а сказала ημί>, чтб сд’блал'ь Іасусь.
47.	Тогда первосвяшеннака н фарпсеа собрала совіггь п говорнлн: что намт> д-Ьлать? Этот'ь Челов'Ьк'ь много чудес'ь творать:
48.	еслн оставамт. Его τάκΈ, το всВ увЬруютг вт> Hero,— н прпдут'ь Рпмляне, а овладЬють а μϊοτομί» нашнмг а народомт..
49.	Одан'ь же азт> ннх'ь, нЬкто Каіафа, будуча на тоть годт. первосвяіценішкомт>, сказалж пмт: вы ’ лачего ве зпаете.
(47) Пс. 2, 2. Мф. 26, 3. Мк. 14,1. Лк. 22, 2. Дзеян. 4,16.
50.	ούδέ διαλογίζεσθε, δπ συμφέρει ήμΐν, ϊνα εις άνθρωπος άποθάνη ύπέρ τού λαού, και μή δλον τδ έθνος άπόληται.
51.	Τούτο δέ άφ’ εαυτού ούκ εΐπεν, άλλ’ άρχιερεύς ών τού ενιαυτού έκείνου, προεφήτευσεν, δτι έμελλεν ό ’Ιησούς άποθνήσκειν υπέρ τού έθνους,
52.	καί ούχ ύπέρ τού έθνους μόνον, άλλ’ ϊνα καί τα τέκνα τού Θεού τα διεσκορπισμένα συναγάγη εις έν.
<1 2...19 20 21 222324 25 26 27...40 41 >