Новы Запавет Госпада нашага Іісуса Хрыста. Святое Евангелле паводле Іаана.

Новы Запавет Госпада нашага Іісуса Хрыста.

Святое Евангелле паводле Іаана.

Памер: 208с.

Мінск 2005

55.68 МБ

14. lucycii же, напіедть молодаго осла, οΐχτ> на него, і;акт> напнсано:
15. пе бойся, діцерь Сіонова! се, Царь твой грядсгь, сндя на молодоігь ослй.
16. Учепнкн Его сперва нспопялн этого; но, когда прославнлся Іпсусть, тогда вспомвнлн, что такт> было ο Ηβμί> папнсано, н это сділалн Ему.
17. Народ'ь, бывшій ст> Ннмт> прежде, свнд'Ьтельствовал’ь, что Опч> вызвалт> нзг гроба Лазаря Η BOCKpecHarb его нзг мертвыхть^
18. ПОТОМу Η ΒΟΤρίΤΗΛΈ Его народ'ь, нбо слыпіал'ь, что Он'ь ΟΟΤΒΟρΗΧΈ это чудо.
Лазара, якога Ён уваскрасіў з мёртвых.
10. А першасвятары пастанавілі і Лазара забіць,
11. бо многія з Іудзеяў дзеля яго прыходзілі і веравалі ў Іісуса.
12. На другі дзень мноства людзей, якія прыйшлі на свята, пачуўшы, што Іісус ідзе ў Іерусалім,
13. узялі пальмавыя галіны і выйшлі насустрач Яму, і ўсклікалі: Асанна! Благаславёны Той, Хто прыходзіць у імя Гасподняе, Цар Ізраілеў!
14. Іісус жа, знайшоўшы асляня, сеў на яго, як напісана:
15. “не бойся, дачка Сіёна! вось Цар твой ідзе, сёдзячы на маладым асле”.
16. Гэтага спачатку не зразумелі вучні Яго, а калі праслаўлены быў Іісус, тады яны ўспомнілі, што гэта было пра Яго напісана і гэта зрабілі Яму.
17. Народ жа, які быў з Ім раней, сведчыў, што Ён выклікаў Лазара з магілы і ўваскрасіў Яго з мёртвых;
18. таму і выйшаў насустрач Яму народ, бо чуў, што Ён зрабіў гэты цуд.
(15) Іс. 62,11. Зах. 9, 9. Мф. 21, 5. (16) Мк. 9, 32. Лк. 2, 50; 9,45; 18, 34. Ін. 10, 6; 14, 26.
19. Οί ουν φαρισαΐοι εΐπον προς εαυτούς· θεωρείτε, ότι ούκ ωφελείτε ούδέν; ϊδε, ό κόσμος όπίσω Αύτού άπηλθεν. *Г2КЮ Не
20. Έΐσαν δέ τινες Έλληνες έκ των άναβαινόντων, ϊνα προσκυνήσωσιν έν τή εορτή·
21. ούτοι ουν προσήλθον Φιλίππω τώ από Βηθσαϊδά τής Γαλιλαίας, καί ήρώτων αυτόν λέγοντες· κύριε, θέλομεν τον Ίησούν ϊδεΐν.
22. Έρχεται Φίλιππος καί λέγει τώ Άνδρέα· καί πάλιν Άνδρέας καί Φίλιππος λέγουσι τώ ’Ιησού.
23. '0 δέ ’Ιησούς άπεκρίνατο αύτοΐς, λέγων· έλήλυθεν ή ώρα, ϊνα δοςασθή ό ϊίός του ’Ανθρώπου·
21. αμήν, αμήν λέγω ύμΐν εάν μη ό κόκκος τού σίτου πεσών εις την γήν άποθάνη, αύτός μόνος μένειεάν δέ άποθάνη, πολύν καρπόν φέρει·
25. ό φιλών την ψυχήν αύτοΰ άπολέσει αυτήν, καί ό μισών τήν ψυχήν αυτού έν τώ κόσμω τούτω εις ζωήν αιώνιον φυλάξει αυτήν
26. εάν Έμοί διακονή τις, Έμοί άκολουθείτω, καί όπου εΐμί Έγώ, εκεί καί ό διάκονος ό Έμός έσται· καί έάν τις Έμοί διακονή, τιμήσει αυτόν ό ΙΙατήρ·
27. νύν ή ψυχή Μου τετάρακται· καί τί εϊπω; Πάτερ, σώσόν Με έκ τής ώρας ταύτης· αλλά διά τούτο ήλθον εις τήν ώραν ταύτην·
ді. ΦαρΒε6 «νεο кх сеіЛ: nl · / /
бкднте, ткш нн
Л/ *
вСТк
кддже пользд
; «, лнрх no Ηίιΐϊ ЙдетхТ.
oifiiieTi ннчтоже teta^Ax бгш нде (Св. A.)
_ ч.ь .. П/
к. Бдр* же ϊυ прншЕдшн^,
блАННН
ДА ПОІМОНАТСА
К'Ешд Івшедшн^х
δχ прдзднккх:
iu. tin оуко прнстЛмікшл KX Φϊлпіпь, йже κΐ* ϊΰ йндсдідіа Γαλϊ.
ленсіпа, й ліола^ его глдг0люі|іе; господн, хоціеліх Ійсд кйд'Ьтн.
/» I 1
*нт,гь вь Н. 3. Св.А. Тмолнііій
кб. ІІрійде* Фшппх й γλαγολαΨ йндреокн: ιμιακη ІІндрен й Філшпх ГЛАГОЛАСТА ІЙС06Н. ’’прн^однтх
Тглдголггх
кг. Ійсх же iuK'bi|u нліа , гла: прійде ЧАСХ*, ДА ПрОСЛДКНТСА Снх ЧлБ^'іескій:
^ПрНІІМА Г0ДНН4
КД. AAlHHh, ЛЛІННЬ ГЛЮ БАНХ! АЦН / / * / \ 3₽рно пшеннчно' пддх нд зыілн Hf оўлірГГХ, ТоТ 6ДННО П^БМБАГГх: Α1|1ί ЖЕ Ol/AifETX, ΛΙΗΟΓΧ ПЛОДХ СОТБО0НТ£ : ІІІ!І£ННЧНО£ TUMO ПрНН€С€Т2
KG. AWKAH дЧшЧ CROW ΠΟΓδΒΗΤΧ Ю, Й НЕНАКНДАН Д^ШН СБОЕА БХ ЛІ. p'k СЕАІХ КХ ЖКБОЧ’Х Б'КчНЫН £О\рАннтх к:
iis. АШЕ К'ГО /ІІН^ Сл'іЖКТХ, /ІІН'ІІ ν' ίΐ * η п і/ 'У
ДА ПОСЛ'КДСТБМТХ , Н НД'КЯ« бСАІЬ Лзх, т$ й caSca /Hon б^детх : й atiif кто ЛІн1^ (л^жнтх , почтйтх его Оцх (/Нон): *пом'£д^'гх
кзнн’Ь дшд ЛІоА боза^тЙса: й что Оче, tncn Жа w чдсд сегш: но сегш рддн прікдо^а НА ЧАСХ сен:
*
(19) Ін. 11,47-48. (23) Ін. 13, 31-32; 17,1. (24) 1 Кар. 15,36-37. (25) Мф. 10,39; 16, 25. Мк. 8,35. Лк. 9, 24; 17,33.
19. Фарнсен же говорплп между собою: внднте лн, что не ycntsaeTe ннчего? весь мір"ь ндеть за Ηημί>.
20. Π34> пршпедшнх'ь на поклоненіе вч> празднцкг былн нікоторые Еллнны;
21. онн подошлн ΚΊ> Фіілнпііу, который былгь нз-ь Впесапды Галялейской, н проснля его, говоря: γοοποληηέ! ηβμί> хочется внд’Ьть Іясуса.
22. Фіілнпп'ь ндетт> н говорнта о томг Андрею; н ποτομέ Андрей я Фнлііпггь сказывают'ь о томь Інсусу.
23. Інсусь же сказалч> нмт> в'ь οτβϊτέ: npanieji» часгь прославпться Сыну BeaoBiaecKOMy,
24. нстпнно, нстннно говорю вамч>: еслн пшеннчное зерно, падпш вт> землю, не умрегь, то останется одно; а еслн умреть, το πριΐΗβ€βττ> много плода;
25. любяіцій душу свою погубнті> ее, а ненавндяіцій душу свою вт> мірі. οθνέ сохранпть ее βί> жйзнь в'Ьчную;
26. кто Мні служіітт>, Μηϊ да посл'Ьдует'ь, н гдВ Я, тамт> п слуга Мой будеть; н кто Мні служнть, того почтнть Οτβπ,Έ Мой;
21. душа Моя теперь возмутнлась; іі что Μηϊ сказать? Отче! іізбавь Меня отть часа сего! но на сей чась Я іі прншел’ь;
19. А фарысеі гаварылі між сабою: бачыце, што нічога не дапамагае? вось, увесь свет за Ім пайшоў.
20. Былі і некаторыя Эліны сярод тых, што прыйшлі, каб пакланіцца ў свята;
21. яны падышлі да Філіпа, які быў з Віфсаі'ды Галілейскай, і прасілі яго, кажучы: спадар, мы хочам Іісуса бачыць.
22. Прыходзіць Філіп і кажапра гэта Андрэю; а потым Андрэй і Філіп кажуць Іісусу.
23. Іісус жа сказаў ім у адказ: надышоў час быць праслаўленым Сыну Чалавечаму;
24. праўду, праўду кажу вам: калі зерне пшанічнае, упаўшы ў зямлю, не памрэ, то яно застанецца адно, а калі памрэ, то багаты плён дасць;
25. хто любіць душў сваю, той загўбіць яе, а хто ненавідзіць душў сваю ў свеце гэтым, для жыцця вечнага захавае яе;
26. калі хто Мне слўжыць, няхай ідзе ўслед за Мною; і дзе Я, там і слуга Мой будзе; і калі хто Мне слўжыць, ушануе яго Айцец Мой;
27. цяпер душа Мая ўстрывожана; і што Мне сказаць? Ойча, збаў Мяне ад гадзі'ны гэтай! але дзеля гэтага Я прый! шоў, на гадзі'ну гэтую;
(26) Ін. 14, 3; 17,24. (27) Мф. 26, 37-39. Лк. 22,42. Яўр. 5,7-8.
28. Πάτερ, δόξασόν Σου τό δνομα. Ήλθεν ούν φωνή έχ τοϋ ούρανου.· χαΐ έδόςασα, καί πάλιν δοξάσω.
29. Ό ουν όχλος ό έστώς καί άχούσας έλεγε βροντήν γεγονέναι. Άλλοι έλεγον Άγγελος Αύτω λελάληκεν.
30. Άπεχρίθη ό ’Ιησούς καί εΐπεν ού δι’ Έμε αϋτη ή φωνή γέγονεν, άλλα δι’ ύμας·
31. νυν κρίσις έστί του κόσμου τούτον νυν ό αρχών του κόσμου τούτου έκβληθήσεται έξω·
32. καγώ έάν υψωθώ έκ τής γης, πάντας έλκύσω προς Έμαυτόν.
33. Τούτο δέ έλεγε, σημαίνων, ποίω θανάτω ήμελλεν άποθνήσκειν.
34. Άπεκρίθη Αύτω ό όχλος· ήμεΐς ήχούσαμεν έκ τοϋ νόμου, ότι ό Χριστός μένει εις τον αιώνα· καί πώς Σύ λέγεις, ότι δει ύψωθήναι τον Υιόν τοϋ ’Ανθρώπου; τις έστιν Ουτος ό ϊίός τοϋ ’Ανθρώπου; *ΒΊ> ньк. сп. μεθ’ ύμών
35. Ειπεν ούν αύτοϊς ό Ίησοϋς· έτι μικρόν χρόνον τό φώς έν ύμΐν* έστι· περιπατειτε, έως τό φώς έχετε, ϊνα μή σκοτία ύμάς καταλάβη· καί ό περιπατών έν τη σκοτία ούκ οΐδε, ποΰ ύπαγε г
36. έως τό φώς έχετε, πιστεύετε εις τό φώς, ϊνα υιοί φωτός γένησθε. Ταϋτα έλάλησεν ό Ίησοϋς, καί άπελθών έκρύβη άπ’ αυτών.
кн. Оч«, псошвн наіа Тбо{. Пріндс же глдсх сх нксе: й npoctL БН^Х, Й ПДКН ПрОСДДБДЮ.
**есть βί. Н. 3. Св. А.
КД. НдрОДХЖС СТОАн[н]**ММШАБХ ГЛДГОАД^: ГрОАІХ EbUTbt. Йнмгдд. голдр: Йггдх ілдголл ІКй$.
^глдголдше frp0«8 кьітн
л. όΰκΈψΑ Ійсх Й fi'ie: не /Hshg рХдн глдсх сен бмсть,но ндрдд рддн*:
64СХ Д^ЛА
дд. нн’к с^дх есть селі^: нн’Ь кназь днрд с«гш йзгнднх б^_
/ ік л I
Д£ТХ Бонх: НЯГОННТСА
лб. й Αψί Азх воднесенх б^д^ til зеділн, бса прквлек^ кх Оскт.
лг. Cie mt глдше, ндзндлйн^А*, / / м / η /
ком сжртію ртдше оуліретн.
*ЗН4лші!?а п
лд. ϋόκ^ψΑ ндродх: лім ІЛЬІШД^ОЛІХ ІЬ’ ЗДКОНД, глкнл X ўтосх п^БЫБдетхвоБ'ё^: кдкш Ткі глешн: БОЗНКТНСА ІІ0ДОБД£ТХ Он^ ЧлБ'К'ІС. ckoaiS; кто бсть Оен Снх ЧлБ^ческін;
_ п
лб. Pru же йнх Ійсх: еше лйло БрьнА сб'Ктх бх бдіх* есть: ^однте, донд£же СБ'Ктх йлідте, дд тдід кдсх he нліетхТ: й ^одан бо ταιΪ he Б'^сть, кдлш йдетх: *ік вдмн Тдд Hf тлй блх постйгнетх
as. дондеже ск'Ктх йлідте, b4L fSHTf БО tb'^TX, ДДп СМНОБе (Б'КтД к^дете. Сіа глд Ійсх, й шшцх СК|>МСА ίυ нЙ1(Х.
*глдше
28. Отче! прославь нмя Твое. Тогда прншел’ь сь неба глась: н прославнл'ь, п еіце прославлю.
29. Народ'ь, стоявшій м слышавшій то, говорял'ь: это громг. A другіе говорнлп: Ангелв говорнлч» Ему.
30. Інсусь на это сказал'ь: не для Мепя omit» глась сей, но ддя народа;
31. нын'Ь судг міру сему; ημηϊ князь міра сего язгнанч. будетч. βοηέ;
32. іі когда Я вознессігь буду оть землн, bcIxtb пріівлеку κί> Себіз.
33. Сіе говоріілгь Οηί>, давая разуміть, какою смертыо Онгь умреть.
34. Народг οτβϊββλί. Ему: мы слышалп йзг закона, что Хрлстось пребывасгь во-вікгь; какть же Ты говорпшь, что должно вознссену быть Сыпу Человіческому? кто Этотч> Сыігь ЧеловгЬческій?
35. Тогда Іпсусь сказалв ймгь: еіце на малое время cbBti. есть ст> вамп; ходйте, пока есть οβϊτί>, чтобы не ο6τ>Η33 вас'ь тьма, a ходяіцій во τβμϊ нс знает'ь, куда ндеть;
36. Λοκοιί св'Ь'гь сч> вамп, В’Ьруйте вв св’Ьтг, да будете сынамл св'Ьта. Сказавг это, Інсусь отошел'ь л скрылся отг βηχή.
28. Ойча, праслаў імя Тваё! Прыйшоў тады голас з неба: і праславіў, і яшчэ праслаўлю.
29. Народ жа, які стаяў і чуў тое, казаў: гэта гром. Іншыя казалі: Ангел прамаўляў да Яго.
30. На гэта Іісус сказаў: не дзеля Мяне быў голас гэты, а дзеля вас;
31. цяпер суд свету гэтаму; цяпер князь свету гэтага вь'ігнаны будзе вон;
32. і калі Я буду ўзнесены ад зямлі, усіх прыцягну да Сябе.
33. Гэта Ен гаварыў, указваючы, якою смерцю Ен мае памерці.
34. Адказаў Яму народ: мы чулі з закону, што Хрыстос застаецца на вёкі; дык як жа Ты кажаш, што ўзнёсены павінен быць Сын Чалавечы? хто Гэты Сын Чалавечы?
35. Сказаў ім тады Іісус: яшчэ на малы час святло з вамі; хадзіце, пакуль святло маеце, каб цемра вас не агарнула; а хто ходзіць у цемры, той не ведае, куды ідзе;
36. пакуль святло маеце, веруйце ў святло, каб стаць сынамі святла. Прамовіў гэта Іісус і, адышоўшы, скрыўся ад іх.
Дан. 2, 44; 7,14, 27. Mix. 4, 7; 5, 2. Лк. 1, 33.
37. Τοσαΰτα δέ Αύτου σημεία πεποιηζότος έμπροσθεν αύτών, ούζ έπίστευον εις Αύτάν,
38. ϊνα ό λόγος Ήσαΐου του προφήτου πληρωθή, δν είπε· Κύριε, τίς έπίστευσε τη άχοή ημών, καί ό βραχίων Κυρίου τίνι άπεκαλύφθη;
39. Διά τούτο ούζ ήδύναντο πιστεύειν, δτι πάλιν εΐπεν Ήσαΐας·

<1 2...21 22 23 242526 27 28 29...40 41 >