КНІГІ ОНЛАЙН

Новы Запавет Госпада нашага Іісуса Хрыста.

Святое Евангелле паводле Іаана.

Памер: 208с.

Мінск 2005

55.68 МБ

ТОГШ
4.	Інсусь же, зная все, чтб сь Ηημϊ будетг, вышсл'ь н сказал’ь пмг: кого іііцете?
5.	Ему отв'бчалн: Інсуса Назорея. Інсусь roBopHTb нігь: это Я. Стоял'ь же сь пнмн л Іуда, предатель Его;
6.	іі когда сказалт> нмт>: это Я,— онн отступпліі назад-ь п палн на землю.
7.	Опять спроснл'ь нхт>: кого піцсте? Онн сказалн: Іясуса ІІазорся.
8.	Ііісуст, отвічал'ь: Я CKasaxT) BaMis, что это Я; нтакт>, еслн Мепя ншсте, оставьте пхь, пусть ндут'ь, —
9.	да сбудется слово, реченное ΙΙμέ: вз'ь τίχι», κοτορι>ιχΊ> Ты Mui дал'ь, Я не погубнлт> нн кого.
10.	Снмоігь же Ποτρτ>, нмія мечгь, нзвлскь его н ударнлч. первосвяіцснннческаго раба, п отсвк'ь ему правое ухо; нмя рабу было MajxT>;
11.	но Інсусь сказал’ь Петру: вложл мечь вт. ножны; неужелн МнЬ не ішть чашп, которую далч> Μιιΐ Отсцг?
12.	Тогда вопны н тысяченачальпнк-ь п служвтелн Іудейсіпе взялн Іпсуса н связалл Его,
13.	н отвелн Его сперва кт> Aunt; нбо оігь былгь тесть Каіаф'Ь, который 6βι3ί> на τοτί> годч> первоСВЯШСННІІКОМТз^
4.	Іісус жа, ведаючы ўсё, што з Ім будзе, выйшаў і сказаў ім: каго шукаеце?
5.	Адказалі Яму: Іісуса Назарэя. Кажа ім Іісус: гэта Я. Стаяў жа з імі і Іуда, які выдаў Яго;
6.	і калі Іісус сказаў ім: “гэта Я”, яны адступілі назад і ўпалі на зямлю.
7.	Ен зноў спытаўся ў іх: каго шукаеце? Яны сказалі: Іісуса Назарэя.
8.	Адказаў Іісус: Я сказаў вам, што гэта Я; дык вось, калі Мяне шукаеце, пакіньце іх, няхай ідуць, —
9.	каб споўнілася слова, якое Ён сказаў: з тых, каго Ты даў Мне, Я не загубіў нікога.
10.	Тады Сіман Пётр, маючы меч, выняў яго і ўдарыў першасвятаровага раба і адсек яму правае вуха; імя раба было Малх;
11.	але Іісус сказаў Пятру: укладзі меч у ножны; чашу, якую даў Мне Айцец, няўжо Я не буду піць яе?
12.	Тады атрад воінаў і тысячаначальнік, і служыцелі Іудзейскія ўзялі' Іісуса і звязалі Яго,
13.	і павялі Яго спачатку да Анны, бо ён быў цесцем Каіафы, які быў першасвятаром у той год;
14.	ήν δέ Καϊάφας ό συμβουλεύσας τοΐς Ίουδαίοις, δτι συμφέ­ρει ένα άνθρωπον άπολέσθαι υπέρ τοΰ λαού.	*сов4ціівый
15.	Ήκολούθει δέ τώ Ίησοΰ Σίμων Πέτρος καί ό άλλος μαθη­τής· ό δέ μαθητής έχεΐνος ήν γνωστός τώ άρχιερεΐ, καί συνεισήλθε τω Ίησοΰ εις την αύλήν τοΰ άρχιερέως·
16.	ό δέ Πέτρος είστήζει προς τη θύρα έξω. Έξήλθεν ούν ό μα­θητής ό άλλος, δς ήν γνωστός τω άρχιερεΐ, καί είπε τή θυρωρώ καί είσήγαγε τον Πέτρον.
17.	Λέγει ούν ή παιδίσκη ή θυρωρός τώ Πέτρωμή καί σύ έχ των μαθητών εΐ τοΰ Ανθρώπου Τούτου; Λέγει εκείνος· ούκ είμί.
18.	Είστήκεισαν δέ οι δούλοι καί οϊ ύπηρέται άνθραζιάν πεποιηκότες, δτι ψΰχος ήν, καί έθερμαίνοντο· ήν δέ μετ’ αυτών ό Πέτρος έστώς καί θερμαινόμενος.
19.	'0 ούν άρχιερεύς ηρώτησε τόν Ίησοΰν περί τών μαθητών Λύτοΰ καί περί τής διδαχής Λύτοΰ. *βέ Η. сп. н'Ьт'Ь’І’В'Ь η. сп.πάντοτε нлп πάντες
20.	Άπεκρίθη αύτώ ό Ίησοΰς· Έγώ παρρησία έλάλησα τώ κόσμω· ’Εγώ πάντοτε έδίδαξα έν τη* συν­αγωγή καί έν τω ίερώ, δπου πάντοθεν| οί ’Ιουδαίοι συνέρχονται, καί έν κρύπτω έλάλησα οΰδέν
21.	τί Με έπερωτας; έπερώτησον τούς άκηκοότας, τί έλάλησα αύτοις· ιδε, ούτοι οϊδασιν, ά ειπον Έγώ.
„ ДІ. Б'К ЖЕ Кдмфл ДДББІН сов-Ётх* IS’aeumix, мііш «ўне бсть вдйнолі^ челок'І£к8> «ўлірЕтнІ 34 лкдм.
ТіДКШ ПОЛЗ&ТК ёднного челов^ій (ІОГ^КНТН
6і.	По ІйсЬ aif ндаше* Омішнх Πέτρχ н др^сін вучнкх: «ўчнкх же Т0Нп+к4; ЗНДМІЬ Др\ІЕрЕ06М, Й БННДЕ co Інсо.нх εο дБорх IpjJepEosx:
^ГІОІЛ^Д^ТХ Інг8 Тшнх
SI.	Πέ'ΐφχ ЖЕ СТОАШЕ Прн Д6Е_ р£!(х бн^. Йдмде вўео «ўчнкх тон*, НЕБЕ Б^ ЗН«<ЙН ДруІерЕОБН, Н рЕЧЕ Д&ерННц4і Й ББЕДЕ ПеТ[>4.
*др^гьін
31.	1Λ4Γ0Λ4 ЖЕ рДК4 ДБЕрННЦД ПстрОБН : 6Д4 й ТЬІ «ўчнііХІ есн ЧлБ’Ккд Оегш; Глдголд* сэнх: н'Кслаь.
ΊΛΛΓόΛΕΤΖ tS офчннх
Hl. GtOA\S’ Kt рДБН й caSVh л/ *	*	\ Т ·
сэгнь сотБорше, ukw зн/Мдбт, н rffc^ScAT: Б'К Κί (Ζ НМЛІН ГІЕТрх СТОА Й ГрІІАСА.
*О^ГЛН tгр^А^^ТЫА
ді. ίΙρχϊερεΗ же нопросй ІЙсд ш «ўчнц^х Grw н w оучнін бгш.
* ДЕрЗНОбеньЕМХ tex сонмнфн й кх СВА'ГНЛНЦіД ^СуОДАТМА п
к. (ЭбНіцід gal's Інсх: Л3Х he wghhSaca* глдр 4lipS?: А3Х БСЕГДД оўчдух НД (ΟΗΛΙΗψΗχΧ Й БХ це^іікні·, НД'І;ЖЕ БСЕГДД КдЕб СНЕМЛЮТСА**, Н /у -1»	—	/	***
тдн неТТ глдхх ннчесшже :
■Н'В'ГДЙН'І ***ННЧТ()ЯІЕ
КД. ЧТО ЛІА БОПрОІІІДЕШН; Б0П|10СН СДкІШДБШНуХ, что гддул нліх: СЕ, сін Б'Едатх , гаже ρ·^χ ^зх.
14.	это былть Каіафа, который подал'ь coBi>TT> Іудеям-ь, что лучше одпому человіку умереть за народть.
15.	За I псусом’ь сл-Ьдовалп Снмоііть Пстрт. п другій ученіікт»; учсіііікт> же сей был’ь знакбмч· первосвяіценпнку, п вошел’ь сь Інсусомг во дворть первосвяіценннчсскій;
16.	а Петрт> стоялть внЬ за дверямп. Ποτομτ. другій ученіпгь, который бы.ть знакбмть первосвятенннку, вышслч·, п сказад-ь прндверннцй н ввелт> ІІетра.
17.	Тугь раба прндверннца говорнтть ІІетру: н ты не ιΐ3τ> учеішковт> лн Этого Человііка? Опл. сказал’ь: п-ііттэ.
18.	Между т’Ьм’ь рабы п служптелн, разведшн огонь, потомучто было холодно, стоялн а гріілнсь; Петргь также стоял'ь сгь нпмй п грілся.
19.	Псрвосвяіценііпк'ь же спроснл'ь Інсуса обт> ученнках'ь Его п οοέ учепів Его.
20.	Інсусь OTBiBaai. ему: Я говорплт> явно міру; Я вссгда учнл'ь в-ь снпагог'Ь п вт> храм*, гдЬ всегда Іуден сходятся, н тайно не говоpiwb ніічего;
21.	что спраіпнваешь Мсня? спросн слышавшнх’ь, чтб Я говоpnaT. πμτ>; вотт>, онп знають, что Я говорнлть.
14.	гэта быў той Каіафа, які даў параду Іудзеям, што лепш, каб адзін чалавек памёр за народ.
15.	За Іісусам ішоў Сі'ман Пётр і другі вучань; вучань жа той быў знаёмы першасвятару і ён увайшоў з Іісусам у двор першасвятара,
16.	а Пётр стаяў каля дзвярэй звонку. Выйшаў тады вучань той, які быў знаёмы першасвятару, і сказаў прыдзверніцы, і ўвёў Пятра.
17.	Кажа тут служанка-прыдзверніца Пятру: і ты ці не з вучняў Гэтага Чалавека? Ён сказаў: не.
18.	I стаялі рабы і служыцелі, расклаўшы вогнішча, таму што было холадна, і грэліся; з імі Пётр таксама стаяў і грэўся.
19.	Першасвятар жа спытаўся ў Іісуса пра вучняў Яго і пра вучэнне Яго.
20.	Адказаў яму Іісус: Я адкрыта гаварыў свету; Я заўсёды навучаў у сінагогах і ў храме, дзе заўсёды збіраюцца Іудзеі, і тайна не гаварыў нічога;
21.	чаму ты ў Мяне пытаешся? спытайся ў тых, якія чулі, што Я гаварыў ім; вось яны ведаюць, што Я казаў.
22.	Ταΰτα δέ Λύτου είπόντος, εις τών υπηρετών παρεστηζός έδωζε ράπισμα τώ Ίησοΰ, είπόν ούτως άποζρίνη τώ άρχιερεΐ;
’ώ глЧгя предстоАн
23.	Άπεχρίθη αύτώ ό ’Ιησούςεί ζαζώς έλάλησα, μαρτύρησαν περί του ζαζοΰει δέ ζαλώς, τι Με δέρεις;
24.	Άπέστειλεν ουν Αύτόν ό Άννας δεδεμένον προς Καϊάφαν τον αρχιερέα.
25.	ΤΗν δέ Σιμών Πέτρος έστώς ζαί θερμαινόμενος. Εΐπον οΰν αύτώμη ζαί σύ έζ τών μα­θητών Αύτοΰ εΐ; Ήρνήσατο έζεϊνος ζα'ι εΐπεν ούζ είμι.
26.	Λέγει εις έζ τών δούλων του άρχιερέως, συγγενής ών ου άπέζοψε Πέτρος τό ώτίον ούζ έγώ σε ειδον έν τώ ζήπω μετ’ Αύ­τοΰ;
27.	Πάλιν οΰν ήρνήσατο ό Πέτρος, ζαί εύθέως άλέζτωρ έφόνησεν.
28.	Άγουσιν ουν τον Ίησοΰν από του Καϊάφα εις το πραιτόρων. Ήν δέ πρωίαζαί αύτοί ούζ είσήλθον εις τό πραιτόρων, ΐνα μή μιανθώσιν, άλλ’ ΐνα φάγωσι τό πάσχα.
29.	Έξήλθεν ουν ό Πιλάτος προς αύτούς έξω* ζαί είπετίνα ζατηγορίαν φέρετε ζατά του ’Αν­θρώπου Τουτου; * вв н$к. сп.
30.	Άπεζρίθησαν ζαί εΐπον αύτώεΐ μή ήν Ούτος ζαζοποιός, ούζ αν σοι παρεδωζαμεν Αύτόν.
ΐΐβ. Οϊα ϊκί Gai’s, едннх ίυ прдстоАі|іні(х ca’srx «уддрм бх лднйт^ Ійм , рекх: тдіішТ ан іояФійдБдешн аррфоьн;
**д«тх зд^шенТе IhcS Тснце (Н.З.С. A.)
кг. СЭб-Цід gal’s Ійсх: дфе sai гад^х, сбнд'Ктштб^н «5 sai: дціе ан* докрФ, мто Діа Біешн;
* же
кд. Посаа же Ьго йннд сбазднд кх Кдідфф а^ІереоБН.
*7	1
Дннлсх
Kg. Б'Н Жі Сі.НШНХ ІІЕТрХ СТОА й грФліА. ГЧчіід же gat^: еда й тьі ίυ оу'інкж Нгш есн; Онх (ίΚί)
/ I л \ I/ ійьержесА н рне: нтмй.
its. Гадгоад вдйнх ίυ рдкх дрхйpeobbiYX, кікнкд смн eaisme Петох оурФзд «ур: не ддх ан та бнд'к\х бх вертогрдд-Ь tx Нйаіх;
* '
сродннкх
кз· Пдкн «уеш Петрх
СА, Й ДБІ« ПІтАК* 603ГДДСН.
* J
іЛрх
іін. б«д0шд mt Ійсд ίο Кдідфм
/ Р |/	Л/ * п ' /
бх претшрх. п'к же оутро : н тін Hi Бнндешд ьх претш|>х,дд нс uJtiibfpНАТСА, НО ДД ІДДАТХ пдс^.
*рднш
кд. Йзьіде же Піадтх нх нй.нх soHxt н реме: k'sw ft'ih прнносіт нд Чдб-ёкд Giro;
ήτΗΐΤΈ у Св. А. *5ЛОТБ0рСЦХ
·-	I / о і/ п Л
л. ШБ'Бфдшд н р-кшд gars: дціе не ббІ (ббідхН Оен ЙДОД-ЕН*, Н£ бм. ^оліх преддан Ьго Tibi.
22.	Когда Онг сказал"ь это, однн'ь Π3Έ служіітелей, стоявшій блнзко, ударнлг Іясуса no mert, сказавт>: τηκέ отвФчаепіь Ты первосвяіценнпку?
23.	Інсусь отвФчать ему: еслп Я сказалт. худо, покажн, что худо; а еслн хорошо, что ты бьешь Меня?
24.	Анна послал’ь Его связаннаго кг первосвяшенннку КаіафФ.
25.	Снмопт> же ΠοτρΈ стоял'ь п гр'Ьлся. Тут'ь сказалн ему: не нзг ученпков'ь лп Его н ты? Οπέ отрекся н сказал'ь: ηϊτί>,
26.	Одннг ββέ рабов’ь первосвяшенннческнх'ь, родственнвкт> тому, которому 11θτρτ> oTCbKT» ухо, говорвтг: не я лв ввд'Ьлг тебя сг Ηημέ βέ саду?
27.	Петрт> опять отрекся, в тотчаст. зап’Ьл'ь πΐτγχτ..
28.	Оть Каіафы повелв Івсуса βέ преторію. Было утро; в онп не вопілп βέ преторію, чтобы не осквернвться, но чтобы можно было ість пасху.
29.	Ππλβτέ вышел'ь κέ ηβμέ η сказалг: βέ чемгь вы обвяняете Человізка Сего?
30.	Онв сказалп ему βέ οτβΦτέ: еслвбы Οηέ не былть злодій, мы не предалв бы Его тебі.
22.	Калі Ён сказаў гэта, адзін са служыцеляў, што блізка стаяў, ударыў Іісуса па шчацэ і сказаў: так Ты адказваеш першасвятару?
23.	Адказаў яму Іісус: калі Я дрэнна сказаў, засведчы, што дрэнна; а калі добра, чаму ты б’еш Мяне?
24.	Тады Анна паслаў Яго, звязанага, да першасвятара Каіафы.
25.	А Сіман Пётр стаяў і грэўся. Сказалі тады яму: і ты ці не з вучняў Яго? Ён адрокся і сказаў: не.
26.	Кажа адзін з рабоў першасвятара, сваяк таго, якому Пётр адсек вуха: хіба я не бачыў цябе з Ім у садзе?
27.	Пётр ізноў адрокся; і адразу певень заспяваў.
28.	Тады вядуць Іісуса ад Каіафы ў прэторыю. Была раніца, і яны не ўвайшлі ў прэторыю, каб не апаганіцца, але каб можна было есці пасху.
29.	Выйшаў Пілат да іх і сказаў: якое абвінавачанне выстаўляеце вы супраць Гэтага Чалавека?
30.	У адказ яны сказалі яму: калі б Ён не быў злачынцам, мы не выдалі б Яго табе.
31.	Εΐπεν ουν αύτοΐς ό Πιλά­τοςλάβετε Αυτόν ύμεΐς καί κατά τόν νόμον ύμών κρίνατε Αυτόν. Ειπον ουν αύτω οί ’Ιουδαίοι · ήμΐν ούκ έξεστιν άποκτεΐναι ούδένα·