Новы Запавет Госпада нашага Іісуса Хрыста.
Святое Евангелле паводле Іаана.
Памер: 208с.
Мінск 2005
(7) Лев. 24,16. Друг. 18. 20. Мф. 26, 66. Мк. 14, 64. (9) Іс. 53,7. Мф. 27,12,14. Ін. 18, 33.
7. Іуден отвічалн ему: мьі ημϊемг законт>, н по закону нашему Онч, долженг умереть, потомучто сд’Блал'ь Себя Сыномт> Божінмг.
8. Пнлать, услышав’ь это слово, больпіе убоялся,
9. н онять вошелт> вг преторію н сказалт> Іпсусу: откуда Ты? Но Інсусь не далч> ему oTBtTa.
10. Пнлать говорпть Ему: μη* лн не OTBt4aemb? не знаешь лн, что я HMiro власть распять Тебя н власть пмЬю отпустнть Тебя?
11. Інсусь отв'Ьчал'ь: ты не нмілч» бы надо Мною нн какой властн, еслнбы не было дано тебі свыше; посему боліе rptxa на τομέ, кто предалт. Меня тебь.
12. Сч> этого временй Пплать нскалч» отпустнть Его. Іуден же крнчалв: еслн отпустншь Его, ты ве другь кесарю: всякій, д'Ьлаюіцій себя царемть, προτΗΒΠΗΚΈ кесарю.
13. Пнлат'ь, услышав'ь это слово, вьівел'ь вонч> Інсуса н сЬлг на судндніц'Ь, на MicTi называемомч. лвебстротонг, а по-Еврейскп гавваеа.
14. Тогда была пятннца предть ласхою, а чась шестый. II сказалч» Пйлать Іудеямч.: се, Царь вапіч>!
15. ІІо оніі закрнчалл: возьмн, возьмл, расшш Его! Пнлат'ь гово-
7. Адказалі яму Іудзеі: мы закон маем, і па закону нашаму Ён павінен памерці, таму што зрабіў Сябе Сынам Божым.
8. Калі пачуў Пілат гэтае слова, то яшчэ больш спалохаўся,
9. і ўвайшоў у прэторыю зноў і кажа Іісусу: адкуль Ты? Іісус жа адказу не даў яму.
10. Тады кажа Яму Пілат: мне Ты не гаворыш? хіба не ведаеш, што я маю ўладу распяць Цябе і маю ўладу адпусціць Цябе?
11. Адказаў Іісус: ты не меў бы ніякай улады нада Мною, калі б табе не было дадзена звыш; таму той, хто выдаў Мяне табе, большы грэх мае.
12. 3 гэтага часу Пілат шукаў, як адпусціць Яго. Іудзеі ж крычалі, кажучы: калі Яго адпусціш, ты не друг кесару; кожны, хто робіць сябе царом, праціўнік кесара.
13. Пілат, пачуўшы гэтае слова, вывеў Іісуса і сеў на судзейскае ўзвышэнне на месцы, што называлася Ліфостратон* а па-яўрэйску Гаввафа.
14. Была ж пятніца перад Пасхай, каля шостай гадзіны. I сказаў Пілат Іудзеям: вось Цар ваш!
15. Але яны закрычалі: вазьмі, вазьмі, распні Яго! Кажа ім ПілатіЦара
* “Каменны памост”.
(11) Лк. 22, 53. (12) Мф. 17,25,27; 22,21. Мк. 12,17. Лк. 20,25-26; 23,2. Дзеян. 17, 7.
Πιλάτος· τόν Βασιλέα ύμών σταυρώσω; Άπεκρ’ίθησαν οί αρχιερείς· ούκ έχομεν βασιλέα εί μή καίσαρα.
16. Τότε ούν παρέδωκεν Αυτόν αύτοΐς, ϊνα σταυρωθή. Παρέλαβον δέ τον Ίησουν καί άπήγαγον*· *вь Ηΐκ. сп. ήγαγον
17. και βαστάζων τον σταυρόν Αύτού, έξήλθεν εις τον λεγόμενον κρανίου τόπον, δς λέγεται Έβραϊστί γολγοθά,
18. δπου Αυτόν έσταύρωσαν και μετ’ Αύτού άλλους δύο έντεύθεν καί εντεύθεν, μέσον δέ τον Ίησουν.
19. Έγραψε δέ και τίτλον ό Πιλάτος καί έθηκεν επί τού σταυρού. Έν δέ γεγραμμένον Ιησούς ό Ναζωραίος, ό Βασιλεύς των ’Ιουδαίων.
20. Τούτον ουν τόν τίτλον πολλοί άνέγνωσαν των ’Ιουδαίων, δτι έγγύς ήν τής πόλεως ό τόπος, δπου έσταυρώθη ό ’Ιησούς· καί ήν γεγραμμένον Έβραϊστί, 'Ελληνιστί, 'Ρωμαίστί.
21. Έλεγον ούν τω Πιλάτω οί αρχιερείς των Ιουδαίων μή γράφεό Βασιλεύς των ’Ιουδαίων άλλ’ δτι .’Εκείνος είπε· Βασιλεύς είμι των ’Ιουδαίων.
22. Άπεκρίθη ό Πιλάτος· δ γέγραφα, γέγραφα.
23. Οί ούν στρατιώται, δτε έσταύρωσαν τόν Ίησούν, έλαβον τά ίμάτια Αύτού καί έποίησαν τέσσαρα μέρη, έκάστω στρατιώτη μέρος, καί τόν χιτώνα· ήν δέ ό χιτών άρραφος, έκ των άνωθεν ύφαντός δι’ δλου·
Піллтх : Ποα лн блшего рлспн^; λκ ι / *’4’ , / η, > \
Шк'бшдшл he нлшш i^jja
TOK4UU КЕСЛрА.
si. Тогдл оуко преддде 6гопнліх, дл рлспнетсА*. Поелішеі κι Ійсл й бедошл:
Тпоаінл (Н. Зав. Св. Алексія)
3«. й носа ιφτχ Сьон, йдм де нл ГЛАГОЛЕЛІОЕ пЛОЕНОС ЛІ^СТО, 6Ж£ іллголеч’са ііьрейскн ГОЛГОДД,
п I/ / * Д \ I»
HI. ПрОПАША uro н сх
Нйліх йнл дкл сюд^ й (WAS, ПОСрЕ. д4;Т (Έί ІЙСЛ. *(шпаінл ttpeii
ді. Ндпнса же й τϊτλλ* Пштх ■ й полояій нд ιψτί. кі янлпй. слноі: Ійсх Нлз«?()анннх, ЦукЬдсн. СІІІН.
*тітл!І tnHMHOi
ii. Gerui κι тггла лінозн чтошл і ® І^двн, «κιυ Елйз ηεΐ лгбсто ! Г0ДД4, ЙД'КЖЕ ПрОПАША ІЙСА*: Й (Λ нлпйслно GbjHHtKH, Γ^ί'ΙίСНН^, РйліtKM.
рлгіА'гх квіггь Інех Тбллннекн
КА. „Глдголд^ оўцо IIiAAtS AfJ(i. tfte ІЧденстім: he пншй: Црь ЬдЕЙскій: но ΰ'κιυ Сдліх* (іече: Црь і 6ЕЛ1К І5ДЕЙЕКіЙ.
* л' і 'Онх
ЙБ. СОк'ЬшЛ Піллтх: біКЕПНЕЛ^Х, ПНСІ\'Х. ^рЛСПАШЛ І\ітшнл
КГ. ІІОКНН ЖЕ,п6ГДА пропдшл* ІЙЕЛ, ПріАШД рйзм Огш й соткорйшл ЧЕТЬірН ЧМТН, КОЕЛІ&КДО 6OMhS 'члсть, Й XITlUHxt: IKE VITWHxt
/ ^«4* / п / / t і
НЕШБЕНХ , СБЫШЕ НГГКЛНХ БЕЕЬТТ; I **НЕШвІНЛ tt'rii4HA ВСА
рнтт> нігь: Царя лп вашего распну? Первосвяіценннкн OTBiaaan: πΐττ. у нась царя кром-Ь кесаря.
16. Тогда наконец'ь он'ь предалг Его нм-ь яа распятіе. II взялн Іясуса н повеля;
17. н, неся крестт> Свой, Она> ΕΜΠιβΛΊ» на місто, называемое лобпое, по-Еврейскп голгова;
18. тамт, распялп Его u сь ΙΙημί> двухт> другпх'ь по ту н по другую сторону, а посредй Інсуса.
19. ІІнлать же паппсал'ь н надішсь н nocTaBHa"b на кресті. Напнсапо было: Інсусь Назорей, Царь Іудейскій.
20. Эту надппсь чпталн многіе Β3Ί> Іудеев'ь, лотомучто м'Ьсто, гд* былт> распят’ь Ілсусь, было недалеко оть города, л напнсано было ло-Еврейскн, по-Греческн, ПО-РлМСКН.
21. Первосвяіценннкц же Іудейскіе сказалп Піілату: не пншн: Царь Іудейскій, но что Онч> говорнл'ь: Я Царь Іудейскій.
22. Пллать отв’Ьчал'ь: чтб я HanncaaT), то наппсал’ь.
23. Вопны же, когда распялл Ілсуса, взялл одежды Его л раздЬлнлн на четыре частл, каждому волну по частн, п хлтоігь; χητοηέ же былт> не сшнтый, а вссь тканый сверху;
вашага распяць? Адказалі першасвятары: няма ў нас цара, акрамя кесара.
16. Тады ён аддаў Яго ім на распяцце. I ўзялі Іісуса і павялі;
17. і, несучы крыж Свой, Ён выйшаў на месца, называнае Лобным, што паяўрэйску называецца Галгофа,
18. дзе Яго распялі і з Ім двух іншых, з аднаго боку і з другога, а пасярэдзіне Іісуса.
19. I зрабіў надпіс Пілат і змясціў на крыжы. А было напісана: Іісус Назаранін, Цар Іудзейскі.
20. Гэты надпіс чыталі многія з Іудзеяў, таму што блізка ад горада было тое месца, дзе быў распяты Іісус, а напісана было па-яўрэйску, па-грэчаску, па-лацінску.
21. Казалі ж Пілату першасвятары Іудзейскія: не пішы: “Цар Іудзейскі", а напішы, што Ён казаў: “Я цар Іудзейскі”.
22. Адказаў Пілат: што напісаў я, тое напісаў.
23. Воіны ж, калі распялі Іісуса, узялі адзенне Яго і раздзялілі на чатыры часткі, кожнаму воіну частка, і хітон; хітон жа быў не шыты, а суцэльна тканы ад верху;
(19) Мф. 27, 37. Мк. 15, 26. Лк. 23, 38. (23) Мф. 27, 35. Мк. 15, 24. Лк. 23, 34.
24. εΐπον ούν προς άλλήλους· μή σχίσωμεν αύτόν, άλλα λάχωμεν περί αύτοΰ, τίνος έσται· "να ή γραφή πληρωθή ή λέγουσα· διεμερίσαντο τά ίμάτιά Μου έαυτοΐς καί έπί τον ιματισμόν Μου έβαλον κλήρον. Οί μέν ούν στρατιώται ταΰτα έποίησαν.
25. Είστήκεισαν δέ παρά τω σταυρω του ’Ιησού ή Μήτηρ Λύτου, καί ή αδελφή τής Μητρός Λύτου Μαρία ή του Κλεωπά*, καί Μαρία ή Μαγδαληνή. *Κλωπά
26. ’Ιησούς ούν ίδών τήν Μητέρα καί τον μαθητήν παρεστώτα, ον ήγάπα, λέγει τη Μητρί Αύτοΰ· Γύναι, ιδού, ό υιός Σου.
27. Εΐτα λέγει τω μαθητή· ιδού, ή Μήτηρ σου. Καί απ’ εκείνης τής ώρας έλαβεν Λύτήν ό μαθητής εις τά ϊδια.
28. Μετά τοΰτο είδώς ό Ίησοΰς, δτι πάντα ήδη τετέλεσται, ϊνα τελειωθή ή γραφή, λέγει· διψώ. tttw' Ηίίώπχ шБложше
29. Σκεύος ούν έκειτο δςους μεστόν. Οι δέ πλήσαντες σπόγγον δςους καί ύσσώπω περιθέντες, προσήνεγκαν Λύτου τώ στόματι·
30. δτε ούν έλαβε τδ δςος ό Ίησοΰς , είπε· τετέλεσται. Καί κλίνας τήν κεφαλήν, παρέδωκε το πνεύμα.
31. Οι ούν ’Ιουδαίοι, "να μή μείνη έπί τού σταυρού τά σώματα έν τω σαββάτω, έπεί παρασκευή ήν, ήν γάρ μεγάλη ή ημέρα εκείνη* τοΰ σαββάτου, ήρώτησαν τδν Πιλάτον, ϊνα κατεαγώσιν αύτών τά σκέλη καί άρθώσιν *вт> η. сп. εκείνου
кд. pini4 же кх teei*: не npf_ Affiwx erw, но at f th mix жрееід ш нміх+, коді$ Б^детх: Д4 сб^д£тса++ пнмніі, глголюірн: [мздідннм рнзы Жоа севі м ιύ мізтісжі /Ноен
/ / м *** о / Я Λ
4UT41U4 Ж|)(БІА . ЬОННЯ «убО СІА СОТБОрННМ. *Αρώϊ Ιίθ Αρώίί **ρ43ΑίρΕΜΪ Тмеірмя w ней ttiitnoAHtmA *^*жрекін ке. Стоа^ же прн lipri ІЙсобІ Штн brw н с«тр4 zHfpe διιύ гНлрГд Клеі1ЛІОБ4* Й /Пдрі4 /Н4ГД4. ΛΗΗ4.
*КлШПІН4 Λ
ks. Ійсх же бндІбх Жтрь й W4HK4 ίΤ0Αψ4*, 6Г0Ж£ АЮБААШС, Г44І /Нтрн Обоен: Жено, нлнх Тьон. преетоАЦМ Ψγ«τχ **т<іже
К3.П0Т0.НХ* ' Г44^ вуннк^:«,Штн Т60А. Й Ш Toru) М4С4 ПОАТХ 10 вучнкх БО СБОА tH*. *н^ть у Св. А. сн
ttKOHSAtA '^ίΚΟΗΜΗΤίΑ ttrifTg
кн. IIotMix бідмн Ійсх, ткш 6СА ОуЖЕ COBfpiBHU14CAt, Д4 СБ^$Д{ТСА** ПНС4Н<(, l’44tt: Ж4ЖД^.
*нАлолннкйіе *^прннссошд бмі
ІІД. Оос^дх mt CTOAlUf полнх оіуг4. Онй ж« йспелннбше* ОЦТ4 Η Н4 TOOCTh Б0НЗШ«НІ, П0НΛέηιλ ко оустомю Ьгш:
4. 6ГД4 Ж£ ПрІАТХ (ЭЦ£ТХ ІЙСХ , ' *. 11 преклень Г44_
рече: секеріннншА пре^4де Αχχ.
44. І^дее Ж£, понеж«
СКОНЧ4СА
ПАТОКХ
кі, дд н£ wct4hSVx* н4 кресті T'L 4fC4 БХ С^ББШТ^, БІ БО Б£4НКХ день ТОА cS’eGWTbl, ЛС4КШ4 ΠΪ44Τ4,
Д4 ПреБіКТХ ГШ4£НН βχχ Η БОЗ,hStx:
*прекЧд54'гх
24. πτακΈ сказалн другь другу: не CTaaeMb разднрать его, а броCHMt о нем"ь жёребій, чей будет'ь: да сбудется речеппое βέ Пнсанін: раздйлнлн рнзы Мон между собою н обь одеждй Моей бросалн жеребій. Такь поступнлп вонны.
25. Прн кресгй Іпсуса стоялн Матерь Его, п сестра Матерн Его Марія Клеопова, п Марія Магдалнпа.
26. Інсусь, увнд’Ьв'ь Матерь н учепяка туть стояіцаго, котораго любн.ть, γοβορητί» Матерн Своей: Жено! се, сынт> Твой.
27. Ποτομέ говорнт”ь ученнку: се, Матерь твоя! Н сь этого временн ученнк’ь сей взял-ь Ее кч. себік
28. Πομϊ того Інсусь, зная, что уже все совершплось, да сбудется Пвсаніе, говоріггь: жажду.
29. Тутчі стоял'ь сосудт. полный уксуса. Войны, папопвшн уксусомг губку н наложнвшн на нссоігь, поднеслн κέ ycTaMb Его;
30. когда же Інсусь вкуснлг уксуса, сказалг: совершнлось! II преклоннв’ь главу, предал'ь дух’ь.
31. Но какт> тогда была пятнпца, то Іуден, дабы не оставнть τϊχέ на крест-Ь вь субботу, нбо та суббота была день велнкій, проснлн Пялата, чтобы перебнть у ηηχτ> голенн п снять мжг;
24. тады сказалі яны адзін аднаму: не будзем разрываць яго, а кінем на яго жэрабя, чый будзе. Так мела споўніцца Пісанне, у якім сказана: “раздзялілі адзенне Маё між сабою і пра вопратку Маю кідалі жэрабя”. Воіны так і зрабілі.
25. Стаялі ж каля крыжа Іісусавага Маці Яго і сястра Маці Яго, Марыя Клеопава, і Марыя Магдаліна.
КНІГІ ОНЛАЙН
